Справа № 308/17010/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

       08 лютого 2024 року м. Ужгород

       Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

       головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

       суддів: Куштана Б.П., Собослоя Г.Г

       за участю секретаря судового засідання: Сливки С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Конопіхін Антон Володимирович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 жовтня 2023 року, ухвалене головуючою суддею Зарева Н.І. у справі за заявою ОСОБА_2 де заінтересованою особою є: ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису

встановив:

У жовтні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_1 .

В обґрунтування заяви ОСОБА_2 зазначає, що приблизно півтора роки вона спільно проживала з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . Починаючи з літа 2022 року, ОСОБА_1 почав провокувати сварки, під час яких почав погрожувати їй фізичною розправою. На її адресу постійно надходять погрози від нього, як в телефонних розмовах, так і в текстових повідомленнях, вона постійно зазнає психологічного тиску з боку ОСОБА_1

20 вересня 2023 року вона звернулася в поліцію, відносно кривдника ОСОБА_1 було винесено термінові заборонні приписи із забороною на вхід та перебування в місці проживання постраждалої особи та заборони в будь-який спосіб контактувати з нею та її малолітнім сином, які постраждали внаслідок насильства з боку ОСОБА_1 . Після цього вона виїхала з квартири, де вони спільно винаймали житло.

Не зважаючи на заборонні приписи, ОСОБА_1 продовжує вчиняти відносно неї психологічне насильство, що виражається у постійному «тероризуванні» по телефону, в погрозах приїхати і «розібратися» з нею.

29 вересня 2023 року вона знову звернулася в Ужгородський РУП ГУНП в Закарпатській області з заявою про психологічне насильство з боку ОСОБА_1 щодо неї та її сина.

На підставі викладеного, заявниця просила суд видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_1 , строком на 6 місяців, яким визначити такі заходи тимчасового обмеження:

- заборонити перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_2 та її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 ,

- заборонити наближатися на 50 м до місця проживання (перебування), інших місць частого відвідування ОСОБА_2 та її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

- особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 та її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_1 ,

- заборонити переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею, вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2  та її малолітнім сином  ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , або контактування з нею через інші засоби особисто і через третіх осіб.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 жовтня 2023 року заяву задоволено.

Видано обмежувальний припис відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строком на 6 (шість) місяців, яким визначити такі заходи тимчасового обмеження:

а) заборонено ОСОБА_1 перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_2 та її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

б) заборонено ОСОБА_1 наближатися ближче ніж на 50 метрів до місць фактичного проживання (перебування), інших місць частого відвідування ОСОБА_2 та її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

в) заборонено ОСОБА_1 особисто або через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 та її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_1 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

г) заборонено ОСОБА_1 вести листування, телефонні переговори із ОСОБА_2 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Про ухвалене рішення повідомлено уповноважений підрозділ Ужгородського районного управління поліції Головного управління національної поліції у Закарпатській області (вул. Гагаріна, 10а, м. Ужгород, Закарпатська область), для взяття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на профілактичний облік, а також Ужгородську міську раду (м. Ужгород, пл. Поштова, 3).

Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Конопіхін А.В. оскаржив його в апеляційному порядку.

У апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_2 . В обґрунтування скарги посилаються на те, що жодного фізичного чи психологічного насильства щодо заявниці він не вчиняв. Вказує, що жодного насильства щодо заявниці він не вчиняв, а наявність між ними побутового конфлікту є підставною для застосування обмежувального припису. Зазначає, що ОСОБА_2 провокує конфлікт з метою вигнати його з дому, при цьому викликає поліцію та опиняється ніби в ролі потерпілої. Вважає, що на заявницю є сторонній вплив знайомих, які допомагають їй та вчиняють дії щодо його дискримінації.

Зазначає, що суд не обґрунтував максимальний строк обмежувального припису, не дослідив особу заявниці, неповно встановив обставини справи, а також відсутність ризиків та взяв до уваги тільки позицію заявниці, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що така не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до приписів ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

А згідно приписів ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у фактичних шлюбних відносинах та проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу у встановленому чинним законодавством України порядку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 народився син - ОСОБА_4 , про що 21 квітня 2023 року виконавчим комітетом Великолучківської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області складено відповідний актовий запис № 35, та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .

Згідно із вказаним вище свідоцтвом про народження ОСОБА_4 , його батьками є: батько – ОСОБА_5 , мати – ОСОБА_2 .

Як зазначає заявниця у своїй заяві, починаючи з літа 2022 року, ОСОБА_1 почав провокувати сварки, під час яких він почав погрожувати їй фізичною розправою. На її адресу постійно надходять погрози, як в телефонних розмовах, так і в текстових повідомленнях, вона постійно зазнає психологічного тиску з боку ОСОБА_1 , вона неодноразово зверталася в поліцію з приводу зазначених дій ОСОБА_1 . Внаслідок таких дій, заявниця змушена переховуватись від останнього, знайшовши тимчасовий прихисток у Закарпатському обласному центрі соціально-психологічної допомоги, однак, ОСОБА_1 продовжує переслідувати її та сина. Такі дії завдають шкоду її психічному здоров`ю та здоров`ю її сина.

Зазначені обставини підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме:

скріншотами з переписки в мобільному месенджері «Viber», зі змісту яких вбачається обставини того, що ОСОБА_1 ображає заявницю, нецензурно висловлюється відносно неї;

терміновим заборонним приписом стосовно кривдника серії АА № 115159 від 20.09.2023, яким ОСОБА_1 , заборонено входити та перебувати в місці проживання та контактувати з ОСОБА_2 строком на 10 діб з 16 год. 30 хв. 20.09.2023 до 16 год. 30 хв. 30.09.2023;

терміновим заборонним приписом стосовно кривдника серії АА № 115160 від 20.09.2023, яким ОСОБА_1 заборонено входити та перебувати в місці проживання та контактувати з ОСОБА_4 строком на 10 діб з 16 год. 30 хв. 20.09.2023 до 16 год. 30 хв. 30.09.2023;

листом Закарпатського обласного центру соціально-психологічної допомоги Закарпатської обласної державної адміністрації за № 1-09/235 від 05.10.2023, згідно з яким з 20.09.2023 на цілодобовому стаціонарі в Центрі перебуває ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Жінка з дитиною були зараховані у зв`язку з вчиненням стосовно неї домашнього насильства з боку співмешканця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Жінка зверталась до поліції стосовно кривдника. Вчинене домашнє насильство, а саме погрози, психологічний тиск, переслідування відобразилось на психоемоційному стані ОСОБА_2 . Зокрема в ОСОБА_2 спостерігається страх та тривожність за своє життя та здоров`я, а також за життя та здоров`я своєї дитини. Домашнє насильство дестабілізувало емоційний стан жінки, призвело до зменшення довіри до оточуючих та постійного очікування продовження насильства.

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" (Закон N 2229-VIII)домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;

економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

За пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать обмежувальний припис стосовно кривдника.

Частиною 2 статті 26 цього Закону визначено, заходи тимчасового обмеження прав кривдника, які визначаються обмежувальним приписом, такими зокрема є: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Закон "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів - осіб, які постраждали від такого насильства.

Відповідно до пунктів 3, 6, 8 частини першої статті 1 вказаного Закону домашнє насильство - діяння (дія або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 24 цього Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Частиною другою статті 26 Закону N 2229-VIII передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону "Про запобігання та протидію домашньому насильству" рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У Постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі N 756/3859/19 (провадження N 61-11564св19) зроблено висновок, що "враховуючи положення Закону N 2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях".

З врахування вищенаведеного апеляційний суд вважає, що визначений судом обмежувальний припис, є належним заходом обмеження прав кривдника.

Скаржником не доведено відсутності підстав вважати, що ним не вчинялося домашнє насильство відносно колишньої дружини, чи відсутній ризик постраждати від його дій. Той факт, що постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 грудня 2023 року закрито провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за ч.1 ст.173-2 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, наразі свідчить тільки про один факт, який було визначено працівниками поліції як такий, що вказував на наявність психологічного насильства, що згодом судом спростовано.

На час ухвалення переглядаємого апеляційним судом рішення, зазначена постанова суду першої інстанції була відсутня, та відповідно не могла бути врахованою судом. Крім цього, представник заявниці в особі адвоката Петюшка Р. В. пояснив колегії суддів, що після ухвалення судового рішення з боку ОСОБА_1 мало місце вчинення нового психологічного тиску на ОСОБА_2 , та дана обставина вказує на необхідність залишення обмежувального припису.

А звідси, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 вчиняв домашнє насильство психологічного характеру щодо ОСОБА_2 , та є вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, та у зв`язку із цим настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, такі ризики є реальними та підтверджуються матеріалами справи.

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення заяви ОСОБА_2 . Такі висновки ґрунтуються на аналізі наявних в матеріалах справи доказів. Суд застосував щодо кривдника обмежувальні заходи, які передбачені законом.

Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З висновками суду першої інстанції, які не спростовані доводами апеляційної скарги, належить погодитися. Підстави для скасування оскаржуваного рішення суду не встановлені.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Конопіхін Антон Володимирович, залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 жовтня 2023 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 лютого 2024 року.

Суддя-доповідач

Судді