МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2019 р. № 400/2710/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу 

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Міністерства оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум , пр-т. Повітрофлотський, 6, м. Київ 168, 03168 про:зобов`язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 (надалі  позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

зобов`язати Міністерство оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (надалі  Міністерство або відповідач), в місячний термін з дня набрання законної сили рішенням суду у справі розглянути заяву позивача від 13.09.2018 щодо перегляду рішення Комісії Міністерства з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, відносно позивача, зазначеного у протоколі засідання Комісії Міністерства з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 37 від 06.04.2018, затвердженого Міністром оборони України 10.04.2018.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що відповідач протиправно відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, передбачених Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі  Закон № 2011), та не розглянув по суті заяву позивача про перегляд відповідного рішення.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, представника в судове засідання не направив.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

08.09.2015 ОСОБА_1 було звільнено з військової служби.

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (серія 12 ААА № 435001, арк. спр. 11), 28.09.2015 позивача було визнано інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. Інвалідність було встановлено на строк до 01.10.2016; датою чергового переогляду визначено вересень 2016 року.

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (серія 12 ААА № 261131, арк. спр. 12), 27.09.2016 ІІІ групу інвалідності позивача було підтверджено до 01.10.2017; датою чергового переогляду визначено вересень 2017 року.

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (серія 12 ААА № 273128, арк спр. 13), 29.09.2017 позивача було визнано інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. Інвалідність було встановлено безстроково.

Чинною станом на день встановлення позивачу інвалідності редакцією підпункту 4 частини другої статті 16 Закону № 2011 було передбачено, що у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті, військовослужбовцю призначається та виплачується одноразова грошова допомога.

Відповідно до чинної станом на день встановлення позивачу інвалідності редакції підпункту «б» пункту 1 статті 162 Закону № 2011, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІ групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІІ групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Виходячи з інформації, що викладена у «Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум» від 06.04.2018 № 37 (надалі  Протокол, арк. спр. 16), позивачу, в зв`язку з установленням ІІІ групи інвалідності, було виплачено одноразову грошову допомогу в сумі 206 700 грн. (150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2016).

При цьому, чинною на день встановлення позивачу інвалідності редакцією частини четвертої статті 163 Закону № 2011 передбачалося, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший ступень втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплачених сум.

Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (набрав чинності 01.01.2017) частину четверту статті 163 Закону № 2011 було доповнено абзацом такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».

Таким чином, можливість отримання особою відповідної різниці (в даному випадку  між сумою, що підлягала виплаті у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІ групи, та сумою, що підлягала виплаті у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІІ групи) була обмежена у часі  два роки з первинного встановлення інвалідності до зміни групи інвалідності.

Законом України від 06.04.2017 № 2004-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей» (набрав чинності 07.05.2017) підпункт «б» пункту 1 статті 162 Закону № 2011 було змінено: виплата військовослужбовцю у разі встановлення інвалідності ІІ групи складає 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, у разі встановлення інвалідності ІІІ групи  250 розмірів прожиткового мінімуму.

Згідно з викладеним у позові, з метою отримання відповідної різниці, ОСОБА_1 через Миколаївський обласний військовий комісаріат звернувся до Міністерства із заявою про виплату одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Як вказано у Протоколі, Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (надалі  Комісія) відмовила позивачу у задоволенні його заяви, пославшись на те, що «… ОСОБА_1 групу інвалідності з ІІІ на ІІ змінено понад дворічний термін …». При цьому Комісія виходила з того, що дата первинного встановлення інвалідності  28.09.2015, дата зміни групи інвалідності  29.09.2017. 

Отже, позивача було визнано таким, який не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, через те, що зміна групи інвалідності відбулася на 1 день пізніше останнього дня відповідного строку.

Про прийняте Комісією рішення позивача повідомив Центральний районний військовий комісаріат (арк. спр. 17).

У відповіді на адвокатський запит (арк. спр. 20-21) голова обласної МСЕК повідомив, що у травні-червні 2017 року, в зв`язку з виявленням онкологічного захворювання, ОСОБА_1 проходив обстеження у Миколаївському обласному онкологічному диспансері, після цього «… проходив тривале комбіноване лікування, в тому числі оперативне. Далі з 19.06. по 19.08.17 пацієнт лікувався стаціонарно в хірургічному відділенні, а з 11.09.17 по 25.09.17 в кардіологічному стаціонарі. Ще деякий час витрачено на оформлення … документів … документи були надані на МСЕК 29.09.17р., і саме ця дата була вказана в довідці МСЕК серія 12ААА №273128 про встановлення другої групи інвалідності … обласна МСЕК … дійшла висновку … ознаки ІІ (другої) групи інвалідності фактично з`явилися вже влітку 2017 року після травматичної операції 22.06.2017 р. …» (арк. спр. 22-23).

У серпні 2018 року позивач вдруге звернувся до голови Комісії з проханням переглянути рішення про відмову у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги (арк. спр. 24-26). У заяві ОСОБА_1 послався на повідомлену головою обласної МСЕК інформацію та вказав, що він не міг вплинути на час подання лікувальним закладом до обласної МСЕК відповідних документів.

Листом від 04.09.2018 № 0290/Р-1247/534 (арк. спр. 28) за підписом начальника управління організаційного та соціальних виплат Міністерство, зокрема, вказало, що «… для повторного розгляду документів Комісією … необхідно надати до військового комісаріату довідку МСЕК про встановлення другої групи інвалідності в дворічний термін, що надасть право на призначення йому допомоги …».

В матеріалах справи наявний лист Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 6» від 26.09.2018 № 01-13/107 (арк. спр. 32). Згідно з цим листом « … заклад … є цивільним закладом охорони здоров`я. З огляду на це лікарі … не володіють спеціальними знаннями в галузі військової служби та соціального захисту військовослужбовців … оскільки в довідці Миколаївської обласної МСЕК від 28.09.2016 граничний термін повторного огляду МСЕК був встановлений до 01.10.2017 р., то документи на підвищення … групи інвалідності до ІІ були направлені в Миколаївську обласну МСЕК до спливу цього терміну, а саме  29.09.2017 р. Щодо фактичного строку виникнення у ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності, то він визначений у … висновку Миколаївської обласної МСЕК з 22.06.2017 р. …».

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини дев`ятої статті 163 Закону № 2011, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 12 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (надалі  Порядок № 975), встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів  військовозобов`язаним, проходження служби у військовому резерві  резервістами (далі  розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомогли, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особами, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Рішення про відмову у призначенні грошової допомоги, відповідно до пункту 15 Порядку № 975, може бути оскаржено в установленому порядку.

Відповідно до пункту 2 розділу І затвердженого наказом Міністерства оборони України віл 26.10.2016 № 564 «Положення про комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум» (надалі  Положення № 564), Комісія утворюється в апараті Міністерства оборони України з метою виконання пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (надалі  Порядок № 975), та Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які стали інвалідами, членами сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які загинули під час виконання обов`язків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.1994 № 290. 

Основними завданнями Комісії, згідно з пунктом 1 розділу ІІ Положення № 564, є вивчення документів та прийняття рішень про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги, передбаченої, зокрема, статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Формою роботи Комісії, згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Положення № 564, є засідання, а пунктами 10-11 Положення № 564 передбачено, що результати засідання Комісії оформлюються протоколом, який підписується головою Комісії, його заступником, секретарем та всіма членами Комісії, які брали участь у засіданні. Рішення Комісії про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум доводиться до Департаменту фінансів Міністерства оборони Україн Виплата одноразової грошової допомоги здійснюється відповідно до наказів.

Пунктом 12 розділу ІІІ Положення № 564 встановлено, що Рішення Комісії може бути оскаржено в судовому порядку. 

Ані Положенням № 564, ані Порядком № 975 не передбачено здійснення Комісією перегляду власного рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.

З урахуванням цього, суд визнав позовну вимогу про зобов`язання відповідача переглянути власне рішення такою, що не підлягає задоволенню.

В той же час, на думку суду, рішення відповідача про відмову у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги, при тому, що воно формально узгоджується із Законом № 2011 (абзац другий пункту 4 статті 163) та Порядком № 975 (пункт 8), є протиправним, тому підлягає скасуванню.

Висновок суду ґрунтується на такому.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою цінністю. Права і свободи людини та гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 1 Закону № 2011, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

На думку суду, застосування відповідачем при розгляді заяви позивача суто формального підходу, в результаті чого ОСОБА_1 був позбавлений права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, є неприпустимим.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано;

 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

 4) безсторонньо (неупереджено);

 5) добросовісно;

 6) розсудливо;

 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 

 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд визнав, що рішення відповідача вказаним критеріям не відповідає.

Так, відповідно до статті 164 Закону № 2011 та пункту 19 Порядку № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Отже, метою наданого Комісії повноваження щодо відмови особі у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги є запобігання неправомірній поведінці такої особи. В матеріалах справи докази неправомірної поведінки ОСОБА_1 відсутні.

Пунктом 18 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Положення про медико-соціальну експертизу» встановлено, що відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я. Відповідач не врахував того факту, що позивач не впливав та не міг вплинути на те, коли лікувальний заклад направив відповідні документи до Обласної МСЕК. Як зазначено у позові (і цю обставину відповідач не спростував), всі необхідні для підготовки висновку ЛКК КНП ММР «ЦПМСД № 6» дії ОСОБА_1 вчинив 20.09.2017, ще в період перебування в кардіологічному стаціонарі. Таким чином, позивач цілком обґрунтовано вважав, що до 28.09.2017 документи надійдуть до Обласної МСЕК. 

На думку суду, рішення Комісії, що було обґрунтовано затримкою в оформленні довідки на 1 день, не може бути визнано добросовісним та розсудливим. Також вказаним критеріям не відповідає рекомендація посадової особи Міністерства (лист від 04.09.2018 № 0290/Р-1247/534, арк. спр. 28) щодо подання позивачем довідки з «правильною» датою.

Не відповідає рішення і критерію пропорційності, оскільки баланс між несприятливими наслідками для прав позивача і ціллю (формальне дотримання норм Закону), на досягнення якої було спрямоване це рішення, відсутній.

Крім того, суд взяв до уваги таке.

У пункті 8 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 2009 № 1317 «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності» (надалі  Положення № 1317) та пункті 1.12 розділу І затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України «Інструкції про встановлення груп інвалідності» (надалі  Інструкція) вказано, що датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Проте, ані у Положенні № 1317, ані в Інструкції не зазначено, що є датою зміни групи інвалідності (а саме про зміну групи вказано у частині четвертій статті 163 Закону № 2011).

За таких обставин, на переконання суду, в даному випадку визначальним моментом є виявлення у особи ознак ІІ групи інвалідності, а не дата надходження відповідних документів до Обласної МСЕК, тому відповідач при прийнятті рішення мав врахувати той факт, що, як вказано у листі Обласної МСЕК (арк. спр. 22-23), ознаки ІІ групи інвалідності у позивача фактично з`явилися влітку 2017 року, після трваматичної операції (22.06.2017).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , в зв`язку із зміною у вересні 2017 року групи інвалідності, набув право на одноразову грошову допомогу в більшому розмірі  480 000 грн. (300 х 1 600 грн.  прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб станом на 01.01.2017) та, відповідно, на отримання різниці між цією сумою та раніше отриманою позивачем сумою 206 700 грн.  273 300 грн. 

Відповідно до частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати відповідача  суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

На думку суду, такими необхідними діями є призначення та виплата ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому для військовослужбовців, яким було встановлено ІІ групу інвалідності.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (пр-т. Повітрофлотський, 6, м. Київ 168, 03168, ідентифікаційний код 00034022) задовольнити частково. 

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, що було оформлено пунктом 30 протоколу від 06.04.2018 № 37.

3. Зобов`язати Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум , в місячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили, прийняти рішення про призначення і виплату ОСОБА_1 , відповідно до підпункту «б» пункту 1 статті 162 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 року, з урахуванням раніше виплаченої суми 206 700 грн.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

 

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Суддя В.В. Птичкіна