УХВАЛА

21 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 912/4109/16

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Сухового В.Г.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2019 (головуючий суддя Антонік С.Г., судді Кощеєв І.М., Іванов О.Г.) у справі № 912/4109/16 Господарського суду Кіровоградської області

за позовом Закритого акціонерного товариства "Агроавтосервіс" до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: 1) ОСОБА_1, 2) ОСОБА_2, 3) ОСОБА_3, 4) Олександрійська районна державна адміністрація

про визнання права на постійне користування земельною ділянкою, заборону розпорядження земельними ділянками,

ВСТАНОВИВ:

09.02.2019 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області подало безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2019 у справі № 912/4109/16.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.

Приписами пункту 2 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).

В тексті касаційної скарги не зазначено будь-яких відомостей щодо третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, що є порушенням вищенаведених вимог процесуального законодавства щодо оформлення касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржником не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі за подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції, що підтверджується також переліком додатків до касаційної скарги.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" № 3674 - VI.

Таким чином, у зв'язку з відсутності в матеріалах касаційної скарги документів, що підтверджують сплату судового збору, скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги та подати до суду документ на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.

При цьому, Суд звертає увагу скаржника, що листом Державної казначейської служби України від 22.06.2018 № 1432/0/1/-18 визначено реквізити для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом: отримувач коштів: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998, рахунок отримувача: 31219207026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд. 055)", символ звітності банку: 207.

Разом з тим, відповідно до пункту 8 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено перелік доданих до скарги документів.

Скаржником до матеріалів касаційної скарги додано ще один екземпляр касаційної скарги, яка за своїм змістом є ідентичною до оригіналу касаційної скарги.

Однак, в порушення вимог пункту 8 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України скаржник в касаційній скарзі не зазначив, що до неї додаються будь-які додаткові документи, більш того в касаційній скарзі відсутній розділ додатки до касаційної скарги, тому не можливо дійти висновку з якою метою скаржником доданий ще один екземпляр касаційної скарги.

Вказані вимоги Господарського процесуального кодексу України, передбачені статтею 290 цього Кодексу, є обов'язковим елементом оформлення касаційної скарги для всіх учасників судового процесу, в тому числі й органів державної влади.

Крім цього, відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Приписами частини 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, а також обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень.

Разом з цим особи, що звертаються до Верховного Суду з касаційними скаргами, мають враховувати, що Верховний Суд є судом "права, а не факту", а тому посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи чи на перевагу одних доказів над іншими не допускається.

В касаційній скарзі скаржник описує обставини справи, хронологію виникнення спору та посилається на те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є необґрунтованою та незаконною.

Крім того, в поданій касаційній скарзі скаржник вдається до перерахування норм Земельного кодексу України, що регулюють право користування земельною ділянкою; проте, не зазначає, обґрунтування того, в чому саме полягає порушення або неправильне застосування судом апеляційної інстанції конкретних норм матеріального та/або процесуального права, на думку скаржника, і яким чином це вплинуло на прийняття оскаржуваного судового рішень у даній справі, натомість спонукає до переоцінки наявних у справі доказів, яким вже було надано оцінку господарськими судами попередніх інстанцій.

Саме лише посилання на неповноту з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для її вирішення, невідповідність окремих висновків обставинам справи, цитуванням окремих норм законів, а також посилання лише на факт порушення норм матеріального та процесуального права, не є належним виконанням зазначеного вище положення Господарського процесуального кодексу України.

Суд зазначає, що в силу приписів частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а тому всі доводи скаржника про недоведеність обставин справи та про необхідність додаткової оцінки доказів Судом не приймаються.

Зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права полягає в тому, що скаржник повинен у касаційній скарзі вказати, які саме норми порушено чи застосовано неправильно, і в чому саме полягає це порушення або неправильне застосування.

За таких обставин, враховуючи, що касаційна скарга зводиться до переоцінки доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, а також викладення обставин справи без належного обґрунтування порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, така скарга не може бути прийнята до розгляду.

Крім того, статтею 291 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особа яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Отже, відповідно до статті 291 Господарського процесуального кодексу України, надіслання копії касаційної скарги з доданими до неї документами іншим учасникам справи листом з описом вкладення є обов'язком заявника касаційної скарги.

Не повідомлена належним чином сторона у справі, як учасник господарського процесу, позбавлена можливості володіти об'єктивною інформацією стосовно руху господарського процесу.

Згідно положень статей 73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належним та допустимим доказом надсилання іншим учасникам справи копії касаційної скарги з додатками може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) з надіслання адресату листа з описом вкладення, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржником до поданої касаційної скарги не надано доказів надсилання копії касаційної скарги з додатками іншим учасникам даної справи, а саме позивачу та третім особам у справі.

Таким чином, скаржнику слід надіслати позивачу та третім особам у справі копію касаційної скарги № 9-11-0.62-1404/2-19 від 08.02.2019 та доданих неї документів на належну адресу і надати суду докази суду такого надсилання.

Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Зазначені численні недоліки касаційної скарги, можуть свідчити про зловживання скаржником своїми процесуальними правами, тому Суд звертає увагу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на те, що у разі вчинення в подальшому дій, які свідчитимуть про зловживання процесуальними правами до нього судом будуть вжиті заходи впливу.

Таким чином, Суд касаційної інстанції зазначає, що Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме подати до суду касаційної інстанції уточнену касаційну скаргу з доказами надіслання її копії іншим учасникам справи та документу на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, а також зазнати у касаційній скарзі відомостей щодо третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача та перелік доданих до касаційної скарги документів.

Керуючись статтями 174, 234, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2019 у справі № 912/4109/16 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк, тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків скарги.

3. Довести до відома скаржника, що поштову кореспонденцію слід надсилати за адресою Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О.Копиленка, 6.

4. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Суховий В.Г.