Дата документу 22.02.2019 Справа № 311/2154/18

Запорізький апеляційний суд

Єдиний унікальний № 311/2154/18       Головуючий у 1-й інстанції: Носик М.А.

провадження № 22-ц/807/1054/19 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22 лютого 2019 року                                                         м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Гончар М.С.,

ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на повнолітню доньку у зв’язку з навчанням,

за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 22 листопада 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на період навчання. В обґрунтування позову вказала, що вона є студенткою Інституту філології і журналістики Нижегородського державного університету ім..ОСОБА_6 денної форми навчання і потребує матеріальної допомоги. Відповідач є її батьком, матеріальної допомоги їй не надає. Матеріальну допомогу їй надає тільки мати, але вона не може у повній мірі забезпечити усі витрати, пов'язані із навчанням і наймом житла. Просила суд на підставі ст.ст.199, 200 СК України стягнути з відповідача на її користь аліменти на своє утримання в розмірі ј частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 01.07.2018 і до закінчення нею навчання, тобто до 31.08.2021.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 22 листопада 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходів), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму щомісяця, до закінчення нею навчання, тобто до 31 серпня 2021 року.

Стягнення почато з 01 липня 2018 року.

В іншій частині позову у задоволенні відмовити.

Стягнуто з ОСОБА_4 судовий збір в дохід держави у розмірі 704,80 грн. судовий збір на користь держави.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_3 зв'язку з продовженням навчання потребує матеріальної допомоги, натомість відповідач не надає допомогу на утримання дочки, проте є працездатною особою, працює та отримує заробітну плату. При цьому, визначаючи розмір аліментів, суд врахував сімейний стан відповідача, який має непрацездатних батьків літнього віку, батько є інвалідом першої групи і потребує постійного стороннього догляду і коштовного лікування, дружина відповідача також хворіє та потребує витрат на лікування, він несе витрати на навчання доньки дружини.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову ОСОБА_3 зазначає, що судом безпідставно зменшено розмір стягнення на її утримання до 1/6 частки всіх видів заробітку відповідача. Вважає, що останнім не доведено його скрутне матеріальне становище, оскільки його щомісячний заробіток становить 16 000 грн., отже він має реальну можливість сплачувати їй аліменти у розмірі ј частки всіх видів заробітку. Відповідачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту надання ним допомоги його батькам, призначення його опікуном, утримання дружини і його доньки тощо.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 зазначає, що судом дана правильна оцінка зібраним у справі доказам. Факт знаходження батьків, дружини і її доньки на його утриманні встановлено судовим рішенням в іншій справі по спору між тими ж сторонами і ці обставини відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК додатковому доказуванню не підлягають. Надані ОСОБА_4 письмові докази на підтвердження її витрат на оренду житла і сплату комунальних послуг обґрунтовано не прийняті судом до уваги, оскільки строк дії договору найму житла скінчився 03.07.2018, а квитанції про сплату комунальних послуг сплачені не на користь орендодавця і не позивачкою. До відзиву на апеляційну скаргу відповідачем доданий розрахунок заборгованості ОСОБА_7 – колишнього чоловіка його дружини зі сплати аліментів на утримання її доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно якому з 11.09.2004 по 11.09.2014 загальний розмір боргу становить 67 183,55 грн. За повідомленням Василівського районного відділу державної виконавчої служби станом на 09.01.2019 борг не погашений.

У відповіді на відзив ОСОБА_3 зауважує, що письмові докази, які стосуються її витрат у зв’язку із навчанням у Нижегородському державному університеті ім. М.І. Лобачевського не були предметом дослідження в іншій справі, яка розглядалася судом у 2017 році, оскільки в той час вона навчалася в іншому навчальному закладі. Отже рішення в тій справі не має приюдиційного значення для цієї справи. Вважає, що апеляційний суд не повинен враховувати довідку Василівького ВДВС про розмір заборгованості за аліментами на утримання дочки дружини батька, оскільки його надано з порушенням вимог ст.83 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно п. 1 ч. 1 ст.ст. 374, 375 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на утримання якої на період навчання у Василівському коледжі Таврійського державного агротехнологічного університету рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 23 квітня 2018 року з нього були стягнуті аліменти у розмірі 1/6 частки від усіх видів його заробітку, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, починаючи стягнення з 16 травня 2017 року та до закінчення дочкою навчання 30 червня 2018 року, але не більше ніж до досягнення дитиною 23-х років.

З 1 вересня 2017 ОСОБА_3 стала студенткою 1 курсу очної форми навчання за спеціальністю філологія Інститут філології і журналістики Нижегородського державного університету ім. М.І. Лобачевського, де буде навчатися до 31.08.2021 (а.с.13).

Позивачка навчається на контрактній основі, за осінній семестр 2017/2018 навчального року вона сплатила 70 000 руб (а.с.14-23).

До 3 липня 2018 позивачка винаймала житло – двокімнатну квартиру в м. Нижній Новгород, Російської Федерації, з виплатою 13 000 руб. на місяць та сплатою комунальних платежів (а.с.27-30).

Відповідач є співробітником СБУ, отримує заробітну плату у розмірі 16 000 грн., на його утриманні знаходиться дружина ОСОБА_9, яка з вересня 2018 не працює, страждає на хронічні захворювання, які вимагають коштовного лікування, а також донька дружини ОСОБА_8 – студентка Запорізького національного технічного університету, на навчання якої (а.с.86-102). Батька відповідача ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, з червня 2017 року є інвалідом першої групи безстроково, потребує постійного стороннього догляду (а.с.84-85).

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України (у редакції Закону України від 17 травня 2016 року № 1370-VIII, далі - СК України), яка зокрема передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Відповідно до статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

За статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Аналіз наведених правил дає підстави для висновку, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

СК України встановлює принцип рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина.

Визначаючи підстави для стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, суд першої інстанції врахував правила статей 182, 199 СК України, надав оцінку зібраним у справі доказам для визначення належного до сплати розміру аліментів.

Доводи позивачки про те, що відповідач має матеріальну можливість сплачувати аліменти у розмірі ј частки всіх видів заробітку, і що матеріалами справи не підтверджується факт утримання відповідачем батька-інваліда, оскільки відсутнє рішення органів опіки і піклування про встановлення опіки, є необґрунтованими та зводяться до переоцінки доказів у справі, оскільки такі обставини враховані у суді першої інстанції та їм була надана належна оцінка.

Відсутність рішення компетентного органу про встановлення опіки над непрацездатним батьком відповідача не спростовує його доводи про надання батькові матеріальної допомоги.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи, підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 268, 374,375,382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_11 залишити без задоволення.

Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 22 листопада 2018 року у цій справі залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Головуючий

Судді: