22-ц/804/546/19

264/5681/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„14" лютого 2019 року місто Маріуполь Донецької області

Єдиний унікальний номер 264/5681/17

Номер провадження 22-ц/804/546/19

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Кочегарової Л.М., Пономарьової О.М.

за участю секретаря: Єфремової О.В

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1

відповідачі - ПрАТ «ММК імені Ілліча», філії «Панютинський вагоноремонтний завод» ПАТ «Українська залізниця»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційні скарги приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та адвоката Довженко Валерія Івановича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 грудня 2018 року головуючого судді Пустовойт Т.В. із складанням повного тексту судового рішення 11 грудня 2018 року по цивільній справі про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди від загибелі її чоловіка під час виконання трудових обов*язків, мотивуючи вимоги тим, що її чоловік ОСОБА_5, працював вантажником, зайнятим на розвантаженні гарячого агломерату на бункерах в приватному акціонерному товаристві «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» ( далі - ПрАТ «ММК ім. Ілліча»). 19 лютого 2017 року з 19-30 години, чоловік позивача, знаходячись на зміні, працював у парі з ОСОБА_6 О 22-54 годині, цього ж дня, вони приступили до вивантаження піввагона-хопера, ОСОБА_6 перейшов на протилежний бік вагона-хопера і в цей момент почув звук відкриття розвантажувальних люків та побачив, що матеріал вивантажився. ОСОБА_5 на місці не побачив, виявив його, лише заглянувши під вагон, де голова ОСОБА_5 була затиснута між важелем відкриття/закриття кришки люка і рамою вагона. Після того, як ОСОБА_5 було витягнуто з під-вагона його перенесли в приміщення вантажників, однак ІНФОРМАЦІЯ_1 о 23-40 годині була констатована його смерть ще до приїзду карети швидкої медичної допомоги. У зв'язку зі смертю чоловіка позивача, їй завдана моральна шкода, що полягає в глибоких душевних стражданнях, болю, вимушених змінах буденного життя, наявності боргів померлого та тяжкому матеріальному становищі. Просила стягнути з відповідача ПрАТ «ММК ім. Ілліча» 300 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 грудня 2017 року залучено філію «Панютинський вагоноремонтний завод» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» ( далі - філія «Панютинський вагоноремонтний завод» ПАТ «Українська залізниця») в якості співвідповідача у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «ММК ім. Ілліча» про відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 до ПрАТ «ММК ім.Ілліча», філії «Панютинський вагоноремонтний завод» ПАТ «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ММК ім. Ілліча» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 130 000 грн., вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ПрАТ «ММК ім. Ілліча» та адвокат Довженко В.І., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі представник ПрАТ «ММК ім. Ілліча » адвокат Грильова Г.К. просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Скарга мотивована тим,що судом першої інстанції порушені норми процесуального права і неправильно застосовані норми матеріального права,неповно з*ясовані обставини,що мають значення для справи,що призвело до неправильного вирішення справи.Факт наявності у позивача моральної шкоди жодним медичним висновком не підтверджено.Суд не звернув уваги,що у п.6 «обставини,за яких стався нещасний випадок « Акту № 4/1 про нещасний випадок,пов*язаний з виробництвом (Форма Н-1) від 25.09.2017 року ,встановлено наступне :вид події-пригода на транспорті;шкідливий і небезпечний факторі його значення -рухомі машини і механізми.У п.7 Акту № 4/1 «причина нещасного випадку «-технічна : незадовільний технічний стан транспортних засобів. В п.8 Акту № 4/1 закріплено,що нещасний випадок стався у зв*язку з експлуатацією вагона -хопера № 58928524,модель : 20-471,рік випуску 01.09.1988 року .Тобто,із наведених пунктів Акту (Форма Н-1) випливає,що комісія з проведення спецрозслідування дійшла висновку,що нещасний випадок ,який стався на комбінаті 19 лютого 2017 року з ОСОБА_5,виник у зв*язку з експлуатацією джерела підвищеної небезпеки-вагона-хопера № 58928524,власником якого є філія «Панютинський вагоноремонтний завод «ПАТ «Укрзалізниця».Таким чином ,ПрАТ « ММК ім.Ілліча» не є особою,яка повинна відшкодовувати завдану позивачу моральну шкоду .Більш того,у п.6 Акту» обставини,при яких трапився нащасний випадок» зазначено ,що згідно експертного дослідження піввагона-хопера № 58928524,моделі 20-471, прибув на підприємство в технічно несправному, частково працездатному стані по ДСТУ 2860-94,а саме : механізм розвантаження піввагона-хопера № 58928524 знаходився у технічно несправному,непрацездатному стані по ДСТУ 2860-94,оскільки він не забезпечував виконання своєї функції-відкриття кришок розвантажувальних люків за допомогою стиснутого повітря,по причині зварювання елементів блокувального пристрою між собою(зубів заскочки та важеля повороту системи розвантаження).Також, механізм розвантажування даного вагону мав значні витоки повітря у розвантажувальній магістралі,однак виконував свою функцію.Також,згідно експертного дослідження,причиною відкриття люків вагона-хопера № 58928524 19 лютого 2017 року є руйнування працівником,що проводив розвантаження,не передбаченого конструкцією вагона зварного шва між зубом заскочки важеля повороту,яке проводилось з порушенням вимог безпеки для вантажників-кантовщиків при вивантаженні вагонів-хоперів.Встановити де само і ким проводилось зварювання між собою зубів заскочки та важеля повороту системи розвантаження для комісії з розслідування нещасного випадку не представилось за можливе.Таким чином,ПрАТ «ММК ім. Ілліча» фактично не є особою, відповідальною (винною) за нещасний випадок на виробництві,який трапився 19 лютого 2017 року. Факт наявності моральної шкоди,протиправної поведінки відповідача,а також зв*язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача жодним чином не встановлено,та не підтверджено документально, та наведені обставини спростовують позицію суду першої інстанції,викладеної в рішенні щодо необхідності стягнення з ПрАТ « ММК ім. Ілліча « завданої моральної шкоди.

В апеляційній скарзі адвокат Довженко В. І., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати частково, в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування доводів скарги зазначає, що судом встановлена значно знижена сума моральної шкоди. Посилаючись на ст. 13 Закону України « Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», вказує, що суд першої інстанції в своєму рішенні вказав, що визначаючи розмір моральної шкоди, врахував обсяг і тривалість страждань, які на думку суду тривають до теперішнього часу й триватимуть надалі. Отже, судом встановлений характер страждань позивача, що є тривалим, тому з урахуванням вказаних висновків суду що до тривалості страждань позивача, а також з урахуванням критеріїв розрахунку розміру моральної шкоди, встановлених ст. 13 вищевказаного закону, вважає, що розмір моральної шкоди, заподіяної позивачу смертю її чоловіка на виробництві, не може бути меншим розміру моральної школи, заподіяної за час перерубування особи під слідством чи судом, оскільки сила страждань, які людина відчуває під час перебування особи під слідством і судом не можуть перевищувати сили страждань, які відчуває особа, коли переживає смерть близької людини. Мінімальний розмір заробітної плати станом на час ухвалення рішення за позовом ОСОБА_1 складає 3723 грн, з дати настання смерті чоловіка позивача - 19 лютого 2017 року по дату ухвалення рішення 07 грудня 2018 року пройшло 22 місяці, отже, мінімальний розмір моральної шкоди, заподіяної громадянину за час перебування під слідством чи судом за 22 місяці складає 81 906 грн., судом же першої інстанції моральні страждання , які людина відчуває у зв'язку зі смертю людини на виробництві, за той же самий час оцінено всього у 130 000 грн. Зауважує, що констатуючи наявність факту заподіяння моральної шкоди, суд першої інстанції перш за все повинен керуватися критеріями загальнолюдських цінностей і виходити з розуміння того, що втрата жінкою чоловіка, який був її годувальником, опорою і надією, загинув за жахливих обставин, поза всяким сумнівом, пов'язана з глибокими душевними стражданнями, що за законом підлягають компенсації, в тому числі й грішми.

У відзиві на апеляційну скаргу представника Довженко В.І.,який діє в інтересах ОСОБА_1 представник ПрАТ « ММК ім.Ілліча « просив повністю відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача.

Відзив на апеляційні скарги представника філії «Панютинський вагоноремонтний завод» ПАТ «Українська залізниця» щодо доводів відповідача мотивований тим,що з урахуванням вимог ст. 11 ЦК України, ст. 153 КЗпП України,ст.13 Закону України «Про охорону праці» ,суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що смерть ОСОБА_5 настала, у тому числі, з вини ПрАТ «ММК ім. Ілліча», оскільки до нещасного випадку призвели дії (чи бездіяльність) працівників підприємства, що не знімає з вказаного відповідача обов'язку виконати вимоги ч.2 ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність у вставленому законом порядку за їх невиконання.В рішенні судом вірно було зазначено, що відповідач повинен відшкодувати моральну шкоду позивачу з підстав, передбачених законодавством, оскільки він не забезпечив виконання вимог інструкцій з охорони праці і нормативних документів, а також безпечної організації робіт, унаслідок чого ОСОБА_5 був смертельно травмований.Що стосується посилань відповідача ПрАТ «ММК ім.Ілліча» на відсутність вини з їхнього боку та наявність вини у нещасному випадку філії «Панютинський вагоноремонтний завод», вказані твердження, як вірно було зазначено судом, спростовані дослідженими в судовому засіданні доказами, в тому числі Актом №4/1 від 11.05.2018 року про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (форми Н-1), яким встановлена наявність вини у нещасному випадку саме зі сторони посадових осіб ПрАТ «ММК ім. Ілліча», інше відповідач не доводить. Відзив відносно доводів позивача мотивований тим,що визначаючи розмір моральної шкоди, суд правомірно врахував при визначенні розміру моральної шкоди, що порушення, які спричинили настання нещасного випадку, є як з боку посадових осіб ПрАТ «ММК ім. Ілліча», так і з боку самого померлого.Прийняте судом першої інстанції рішення є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційних скарг є безпідставними та необґрунтованими.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ПрАТ «ММК ім. Ілліча» адвокат Романенко А.В. підтримав доводи апеляційної скарги,просив апеляційну скаргу адвоката Довженко В.І.,який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення .

У судове засідання апеляційного суду адвокат Довженко В. І., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1, позивач ОСОБА_1, представник філії «Панютинський вагоноремонтний завод» ПАТ «Українська залізниця» не з*явилися,належним чином повідомлені про дату,час і місце розгляду справи,про що свідчать : розписка,телефонограми,рекомендоване повідомлення(т.2.а.с.9,13,14,16,41) . Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ПрАТ « ММК ім.Ілліча», дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Рішення суду першої інстанції вищезазначеним вимогам законодавства відповідає у повній мірі .

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_5,який перебував у трудових відносинах з відповідачем ПрАТ «ММК ім.Ілліча», та позивач ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 07 червня 2013 року. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

26 вересня 2017 року, складено Акт №4/1 про нещасний випадок, пов'язаний із виробництвом (форми Н-1), що стався 19 лютого 2017 року із вантажником зайнятим на розвантаженні гарячого агломерату на бункерах ОСОБА_5, який в подальшому було скасовано.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року, яка набрала законної сили 02 березня.2018 року, позовну заяву ПрАТ «ММК ім. Ілліча» до начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області Шубіна В.П. про призначення повторного (додаткового) спеціального розслідування нещасного випадку на виробництві задоволено. Зобов'язано начальника ГУ Держпраці у Донецькій області призначити повторне (додаткове) спеціальне розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, що стався 19 лютого 2017 року о 22-55 год. з ОСОБА_5, спеціальною комісією в іншому складі.

Згідно висновків, викладених в акті № 4/1 від 11 травня 2018 року про нещасний випадок зі смертельним наслідком, пов'язаний з виробництвом (форми Н-1), що стався на підприємстві ПрАТ «ММК ім. Ілліча» 19 лютого 2017 року з їхнім працівником, а саме вантажником зайнятим на розвантаженні гарячого агломерату на бункерах ОСОБА_5, скасовано попередній акт №4/1 від 26 вересня 2017 року. Нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом. Встановлені особи, дії або бездіяльність яких призвела до нещасного випадку, а саме начальник цеха експлуатації УЗТ ПрАТ «ММК ім. Ілліча» ОСОБА_10., який не забезпечив виконання вимог інструкції з охорони праці і нормативних документів, що регламентують безпечну роботу персоналу підрозділу, заступник начальника цеха експлуатації УЗТ ПрАТ «ММК ім. Ілліча» ОСОБА_11., який не забезпечив виконання вимог інструкції з охорони праці і нормативних документів, що регламентують безпечну роботу з вивантаження вагонів зовнішньої мережі, змінний майстер цеха експлуатації УЗТ ПрАТ «ММК ім. Ілліча» ОСОБА_12, який виконував обов'язки начальника дільниці цього ж цеха та не забезпечив безпечну організацію робіт, дотримання правил і норм охорони праці, вантажник зайнятий на розвантаженні гарячого агломерату на бункерах цеха експлуатації УЗТ ПрАТ «ММК ім.Ілліча» ОСОБА_13, який виконував обов'язки змінного майстра цього цеху та не забезпечив безпечну організацію робіт в зміні, дотримання правил і норм охорони праці, а також сам потерпілий ОСОБА_5, який на момент настання нещасного випадку виконував обов'язки бригадира вантажників та не забезпечив особистої безпеки, застосував небезпечні прийоми робіт, що виразилося в порушенні безпечної послідовності відкриття кришок люків вагона вручну, а саме: роботи по відкриттю люка проводилися безпосередньо виконуючим обов'язки бригадира вантажників без спостереження змінного майстра; про відкриття люків вагона вручну не було повідомлено машиністу локомотива й упоряднику поїздів; стиснене повітря не було випущене з пневматичної системи розвантаження вагонів; вагони не були відключенні від джерела живлення стисненим повітрям; вантажник знаходився не в стороні від траєкторії руху тяг відкриття/закриття люків вагона, а безпосередньо між тягою і рамою вагона. Визначити конкретних осіб, які проводили зварювальні роботи з порушенням вимог керівництва з експлуатації 4015.00.000 РЕ (зварювання не передбаченого конструкцією вагона шва між зубом заскочки та зубом важеля повороту) комісії з розслідування не представилось можливим.

Також до акту додані окрема думка члена комісії Дороніна О.А., який зазначав, що нещасний випадок стався в результаті порушення вимог безпеки потерпілим та порушень нормативної документації з боку ПАТ «Укрзалізниця» і окрема думка члена комісії Василенко В.О., який вважав необхідним до осіб винних у нещасному випадку долучити і в.о.директора- начальника УЗДТ ОСОБА_3, якому було відомо про несправності вагонів-хоперів.

Відповідно до висновку Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В.Лазаряна від 24 квітня 2017 року на момент огляду 03 квітня 2017 року, вагон хопер №58928524, у том числі механізм його розвантаження знаходився у технічно несправному, частково працездатному стані. До моменту руйнування зварного з'єднання між зубом заскочки і зубом важеля повороту механізм розвантаження вказаного вагона-хопера, знаходився у технічно несправному непрацездатному стані. У оглядача вагонів під час візуального огляду вагона можна було виявити відсутність ручки тяги роз'єднувального крана. Наявність зварювання деталей запобіжного пристрою між собою зі сторони середини вагона та наявність витоків повітря з розвантажувальної магістралі під час візуального огляду оглядачем вагонів виявити було неможливо. Виявлення приварювання заскочки до зуба важеля повороту, безпосередньо без подачі тиску повітря в пневмосистему вивантаження вагона не було можливим. Виявлення відсутності ручки приводу роз'єднання крану, безпосередньо без подачі тиску повітря в пневмосистему вивантаження вагона було можливим. Першою причиною, що призвела до відкриття люків вагона-хопера є переведення системи розвантаження вагона-хопера у непрацездатний стан шляхом зварювання між собою елементів розвантажувального пристрою найймовірніше на станції навантаження вагона. Другою причиною є невідповідність нормативних та фактичних дій працівника, що проводив розвантаження при виявлені ним неможливості розвантажити вагон шляхом подачі стиснутого повітря.

Згідно повідомлення, форми ВУ-36М, 19 вересня 2016 року було здійснено деповський ремонт вагону обкотишовозу № 58928524.

Згідно довідки №2653-У ГІОЦ УЗ, 06 лютого 2017 року також проводився поточний ремонт вказаного вагону обкотишовозу.

Як вбачається з Договору про надання послуг із використання рухомого складу №ЦВСВ (ВП- 16.360), укладеного 27 грудня 2016 року між ПАТ «Українська залізниця» та ТОВ «Лемтранс», Виконавець надає Замовнику рухомий склад з нумерацією на «5» та на «9» під навантаження та забезпечує перевезення вантажу, а Замовник забезпечує завантаження вантажу або вивантаження та використовує вагони для його перевезення.

