ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2010 року № 2281/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів: Любашевського В.П., Носа С.П.
при секретарі судового засідання Куземському В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Глибоцького районного суду Чернівецької області від 22 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вадул-Сіретської митниці про визнання нечинним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, -
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2008 року позивач звернувся до суду з позовом у якому, з урахуванням збільшених позовних вимог, просив визнати нечинним наказ про його звільнення № 04-к від 14.01.2008 року, поновити його на посаді головного інспектора відділу митної варти служби боротьби з контрабандою та митної варти Вадул-Сіретської митниці, стягнути заробіток за час вимушеного прогулу.
Постановою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 22 грудня 2008 року у позові відмовлено з тих підстав, що позивач вчинив злочин, від кримінальної відповідальності за вчинення якого був звільнений на підставі закону про амністію, тобто за нереабілітуючих підстав.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову, задовольнивши позов. В обґрунтування вимог покликається на відсутність щодо нього обвинувального вироку, що набрав законної сили, відсутність у нього судимості та на порушення ч. 2 ст. 31 Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України».
У письмовому запереченні відповідач просить залишити скаргу без задоволення, а постанову – без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до висновку про залишення скарги без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що наказом Вадул-Сіретської митниці від 08.09.1992 року позивача було прийнято на посаду інспектора.
08.06.1995 року позивачем прийнято присягу державного службовця.
23.04.2004 та 13.10.2005 років ним було дано зобов’язання про виконання посадових обов’язків, які покладені на нього, дотримання Конституції України, Митного кодексу, законів України, сумлінне, на високому професійному рівні виконання своїх службових обов’язків, охорону прав, свобод і законних інтересів громадян та неухильне виконання вимог Дисциплінарного Статуту митної служби України, додержання порядку та умов проходження служби в митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях, невчинення дій, несумісних із статутом посадових осіб митної служби України та інше.
Наказом Вадул-Сіретської митниці № 04-к від 14.01.2008 року позивача було звільнено із займаної посади з 14.01.2008 року згідно з п. 6 ст. 30 Закону України «Про державну службу» за порушення Присяги державного службовця, що виявилося у неналежному виконанні службових обов’язків.
Приводом для видання спірного наказу стала постанова Глибоцького районного суду Чернівецької області від 19.09.2007 року, що набрала законної сили, якою закрито кримінальну справу № 1-138/07 із звільненням позивача від кримінальної відповідальності на підставі п. «б» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 19.04.2007 року, порушеної відносно позивача за ч. 1 ст. 366 КК України. Згідно з обставинами зазначеної кримінальної справи позивач, працюючи на посаді головного інспектора відділу охорони митних об’єктів і супроводження вантажів служби БК та МВ Вадул-Сіретської митниці, вніс до офіційного документа – протоколу про порушення митних правил № 0915/40401/2006 від 10.12.2006 року завідомо неправдиві дані про вчинення громадянином Румунії ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 340 МК України, підробивши підписи останнього і пояснення про порушення митних правил. Крім того, позивач підробив підпис ОСОБА_2 у підписці про явку в судове засідання на 09 годину 21.12.2006 року.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про державну службу» державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов’язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.
Статтею 17 зазначеного Закону передбачено, що громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов’язки” (стаття 17 зазначеного Закону).
Відповідно до п. 6 ст. 30 Закону України «Про державну службу» державна служба припиняється у разі порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.
Згідно з пунктом 21 Закону України «Про дисциплінарний статут митної служби України» порушення службової дисципліни — протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов’язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов’язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.
Колегія суддів вважає, що вчинивши умисний злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України, позивач допустив порушення службової дисципліни, чим не дотримав вимоги статей 5 та, відповідно, 17 Закону України «Про державну службу» щодо сумлінного виконання своїх службових обов’язків, недопущення дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця, недотримав Конституції України та законів України.
Даючи оцінку спірному наказу про звільнення позивача з роботи, судом першої інстанції правильно враховано, що звільнення позивача від кримінальної відповідальності мало місце на підставі Закону України «Про амністію» від 19.04.2007 року, тобто з підстави, нереабілітуючої позивача у вчиненні службового злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Відповідно до пункту 31 Закону України «Про дисциплінарний статут митної служби України» з метою з’ясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення керівник митного органу має право призначити службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов’язкове службове розслідування.
Згідно з пунктом 2.3 Порядку проведення службових розслідувань у митних органах України, затвердженого наказом Державної митної служби України N 408 від 29.07.2002, метою службового розслідування є, зокрема, об’єктивне й усебічне з’ясування обставин скоєння порушення, виявлення причин та умов, що сприяли скоєнню порушення, установлення винних і визначення ступеня їх відповідальності за скоєне порушення.
Пунктом 7.4 зазначеного Порядку передбачено, що за матеріалами службового розслідування посадова особа може бути притягнута до відповідальності згідно із законодавством.
Враховуючи, що порушення позивачем своїх службових обов’язків містило ознаки злочину, з приводу вчинення якого було порушено кримінальну справу, проведено досудове слідство та судовий розгляд, в ході яких досліджувалися, зокрема, й ті питання, що мали би стати предметом дослідження під час проведення службового розслідування, колегія вважає, що мета службового розслідування досягнута в ході здійснення дій, передбачених кримінально-процесуальним законодавством, а тому необхідності у додатковому з’ясуванні обставин вчинення правопорушення під час службового розслідування немає.
За таких обставин суд апеляційної інстанції не вбачає порушення відповідачем вимог пункту 31 Закону України «Про дисциплінарний статут митної служби України».
Отже, колегія суддів вважає, що звільнення позивача з посади є підставним та вчинене з дотриманням встановленого законом порядку, а тому підстави для задоволення позову відсутні. Наведене встановлено судом першої інстанції з правильним застосуванням норм матеріального права, що свідчить про законність та обґрунтованість постанови суду; доводи позивача не спростовують висновків суду, а тому його скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 195, 196, 198, 200, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Глибоцького районного суду Чернівецької області від 22 грудня 2008 року у справі № 2-а-16/08 – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: О.М. Довгополов
Судді: С.П. Нос
В.П. Любашевський
Повний текст рішення виготовлено 29.01.2010 року.