РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    20 січня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах  Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:    

                     головуючого судді             Берещанської І.І.

                     суддів                                  Новікова Р.В.

                                                                  Кузнєцової О.О.

                     при секретарі                      Чепіль О.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду  АР Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Джанкойської міської ради про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та визнання права власності на земельну ділянку,

за апеляційною скаргою Джанкойського міжрайонного прокурора в інтересах Джанкойської міської ради на рішення Джанкойського міськрайонного суду АР Крим    від 07.05.2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Джанкойської міської ради, зазначивши, що 07.04.2008 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1, площею 0,0082 га,                   за 22 230 грн., які ОСОБА_2 сплатила Джанкойський міській раді у повному розмірі, проте з вини відповідача вказаний договір не було посвідчено нотаріально,                        тому просила суд визнати договір купівлі-продажу дійсним та визнати за нею право власності  на  земельну ділянку.

Рішенням Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 07.05.2008 року   позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0082 га, по АДРЕСА_1, та визнано за             нею право  власності  на  вказану  земельну  ділянку.  

Не погодившись з рішенням суду, Джанкойський міжрайонний прокурор в інтересах Джанкойської міської ради АР Крим подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування, як постановленого з порушенням норм матеріального  права, просить ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні  позову  ОСОБА_2

У запереченнях ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відхилити, вказавши    на неспроможність наведених в ній доводів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову, зважаючи  на  наступне.

Справа № 22ц-334/2010                                      головуючий суддя суду першої інстанції Глєбов О.А.

                                                            суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кузнєцова О.О.

Так, ухвалюючи рішення про визнання договору купівля-продажу нерухомого майна дійсним та визнання за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку,        суд першої інстанції, посилаючись на ч. 2 ст. 220 ЦК України, виходив з того, що між ОСОБА_2 та Джанкойською міською радою досягнуто угоди щодо всіх суттєвих  умов договору купівлі-продажу земельної ділянки, договір укладено у простій    письмовій формі, ОСОБА_2 свої обов’язки за цим договором виконала, але відповідач  ухиляється  від  його  нотаріального  посвідчення.

Проте, з такими висновками суду колегія суддів погодитися не може, оскільки      до них суд дійшов всупереч встановленим обставинам у справі, з порушенням норм матеріального права.

Так, ст. 131 ЗК України визначено, що громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших
цивільно-правових угод, які укладаються відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням  вимог  Земельного  кодексу  України.

Згідно ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки укладається  у  письмовій  формі,  підлягає  нотаріальному  посвідченню  та  державній  реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, є укладеним  з  моменту  його  державної  реєстрації. А у частинах 3, 4 ст. 334 ЦК України визначено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та державній  реєстрації, виникає  у  набувача  лише  з  моменту  такої  реєстрації.

Визнаваючи договір купівлі-продажу земельної ділянки між сторонами у справі дійсним, суд першої інстанції посилався на положення ч. 2 ст. 220 ЦК України,            якою встановлено, що  якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору,       що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення                           договору  не  вимагається.

           Але,  з аналізу вищенаведених норм закону слідує, що у відповідності до ч. 2 ст. 220 ЦК України дійсними можуть бути визнані тільки договори, які підлягають лише нотаріальному посвідченню, та вказана норма закону не передбачає можливості визнання дійсними договорів,  які підлягають  і нотаріальному посвідченню,  і державній  реєстрації.

  Крім того, однією з підстав для застосування положень ч. 2 ст. 220 ЦК України        є ухилення сторони від нотаріального посвідчення договору.

  Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, представник відповідача у судовому засіданні вимоги ОСОБА_2 визнав у повному обсязі (а.с. 20-21зв.), будь-яких    доказів у підтвердження того, що відповідач ухилявся та продовжує ухилятися від нотаріального посвідчення вказаного договору суду не надані та судом це не   встановлено, що, на думку колегії суддів, свідчить про те, що між сторонами на час розгляду справи спору взагалі відсутній спір щодо порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи інтересів, у захист яких особа може згідно  ч. 1 ст. 3 ЦПК       України звертатися до суду  з  відповідним  позовом.

  Проте, суд першої інстанції вказані норми закону не врахував та прийняв рішення   з  грубим  порушенням  матеріального  закону.

Зважаючи на сукупність вищенаведеного, колегія суддів дійшла до висновку,       що визначених законом підстав для визнання договору купівлі-продажу земельної  ділянки  дійсним  немає.  

Таким чином, оскільки при вирішенні справи фактичні обставини встановлені   повно, але неправильно застосовано матеріальний та процесуальний закон, колегія  суддів вважає за необхідне в межах своїх повноважень з підстав ч. 3 ст. 303, п. 4 ч. 1, ч. 2           ст. 309 ЦПК України рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі наведеного, та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Джанкойського міжрайонного прокурора в інтересах Джанкойської міської ради АР Крим задовольнити.

Рішення Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 07.05.2008 року  скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Джанкойської міської ради про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, про визнання права власності на земельну ділянку відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.

Судді: