Справа № 127/9377/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2024 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої судді Шевчук Л.П.,

при секретарі судового засідання Ружицькій І.В.,

з участю:

позивача ОСОБА_1 ,

відповідачки ОСОБА_2 та її представника - адвоката Васильчук Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в режимі відеоконференції цивільну справу за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Органу опіки та піклування (Служба у справах дітей) Вінницької міської ради, про визначення місця проживання малолітніх дітей, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітніх дітей, який обгруновано наступним.

Він із відповідачем мають спільних дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Станом на час подання даного позову старший син ОСОБА_5 має повних 6 років, донька ОСОБА_6 має вік 1 рік 10 місяців, а відтак, оскільки діти не досягли десятирічного віку, місце проживання дітей визначається за згодою батьків. Сторони з 31.01.2021 проживають окремо; не ведуть спільного господарства, мають окремі бюджети, тощо та як батьки малолітніх дітей, вони не дійшли спільної згоди в питанні визначення місця проживання дітей, що і зумовило звернення ним до суду з цим зустрічним позовом. До 31.01.2021 вони з відповідачем проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 в квартирі, що на праві особистої приватної власності належить відповідачу ОСОБА_2 .. В силу виниклих відносин та конфліктів, що мали місце між ними він був змушений залишити місце фактичного проживання, забравши з вказаної квартири лише свої особисті речі. В цей день з наведеної вище квартири виїхав також їх старший син ОСОБА_3 , який, будучи свідком побутових конфліктів та, розуміючи, на скільки це можливо у віці сина ОСОБА_5 , ситуацію, що склалась між ним (позивачем) та відповідачем, виявив бажання надалі проживати разом з ним, а з матір`ю періодично бачитись. Виїзд 31.01.2021 сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з квартири, в якій залишилась проживати ОСОБА_2 з їх меншою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обумовлено тим, що ОСОБА_3 має тісний психоемоційний зв`язок з батьком, його психологічною та побутовою близькістю та прив`язаністю саме до батька, бажанням надалі проживати разом з батьком, оскільки саме батько, під час спільного проживання з відповідачем за зустрічним позовом більшою мірою турбувався про його побут, дозвілля, навчання, відпочинок, тощо. Зазначає, що вважає, тісний емоційний зв`язок малолітнього ОСОБА_3 з ним як батьком є нерозривним; вважає, що розлучення ОСОБА_3 з батьком завдасть сину непоправної душевної травми, тривалих негативних емоцій, створить у дитини відчуття відчаю та безвиході. За час проживання сина ОСОБА_5 разом із батьком, його позиція з приводу місця його проживання не змінилася та він і надалі бажає проживати разом із батьком, а з матір`ю ОСОБА_2 бажає періодично бачитися, що вказує на те, що рішення дитини щодо місця його проживання приймалося свідомо та зважено. Позивач зазначає, що рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 26.04.2021 у справі № 127/6615/21 шлюб між ним, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Під час розгляду справи про розірвання шлюбу відповідач ОСОБА_2 намагалась примиритись із ним, що вказує на те, що розлад сімейних відносин відбувся внаслідок неприйнятної для нього поведінки ОСОБА_2 в побутовому та сімейному житті, що і зумовило розірвання шлюбу. Зазначає, що він разом із сином ОСОБА_3 часто удвох гуляють, здійснюють тривалі велосипедні прогулянки, проводять разом дозвілля, він приділяє належну увагу вихованню, розвитку та догляду дитини; підтримує зв`язок зі школою та класним керівником, забезпечує участь дитини у позашкільному житті, майстер класах, тощо. Крім цього, вказує, що їх спільна дитина ОСОБА_7 на даний час проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 .. В будні дні менша дочка ОСОБА_4 відвідує дитячий садочок на Поділлі в м. Вінниці та щоденно, окрім вихідних та святкових днів, з 09.00 до 18.00 перебуває в умовах дитячого садочка. ОСОБА_4 також має велику прив`язаність до нього як батька, на вихідні щотижня, зазвичай з суботи на неділю (інколи з вечора п`ятниці по вечір суботи) проводить час з ним. Зазначає, що він турбується про матеріальне забезпечення меншої доньки, купує та надає відповідачу за зустрічним позовом одяг та взуття для дочки ОСОБА_4 , добровільно сплачує кошти на утримання доньки в сумі 10000 грн. щомісячно, які ОСОБА_2 , на його погляд не завжди витрачає за цільовим призначенням. Окрім наведеного, він щомісячно (один раз на місяць) купує дитині памперси, вартістю 1000 грн. щомісячно, періодично купує продуктові набори, іграшки. Також, за потребою та проханням ОСОБА_2 він додатково перераховує гроші на лікування дочки, коли вона хворіє. Зазначає, що молодша дочка ОСОБА_4 завжди болісно сприймає розлуку з ним, завжди радіє коли приходить час, який вона буде проводити з батьком. Він не усвідомлює свого життя без дочки ОСОБА_4 та сина ОСОБА_3 .. ОСОБА_4 , в силу свого віку, не може висловити свою позицію з приводу своїх бажань, з ким з батьків вона бажає проживати, разом з тим вважає, що проживання доньки з ним також відповідатиме її інтересам, оскільки він хоче, має змогу та бажання піклуватись, матеріально забезпечувати свою дочку, має місце де він може проживати з дочкою та сином та усім серцем цього бажає. Його мати ОСОБА_8 допомагає йому опікуватись дітьми та готова приділити дітям більше уваги у разі визначення місця проживання обох дітей разом з батьком. Також зазначає, що за час проживання дитини ОСОБА_3 разом із ним, він не чинить матері перешкод у спілкуванні з дитиною, ОСОБА_2 періодично бачиться з ОСОБА_3 від 2 до 4 разів на тиждень, вони разом проводять час. Інколи мати дитини виявляє бажання відвести дитину на тренування по Таеквон-До, що за згодою батька завжди відбувається. ОСОБА_2 , після побачень із сином, приводить його до нього, оскільки син, попри відсутність в такі моменти батька поруч, не погоджується залишатись проживати разом з матір`ю. Разом з матір`ю вони ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) періодично відвідують мати відповідача на родинні свята, проводи, тощо. Окрім того, має місце необмежене спілкування ОСОБА_2 із сином ОСОБА_3 по телефону. Визначення місця проживання дітей з батьком, не впливатиме на їх взаємовідносини з матір`ю, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків. Зазначає, що він буде надавати дітей для періодичних ночівель у матері, та буде сприяти відновленню гарних стосунків сина ОСОБА_3 із матір`ю ОСОБА_2 .. На підставі викладеного просить визначити місце проживання дітей: сина ОСОБА_3 та дочки ОСОБА_4 , разом з ним як батьком (т. 1 а.с. 35-45).

01.07.2022 позивачем через канцелярію суду подано клопотання про долучення доказів та додаткові обґрунтування підстав позову, в яких позивач зазначив, що він з сином ОСОБА_3 проживав за адресою: АДРЕСА_2 , до 05.03.2022, однак у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, він вирішив убезпечити обох своїх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та відправити їх до Республіки Польща, до свого рідного брата ОСОБА_9 , де той проживає з 2000 року. Оскільки виїзд з території України осіб призовного віку, яким він являється, з кінця лютого 2022 року було обмежено, він зателефонував до відповідача ОСОБА_2 та запитав який у неї план, і як вона думає діяти у ситуації, яка склалась на той час. Остання йому повідомила, що плану в неї нема, кошти на будь-які поїздки в неї також відсутні, на що він їй сказав зібрати речі та забрав її з їхньою молодшою дочкою ОСОБА_4 з дому ( АДРЕСА_1 ), оскільки саму дочку ОСОБА_2 не відпускала. 05.03.2022 ним було організовано доставлення дітей разом із ОСОБА_2 до кордону України та Польщі, куди за ними виїхав його рідний брат ОСОБА_9 .. З 06.03.2022 по 29.06.2022 діти разом з колишньою дружиною ОСОБА_2 проживали у приватному будинку його брата ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_3 . За період проживання (з 06.03.2022 по 29.06.2022) його дітей у будинку брата, позиція старшого сина ОСОБА_3 з приводу бажання проживати разом із ним не змінилась. Його брат забезпечив влаштування сина ОСОБА_3 до другого класу польської школи, де він закінчив другий клас, а меншу доньку ОСОБА_4 було влаштовано до дитячого садочка, який вона відвідує і по цей час. За цей період його діти були забезпечені всім необхідним для проживання, розвитку, виховання та навчання за рахунок та коштами його родини (його та рідного брата). Брат ОСОБА_9 та його дружина ОСОБА_10 на протязі чотирьох місяців опікувались дітьми, возили та забирали старшого сина ОСОБА_3 з польської школи, забезпечували дітей всім необхідним (харчуванням, доглядом та любов`ю). Разом з тим, 29.06.2022 відповідач ОСОБА_2 насильно, брутально, проти волі дітей, нехтуючи елементарними та загальноприйнятими методами виховання, спілкування (заснованому на почутті любові, поваги та взаємного сприйняття), та поводження з дітьми (психіка яких лише формується), спричиняючи особливо страшну душевну травму старшому сину (оскільки молодша дочка в силу віку не може усвідомлювати всіх обставин), всупереч волі дітей, їх інтересам та правам на належне забезпечення та утримання, спричиняючи окрім цього фізичний біль його старшому сину, оскільки шарпала його за руки до посиніння, сковувала його руки, які ОСОБА_2 не відпускала, обмежуючи простір для пересування (оскільки він не хотів покидати помешкання його рідного брата ОСОБА_9 ), тікав від неї (говорив, що не хоче покидати уже звичне для цього середовище), та який постійно прохав, що хоче щоб його забрав батько, нехтуючи їх (дітей) бажання, та користуючись тим, що на території Польщі виключно вона є законним представником дітей, - забрала дітей з будинку його брата. Цього ж дня, 29.06.2022, по прибуттю до нового місця перебування на території Республіки Польща, їх син, ОСОБА_3 , потайки від своєї матері, відшукав можливість надіслати голосове повідомлення його брату на телефон, в якому повідомив: " ОСОБА_11 , будь-ласка забери мене з цього аду, я хочу додому, прошу тебе, випусти мене звідси, забери...., і повідомив адресу свого перебування». Після цього ОСОБА_2 заборонила сину спілкуватись із ним та повідомляти адресу їх місцезнаходження, чим ОСОБА_2 порушено його батьківські права знати: де перебувають його діти, в якому вони стані, чим вони займаються, як харчуються, з ким перебувають, в яких умовах проживають чи забезпечені вони усім необхідним, тощо. Зателефонувавши до нього 30.06.2022 об 11-26 год., відповідач не дала йому поспілкуватись з сином наодинці, ходила за ним по приміщенню, де вони перебувають, тримаючи його під своїм контролем, недаючи змоги йому висловити свої думки з приводу ситуації, яка склалася та недаючи змоги заспокоїти сина. ОСОБА_2 протягом всього часу перебування в Польщі - не працює, будь-яких джерел доходів як в Україні так і на території Республіки Польща не має, а її бажання жити за рахунок аліментних платежів на дітей, в прямому сенсі та безпосередньо суперечить інтересам дітей. Трирічна декретна оплачувана відпустка ОСОБА_2 закінчилась 26.06.2022, переатестацію на роботі в органах прокуратури остання не пройшла; квартира, в якій раніше проживала ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) передана третім особам для проживання матір`ю ОСОБА_2 - ОСОБА_12 .. З огляду на викладене, вважає, що ОСОБА_2 на території України не має житлової нерухомості, в якій вона станом на сьогодні могла би проживати (т. 1 а.с. 198-204).

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15.04.2021 визначено підсудність цивільної справи за матеріалами зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відібрання малолітньої дитини Вінницькому районному суду Вінницької області (т. 1 а.с. 13).

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 20.04.2021 прийнято до розгляду та відкрито провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відібрання малолітньої дитини, розгляд якої вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (т. 1 а.с. 17).

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 21.01.2022 зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітніх дітей прийнято до спільного розгляду з первісним позовом (т. 1 а.с. 156, 163-164).

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 20.05.2022 задоволено заяву позивача за первісним позовом ОСОБА_2 про залишення її позову без розгляду, позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відібрання малолітньої дитини залишено без розгляду, оголошено перерву в підготовчому засіданні за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітніх дітей (т. 1 а.с. 195).

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 05.09.2022 задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про допит в якості свідка ОСОБА_13 ; частково задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про долучення доказів; відмовлено в задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про опитування в судовому засіданні за допомогою засобів відеоконференції малолітнього ОСОБА_3 ; долучено до матеріалів справи надані сторонами у підготовчому засіданні письмові докази; закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (т. 2 а.с. 11, 16-18).

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 14.10.2022 зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено; визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вирішено питання судових витрат (т.2 а.с. 53, 58-62).

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 07.12.2022 виправлено допущені судом описки в повному тексті рішення суду від 14.10.2022 (т. 2 а.с. 78-80).

Постановою Вінницького апеляційного суду від 09.02.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 14.10.2022 залишено без змін (т. 2 а.с. 157, 158-162).

Постановою Верховного Суду від 24.05.2023 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 14.10.2022 та постанову Вінницького апеляційного суду від 09.02.2023 скасовано та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 2 а.с. 214-236).

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 07.06.2023 прийнято до провадження судді Шевчук Л.П. цивільну справу за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначенням місця проживання малолітніх дітей; призначено підготовче засідання (т. 2 а.с. 240).

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 28.08.2023 задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про допит свідка ОСОБА_13 , відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Васильчук Г.В. про долучення доказів, допит свідків та відкладення підготовчого засідання; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (т. 3 а.с. 32-33).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав за викладених обставин, просив його задоволити. Додатково пояснив, що він працює на посаді судді Вінницького міського суду Вінницької області, і хоча з нього за постановою Вінницького апеляційного суду від 20.09.2022 стягуються аліменти на утримання матері ОСОБА_8 та баби ОСОБА_14 в розмірі по 1/4 частці від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, він має фінансову можливість утримувати своїх неповнолітніх дітей. Він добровільно, регулярно надсилає відповідачці грошові кошти для дітей. Також вказав, що в силу того, що є суддею, він має відстрочку від мобілізації строком до закінчення мобілізації та не має будь-якої пільги щодо виїзду за кордон. Щодо суті спору, то вказав, що старша дитина ОСОБА_5 самостійно, свідомо обрав місце проживання разом із ним. Неодноразово було обстежено його умови проживання та визначено такими, що є належними для проживання дітей. У матері дітей відсутні самостійні доходи для утримання дітей, всі її доходи складаються із соціальної допомоги, що надається урядом країни тимчасового перебування та коштами, які він їй надсилає. Разом із тим, посилання відповідачки на те, що вона отримує матеріальну допомогу від своєї матері, яка складає приблизно 20000 на місяць не доведено відповідачем належними доказами. Відповідно до висновку психолога дитина ОСОБА_5 бажає проживати разом із батьком, тобто, із ним.

Також, позивач просив суд звернути увагу, що відповідачка самостійно, без погодження із ним, вирішила залишити Польщу та переїхати на проживання до Німеччини, про що він не знав. Де перебувають його діти він дізнався лише в судовому засідання, яке проводилось в режимі відеоконференції, при встановленні анкетних даних відповідача. За цей час син змінив три школи, місця проживання, мови. Зміна навчального закладу, зміна країни, мови, зміна оточення, все це негативно впливає на психіку дітей, а отже, не відповідає інтересам дітей. За час перебування дітей за кордоном, діти позбавлені належних умов проживання, спілкування з друзями, відвідування гуртків та належного навчання. ОСОБА_5 змінює школи, далека відстань до школи. Це в той час, коли за його місцем проживання школа та додаткові гуртки знаходяться поруч. ОСОБА_6 взагалі не відвідує дитячий садочок. Знову ж таки, в той час, коли за його місцем проживання дитячий садочок та додаткові гуртки знаходяться поруч. Крім того, позивач зазначив, що йому не відомо, в яких умовах проживають його діти, в той час, як його умови проживання дозволяють забезпечити дітей повноцінними умовами проживання. Він, як і раніше, спілкується з класним керівником ОСОБА_5 , його однокласниками, є учасником групи класу у додатку Вайбер, де навчається ОСОБА_5 . Зазначив, що, саме в інтересах дітей, просить задовільнити його позовні вимоги, оскільки вважає, що на території України він зможе забезпечити належні умови проживання, навчання та виховання дітей. Відповідачка не надала жодних належних доказів щодо належних умов проживання дітей, її доходів. Просив його позовні вимоги задовільнити.

Відповідачка ОСОБА_2 заперечила щодо задоволення позову, просила в його задоволені відмовити. Додатково вказала, що вирішила переїхати із Польщі до іншої країни, оскільки мала намір покращити умови проживання дітей. В Німеччині вона із дітьми переїхала до своєї сестри. Проте, їй та дітям погодили місцем проживання в двокімнатній квартирі, на відміну від проживання в готелі у Польщі та соціальні виплати в Німеччині значно більші. Проживання в квартирі в Німеччині їм погодили з 01.01.2024, однак власник дозволив поселитися в цьому житлі ще до 25.12.2023. В дану квартиру вона придбала необхідні меблі. Це ліжка для дітей, диван, стіл для письма синові, необхідну побутову техніку. Син ОСОБА_5 відвідує школу, а меншу дочку вона записала в чергу до дитячого садочка. В Німеччині, на відміну від Польщі, краще соціальне забезпечення, оскільки там вона отримували 500 злотих від уряду Польщі, а також 15000 грн. допомоги від позивача та ще приблизно 20000 грн. їй надавала мати. Проте, в Польщі за все необхідно було платити, за винаймання квартири, за дитячі гуртки, садочок. В Німеччині школа, садочок, обіди для дітей безкоштовні. Окрім того, перебуваючи в Польщі, діти постійно відвідували різноманітні заходи, за які необхідно було сплачувати кошти. Перебуваючи в Німеччині, вона отримує на себе та дітей допомогу в розмірі 1388 Євро щомісячно, окрім різноманітної соціальної допомоги (квартира, комунальні послуги, навчання дітей), яка є безкоштовною. Щодо наданого позивачем відео, то зазначила, що то була провокація, до неї самої було застосовано фізичну силу, і з цього приводу вона зверталася до правоохоронних органів. Однак, правоохоронні органи поверхнево розглянули її звернення. Також пояснила, що вона не працює на даний час в силу того, що перебуває у відпустці по догляду за меншою дитиною. Зазначила, що з ОСОБА_6 займається самостійно вдома. Радіслав ходить до школи. Також діти записані на гуртки. На даний час вони облаштовуються за новим місцем проживання. Вважає, що нею створені належні умови для проживання та виховання її дітей. Також зазначила, що в разі, якщо суд дійде висновку про задоволення позову, то вихованням дітей буде займатися не сам позивач, а його мати. Окрім того, вказала, що дійсно син ОСОБА_5 бажає повернутися до України, але після закінчення війни. Через військові дії діти отримали дуже сильний емоційний стрес, тому найкращим для дітей буде коли діти залишаться разом із нею. Крім того, вона, як мати, не уявляє життя без своїх дітей.

Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Васильчук Г.В. також заперечила щодо задоволення позову, оскільки вважає, що матір`ю були створені всі належні та необхідні умови для дітей. Також вказала, що позивач не має у власності житла, а відповідачка навпаки, має житло. Відповідачка позитивно характеризується за місцем проживання. Вона отримує необхідну соціальну допомогу від уряду Німеччини та від своєї матері. Відсутність факту офіційного працевлаштування не може бути підставою для задоволення позову. Також вказала, що згідно висновку органу опіки та піклування є недоцільним визначення місця проживання дітей разом із позивачем. Саме мати займається дітьми, а позивач постійно перебуває на роботі. Останні два роки мати одноособово займається вихованням дітей. У зв`язку із повномаштабним вторгненням росії дітям безпечніше буде перебування разом із матір`ю на території Німеччини. За практикою ЄСПЛ права та інтереси батьків є похідними від інтересів дітей. Соціальні зв`язки дітей в Україні, які вже два роки перебувають за кордоном, не можна вважати сталими. З огляду на викладене просила позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 , суду показав, що зі сторонами у справи у нього дружні відносини, знає їх з 2017 року, вони є кумами. В січні 2021 він дізнався, що позивач із відповідачем проживають окремо та з позивачем мешкає його син ОСОБА_5 . Вказав, що позивач до виїзду дітей за кордон, часто гуляв з дітьми біля будинку, оскільки він (свідок) також має малолітніх дітей та проводить з ними час на дитячому майданчику біля дому. Також вказав, що більше часу з сином проводив батько, він водив сина на різні гуртки, і приділяв йому більше уваги ніж мати. На його думку, син більше звик до батька, адже син постійно хотів більше до батька, а ніж до мами, при цьому він бачив ситуацію, коли дитина будучи на майданчику, не хотіла йти з мамою і відповідачка тягнула дитину за руки. Вказав, що на протязі часу коли сторони не проживали разом, батько не був проти у спілкуванні відповідачки із сином. Також, вказав, що, хоча донька, в силу свого віку більше часу проводила із матір`ю, ОСОБА_1 також багато часу приділяв спілкуванню та вихованню дочки. ОСОБА_1 завжди проводив час із дітьми, вони були забезпечені всім необхідним. ОСОБА_1 водив сина на гуртки, до школи, займався із ним. Так, ОСОБА_2 в межах своїх можливостей приймала участь у вихованні дітей, проте, більше часу цьому приділяв саме їх батько - ОСОБА_1 ..

Представник третьої особи - Органу опіки та піклування Остапець Н.М. в судове засідання не з`явилася, подала до суду письмову заяву, в якій просила справу розглядати у її відсутність, при ухваленні рішення просила врахувати законні права та інтереси малолітніх дітей (т. 3 а.с. 69).

Вислухавши пояснення сторін, покази свідка ОСОБА_13 , дослідивши письмові і електронні докази, оцінивши їх в сукупності, суд доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони є батьками дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а.с. 66, 67).

Судом встановлено, що після припинення спільного проживання в січні 2021 за адресою: АДРЕСА_1 , між сторонами склались неприязні, загострені відносини. З 31.01.2021 позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та його старший син ОСОБА_5 стали проживати окремо, від відповідачки за адресою: АДРЕСА_4 .

Квартира, в якій проживав малолітній ОСОБА_3 зі своїм батьком станом на 05.05.2021, згідно копії свідоцтва про право власності на квартиру в багатоквартирному будинок, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , належить ОСОБА_8 - матері позивача за зустрічним позовом (т. 1 а.с. 62), також у вказаній квартирі станом на 05.05.2021 проживали: ОСОБА_8 , ОСОБА_15 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією довідки про склад сім`ї або зареєстрованих (проживаючих) у житловому приміщенні осіб №201 від 05.05.2021 (т. 1 а.с. 68).

З копії довідки, виданої КЗ «Гімназія №24 Вінницької міської ради» від 06.05.2021, вбачається, що ОСОБА_1 приділяє належну увагу вихованню, розвитку та догляду дитини, підтримує зв`язок зі школою та класним керівником, забезпечує участь дитини у позашкільному житті дитини. Водночас ОСОБА_3 систематично виконує домашні завдання, регулярно відвідує заняття у гімназії, на заняття не запізнюється на уроки завжди приходить вчасно, завжди охайний та доглянутий. Дитина до батька висловлює велику прихильність (т. 1 а.с. 52).

Згідно довідки КЗ «Вінницький міський палац дітей та юнацтва імені Лялі Ратушкої» №53 від 27.04.2021, ОСОБА_3 дійсно займається у вищевказаному закладі в ансамблі спортивного бального танцю «Олімпія» на базі КЗ «Гімназії №24 ВМР» на госпрозрахунковій основі з 01.09.2020; успіхами сина цікавиться батько, проводить на заняття батько та здійснює оплату в повному обсязі (т. 1 а.с. 53).

Окрім того, ОСОБА_3 відвідує: курс комп`ютерної програми усного рахунку « ОСОБА_16 » з 09.09.2020 з щомісячною оплатою 1200 грн.; заняття з англійської мови у навчальному центрі «Helen Doron English»; займається в секції Таекван-До, оплату за вказанні позашкільні заняття здійснює позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 , що підтверджується копіями відповідних довідок (т.1 а.с. 54, 56, 57).

ОСОБА_1 за місцем роботи характеризується позитивно, на що ним надано копію характеристики голови Вінницького міського суду Вінницької області (т. 1 а.с. 59-60).

Відповідно до копії постанови Вінницького апеляційного суду від 20.09.2022 у справі №127/14004/22 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частки від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 04.07.2022 та довічно; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_14 аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частки від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 04.07.2022 та довічно (т. 3 а.с. 23-28).

З копії розрахункових листів за 2020 рік, виданих головним бухгалтером ТУ ДСАУ в Вінницькій області на ім`я ОСОБА_1 , вбачається, що останній працює на посаді судді Вінницького міського суду Вінницької області та має постійний дохід в середньому щомісячно 80 000 грн.(т. 1 а.с.61), що також підтверджується копією довідки, виданої 03.06.2022 Відділом планово-фінансової діяльності бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА України в Вінницькій області за №4-35/0120 (т. 1 а.с. 207).

Окрім того, відповідно до відомостей з відкритих джерел (Єдиного державного реєстру декларацій) позивачем ОСОБА_1 задекларовано його дохід (заробітну плату): за 2021 рік в розмірі 1 266 786 грн.; за 2022 рік 1 157 154 грн.

Згідно інформації КПН «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. О.І. Ющенка ВОР», ОСОБА_1 , проживаючий у АДРЕСА_4 , за даними архіву лікарні, картотеки диспансерного відділення та стат. відділу, станом на 28.04.2021 на стаціонарному лікуванні не перебував та за медичною допомогою не звертався (т. 1 а.с. 58).

Відповідно до копії медичної довідки про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричного оглядів, серії ААА №179599 від 03.06.2022, ОСОБА_1 на обліку не перебуває, за психіатричною допомогою не звертався (т. 1 а.с. 205), а також наркологічні протипоказання до виконання: визначення місця проживання дитини відсутні, про що свідчить копія сертифікату про проходження профілактичного наркологічного огляду серії ААА №251997 від 03.06.2022 (т. 1 а.с. 206).

Також судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 позитивно характеризувалася за місцем проживанням та роботи (згідно довідки начальника відділу кадрової роботи та державної служби, станом на 02.06.2021) (т. 1 а.с. 81), на що нею надані характеристики з відповідних органів (т. 1 а.с. 79, 82).

Згідно копії наказу в.о. прокурора Вінницької області №1067п від 13.08.2019, ОСОБА_2 надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з 19.08.2019 по 25.06.2022 (т. 1 а.с. 85).

З характеристики ОСОБА_3 , виданої КЗ «Гімназія №24 Вінницької міської ради» №96 від 18.06.2021, вбачається, що ОСОБА_3 закінчив 1 клас в гімназії №24 м. Вінниця; програмований матеріал засвоїв на високому рівні. Мати дитини ОСОБА_2 приділяє належну увагу вихованню, розвитку дитини, підтримує зв`язок зі школою та класним керівником, забезпечує участь дитини у її позашкільному житті, майстер-класах, різноманітних гуртках (т. 1 а.с. 89).

Також згідно довідок, які містяться в матеріалах справи, ОСОБА_3 за сприяння ОСОБА_2 відвідував різноманітні курси, зокрема: онлайн курс по швидкочитанню у школі швидкочитання «Prana» з 28.01.2021 по 27.03.2021 (т. 1 а.с. 90, 91); гурток «Англійська мова» у ТОВ «Центр розвитку дітей та юнацтва «ДивоСвіт» з 22.10.2020 по 29.10.2020 (т. 1 а.с. 92); басейн « Kinder Spa » в період з 12.04.2019 по 11.09.2019 (т. 1 а.с. 94); курс оволодіння усним рахунком арифметичних послідовностей за методикою ТМ «Соробан» (т. 1 а.с. 95-97); заняття з англійської мови у навчальному центрі «Helen Doron English» (т. 1 а.с. 100).

У зв`язку з широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, ОСОБА_2 разом із дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виїхали на територію Республіки Польща до рідного брата ОСОБА_1 - ОСОБА_9 , що підтверджується сторонами у справі.

Згодом ОСОБА_2 разом із дітьми переїхала проживати до Німеччини, де за її заявою від 26.10.2023 затверджено пільги для забезпечення засобів тимчасового перебування, визначено щомісячний платіж в розмірі 1388,73 Євро для неї та дітей (т. 3 а.с. 83-96). В помешкання відповідачкою ОСОБА_2 було придбано меблі та побутову техніку (т. 3 а.с. 97-111).

З відеозаписів досліджених в судовому засіданні, які містяться на компакт-диску, судом встановлено, що була проведена відео фіксація події, що сталася протягом дня 29.06.2022 в будинковолодінні брата позивача та на прилеглій території будинку Республіці Польща, з якої видно, що ОСОБА_2 , в присутності працівників поліції Республіки Польща, насильно тягнула за руки малолітнього сина ОСОБА_5 , який сильно плакав та просив його відпустити. При цьому, дитина кричала, виривалась та тікала від матері біля проїзної частини дороги, чим наражала себе на небезпеку. Мати намагалась утримати сина ОСОБА_5 в автомобілі служби таксі, що призвело до штовханини доньки ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 209).

Крім цього, із звукозапису, який також міститься на вказаному компакт-диску, судом встановлено, що малолітній син сторін ОСОБА_5 , надіслав голосове повідомлення брату позивача ОСОБА_9 , в якому зазначив адресу свого перебування та просив забрати його звідти.

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст.19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У висновку виконавчого комітету Вінницької міської ради про недоцільність визначення місця проживання малолітніх дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком, ОСОБА_1 №01/00/011/135939 від 21.07.2022 зазначено, що «у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, орган опіки та піклування Вінницької міської ради вважає за недоцільне у даний час визначити місце проживання малолітніх дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 » (т. 1 а.с. 234-236).

Не погоджуючись із вищевказаним висновком, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 , подав до суду письмові заперечення на висновок ухвалений Службою у справах дітей Вінницької міської ради, в яких просить суд не погодись з висновком органу опіки та піклування від 12.07.2022, щодо недоцільності визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , разом з батьком ОСОБА_1 , оскільки він є не обґрунтованим та таким, що суперечить інтересам дітей (т. 2 а.с. 1-6).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» цей Закон застосовується до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема, питань щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - це ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм, зокрема, коли хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою.

Права та обов`язки батьків і дітей, крім випадків, передбачених статтями 67, 67-1, 67-4 цього Закону, визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв`язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини (стаття 66 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися. Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (частини перша та друга статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Україна згідно із Законом від 11 січня 2006 року № 3303-IV є учасницею Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей (далі - Гаазька конвенція 1980 року).

Відповідно до статті 16 Гаазької Конвенції 1980 року після одержання повідомлення про незаконне переміщення або утримування дитини відповідно до статті 3, судові або адміністративні органи Договірної держави, на територію якої була переміщена дитина, або на території якої вона утримується, не будуть вирішувати по суті питання про піклування доти, поки не буде визначено, що дитина не повинна бути повернута відповідно до цієї Конвенції або поки заява не подана відповідно до цієї Конвенції протягом розумного періоду часу після одержання повідомлення.

Вказана норма обмежує юрисдикцію виключно органів держави, на територію якої дитину переміщено, а не держави, із якої було дитину переміщено.

Згідно зі статтю 19 Гаазької Конвенції 1980 року ніяке рішення, прийняте відповідно до Конвенції, щодо повернення дитини, не розглядається як встановлення обставин будь-якого питання про піклування.

У свою чергу нормами чинного законодавства України не передбачено імперативної умови про те, що перебування дитини за межами України є підставою для відмови у задоволенні позову про визначення місця проживання такої дитини.

Більше того, зважаючи на положення міжнародних договорів щодо збереження юрисдикції судів України у питаннях батьківської відповідальності, очевидним є можливість вирішення справи про визначення місця проживання дитини саме національними судами.

Таким чином, сама по собі обставина проживання дитини за кордоном (незалежно від того чи вивезена дитина за кордон до звернення до суду з позовом про визначення місця її проживання чи після) не впливає на вирішення судами України спору про визначення місця її проживання.

Проживання дитини за кордоном не є самостійною підставою для відмови у позові про визначення місця проживання такої дитини разом з одним з батьків в Україні, а факт повернення дитини в Україну не є передумовою для вирішення спору між батьками про визначення місця проживання такої дитини.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.12.2023 у справі №607/20787/19.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно до ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Крім того, той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Відповідно до статтей 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (частина перша статті 160 СК України).

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, прецедентної практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Такі висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 01 березня 2023 року у справі № 643/16285/20, від 22 березня 2023 року у справі № 757/13688/21-ц, від 17 січня 2024 року у справі №700/702/21.

У постанові від 30.10.2019 у справі №352/2324/17 Верховний Суд зазначив, що питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

У постанові від 04.08.2021 у справі №654/4307/19 Верховний Суд визначив базові елементи, які підлягають врахуванню при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини, а саме: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров`я, (е) право дитини на освіту.

При вирішенні цієї категорії спорів також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.

Проаналізувавши надані позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 належні, допустимі, достовірні та достатні докази у їх сукупності, суд вважає доведеним добросовісне виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків, створення для дітей необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення їх усім необхідним, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дітей з батьком, чи негативно впливали на їх виховання та розвиток.

Натомість відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 в ході розгляду даної справи, не надано належних, допустимих та достовірних доказів у спростування наданих доказів позивачем ОСОБА_1 ..

Окрім того, суд вважає, що запровадження в країні воєнного стану, не може служити перевагою для одного з батьків над іншим для здійснення ними своїх батьківських обов`язків та прав щодо дітей.

Отже, судом встановлено та стороною відповідача не заперечувалося, що відповідачка ОСОБА_2 не працює, як на час звернення позивача з даним позовом так і на даний час, нею отримується лише тимчасове матеріальне забезпечення від уряду країни тимчасового перебування (Німеччина). Джерелом її доходів є кошти, які надає позивач ОСОБА_1 та соціальна допомога. Отже в неї відсутній стабільний, самостійний дохід. Також відповідач не надала належних доказів щодо постійного або тимчасового місця проживання, його належних умов для навчання та розвитку двох різностатевих дітей різного віку. З відео запису, дослідженому у судововому засіданні вбачається відсутнсть у відповідача тісних стосунків із старшим сином ОСОБА_5 .

Водночас, батько дітей - ОСОБА_1 має постійну роботу, сталий дохід, який дозволяє утримувати дітей. За місцем його проживання, дітям батьком створені всі необхідні умови для повноцінного розвитку, проживання та навчання, про що також зазначено у висновку виконавчого комітету Вінницької міської ради від 21.07.2022 (т. 1 а.с. 234-236).

При цьому суд враховує і той факт, що із позивача ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання його матері і баби. Проте, враховуючи достатній рівень доходів позивача, суд не вбачає, що це вплине на фінансову можливість позивача належним чином забезпечувати належні умови для своїх дітей.

Також суд констатує, що позивач, як суддя, має відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час терміном на строк проведення мобілізації, що було підтверджено в судовому засіданні шляхом огляду відповідного посвідчення, яке видане ІНФОРМАЦІЯ_5 позивачу ОСОБА_1 ..

Суд також зазначає, що позивачем ОСОБА_1 вживалися заходи щодо мирного врегулювання спору, зокрема запропоновано концепцію спільної опіки з почерговим проживанням дітей у помешканні кожного із батьків з відповідним графіком. Проте, відповідачка ОСОБА_2 на таку пропозицію позивача не погодилася, а власних варіантів мирного (позасудового) вирішення спору не запропонувала.

Статтею 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Поданий висновок виконавчого комітету Вінницької міської ради про недоцільність визначення місця проживання малолітніх дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком, ОСОБА_1 №01/00/011/135939 від 21.07.2022, яким визнано недоцільним визначити місце проживання дітей разом з батьком, суд оцінює критично і не погоджується з ним, оскільки він є як недостатньо обґрунтованим так і таким, що суперечить інтересам малолітніх дітей сторін.

У постанові від 17.10.2018 в справі №402/428/16-ц Велика Палата Верхового Суду відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, та зробила правовий висновок про те, що згідно до статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

При цьому під забороною розлучення дитини зі своєю матір`ю в контексті Декларації прав дитини слід розуміти не обов`язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі й матері, прав та інтересів дитини, передбачених цією Декларацією та Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи щодо визначення місця проживання малолітніх дітей, перевіривши їх доказами, які оцінено судом на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, враховуючи створення батьком належних умов для проживання, виховання та забезпечення дітей, виходячи в першу чергу з інтересів малолітніх дітей сторін, прихильність їх до батька, суд приходить до переконання про наявність підстав для визначення місця проживання дітей з батьком, у зв`язку з чим зустрічна позовна заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, суд зазначає, що визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком не можна тлумачити, як наявність у батька переваги перед матір`ю, оскільки мати дітей у такому випадку не обмежена у своєму праві на спілкування з дітьми. При цьому і мати ОСОБА_2 та батько ОСОБА_1 зобов`язані приймати участь в утриманні та вихованні дітей; проявляти справжню турботу, реалізовувати свої права шляхом домовленості і забезпечити належні умови для розвитку своїх дітей.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачки ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в сумі 1820,00 грн..

Керуючись ст.ст. 11, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 7, 19, 141,157, 161 СК України, ст.ст. 77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Органу опіки та піклування (Служба у справах дітей) Вінницької міської ради, про визначення місця проживання малолітніх дітей - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 820 (одна тисяча вісімсот двадцять) гривень.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 16 лютого 2024 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканець АДРЕСА_2 ;

Відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканка АДРЕСА_1 ;

Третя особа - Орган опіки та піклування (Служба у справах дітей) Вінницької міської ради, адреса: м. Вінниця, вул. Соборна, буд. 50.

Суддя Л.П. Шевчук