ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.02.2019Справа № 910/21566/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис"

до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кукота О.Ю.

Представники учасників справи:

від позивача Єпік С.О. (адвокат;

від відповідача Гронь М.А. (адвокат).

В судовому засіданні 12.02.2019 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників позивача та відповідача, що повне рішення буде складено 22.02.2019 року.

СУТЬ СПОРУ:

1 грудня 2017 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 27/11-2 від 27.11.2017 року в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (відповідач) заборгованості за договором оренди приміщення від 01.12.2016 року в сумі 1 087 644,82 грн. з них: основного боргу - 1 076 576,00 грн. (один мільйон сімдесят шість тисяч п'ятсот сімдесят шість гривень), пені - 2529,95 грн. (дві тисячі п'ятсот двадцять дев'ять гривень 95 копійок), 3% річних - 2079,41 грн. (дві тисячі сімдесят дев'ять гривень 41 копійка) та індексу інфляції - 6459,46 грн. (шість тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять гривень 46 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором оренди приміщення від 01.12.2016 року щодо своєчасної сплати орендної плати, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Відповідач надав відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив, обгрунтовуючи це тим, що станом на день розгляду даної справи його зобов'язання перед позивачем зі сплати орендних платежів є припиненим в повному обсязі внаслідок зарахування однорідних зустрічних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 року порушено провадження у справі №910/21566/17 та призначено розгляд справи на 26.12.2017 року.

15.12.2017 року набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до пункту 9 частини першої Перехідних положень вказаного кодексу справи у судах першої інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2017 року ухвалено здійснювати розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження.

В підготовчих засіданнях 06.02.2018 року та 13.03.2018 року судом оголошувалась перерва.

Згідно ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Так, суд відмічає, що в підготовчому засіданні 06.02.2018 року судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2018 року зупинено провадження у справі № 910/21566/17 до набрання законної сили судовим рішенням в справі № 904/6511/17 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 07/30/К від 17.04.2007 року в сумі 646 542 014,22 грн. та про розірвання кредитного договору № 07/30/К від 17.04.2007 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 року поновлено провадження у справі № 910/21566/17, підготовче засідання призначено на 16.10.2018 року.

В підготовчих засіданнях 16.10.2018 року, 20.11.2018 року та 29.11.2018 року судом оголошувалась перерва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2018 року повідомлено сторін, що підготовче засідання у справі призначене на 21.12.2018 року не відбудеться, у зв'язку з перебуванням судді Коткова О.В. у відпустці, підготовче засідання призначено на 29.01.2019 року.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 29.01.2019 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/21566/17 до судового розгляду по суті на 12.02.2019 року, про що представників сторін було повідомлено під розписку.

В судовому засіданні 12.02.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватофис" (надалі - позивач, орендодавець) та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (надалі - відповідач, орендар) укладено договір оренди приміщення (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове користування (оренду) приміщення, визначене у договорі, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності.

Приміщення, яке передається в оренду за договором, знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Малом'ясницька, 2а має загальну площу 6728,6 кв.м і належить орендодавцеві на підставі права власності (п. 1.2. договору).

За умовами п. 2.2. договору орендна плата підлягає сплаті до 20 числа поточного місяця за поточний місяць, із розрахунку 80 за 1 кв.м, в тому числі ПДВ 13,33 грн., всього 538 288 грн. (разом з ПДВ) за перший місяць оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць підлягає індексації з коефіцієнтом рівним 1 (одиниці). Розмір орендної плати може бути переглянутий два рази на рік та змінений за згодою Сторін, про що укладається додаткова угода до даного Договору.

В п.п. 5.1., 5.2. договору визначено, що передача орендодавцем та прийняття орендарем приміщення у оренду засвідчується актом здачі-приймання приміщення у оренду. Повернення приміщення орендодавцеві здійснюється за актом здачі - приймання. Обов'язок по складанню акта здачі-приймання покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні договору. Приміщення та інше майно вважаються фактично переданими орендодавцеві/орендареві з моменту підписання акта здачі-приймання.

На виконання умов договору згідно акту здачі-приймання приміщення від 01.12.2016 року орендодавець передав, а орендар прийняв згідно договору оренди приміщення від 01.12.2016 р. приміщення, яке знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Малом'ясницька, 2а має загальну площу 6728,6 кв.м. В зазначеному акті зафіксовано, що приміщення передано в належному стані, придатне для використання за призначенням.

Договір укладається з 01 грудня 2016р. по 31 жовтня 2019р. (п. 7.1. договору).

Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказує, що починаючи з жовтня 2017 року відповідач не виконує зобов'язання зі сплати орендної плати, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість зі сплати орендної плати за договором оренди від 01.12.2016 року за жовтень та листопад 2017 року в загальній сумі 1 076 576,00 грн.

Судом встановлено, що позивач, внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати орендної плати за договором оренди від 01.12.2016 року за жовтень та листопад 2017 року 27.10.2017 року направив відповідачу претензію № 27/10-1 від 27.10.2017 року про сплату заборгованості за договором оренди приміщення від 01.12.2016 року. Вказана претензія отримана уповноваженою особою ПАТ КБ "Приватбанк" 30.10.2017 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 4909405285072, № 4909405247944, № 4909405247928 та № 4909405285080.

Втім, претензія № 27/10-1 від 27.10.2017 року була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

23.11.2017 року позивач повторно звернувся до відповідача з претензією № 23/11-1 про сплату заборгованості за договором оренди приміщення від 01.12.2016 року, яка отримана ПАТ КБ "Приватбанк" 23.11.2017 року за вх. № 1383338.

Проте, відповідач суму заборгованості за договором оренди приміщення від 01.12.2016 року за жовтень та листопад 2017 року в сумі 1 076 576,00 грн. не сплатив.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за порушення виконання грошового зобов'язання за договором оренди приміщення від 01.12.2016 року.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, обгрунтовуючи це тим, що його зобов'язання перед позивачем зі сплати орендних платежів є припиненим в повному обсязі внаслідок зарахування однорідних зустрічних вимог. Відповідач вказує, що 06.11.2017 року, 28.11.2017 року ним направлено на адресу позивача заяви про припинення зобов'язання зарахуванням за вих. № 65.0.0.0/3-134182 та за вих. № 65.0.0.0/3-147662, якими було повідомлено про припинення зобов'язань відповідача зі сплати орендних платежів, зокрема, за договором оренди приміщення від 01.12.2016 року за жовтень та листопад 2017 року внаслідок зарахування із зустрічними вимогами по сплаті заборгованості за кредитним договором № 07/30/К від 17.04.2007 року.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму відповідно до ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно зі ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

За змістом ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вплачувати орендну плату.

Частиною 1 ст.762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п. 2.2 договору грошове зобов'язання відповідача по сплаті орендної плати мало бути виконано до 20 числа поточного місяця за поточний місяць, тобто строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по сплаті спірних орендних платежів за договором за жовтень-листопад 2017 року є таким, що настав.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Доказів сплати відповідачем на користь позивача 1 076 576,00 грн. заборгованості за договором оренди приміщення від 01.12.2016 року по сплаті орендної плати за жовтень та листопад 2017 року у строк встановлений в п. 2.2. договору до суду не представлено.

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 1 076 576,00 грн. та настання строку виконання обов'язку щодо сплати підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не були спростовані відповідачем.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 076 576,00 грн. заборгованості за договором оренди приміщення від 01.12.2016 року є обґрунтованими.

Водночас, за твердженням відповідача, грошове зобов'язання перед позивачем за договором оренди приміщення від 01.12.2016 року зі сплати орендної плати було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно з заявами ПАТ КБ "Приватбанк" від 06.11.2017 року № 65.0.0.0/3-134182, від 28.11.2017 року № 65.0.0.0/3-147662, від 20.12.2017 року № Е.65.0.0.0/3-161064, від 22.01.2018 року № Е.65.0.0.0/3-177212 та від 14.02.2018 року № 65.0.0.0/3-188787, відповідно до яких відповідачем було повідомлено позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог, у тому числі за договором оренди приміщення від 01.12.2016 року в сумі 1 076 576,00 грн., а саме: зобов'язання ПАТ КБ "Приватбанк" перед ТОВ "Приватофис" по сплаті орендних платежів за користування належними позивачу приміщеннями у період з жовтня 2017 по лютий 2018 року (в т.ч. спірним приміщенням згідно договору у період жовтень-листопад 2017 року) та частково зобов'язання ТОВ "Приватофис" перед ПАТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором № 07/30/К від 17.04.2007 щодо повернення суми кредиту, сплаті відсотків за користування кредитним коштами та нарахованої за прострочення виконання грошового зобов'язання неустойки.

Втім, позивач заперечує щодо припинення спірного зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за вказаними заявами ПАТ КБ "Приватбанк" з посиланням на те, що між сторонами існує спір щодо строку виконання грошового зобов'язання ТОВ "Приватофис" перед ПАТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором № 07/30/К від 17.04.2007 року.

В ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Господарське зобов'язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов'язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов'язання.

Отже, за змістом статті 203 Господарського кодексу України, статті 601 Цивільного кодексу України зарахування являє собою спосіб припинення зобов'язання і можливе за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що правочин - заяви ПАТ КБ "Приватбанк" від 06.11.2017 року № 65.0.0.0/3-134182, від 28.11.2017 року № 65.0.0.0/3-147662, від 20.12.2017 року № Е.65.0.0.0/3-161064, від 22.01.2018 року № Е.65.0.0.0/3-177212 та від 14.02.2018 року № 65.0.0.0/3-188787 не визнавалися недійсними, оскільки матеріали справи зворотного не містять, отже, в силу ст. 204 Цивільного кодексу України, є чинними.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 601 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними. Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Крім того, ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов, виключає проведення зарахування у добровільному порядку.

Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням. В силу цього для зарахування достатньо ініціативи однієї сторони. Поряд з цим припущення про можливість зарахування підлягає спростуванню у тому чи іншому випадку стороною, яка отримала заяву про зарахування. Предметом доказування такого спростування буде достатньо обґрунтоване посилання на обставину, яка робить вимогу непридатною до зарахування.

Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов'язку заявника перед адресатом, так і обов'язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.

Статтею 602 Цивільного кодексу України передбачено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, 2) про стягнення аліментів, 3) щодо довічного утримання (догляду), 4) у разі спливу позовної давності, 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом, 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що за кредитним договором № 07/30/К від 17.04.2007 року відповідач є кредитором, а позивач - боржником, водночас за договором оренди приміщення від 01.12.2016 року позивач є кредитором, а відповідач - боржником, що свідчить про те, що вимоги, які виникли між сторонами на підставі цих договорів, є зустрічними.

При цьому, грошові вимоги мають розглядатися як однорідні у силу недиференційованості грошей, як предмета виконання зобов'язань. Гроші як предмет задоволення майнової вимоги мають ознаку замінності, еквівалентності та інші властивості, що дозволяють проводити обмін та інші операції з грошами. Отже, вимога про сплату грошей за загальним правилом є однорідною із іншою вимогою про сплату грошей. Відтак, оскільки зобов'язання, які виникли між сторонами за укладеними договорами є грошовими, то вони є однорідними.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку за можливе визнати припиненим зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" в частині сплати основного боргу в розмірі 1 076 576,00 грн. на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" за кредитним договором № 07/30/К від 28.11.2017 року та зобов'язання Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" по сплаті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" основного боргу в розмірі 1 076 576,00 грн. за договором оренди приміщення від 01.12.2016 року шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

При зверненні до суду позивач також просив суд стягнути з відповідача на його користь санкції за порушення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендної плати за жовтень та листопад 2017 року пені - 2529,95 грн., 3% річних - 2079,41 грн. та індексу інфляції - 6459,46 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п. 1ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В п. 6.3. договору визначено, що у випадку заборгованості по виплаті орендної плати орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі 0,01 відсотків від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Так, за умовами п. 2.2. договору орендна плата підлягає сплаті до 20 числа поточного місяця за поточний місяць, відтак 20 число є останнім днем виконання зобов'язання по сплаті орендної плати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені судом встановлено, що він виконаний арифметично не вірно, позивачем невірно визначено період нарахування пені, при розрахунку пені не враховано п. 2.2. договору, тому сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком суду, становить 2422,29 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 107,66 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Зокрема, рекомендації Верховного Суду України, викладені в листі № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачають, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Таким чином, здійснивши власний розрахунок індексу інфляції, суд дійшов висновку, що сума індексу інфляції, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 4844,59 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення індексу інфляції в сумі 1614,87 грн. позивачу належить відмовити.

Також, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що він виконаний арифметично не вірно, позивачем невірно визначено період нарахування 3% річних, при розрахунку 3% річних не враховано п. 2.2. договору, тому сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком суду, становить 1990,93 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 88,48 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково про стягнення пені - 2422,29 грн., 3% річних - 1990,93 грн. та індексу інфляції - 4844,59 грн.

При розрахунку судового збору пропорційно розміру задоволених вимог судом враховано, що спір у даній справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди приміщення від 01.12.2016 року щодо сплати орендної плати, з огляду на визнання припиненим зобов'язання в частині сплати основного боргу в розмірі 1 076 576,00 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за рішенням суду, витрати по сплаті судового збору в цій частині покладаються на відповідача.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 16 287,83 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Визнати припиненим зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" в частині сплати основного боргу в розмірі 1 076 576,00 грн. на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" за кредитним договором № 07/30/К від 28.11.2017 року та зобов'язання Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" по сплаті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" основного боргу в розмірі 1 076 576,00 грн. за договором оренди приміщення від 01.12.2016 року шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" (код ЄДРПОУ 33546549, адреса: 49094, м. Дніпро, узвіз Крутогірний, 14) грошові кошти: пені - 2422,29 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 29 копійок), 3% річних - 1990,93 грн. (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто гривень 93 копійки), індексу інфляції - 4844,59 грн. (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 59 копійок) та судовий збір - 16 287,83 грн. (шістнадцять тисяч двісті вісімдесят сім гривень 83 копійки).

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.02.2019р.

Суддя О.В. Котков