Р І Ш Е Н Н Я № 2- 58-10

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2010 р. Староміський райсуд м. Вінниці в складі

судді Венгрин О.О.,

при секретарі Швець Т.М.,

за участі представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача і третьої особи ОСОБА_2 – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до КП Вінницької міської ради ?інницяміськтеплоенерго”, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог – ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, визнання наказів і дій неправомірними, скасування наказів,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до КП Вінницької міської ради ?інницяміськтеплоенерго” про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, визнання наказів і дій неправомірними, скасування наказів.

Судом притягнуто до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог – ОСОБА_2

Вимоги мотивовані тим, що позивач працював на КП Вінницької міської ради ?інницяміськтеплоенерго” з вересня 1974 р. на різних посадах. З 01.10.2005 р. він займав посаду начальника відділу кадрів. 09.11.2007 р. наказом №73-К його звільнено з роботи згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов”язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього розпорядку. При звільненні з роботи позивачеві не видали трудової книжки, не видали належним чином оформлену копію наказу про звільнення, не провели розрахунок по зарплаті за листопад 2007 р. Позивач вважає, що його звільнили грубо порушивши ст.ст. 21, 31, 40, 43, 47, 48, 94, 116, 147, 149 КЗпП України та ст.ст. 1, 21, 24 Закону України ?ро оплату праці”. Звільнення було проведено без згоди профкому. В наказі №73-К від 09.11.2007 р. зазначено, що причиною звільнення стало невиконання ОСОБА_4 наказів № 257 від 09.07.2007 р., №334 від 03.09.2007 р., якими, на думку позивача, від нього вимагалось виконання обов”язків, не передбачених трудовим договором та посадовою інструкцією начальника відділу кадрів. Дані накази у той час позивачем оскаржені не були. Наказом № 334 від 03.09.2007 р. позивачеві була винесена догана за невиконання наказу № 257 від 09.07.2009 р., при цьому були порушені строки застосування дисциплінарного стягнення, а наказ не повідомлений під розписку.

Просить визнати наказ генерального директора КП Вінницької міської ради ?інницяміськтеплоенерго” ОСОБА_2 № 257 від 09.07.2007 р. ?ро розробку наказів” неправомірним і скасувати його, оскільки він не покладає ніяких обов”язків особисто на начальника відділу кадрів ОСОБА_4, в обов”язки відділу кадрів згідно з Положенням про відділ кадрів КП Вінницької міської ради ?інницяміськтеплоенерго” не входять обов”язки по розробці наказів стосовно покладення обов”язків тимчасово відсутнього працівника, а також кадрових переміщень та подання їх на підпис. Наказ суперечить основним завданням та функціональним обов”язкам відділу кадрів, які зазначено у Положенні про відділ кадрів підприємства. Начальник відділу кадрів не має права вимагати від своїх підлеглих виконання роботи, не обумовленої трудовим договором. Вимагання генерального директора підприємства ?інницяміськтеплоенерго” ОСОБА_2 від начальника відділу кадрів ОСОБА_4 покласти на працівників відділу кадрів виконання роботи по розробці наказів стосовно покладення обов”язків тимчасово відсутнього працівника, а також кадрових переміщень та подання їх на підпис порушує вимоги ст. 31 КЗпП України. Обов”язки і зобов”язання, зазначені в п. 11 Правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства не стосуються начальника відділу кадрів ОСОБА_4, а поширення генеральним директором підприємства ?інницяміськтеплоенерго” ОСОБА_2 на начальника відділу кадрів ОСОБА_5 вимог п. 11 Правил внутрішнього трудового розпорядку є неправомірними. Визнати наказ генерального директора КП Вінницької міської ради ?інницяміськтеплоенерго” ОСОБА_2 за № 334 від 03.09.2007 р. ?одо порушення трудової дисципліни” про оголошення начальнику відділу кадрів ОСОБА_4 догани неправомірним та скасувати.

Визнати наказ генерального директора КП Вінницької міської ради ?інницяміськтеплоенерго” ОСОБА_2 за №73-К від 09.11.2007 р. неправомірним та скасувати, оскільки відсутні станом на 09.11.2007 р. факти, які свідчили б про систематичне невиконання начальником відділу кадрів ОСОБА_4 без поважних причин обов”язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, звільнення ОСОБА_4 з посади начальника відділу кадрів підприємства ?інницяміськтеплоенерго” відбулось без отримання попередньої згоди на звільнення первинної профспілкової організації, що суперечить колективному договору і порушує вимоги ч. 1 ст. 43 КЗпП України.

Поновити на роботі в КП Вінницької міської ради ?інницяміськтеплоенерго” ОСОБА_4 на посаді начальника відділу кадрів з 09.11.2007 р.

Стягнути з КП Вінницької міської ради ?інницяміськтеплоенерго” на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 131 577,42 грн., а у відшкодування моральної шкоди - 657 887,10 грн. ( а.с. 1-2 т. 1, 100-113 т. 2, 1-5, 13-14 т. 3)

07.12.2009 р. позивачем була подана заява про поновлення строку позовної давності щодо оскарження наказів № 257 від 09.07.2007 р. та № 334 від 03.09.2007 р. (а.с. 219-221 т. 2)

В судовому засіданні позивач ОСОБА_4, який давав показання і як свідок, та його представник ОСОБА_1 позов підтримали в повному обсязі за обставин, викладених у позовних заявах. Пояснили, що вважають звільнення позивача з роботи незаконним, таким, що позивачу спричинило моральну шкоду, яка полягала в нечуваних душевних і психологічних стражданнях. Зауважили, що причиною звільнення стали неприязні стосунки, які склалися між позивачем та керівником підприємства. Просили позов задоволити в повному обсязі. Представник позивача зауважив, що він не вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо оскарження наказів № 257 від 09.07.2007 р. та № 334 від 03.09.2007 р., оскільки до звільнення позивача з роботи права позивача цими наказами порушено не було. Після оголошення догани позивача премії позбавлено не було, не було необхідності оскаржувати ці накази. Позивач дізнався про порушення своїх прав наказом № 334 від 03.09.2007 р. лише тоді, коли в наказі про його звільнення від 09.11.2007 р. йшлося про систематичне невиконання трудових обов”язків з посиланням при цьому на наказ № 334 від 03.09.2007 р. Тому позивач звернувся до суду з позовом про захист своїх прав. Надав свої письмові пояснення з цього приводу. ( а.с. 6-7 т. 3 )

Представник відповідача і третьої особи - ОСОБА_3 позов не визнала, суду пояснила, що 09.07.2007 р. було видано керівником підприємства в межах його статутних повноважень наказ № 257 ?ро розробку наказів”, згідно якого відділ кадрів зобов”язаний розробляти накази стосовно покладання обов”язків тимчасово відсутніх працівників, а також здійснювати оформлення кадрових переміщень. Внаслідок ігнорування начальником відділу кадрів ОСОБА_4 вищезазначеного наказу та своїх безпосередніх обов”язків, ним були затримані накази про призначення осіб, виконуючих обов”язки тимчасово відсутніх працівників. 03.09.2007 р. був виданий наказ № 334, згідно якого за порушення трудової дисципліни начальнику відділу кадрів ОСОБА_4 було оголошено догану. Догана винесена за невиконання наказу № 257 від 09.07.2007 р. на підставі службової записки головного економіста ОСОБА_6 від 14.08.2007 р. Обидва накази не оскаржувались в судовому порядку, чинні, тому підлягали виконанню. Всупереч вимогам, викладеним в наказі № 334 від 03.09.2007 р., начальник відділу кадрів ОСОБА_4 після застосування до нього дисциплінарного стягнення продовжував ігнорувати виконання покладених на нього обов”язків, про що було складено акти від 09.10.2007 р. та 09.11.2007 р. Наказом № 73-к від 09.11.2007 р. позивача було звільнено з роботи. Згода на звільнення ОСОБА_4 первинною профспілковою організацією підприємства була отримана після його звільнення, що не є порушенням чинного трудового законодавства. Просить у задоволенні позову відмовити. Крім того, заявила про застосування строку позовної давності щодо вимоги про визнання наказів № 257 від 09.07.2007 р., № 334 від 03.09.2007 р. неправомірними і їх скасування. Про обидва накази позивач знав, їх не оскаржував у визначений законом строк без поважних причин.

Вислухавши пояснення позивача, представників сторін і третьої особи, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що позивач працював на посаді начальника відділу кадрів КП Вінницької міської ради ?інницяміськтеплоенерго”.

Наказом № 236/1 від 29.09.2006 р. генерального директора КП Вінницької міської ради ?інницяміськтеплоенерго” «Про усунення недоліків» в зв»язку з систематичним допущенням відділом кадрів дописок у наказах ( розпорядженнях) про відпустки працівників із покладанням обов»язків виконання роботи на іншого працівника і виплатою різниці в окладах начальнику відділу кадрів ОСОБА_4 вказано на неприпустимість вищезазначених дій, заборонено розробку наказів, які стосуються доплат, надбавок та інших виплат матеріального заохочення працівникам підприємства. Цим наказом покладено певні обов»язки на головного бухгалтера, головного економіста-начальника планово-економічного відділу, юрисконсульта. ( а.с. 36-37 т. 1 )

Наказом № 257 від 03.07.2007 р. генерального директора КП Вінницької міської ради ?інницяміськтеплоенерго” ?ро розробку наказів” на відділ кадрів покладено обов»язок розробляти накази стосовно покладення обов»язків тимчасово відсутнього працівника, а також кадрових переміщень з зазначенням у змісті наказу посади, П.І.Б. відсутнього працівника, причину та період відсутності, посаду, П.І.Б. працівника, на якого покладені обов»язки тимчасово відсутнього та розмір доплати за виконання обов»язків тимчасово відсутнього працівника згідно резолюції генерального директора або директора технічного (1 заступника генерального директора) в разі відсутності першого. Наказ № 236/1 від 29.09.2006 р. вважати таким, що втратив чинність. ( а.с. 38-39 т.1)

Слід зазначити, що повноваження генерального директора КП Вінницької міської ради ?інницяміськтеплоенерго” видавати накази та розпорядження, обов»зкові для всіх працівників підприємства, передбачено в Статуті підприємства ( пунктом 4.3.4 ст.4 ). (а.с. 223-224 т. 2)

Про наказ № 257 від 03.07.2007 р. позивачу було відомо ( протилежне в судовому засіданні не доводилось ). Про це свідчить і те, що після виходу з відпустки, в якій перебував з 02.07.2007 р. по 16.07.2007 р. ( а.с. 225 т. 2 ), позивач ОСОБА_4 неодноразово в письмовій формі висловлював своє бачення виконання названого наказу в липні і серпні 2007 р. ( а.с. 40, 42, 43, 44 т. 1)

Наказ № 257 від 03.07.2007 р. ніким не оскаржувався в судовому порядку, в тому числі і позивачем, тобто, був чинним і підлягав виконанню. Позов про визнання наказу № 257 від 03.07.2007 р. неправомірним і скасування пред»явлено представником позивача ОСОБА_4 у даній цивільній справі 19.10.2009 р. ( а.с. 99-113 т. 2 ) з пропуском строку, передбаченого ст. 233 ч. 1 КЗпП України.

