Постанова

Іменем України

06 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 689/140/16-ц

провадження № 61-32553св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідачі: ОСОБА_4, Скаржинецька сільська рада Ярмолинецького району Хмельницької області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якої діє представник ОСОБА_5, на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 31 січня 2017 року у складі судді Баськова М. М. та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 30 березня 2017 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., Талалай О. І., Янчук Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, Скаржинецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області про визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_6, який був сином ОСОБА_1 та батьком ОСОБА_2, ОСОБА_3, тому позивачі є спадкоємцями першої черги на спадкове майно - будинок АДРЕСА_1. Вказують, що вони прийняли спадщину, звернувшись до нотаріальної контори із відповідними заявами. Крім них, спадкоємцем першої черги за законом є також дружина спадкодавця ОСОБА_4 Спадковий будинок був побудований ОСОБА_6 до вересня 2000 року, тобто до шлюбу з ОСОБА_4, тому він є особистою власністю спадкодавця і саме через це на нього не може розповсюджуватися режим спільної сумісної власності подружжя. Кожний зі спадкоємців має право на 1/4 частку спадкового майна.

На підставі викладеного ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 просили визнати за кожним з них право власності на 1/4 частину спірного житлового будинку.

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Скаржинецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області про визнання права власності на частину житлового будинку.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 перебували у шлюбі з 15 грудня 2000 року до дня смерті спадкодавця, під час якого побудували будинок АДРЕСА_1. Право власності на цей будинок було зареєстровано 15 березня 2010 року, тому вона є власником 1/2 частини цього будинку відповідно до статті 60 СК України. ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, спадщину після якого прийняла ОСОБА_4, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Спадкоємцями першої черги за законом є також мати спадкодавця та його діти від першого шлюбу: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які не визнають право власності позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного ОСОБА_4 з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати за нею право власності на 5/8 частин будинку АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 31 січня 2017 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 189/800 частки за кожним у праві власності на житловий будинок, загальною площею 116,2 кв. м, житловою площею 45 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1, у порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року в с. Перегінка Ярмолинецького району Хмельницької області. Позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_4 233/800 частки у праві власності на житловий будинок, загальною площею 116,2 кв. м, житловою площею 45 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1. У задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 судові витрати: на користь ОСОБА_1 у розмірі 3 118,69 грн, на користь ОСОБА_2 - 520,33 грн, на користь ОСОБА_3 - 520,33 грн. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 352,30 грн - по 117,43 грн з кожного.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що 89 % спірного житлового будинку є особистою приватною власністю спадкодавця, а решта 11 % цього ж будинку є спільним майном подружжя, тому частка будинку, що входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_6, становить 94,5 % або 756/800. Частка ОСОБА_4 у праві власності на вказаний будинок, як спільне майно подружжя, що не підлягає розподілу між спадкоємцями становить 5,5 % або 44/800.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 30 березня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи відсутня документальна відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, оскільки між сторонами існує спір щодо розміру часток кожного спадкоємця у спадковому майні, тому цей спір має бути вирішений у судовому порядку. Станом на вересень 2009 року готовність будинку становила 89 %, тому його реєстрація 15 березня 2010 року не має правового значення для визначення часток подружжя.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, в інтересах якої діє представник ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

31 травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 січня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Скаржинецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області про визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування; за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Скаржинецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області про визнання права власності на частину житлового будинку призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 з 15 грудня 2000 року перебували у шлюбі, під час якого побудували будинок АДРЕСА_1, який було введено в експлуатацію у лютому 2010 року та зареєстровано право власності 15 березня 2010 року, тому це майно є спільною сумісною власністю подружжя. У матеріалах справи відсутня відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, тому суди безпідставно задовольнили первісні позовні вимоги. Суди безпідставно встановили на підставі пояснень позивачів за первісним позовом, які є зацікавленими особами, що спірний будинок був побудований на 89 % відсотків до реєстрації шлюбу спадкодавця з ОСОБА_4 Разом з тим, експертиза, яка проведена через 16 років після встановлюваного факту, також не може підтвердити заявлені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 вимоги, оскільки її висновки також ґрунтуються лише на показаннях цих осіб. Подані до суду накладні без фінансових документів не підтверджують, ким саме, з якою метою та коли були придбані будівельні матеріали. Також суди безпідставно послались на постанову Кабінету Міністрів України від 08 травня 2008 року № 923 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», оскільки вона втратила чинність 30 травня 2011 року. Разом з тим, приписом Державної архітектурної інспекції від 18 червня 1999 року підтверджено, що будівництво спірного будинку на вказану дату ще не розпочиналося.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 з 15 грудня 2000 року перебували у шлюбі.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Перегінка Ярмолинецького району Хмельницької області.

Спадкоємцями першої черги за законом після ОСОБА_6 є його дружина - ОСОБА_4, мати - ОСОБА_1, а також повнолітні діти від першого шлюбу: ОСОБА_2 і ОСОБА_3

Рішенням четвертої сесії Скаржинецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області від 05 серпня 1998 року № 4 задоволено заяву ОСОБА_6 про надання йому земельної ділянки площею 0,17 га на АДРЕСА_1

21 січня 1999 року ОСОБА_6 видано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки на АДРЕСА_1

На підставі рішення виконавчого комітету Скаржинецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області від 25 лютого 2010 року № 6 оформлено право особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_6

15 березня 2010 року ОСОБА_6 видано свідоцтво про право приватної власності на вказаний житловий будинок.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 28 листопада 2016 року станом на вересень 2000 року готовність житлового будинку на АДРЕСА_1 становить 89 %.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала апеляційного суду в повному обсязі не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Обґрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 вказували, що спірний будинок побудований ОСОБА_6 до вересня 2000 року, тобто до шлюбу з ОСОБА_4, тому він є особистою власністю спадкодавця.

Обґрунтовуючи свої зустрічні вимоги ОСОБА_4 вказувала, що спірний будинок побудований нею спільно з ОСОБА_6 під час шлюбу та зареєстрований у державному реєстрі лише у 2010 році, тому це майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічне положення містить і норма статті 368 ЦК України.

Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).

Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб'єктивних цивільних прав стосовно об'єкта будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.

ОСОБА_4 стверджувала, що спірний будинок побудований нею спільно з ОСОБА_6 під час шлюбу. Судами також встановлено, що цей будинок прийнятий до експлуатації та зареєстрований у державному реєстрі під час перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у шлюбі.

Конструкція норми вищенаведеної статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того, хто її спростовує.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на позивачів за первісним позовом покладено обов'язок довести, що спірний будинок побудовано лише спадкодавцем, а ОСОБА_4 не брала участі у його спорудженні.

Разом з тим у матеріалах справи відсутні докази, що вказаний будинок був побудований лише ОСОБА_6, як і того, що спірний будинок 89 % готовності побудований останнім до укладення ним шлюбу.

Відповідно до частини шостої статті 147 ЦПК України (в редакції чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.

Вказана норма також закріплена і у статті 110 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом касаційної інстанції).

Висновок експерта відповідно до положень статті 66 ЦПК України (в редакції, чинній на час проведення експертизи) має містити докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом.

Разом з тим апеляційний суд не дав належної правової оцінки, який проведено на підставі показань позивачів за первісним позовом шляхом використання приблизної шкали оцінки зносу елементів будівлі.

Апеляційний суд залишив поза увагою, що доказування, а відтак і рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судами встановлено, що акт обстеження земельною ділянки про можливість будівництва був складений проектно-виробничим архітектурно-планувальним бюро 12 січня 1999 року.

Згідно з протоколом Державної архітектурно-будівельної інспекції від 18 червня 1999 року станом на вказану дату на місці спірного будинку був виявлений лише котлован.

Установлено, що введення будинку в експлуатацію відбулося лише у 2010 році, свідоцтво про право приватної власності на вказаний житловий будинок було оформлено у 2010 році. Крім того, технічний паспорт на будинок був виготовлений у 2015 році.

Судом апеляційної інстанції не спростовано належними та допустимими доказами визначену статтею 60 СК України презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, з урахуванням встановлених судами обставин щодо перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у шлюбі, початок будівництва у 1999 році, введення будинку та видача свідоцтва на це майно у 2010 році.

Апеляційний суд, встановивши обставини, які підтверджують факт перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у шлюбі, та набуття у власність останнім під час шлюбу будинку, дійшов передчасного висновку, що ОСОБА_4 має право лише на 233/800 частки у праві власності на житловий будинок.

Отже, апеляційний суд не спростував презумпції спільного сумісного майна подружжя, на підставі належних та допустимих доказів не встановив всі обставини справи щодо будівництва спірного будинку спадкодавцем до укладення шлюбу.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надавши перевагу поясненням позивачів за первісним позовом, апеляційний суд не мотивував належними та допустимими доказами своїх висновків.

Нормами цивільно-процесуального закону визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Отже фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, судове рішення апеляційного суду ґрунтується на припущеннях, проте такі висновки суперечать завданням та основним засадам судочинства: справедливості та неупередженості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені, тому суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути вказані недоліки і перевірити доводи позивача та відповідачів, оскільки вони потребують встановлення обставин, які не були встановлені судом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Отже, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, ухвала апеляційного суду не може вважатись законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якої діє представник ОСОБА_5, задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 30 березня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

В. В. Пророк

В. М. Сімоненко

І. М. Фаловська