справа №2-17-1/08
№2-48-1/07
№2-90-1/06
№2-894-1/05
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 грудня 2008року Святошинський районний суд міста Києва в складі
головуючого судді Мазур І.В.
при секретарі Полосенко Г.Л.
з участю позивачки ОСОБА_1, представника позивачки ОСОБА_2
відповідачки ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ЗАТ Срахової компанії "Веско" , 3-тя особа ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом, при цьому в судовому засіданні уточнила свої позовні вимоги і суду пояснила, що 27.12.2004р. о 19год. по пр.50-річчя Жовтня в м.Києві сталося ДТП за участю автомобіля "Фольксваген траснпортер", який належав їй на праві власності, держномер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, який керував автомобілем за дорученням та за участю автомобіля "Фольксваген Поло", держномер НОМЕР_2, яким керувала відповідачка ОСОБА_3 Згідно постанови Святошинського райсуду м.Києва від 26.01.2005року ОСОБА_5 визнана винною у скоєнні ДТП . Внаслідок ДТП автомобілю позивачки завдано майнову шкоду в розмірі 4437грн.23коп., яку вона просить стягнути з відповідачки. Крім того, просила стягнути з відповідачки на її користь судові витрати за оплату проведення автотоварознавчого дослідження, , 39грн.92коп. за відправку телеграм, судові витрати по справі сплачені судовий збір та 3000грн. завданої моральної шкоди.
Відповідачка проти позову заперечувала, посилаючись на те, що вона застрахувала автомобіль в ЗАТ АСК "Веско", яке і повинно відшкодувати завдану шкоду. Крім того, вона не вважає себе винною в ДТП.
Представник ЗАТ СК "Веско" в судовому засіданні заявила клопотання про призначення автотехнічної експертизи, в подальшому представник відповідача перестав з"являтися в судові засідання, належним чином повідомлений про день слухання справи. Про причини неявки суд не повідомив. Суд, керуючись вимогами ч.4 ст.169 ЦПК України, вважає можливим заслухати справу у відсутність відповідача.
3-тя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з"являвся, згідно поштового повідомлення за вказаною ним адресою не проживає. Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов"язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місце знаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Крім того, на підставі ч. 2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі , зобов'язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
27.12.2004р. о 19год. по пр.50-річчя Жовтня в м.Києві сталося ДТП за участю автомобіля "Фольксваген транспортер", який належав ОСОБА_1 на праві власності, держномер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4., який керував автомобілем за дорученням та відповідачки ОСОБА_3, яка керувала атвомобілем "Фольксваген Поло", держномер НОМЕР_2.
Згідно висновку транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 7 травня 2008року встановлення відповідності дії водії ПДР потребує юридичної оцінки всіх доказів по справі, включаючи висновок експертизи.
Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 пояснень з приводу ДТП взагалі не надавала працівникам ВДАЇ, які зафіксували факт скоєння ДТП і склали відповідний протокол.
3-тя особа ОСОБА_4 як при дачі пояснень працівникам ВДАЇ так і при дачі пояснень в судовому засіданні пояснював суду, що він 27.12.2004р. приблизно о 19год. керував автомобілем марки "Фольксваген Транспортер" держномер НОМЕР_1 КТ. Рухався зі сторони пр.50-річчя Жовтня з під моста в напрямку Великої Окружної дороги в сторону Софіївської Борщагівки. Він рухався по головній дорозі, а коли повернув наліво згідно дорожнього знаку (об"їзд перешкоди ліворуч) від нього за клумбою стояла праворуч червона машина Фольксваген, якою керувала відповідачка по справі і коли тільки він повернув, вона почала рухатися і в"їхала прямо в праву сторону його машини.
В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 надала пояснення, що на момент контакту з автомобілем "Фольксваген Транспортер", керований нею автомобіль "Фольксваген Поло" зхнаходився в нерухомому стані. Згідно висновку експертизи такі свідчення ОСОБА_3 слід вважати технічно неспроможними. Будь-яких доказів на підтвердження своїх пояснень відповідачка суду не надала.
Згідно постанови Святошинського райсуду м.Києва від 26.01.2005року ОСОБА_5 визнана винною у скоєнні ДТП , оскільки вона порушила п.16.11 Правил дорожнього руху України. Цією ж постановою ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративний штраф в розмірі 17грн.
В судовому засіданні відповідачка не заперечувала того факту, що вона із скаргами на постанову суду про притягнення її до адміністративної відповідальності ні до прокуратури ні до Апеляційного суду м.Києва не зверталася.
Крім того, згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
На даний час постанова Святошинського райсуду м.Києва від 26.01.2005р. про визнання ОСОБА_5 винної у скоєнні ДТП набрала законної сили. Судом також встановлено, що ОСОБА_4, який керував за доручення автомобілем ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення ДТП, яка мала місце 27.12.2004р. не притягувався.
Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно ч.5 даної статті особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов"язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні не надала суду докази на підтвердження того, що ДТП сталося не з її вини.
Судом також встановлено, що 25 березня 2004року між ОСОБА_3 та ЗАТ "Страховою компанією "Веско" було укладено поліс №Б/5104380 обов"язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на території України, згідно якого було застраховано цивільну відповідальність за шкоду, завдану автомобілем "Фольксваген ПОЛО" державний номер 10086КІ третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача ЗАТ "Страхової компанії "Веско" на те, що ні відповідачка ні позивачка не зверталися про виплату страхового відшкодування, оскільки як встановлено в судовому засіданні позивачці ОСОБА_1 не було відомо про те, що автомобіль відповідачкою ОСОБА_3 був застрахований, а тому вона не мала можливості звернутися до страхової компанії з вимогою відшкодувати їй завдані збитки. Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні суду пояснила, що про пред"явлені до неї позовні вимоги зі сторони 3-ї особи ОСОБА_4, а в подальшому і позивачки ОСОБА_1 дізналася лише після винесення 29.04.2005року судом рішення по суті, яке було скасовано за нововиявленими осбтавинами.
Згідно вимог ст.ст.988-991 ЦК України відповідач ЗАТ Страхова компанія "Веско" зобов"язано було відшкодувати завдану позивачці шкоду.
Згідно висновку автотоварознавчого дослдіження автомобілю позивачки завдано майнову шкоду в розмірі 4437грн.23коп., які суд вважає необхідним стягнути зі страхової компанії "Веско" на користь позивачки по справі. В судовому засіданні позивачка суду пояснила, що автомобіль вона продала в 2006році, автозапчастини від автомобіля не залишилися. У зв"язку з чим суд не вирішував питання щодо поверненння автозапчастин відповідачам по справі.
Судом встановлено, що позивачка тривалий час була позбавлена можливості користуватися власним автомобілем, чим було порушено її звичайний уклад життя.
Суд враховуючи дані обставини та обставини ДТП , керуючись вимогами ч.1 ст.1167 ЦК України оцінює моральну шкоду в розмірі 600грн., яку вважає необхідним стягнути з відповідачки ОСОБА_3.
На підставі ст.88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача ЗАТ Страхова компанія "Веско" на користь держави 30грн. за інформаційно-технічне забезпечення. З ОСОБА_3 на користь позивачки 39грн.92коп. за відправку телеграм про повідромлення їй про день слухання справи. В частині стягнення з відповідачки на користь позивачки судових витрат по справі, а саме 300грн. за оплату проведенння експертизи, 64грн.57коп. за оплату судового збору по справі, суд вважає необхідним відмовити, оскільки як вбачається із наданих квитанцій дані оплати здійснював 3-тя особа ОСОБА_4, який не мав повноважень представляти інтереси позивачки ОСОБА_1 в судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладене, керуючись вимогами ст.ст.988-991 , 1167, 1187 ЦК України, ст.ст. 209, 212, 213, 214, 215, 218, 293, 294 ЦПК України, суд-
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути ЗАТ страхової компанії "Веско" ( р/р 26507301158562 в філії "ЗЦВ ПІБ" МФО 313355 код ЕДРПОУ 20474912 М.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 3-А) на користь ОСОБА_1 завдану майнову шкоду в розмірі 4437грн.23коп. та на користь держави судовий збір в розмірі 30грн. за інформаційно-технічне забезпечення.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 600грн., 39грн.92коп. оплату витрат за відправку телеграм, а всього 639 грн. 92коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі до районного суду заяви про оскарження рішення суду протягом 10 днів з дня його проголошення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.