Справа №2-37-44 2007р.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2007 року м.Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
Головуючого- судді Васильковського В.М.
Секретаря Олексюк Г.І.
Відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3
Представників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коломия справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Коломийської міської державної нотаріальної контори про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, визнання договорів дарування недійсним, зобов"язання зняття з реєстрації права власності на будинок, зобов"язання видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Коломийської районної державної нотаріальної контори про визнання недісним заповіту, -
ВСТАНОВИВ:
У березні 2006 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_4, Коломийської міської державної нотаріальної контори про визнання свідоцтва про право на спадщину НОМЕР_1 видане ОСОБА_11 та ОСОБА_2 на 5/6 частин будинку в АДРЕСА_1 недісним та зобов"язання зняття з реєстрації права власності на цей будинок і видачу їй, ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на зазначений будинок.
Позовні вимоги мотивувала тим, що 13.07.1995 року її дід ОСОБА_12 склав заповіт на все своє майно їй - онуці ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1р. ОСОБА_12 - помер. Однак відповідачі успадкували його майно на підставі скасованого заповіту, складеного спадкодавцем у 1988р. та 02.11.1999р. їм незаконно видано свідоцтво про право власності за заповітом, дію якого повинно було бути скасовано за заповітом, складеним пізніше. Про існування спірного свідоцтва їй стало відомо в 2006 році.
У травні 2006 року ОСОБА_1 доповнила свої вимоги, посилаючись на те, що спадкоємець ОСОБА_11 помер, однак при житті свою частку в спадковому майні 07.11.2002р. подарував ОСОБА_2, а остання 16.12.2005 року подарувала 5/6 частин спірного будинку синові ОСОБА_3, тому просила, також, визнати зазначені договори дарування недійсними, про наявність цих договорів їй стало відомо під час розгляду справи.
У травні 2006 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_1, Коломийської районної державної нотаріальної контори, третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_11, Коломийської міської державної нотаріальної контори про визнання недійсним заповіту, вчиненим 13.07.1995 року ОСОБА_12 на користь ОСОБА_1, мотивуючи позов тим, що про складання ОСОБА_12 в 1995 р. оспорюваного заповіту
нікому не було відомо. Вважає, що такий заповіт батько не складав, заповіт не зареєстрований у алфавітній книзі обліку. ОСОБА_12 був неписьменним, нотаріус не пересвідчилась у цьому, тому просить визнати заповіт від 13.07.1995 року, складений ОСОБА_12 недісним.
В судовому засіданні представники позивачки ОСОБА_1 її вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовних заявах.
Відповідачка ОСОБА_4 позов ОСОБА_1 визнала повністю.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та їх представники позов ОСОБА_1 не визнали, позов ОСОБА_2 підтримали, підтвердивши обставини, викладені у її позовній заяві.
Державний нотаріус першої Коломийської районної Державної нотаріальної контори ОСОБА_6 пояснила, що заповіт, вчинений 13.07.1995 року ОСОБА_12 на користь ОСОБА_1 посвідчений державним нотаріусом ОСОБА_13 за реєстровим НОМЕР_2. Нотаріус, яка посвідчувала заповіт звільнилася із займаної посади у зв"язку з виходом на пенсію. Спірний заповіт посвідчено у Першій Коломийській районній державній нотаріальній конторі, а свідоцтво про право на спадщину видано ОСОБА_2 02.11.1999 року Коломийською міською державною нотаріальною конторою. На той час єдиного електронного реєстру, спадкового реєстру не існувало, кожна нотаріальна контора вела окрему алфавітну книгу заповітів.Вона, як державний нотаріус Коломийської міської державної контори, не знала про заповіт, посвідчений нотаріусом Коломийської районної державної контори, тому вважає, що видане нею свідоцтво про право на спадщину від 02.11.1999р. на підставі заповіту ОСОБА_12 від 10.12.1988р. є дійсним.
Державний нотаріус Коломийської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 пояснила, що на час складання спірних заповітів та видачі свідоцтв про право на спадщину вона не працювала, про обставини реєстрації цих документів їй не відомо.
3"ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і зеперечень, підверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає, що позов ОСОБА_1 слід задоволити, а в позові ОСОБА_2 відмовити з таких підстав.
Встановлено, що 10 грудня 1988 р. ОСОБА_12 склав заповіт, згідно якого все своє майно заповів ОСОБА_11, ОСОБА_2 та ОСОБА_7. Заповіт посвідчено державним нотаріусом Коломийської державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за НОМЕР_3.
13 липня 1995р. ОСОБА_12 склав новий заповіт, згідно якого все своє майно заповів онуці ОСОБА_1. Заповіт посвідчено державним нотаріусом першої Коломийської районної державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за НОМЕР_2.
ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_12 помер. 02 листопада 1999 року державний нотаріус Коломийської державної нотаріальної контори видала свідоцтво про право на спадщину за першим заповітом ОСОБА_11 та ОСОБА_2 на 5/6 частин спадкового майна в рівних частках на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1. Того ж дня державний нотаріус на підставі ст. 535 ЦК України 1963р. видала ОСОБА_4, дружині померлого, свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/6 частину зазначеного будинковолодіння.