Згідно виписки із Книги ф.ВУ-15, при передачі вагону проводився його огляд та з боку працівників ПрАТ «ММК ім. Ілліча» жодних зауважень засвідчено не було, про що свідчить відсутність записів у відповідній графі книги.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з доведення факту смерті ОСОБА_5 від нещасного випадку на виробництві, який стався на ПрАТ «ММК ім.Ілліча», а також завдання позивачу у зв'язку із смертю її чоловіка моральної шкоди. Розмір грошової компенсації 130 000 грн. судом було визначено із врахуванням ступіню моральних страждань, яких зазнала та зазнає позивач після смерті чоловіка, їх тривалість і тяжкість, незворотність втрати, істотність вимушених змін у житті, що позбавляє її звичних життєвих зв'язків та вимагає додаткових зусиль для організації свого життя, прийнято до уваги ступінь вини відповідача у настанні нещасного випадку, зокрема, і з причин, які залежали від самого ОСОБА_5 Присуджуючи такий розмір відшкодування, суд керувався принципами розумності, виваженості та справедливості.

З такими висновками суду не можна не погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

За положеннями ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно ч. 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

За положеннями в п. 2 ч. 2 і ч. 3 ст. 23 ЦК України і в сенсі роз'яснень у п.п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як з'ясовано, судом першої інстанції, проаналізовано надані сторонами матеріали, враховано сильний душевний біль через загибель на виробництві близької людини, ступінь і глибину моральних страждань як наслідків цієї втрати, що є незворотною і буде подовжуватись в житті позивача і надалі, істотність вимушених змін у житті позивача без чоловіка як духовного так і побутового значення, змушеної зміни в життєвих стосунках, що вимагає додаткових зусиль для організації свого побуту і відновлення активності життя, визначено розмір відшкодування спричиненої немайнової шкоди - 130 000 грн. Суд при цьому, як схвалює апеляційний суд , базувався на принципах розумності, виваженості та справедливості.

Апеляційний суд має розуміння, що будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням позивача, що втратила свого чоловіка, тому будь-який її розмір має суто умовний вираз.

Втім, враховуючи те, що позивачем до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких додаткових доказів, матеріалів, за яких би розмір відшкодування немайнової шкоди мав бути збільшений, то апеляційний суд не знаходить матеріально-правових підстав для зміни судового рішення і задоволення апеляційної скарги позивача.

Доводи апеляційної скарги позивача щодо неврахування скрутного матеріального становища ОСОБА_1 не впливають на правильність ухваленого рішення і не є підставами для збільшення розміру визначеної судом шкоди. Посилання в апеляційній скарзі на Закон України «Про порядок відшкодування шкоди,завданої громадянинові незаконними діями органів,що здійснюють оперативно-розшукову діяльність,органів досудового розслідування,прокуратури і суду « не є слушним,оскільки зазначений нормативно-правовий акт не може застосовуватися до виниклих правовідносин. При визначенні розміру відшкодування суд першої інстанції врахував вимоги розумності,стягнув суму моральної шкоди у розмірі, що відповідає засадам виваженості та справедливості.

Одночасно з цим, апеляційний суд не погоджується із доводами апеляційної скарги відповідача ПрАТ « ММК ім.Ілліча» щодо відсутності вини підприємства та наявності вини у нещасному випадку філії «Панютинський вагоноремонтний завод «,оскільки вказані твердження спростовані дослідженими в судовому засіданні належними доказами,в тому числі Актом № 4/1 від 11 травня 2018 року про нещасний випадок,пов*язаний з виробництвом (форми Н-1),яким встановлена наявність вини у нещасному випадку саме зі сторони посадових осіб ПрАТ «ММК ім.Ілліча» .Право на відшкодування моральної шкоди має дружина,якій заподіяні душевні страждання від смерті фізичної особи-чоловіка ,юридичною особою ПрАТ «ММК ім.Ілліча» .

Ухвалюючи рішення, суд врахував заперечення відповідача в частині наявності, крім основних причин технічного характеру, і супутні організаційні.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи за позовними вимогами ОСОБА_1, відповідні їм правовідносини, поясненням та наданим доказам дав належну оцінку. Суд правильно застосував матеріальний закон, вимоги ст.ст. ст.ст. 89, 263-264 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про доведення факту спричинення позивачу моральної шкоди від загибелі її чоловіка під час виконання трудових обов'язків, розмір якої визначено з дотриманням засад розумності, виваженості, справедливості в сумі 130 000 грн. і підлягає компенсації позивачу .

Доводи апеляційних скарг представника позивача і відповідача не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду позивачем і представником відповідача не надано і в суді апеляційної інстанції. Порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено.

За таких обставин, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України апеляційні скарги ПрАТ «ММК ім.Ілліча» та адвоката Довженко В. І., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та адвоката Довженко Валерія Івановича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 грудня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення .

Повний текст постанови складений 19 лютого 2019 року .

Судді: