ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

19 лютого 2019 року Справа №  280/258/19   м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.  Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

16 січня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.  Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення №645 від 06.12.2012, яким переплату у сумі 30109,09 грн. утримано з пенсії позивача в розмірі 20% щомісячно до повного погашення;

зобов’язати відповідача припинити стягнення із пенсії позивача в розмірі 20% щомісячно до погашення переплати у сумі 30109,09 грн. та зробити перерахунок з урахуванням вже утриманих із пенсії коштів у розмірі 6663,92 грн.

Ухвалою суду від 21.01.2019 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що вона перебуває на пенсійному обліку в Шевченківському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя та отримує пенсію за віком. Вказує, що під час звернення до відповідача у листопаді 2018 року позивачу стало відомо про те, що на підставі рішення територіального органу Пенсійного фонду вирішено утримати переплату пенсії у розмірі 20%, починаючи з березня 2013 року до повного погашення переплати у розмірі 30109,09 грн. Разом з тим позивач вважає, що оскільки нею не було вчинено жодних протиправних дій, які могли б вплинути на виплату пенсії в більшому розмірі, то утримання з неї пенсії є необґрунтованим. Також, вважає, що відповідачем порушено порядок прийняття рішення. Просить задовольнити позовні вимоги.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що відповідно до Акту зустрічної перевірки достовірності довідки №436 від 10.03.2012 про заробітну плату для розрахунку пенсії ОСОБА_1, наданої ОСОБА_2 «Склопласт», виявлено відхилення згідно особових рахунків по нарахуванню заробітної плати з фактично зазначеними у довідці, яка була надана для перерахунку пенсії. У зв’язку із вказаними обставинами УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя (правонаступник – Шевченківське об’єднане УПФУ м. Запоріжжя) прийнято рішення міжвідомчої комісії по вирішенню спірних питань при призначенні та виплаті пенсії №645 про утримання з пенсії ОСОБА_1 суму переплати 30109,09 грн., що утворилась у зв’язку з виявленими у ході перевірки невідповідностями у заробітній платі за період з 01.01.1995 по 31.12.1998, в розмірі 20% щомісячно, до повного погашення. Вважає рішення правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України. Також, відповідач вказує на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки оскаржуване рішення позивачем було отримано 11.03.2013. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що на обліку в Шевченківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, перебуває ОСОБА_1, яка отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до Рішення Комісії по вирішенню спірних питань при призначенні та виплаті пенсії від 30.07.2012 №162, згідно індивідуальних відомостей про застраховано особу за 1998 рік, встановлено недостовірність даних довідки про заробіток за період з 01.01.1998 по 31.12.1998, яка була видана ТОВ «Склопласт», у зв’язку з чим відповідачем зроблено запит про зустрічну перевірку зазначеної довідки та вирішено перерахувати пенсію згідно наявної у пенсійній справі довідки про заробіток ТОВ «Склопласт» за період з 01.07.1990 по 30.06.1991 до отримання відповіді по акту зустрічної перевірки даних за період з 01.01.1995 по 31.12.1998.

Після прийняття вказаного рішення та проведення відповідного перерахунку розмір пенсії ОСОБА_1 був зменшений.

Відповідно до Акту зустрічної перевірки достовірності довідки про заробітну плату для розрахунку пенсії ОСОБА_1, наданої ОСОБА_2 «Склопласт» №436 від 10.03.2012, були виявлені відхилення згідно особових рахунків по нарахуванню заробітної плати з фактичними зазначеними у довідці, яка була надана для перерахунку пенсії.

На підставі зазначеного було надано нову довідку про заробітну плату з урахуванням виправлених відхилень.

Враховуючи вказані обставини, управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя 06.12.2012 прийнято Рішення міжвідомчої комісії по вирішенню спірних питань при призначенні та виплаті пенсії №645 про утримання з пенсії ОСОБА_1 суму переплати 30109 грн 09 коп., що утворилась у зв’язку з виявленими у ході перевірки невідповідностями у заробітній платі за період з 01.01.1995 по 31.12.1998, на підставі пункту 2 статті 50 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 20% щомісячно, до повного погашення.

05 жовтня 2018 року позивач звернулася до відповідача з заявою, в якій серед іншого просила повідомити про те чи були будь-які відрахування з пенсії позивача.

ОСОБА_3 об’єднаного УПФУ м. Запоріжжя від 08.11.2018 №19384/042 позивача було повідомлено про прийняття спірного рішення про утримання з позивача переплати пенсії починаючи з березня 2013 року.

Позивач, не погодившись з діями відповідача щодо утримання пенсійних виплат, звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Згідно зі статтею 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, визначено Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 21.03.2003 №6-4 (надалі - Порядок №6-4).

Пунктами 3 та 4 Порядку №6-4 встановлено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії (додаток 1).

У разі припинення виплати пенсії відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» решта переплати пенсії, що стягувалася за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, або суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку.

Таким чином, законодавець встановив наступні підстави для відрахування виплаченої надміру суми пенсії на підставі рішення пенсійного органу:

- зловживання з боку пенсіонера;

- подання страхувальником недостовірних даних.

Відповідно до ст.1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

За змістом названих норм цього закону відповідальність пенсіонера наступає виключно у випадках свідомого надання особисто пенсіонером особистої недостовірної інформації або неповідомлення органу, який призначає пенсію, відомих йому обставин, що зумовлюють зменшення призначеної пенсії.

Разом з тим, як встановлено під час розгляду адміністративної справи, підставою, яка призвела до виплати позивачу пенсії у більшому розмірі слугувало те, що довідка надана позивачу ОСОБА_2 «Склопласт» містила недоліки, які і потягли необґрунтовану виплату пенсії в більшому розмірі. Вини позивача у поданні до Пенсійного фонду недостовірних документів позивачем не доведено.

Відповідно до статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Згідно статті 106 Закону України «Про пенсійне забезпечення» посадові особи суб'єктів солідарної системи та накопичувальної системи пенсійного страхування, винні в порушенні законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Аналізуючи вищезазначені норми суд зазначає, що на пенсіонера може бути покладений обов'язок про повернення надміру виплаченої пенсії лише у випадку встановлення і доведення об'єктивними даними зловживань з його боку, тобто наявність об'єктивно встановленої вини в наданні недостовірних даних та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. При цьому, в разі, якщо порушення пенсійного законодавства допустила установа (підприємство, організація), то позивач в свою чергу не повинен нести відповідальність за надання до Управління Пенсійного фонду відомостей за достовірність яких відповідає саме ця установа. Отже, відповідальність за правильність та достовірність документів, що подаються для призначення пенсій, в тому числі персоніфікованих відомостей про заробітну плату, які вносяться до реєстру застрахованих осіб, покладено на роботодавця (страхувальника). Таким чином у разі порушення пенсійного законодавства суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 28 квітня 2015 року по справі № 21-138а15, від 25 жовтня 2016 року по справі №686/26486/14а, Верховним Судом в постановах від 11 квітня 2018 року по справі №712/9936/14, від 25 вересня 2018 року по справі №340/644/15-а, від 03 грудня 2018 року по справі №340/225/15-а та іншім.

Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В межах розгляду даної справи суд не встановив зловживань з боку ОСОБА_1 щодо отримання пенсії у збільшеному розмірі, у зв'язку з чим спірне рішення відповідача №645 від 06.12.2012 про утримання надміру виплачених сум пенсій, слід скасувати як протиправне.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, суду не надав.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства» («STRETCH v. THE UNITED KINGDOM» №44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність («MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY» №71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У пункті 52 рішення у справі «Щокін проти України» (№23759/03 та №37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Скордіно проти Італії» («Scordino v. Italy» №36813/97).

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Твердження представника відповідача про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду не беруться до уваги, з огляду на те, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження отримання позивачем спірного рішення саме 11.03.2013, оскільки на копії спірного рішення, наданого відповідачем, міститься лише дата «11.03.2013» та підпис, проте, відсутні відомості про особу, якою вони виконані (П.І.Б.), що унеможливлює стверджувати, що рішення отримано саме позивачем, з урахуванням і тієї обставини, що позивач заперечує дану обставину. Інших доказів про отримання позивачем спірного рішення матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що у разі якщо рішення вручається нарочно, то повинно вручатися таким чином щоб було можливо чітко ідентифікувати особу, якою воно отримано, дату отримання, у разі ж неможливості дотриматись таких умов рішення повинно направлятись засобами поштового зв’язку, оскільки в такому випадку саме на працівника відділення поштового зв’язку покладається обов’язок перевірити особу, якій вручається поштове відправлення.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено факт сплати судового збору у розмірі 768,40 грн., а отже, відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, зазначена сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (69039, м.Запоріжжя, вул. Тимірязєва, буд.146, ІПН НОМЕР_1) до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69071, м. Запоріжжя, вул. Карпенка Карого, 25-А, код ЄДРПОУ 41248959) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення міжвідомчої комісії по вирішенню спірних питань при призначенні та виплаті пенсії від 06.12.2012 №645, яким переплату у сумі 30109,09 грн. утримано з пенсії ОСОБА_1 в розмірі 20% щомісячно до повного погашення.

Зобов’язати Шевченківське об’єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя припинити стягнення із пенсії ОСОБА_1 в розмірі 20% щомісячно до погашення переплати у сумі 30109,09 грн. та зробити перерахунок з урахуванням вже утриманих із пенсії коштів у розмірі 6663,92 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 19.02.2019.

Суддя                                                                                                             І.В. Новікова