Однак, при видачі оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.11.1999р. державний нотаріус не врахувала вимоги ст. 544 ЦК України в редакції Закону від 18.07.1963 р. про те, що заповідач вправі в будь-який час змінити або скасувати зроблений ним заповіт, склавши новий заповіт.
Заповіт, складений пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в частині, в якій він йому суперечить.
Такі ж вимоги викладені в ст. 1254 ЦК України в редакції Закону 16.01.2003 року.
На порушення вимог п.115 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року № 18/5 діючої на час видачі оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за заповітом, державний нотаріус не з"ясувала в державному нотаріальному архіві ( в державній нотаріальній конторі), де був посвідчений заповіт, чи він не скасований:
За таких обставин, свідоцтво про право на спадщину за заповітом НОМЕР_1, видане ОСОБА_2 та ОСОБА_11 на 5/6 частини будинку АДРЕСА_1 слід визнати недійсним.
Оскільки договори дарування НОМЕР_4 між ОСОБА_11 та ОСОБА_2 та НОМЕР_5 між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на 5/6 частин зазначеного будинку укладені на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.11.1999р., яка суперечить вимогам закону, то вказані договори дарування слід визнати недійсними.
Відповідно до вимог ст. 182 ЦК України слід зобюов"язати Коломийське МБТ1В зняти з реєстрації права власності 5/6 частини будинку АДРЕСА_1.
У зв"язку з тим, що ОСОБА_1 стало відомо про існування свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом ОСОБА_11 та ОСОБА_2 лише в 2006р., а про наявність оспорюваних договорів дарування - під час розгляду справи, то ці причини пропущення позовної давності суд визнає поважними, тому порушене право позивачки підлягає захисту.
Відмовляючи в позові ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту, складеним ОСОБА_12 13.07.1995 р. на користь ОСОБА_1 суд вважає, що позивачка не навела достовірних доказів, які б свідчили про недійсність такого заповіту.
Так, свідок ОСОБА_12 пояснила,що вона, працюючи державним нотаріусом першої Коломийської районної державної нотаріальної контори, 13 липня 1995 року посвідчила заповіт ОСОБА_12 на користь ОСОБА_1 Особу заповідача та його підпис було встановлено, дієздатність його перевірено. Заповіт зареєстровано в реєстрі за НОМЕР_2, стягнуто державне мито в сумі 70 000 крб. по квитанції НОМЕР_6. Нею 19.05.1999р. на заповіті зроблено відмітку про те, що даний запивіт не скасовувався і не відмінявся, його перший примірник знаходиться в наряді заповітів за 1995р. Першої Коломийської держнотконтори.
Показання свідка ОСОБА_12 стверджуються копіями зазначеного заповіту та алфавітною книгою заповітів Коломийської районної державної нотаріальної контори за НОМЕР_7.
Посилання ОСОБА_2 та її представника на те, що ОСОБА_12 цей заповіт не складав, оскільки був неписьменним, не підтверджуються здобутими доказами та суперечать тій обставині, що ОСОБА_2 посилається на дійсність першого заповіту, складеному ОСОБА_12 на підставі якого отримала свідоцтво про право на спадщину останнього.
Із викладених мотивів суд вважає встановленою наявність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги ОСОБА_1, права та інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду були порушені відповідачами.
На підставі ст. ст. 48, 544, 545 ЦК України в редакції Закону від 18 липня 1963 року, ст.ст. 182, 267, 1301 ЦК України в редакції Закону 16 січня 2003 року, ст.ст. 73, 79, 84, 88 ЦПК України та керуючись ст.ст. 209,212-215,218 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Поновити ОСОБА_1 встановлений законом строк для звернення до суду за захистом порушеного права.
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом НОМЕР_1, видане ОСОБА_2 та ОСОБА_11 на 5/6 частини спадкового майна в рівних частках кожному на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 видане державним нотаріусом Коломийської державної нотаріальної контори.
Визнати недійсним договори дарування НОМЕР_4 між ОСОБА_11 і ОСОБА_2 на його частину будинку АДРЕСА_1 та НОМЕР_5 між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на 5/6 частин будинку по АДРЕСА_1.
Зобов"язати Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації зняти з державної реєстрації права на нерухомість власності 5/6 частини будинку АДРЕСА_1, зареєстрованих за ОСОБА_3.
Зобов"язати Коломийську міську державну нотаріальну контору видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, складеним 13 липня 1995 року ОСОБА_12 на її користь, який посвідчено державним нотаріусом першої Коломийської районної державної нотаріальної контори за реєстровим НОМЕР_3.
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Коломийської районної державної нотаріальної контори про визнання недійсним заповіту НОМЕР_2, складеним ОСОБА_12 на користь ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 по 92 грн.26 коп. судового збору, по 10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення та по 166 грн. 66 коп. витрат на правову допомогу з кожного.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 по 9 грн.98 коп. недоплаченого судового збору в дохід держави з кожного.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів до апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення подається в такому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, встановлених ст.ст. 223,294 ЦПК України.