З службової записки головного економіста підприємства ОСОБА_6 від 14.08.2007 р. на ім»я генерального директора КП Вінницької міської ради ?інницяміськтеплоенерго” вбачається, що ОСОБА_6 повідомив керівника підприємства про те, що начальник відділу кадрів ОСОБА_4 систематично ухиляється від виконання обов»язків, покладених наказом № 257 від 03.07.2007 р. на відділ кадрів, намагаючись перекласти ці обов”язки на працівників планово-економічного відділу. ( а.с. 41 т.1)

На вимогу керівника підприємства начальник відділу кадрів ОСОБА_4 ( позивач) 27.08.2007 р. дав власноручні письмові пояснення з приводу невиконання наказу № 257 від 03.07.2007 р. ( а.с. 45 т. 1 )

З наказу № 334 від 03.09.2007 р. генерального директора КП Вінницької міської ради ?інницяміськтеплоенерго” «Щодо порушення трудової дисципліни» вбачається, що в результаті невиконання своїх посадових обов»язків начальником відділу кадрів в липні 2007 р. були затримані накази про призначення осіб, виконуючих обов»язки тимчасово відсутніх відповідальних працівників, які знаходились на лікарняному або у відпустках. З причини відсутності наказів працівники безпідставно виконували обов»язки тимчасово відсутніх працівників і не отримали за це доплату. Наказано за порушення трудової дисципліни, визначеної п. 11 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників КП ВМР ?інницяміськтеплоенерго”, начальнику відділу кадрів ОСОБА_4 оголосити догану. Крім того, йому вказано, що відповідно до умов Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників КП ВМР ?інницяміськтеплоенерго” працівники зобов»язані дотримуватися дисципліни праці, своєчасно виконувати розпорядження керівництва. Начальнику відділу кадрів ОСОБА_4 слід керуватися у своїй роботі ?оложенням про відділ кадрів”, Посадовою інструкцією начальника відділу кадрів та Наказами по підприємству. (а.с. 50-51 т.1)

Згідно акту від 06.09.2007 р. начальник відділу кадрів ОСОБА_4 05.09.2007 р. з наказом № 334 від 03.09.2007 р. ознайомлений, від підпису в оригінальному примірнику відмовився. (а.с. 52 т.1)

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що дисциплінарне стягнення до начальника відділу кадрів КП ВМР ?інницяміськтеплоенерго” ОСОБА_4 було застосовано у строк, передбачений ст. 148 КЗпП України, з додержанням порядку застосування дисциплінарних стягнень, передбаченого ст. 149 КЗпП України ( з отриманням письмового пояснення від порушника трудової дисципліни, з повідомленням працівника про наказ під розписку, з врахуванням наслідків порушення, тощо ).

Наказ № 334 від 03.09.2007 р. ніким не оскаржувався в судовому порядку, в тому числі і позивачем, тобто, був чинним і підлягав виконанню. Позов про визнання наказу № 334 від 03.09.2007 р. неправомірним і скасування пред»явлено представником позивача ОСОБА_4 у даній цивільній справі 19.10.2009 р. ( а.с. 99-113 т. 2 ) з пропуском строку, передбаченого ст. 233 ч. 1 КЗпП України.

З службової записки від 06.09.2007 р. начальника служби збуту ОСОБА_7 вбачається, що при наданні чергових відпусток контролерам відділу збуту ( одинадцять осіб) протягом червня-вересня 2007 р. відділом кадрів не надавалась додаткова відпустка тривалістю 4 дні згідно умов колективного договору (а.с. 53 т. 1).

Наказом № 350 від 12.09.2007 р. «Щодо запобігання порушень трудового законодавства» на основі доповідних (службових ) записок від начальника СЗ та ДВ ОСОБА_7, керівника юридичної групи ОСОБА_3, на підприємстві була створена комісія по перевірці ведення кадрової роботи та відповідності її чинному законодавству. (а.с. 54-55 т. 1)

01.10.2007 р. головним економістом ОСОБА_6 було складено службову записку про відмову начальником відділу кадрів ОСОБА_4 надати необхідні для перевірки матеріали. (а.с. 56 т.1)

05.10.2007 р. було складено акт комісійної перевірки ведення кадрової роботи та відповідності її чинному законодавству, згідно з яким комісія прийшла до висновку, що кадрова робота на підприємстві ведеться з порушенням норм чинного законодавства. Відсутність необхідної і невідповідність встановленої чинним законодавством документації може стати підставою до накладення штрафних санкцій як на підприємство, так і на відповідальних посадових осіб згідно ч. 1 ст. 41 КУпАП. Подібний стан ведення кадрової роботи є наслідком систематичного невиконання відділом кадрів обов»язків, покладених на його працівників чинним законодавством, правилами трудового розпорядку, положенням про відділ та посадовими інструкціями. (а.с. 59-63 т.1)

Згідно акту від 09.10.2007 р., складеного завідувачем канцелярії ОСОБА_9, керівником профкому ОСОБА_10 і керівником юридичної групи ОСОБА_3, начальник відділу кадрів ОСОБА_4 08.10.2007 р. відмовився прийняти на виконання наказу генерального директора КП ВМР ?інницяміськтеплоенерго” № 257 від 09.07.2007 р. ?ро розробку наказів” службові записки керівників структурних підрозділів про покладення обов»язків тимчасово відсутнього працівника на іншого працівника. ( а.с. 64 т. 1 )

26.10.2007 р. була подана керівнику КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» службова записка ОСОБА_6 про відмову ОСОБА_4 виправити невідповідність посад та посадових окладів штатному розкладу в проекті наказу № 60-к, який останній надав в планово-економічний відділ. (а.с. 65 т.1)

30.10.2007 р. головним бухгалтером ОСОБА_11 було подано службову записку, що з 01.08.2007 р. станом на 30.10.2007 р. з відділу кадрів до бухгалтерії не надійшло жодного наказу про нарахування надбавки за безперервний стаж роботи. (а.с. 66 т.1)

Згідно акту від 09.11.2007 р., складеного завідувачем канцелярії ОСОБА_9, керівником профкому ОСОБА_10 і керівником юридичної групи ОСОБА_3, начальник відділу кадрів ОСОБА_4 08.11.2007 р. відмовився прийняти на виконання наказу генерального директора КП ВМР ?інницяміськтеплоенерго” від 09.07.2007 р. за № 257 ?ро розробку наказів” службові записки керівників структурних підрозділів про покладення обов»язків тимчасово відсутнього працівника на іншого працівника. ( а.с. 68 т. 1)

09.11.2007 р. складено акт про те, що начальник відділу кадрів ОСОБА_4 09.11.2007 р. відмовився від надання пояснень щодо порушень норм чинного законодавства та відсутності необхідної і невідповідність встановленої чинним законодавством документації у відділі кадрів, виявлених в результаті проведення комісійної перевірки та зафіксованих в акті від 05.10.2007 р. (а.с. 69 т.1)

Таким чином, начальник відділу кадрів ОСОБА_4 повторно порушив трудову дисципліну шляхом повторного невиконання обов»язків, покладених наказом № 257 від 03.07.2007 р. на відділ кадрів, що зафіксовано вищеописаними актами від 09.10.2007 р. і 09.11.2009 р. ( а.с. 64, 68 т. 1 )

Наказом № 73-К від 09.11.2007 р. в зв»язку з систематичним невиконанням начальником відділу кадрів ОСОБА_4 без поважних причин обов»язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, а саме: невиконання наказів № 257 від 09.07.2007 р., № 334 від 03.09.2007 р., а також, враховуючи догану, винесену начальнику відділу кадрів ОСОБА_4 згідно наказу № 334 від 03.09.2007 р., та на підставі актів від 09.10.2007 р. і від 09.11.2007 р. начальника відділу кадрів ОСОБА_4 звільнено з роботи 09.11.2007 р. згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України. Як підставу цьому зазначено ст. 147 КЗпП України, п.11,24, 25 Правил внутрішнього трудового розпорядку. (а.с. 73 т.1)

Згідно акту від 09.11.2007 р. цього ж дня ОСОБА_4 було вручено наказ про звільнення №73-К від 09.11.2007 р. Від отримання трудової книжки ОСОБА_4 відмовився. (а.с. 74 т.1)

30.11.2007 р. було проведено засідання первинної профспілкової організації та адміністрації КП ВМР ?інницяміськтеплоенерго”, на якому розглядалося подання генерального директора підприємства про надання згоди на звільнення начальника відділу кадрів ОСОБА_4 у зв»язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов»язків, покладених на нього трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку, на якому був присутній ОСОБА_4 На засіданні прийнято рішення погодити розірвання трудового договору з ОСОБА_4 згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України, що вбачається з протоколу № 21 засідання первинної профспілкової організації та адміністрації комунального підприємства Вінницької міської ради ?інницяміськтеплоенерго” від 30.11.2007 р. (а.с. 108, 70-72 т. 1)

На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що позивач був звільнений з роботи згідно ст. 40 ч.1 п.3 КЗпП України правомірно, оскільки:

Позивач як працівник підприємства не виконував чинний наказ керівника підприємства № 257 від 03.07.2007 р. За порушення трудової дисципліни до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани наказом № 334 від 03.09.2007 р. Обидва накази у встановленому законом порядку позивач не оскаржував. Позов про визнання наказів № 257 від 03.07.2007 р. і № 334 від 03.09.2007 р. неправомірними і скасування пред»явлено представником позивача ОСОБА_4 у даній цивільній справі 19.10.2009 р. ( а.с. 99-113 т. 2 ) з пропуском строку, передбаченого ст. 233 ч. 1 КЗпП України. Представник відповідача заявила про застосування позовної давності щодо вимоги про визнання наказів неправомірними і скасування. Позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про поважність пропуску строку звернення до суду, тому підстав для поновлення пропущеного строку відповідно до ст. 234 КЗпП України не вбачається.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові ( ст. 267 ч. 4 ЦК України).

Таким чином, в задоволенні позову про визнання наказів № 257 від 03.07.2007 р. і № 334 від 03.09.2007 р. неправомірними і скасування слід відмовити.

Після застосування дисциплінарного стягнення у виді догани позивач повторно вчинив порушення трудової дисципліни: повторно не виконував чинний наказ керівника підприємства № 257 від 03.07.2007 р. і це було інше порушення – невиконання покладених обов»язків. Згоду на звільнення працівника ОСОБА_4 профспілковою організацією підприємства було дано. (т. 1 а.с. 108)

Згідно п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. №9 ?ро практику розгляду судами трудових спорів” за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП України працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов»язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.

На підставі викладеного суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позову про поновлення на роботі ОСОБА_4, а відповідно і в задоволенні позову про стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу в розмірі 131 577,42 грн., відшкодування моральної шкоди в розмірі 657 887,10 грн., оскільки заявлені вимоги є похідними вимоги про поновлення на роботі.

Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 40 ч. 1 п. 3, 147, 148, 149, 233, 234 КЗпП України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 ?ро практику розгляду судами трудових спорів”, ст. 267 ч. 4 ЦК України,

ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до КП Вінницької міської ради ?інницяміськтеплоенерго”, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог – ОСОБА_2, про поновлення на роботі на посаді начальника відділу кадрів КП Вінницької міської ради ?інницяміськтеплоенерго”, стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу в розмірі 131 577,42 грн., відшкодування моральної шкоди в розмірі 657 887,10 грн., визнання наказів № 257 від 09.07.2007 р., № 334 від 03.09.2007 р., № 73-к від 09.11.2007 р. і дій неправомірними, скасування наказів, відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Староміський райсуд м. Вінниці до апеляційного суду Вінницької області.

Повне рішення суду буде складено протягом п»яти днів.

Суддя