Постанова

Іменем України

20 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 320/3570/16-ц

провадження № 61-13453св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Смертіна Олексія Сергійовича на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 липня 2016 року у складі судді Колодіної Л. В. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 27 жовтня 2016 року у складі суддів: Бондар М. С., Спас О. В., Поляков О. З.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_2,

заінтересовані особи: відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання дій державного виконавця неправомірними, скасування постанов про стягнення виконавчого збору, посилаючись на те, що державний виконавець на підставі виконавчого листа від 05 вересня 2013 року, виданого Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області про стягнення з нього на користь банку заборгованості за кредитним договором, постановами від 30 січня 2015 року відкрив виконавче провадження, а згодом, 24 травня 2016 року за постановами № 4605483,4605498,46306111, 46305545, 46305020 прийняв рішення про стягнення виконавчого збору. При цьому, такі дії вчинені після подання банком 12 травня 2016 року заяви про закриття виконавчого провадження у зв'язку з повним погашенням заборгованості за судовим рішенням. Зазначав, що при здійсненні виконавчих дій державний виконавець не дотримався чинного законодавства, а дії щодо стягнення виконавчого збору є протиправними, що є підставою для скасування відповідних постанов.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 липня 2016 року скаргу задоволено. Визнано незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Смертіна О. С., що полягають у винесенні постанов про стягнення з боржника виконавчого збору від 24 травня 2016 року. Скасовано постанови про стягнення з боржника ОСОБА_2 виконавчого збору: ВП № 4605483 (про стягнення виконавчого збору у розмірі 1 013 грн 02 коп.); ВП № 4605398 (про стягнення суми боргу у розмірі 29 830 грн 48 коп.); ВП № 46306111 (про стягнення суми боргу у розмірі 170 грн); ВП № 46305545 (про стягнення суми боргу у розмірі 12 грн); ВП № 46305020 (про стягнення суми боргу у розмірі 162 544 грн 92 коп).

Ухвала суду мотивована тим, що згідно правового висновку Верховного Суду України у справі № 6-785цс15 сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання. Окрім того, положеннями частини третьої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання, державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим законом. Виконавчий збір та витрати, які пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються. У зв'язку з тим, що боржник ОСОБА_2 виконав рішення суду в добровільному порядку, а стягувач ПАТ «Укрсиббанк» подав заяву про закриття виконавчого провадження у зв'язку з повним погашенням боржником суми боргу та судових витрат у добровільному порядку, суд дійшов висновку про те, що дії державного виконавця суперечать нормам чинного законодавства і мають бути визнані незаконними, а постанови про відкриття виконавчих проваджень про стягнення з боржника виконавчого збору від 24 травня 2016 року підлягають скасуванню.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 липня 2016 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання. Однак доказів, що у визначений законом спосіб копія постанов про відкриття виконавчого провадження надсилалася боржнику з пропозицією самостійно виконати рішення, не надано. Згідно статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням. Втім, відділом державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження не доведено обставин вжиття заходів з примусового його виконання.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Смертін О. С. просить скасувати ухвали судів та відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що боржник не виконав судове рішення в наданий строк, а тому постанови про стягнення виконавчого збору винесені згідно із статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження».

15 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Суди установили, що на виконанні Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області знаходились виконавчі провадження з виконання виконавчих листів №815/152/13, виданих 05 вересня 2013 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області про стягнення із ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості на загальну суму 2 022 161 грн 50 коп.

11 травня 2016 року стягувач ПАТ «Укрсиббанк» направив заяви до начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про закриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих листів про стягнення із ОСОБА_2 суми боргу та судових витрат у зв'язку з їх повною сплатою.

24 травня 2016 року державний виконавець Смертін О. С. виніс постанови про стягнення із ОСОБА_2 виконавчого збору: ВП № 4605483 (про стягнення виконавчого збору у розмірі 1 013 грн 02 коп.); ВП № 4605398 (про стягнення суми боргу у розмірі 29 830 грн 48 коп.); ВП № 46306111 (про стягнення суми боргу у розмірі 170 грн); ВП № 46305545 (про стягнення суми боргу у розмірі 12 грн); ВП № 46305020 (про стягнення суми боргу у розмірі 162 544 грн 92 коп).

У частинах першій та другій статті 383 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення зі скаргою) передбачалося, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (тут і далі у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до положень статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно із частиною першою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

За змістом частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника-фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника-юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець повязує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Крім того, положеннями частини третьої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження»№ 606-XIV передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим законом. Виконавчий збір та витрати, повязані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06 липня 2015 року у справі № 6-785 цс15.

За статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження»№ 606-XIV заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Враховуючи те, що державний виконавець не вчиняв дій щодо примусового виконання судового рішення у межах виконавчих проваджень № 4605483, № 4605398, № 46306111, № 46305545, № 46305020, до початку примусового виконання рішення суду отримав документальне підтвердження про повне виконання рішення боржником, колегія суддів погоджується із висновками судів про безпідставність стягнення державним виконавцем виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом.

З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги щодо відповідності дій державного виконавця вимогам статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV є безпідставними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не впливають на законність ухвал судів, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані ухвали судів - без змін.

Керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Смертіна ОлексіяСергійовича залишити без задоволення.

Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 27 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. О. Лесько

С.Ю. Мартєв

В. В. Пророк

С. П. Штелик