ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"18" лютого 2019 р.                                 м. Київ                            Справа № 911/1193/18  

Суддя Шевчук Н.Г. розглянувши матеріали скарги №9 від 25.01.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Фінілон” на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 у справі №911/1193/18

за позовом Національного банку України, 01601,м. Київ, Печерський р-н, вул. Інститутська, буд. 9

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Фінілон”, 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, Шевченківський р-н, вул. Січеславська Набережна, буд. 29-А

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Публічне акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк”, 01001, м. Київ, Печерський р-н, вул. Грушевського, буд. 1Д

про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №44 від 12.03.2009 в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №19 від 03.03.2009

встановив:

До господарського суду Київської області 29.01.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Фінілон” надійшла скарга №9 від 25.01.2019 на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №57859761 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 19.10.2018 по справі №911/1193/18, в якій скаржник просить господарський суд визнати неправомірною та скасувати постанову від 06.12.2018 про арешт майна боржника, винесеної головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №57859761, посилаючись на те, що державним виконавцем невірно визначено загальну суму заборгованості, в межах якої накладено арешт на майно боржника і як наслідок невірно обчислено суму виконавчого збору? яка підлягає до сплати.

Ухвалою суду від 31.01.2019 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Фінілон” прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 07.02.2019.

Ухвалою суду від 07.02.2019 учасників справи повідомлено, що в судовому засіданні по розгляду скарги оголошено перерву до 18.02.2019.

В судові засідання 07.02.2019 та 18.02.2019 представники органу ДВС, стягувача та третьої особи по справі не з’явились, про дату, час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином та завчасно.

08.02.2019 стягувач подав відзив на скаргу, в якому заперечив проти її задоволення в повному обсязі оскільки згідно наказу № 911/1193/18, виданого 19.10.2018 Господарським судом Київської області встановлено саме погашення заборгованості за кредитним договором №19 від 03.03.2009 у розмірі 2 674 478 038,00 грн., а не передача майна стягувачу. Крім того, на думку стягувача, згідного вказаного виконавчого документа встановлена лише початкова ціна реалізації майна боржника у розмірі 17 816 817, 70 гривень, за умов реалізації на прилюдних торгах майна його вартість може змінюватись.

Орган ДВС письмових пояснень на подану скаргу до суду не подав.

Відповідно до частини другої статті 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

З огляду на те, що державний виконавець завчасно повідомлявся про розгляд скарги, а також зважаючи на строки, встановлені частиною першою статті 342 Господарського процесуального кодексу України, та керуючись статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, яка зобов’язує учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, суд вважає за можливе здійснити розгляд скарги за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подану скаргу, відзив на скаргу, додані до них докази з урахуванням матеріалів справи суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Київської області від 13.09.2018 по справі №911/1193/18 з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 05.11.2018 позовні вимоги Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Фінілон” задоволено повністю, а саме вирішено:

– в рахунок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” за кредитним договором №19 від 03.03.2009 (з усіма змінами та доповненнями до нього) перед Національним банком України в сумі 2 674 478 038 (два мільярди шістсот сімдесят чотири мільйони чотириста сімдесят вісім тисяч тридцять вісім) гривень 00 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором №44 від 12.03.2009, укладеним між Національним банком України та Закритим акціонерним товариством Комерційний банк “Приватбанк”, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрованим в реєстрі за №421, а саме на нежилі приміщення №1 та №5, балкон на третьому поверсі, площею 995,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Петропавлівська, будинок 12, що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Фінілон” на підставі Договору купівлі-продажу від 26.12.2014, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстраційним номером №1351, за початковою ціною, визначеною іпотечним договором, а саме: 17 816 817, 70 грн. (сімнадцять мільйонів вісімсот шістнадцять тисяч вісімсот сімнадцять гривень 70 копійок) без ПДВ на користь Національного банку України;

– встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України “Про виконавче провадження”, за початковою ціною 17 816 817, 70 грн. (сімнадцять мільйонів вісімсот шістнадцять тисяч вісімсот сімнадцять гривень 70 копійок) без ПДВ;

– стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Фінілон”  на користь Національного банку України 267 252 (двісті шістдесят сім тисяч двісті пятдесят дві) грн. 27 коп. судового збору.

На виконання вказаного рішення господарським судом 19.10.2018 видано відповідні накази.

На підставі наказу №911/1193/18 від 19.10.2018 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 (Далі – державний виконавець) 06.12.2018 винесені постанови про відкриття виконавчого провадження №57859761, про стягнення виконавчого збору та про арешт майна боржника.

Відповідно до оскаржуваної постанови про арешт майна боржника від 06.12.2018 державний виконавець встановив, що загальна сума заборгованості по виконавчому провадженню з урахуванням виконавчого збору складає 2  941  925 841,80 грн. та постановив накласти арешт на майно: нежилі приміщення №1 та №5, балкон на третьому поверсі, площею 995,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Петропавлівська, будинок 12, місцезнаходження: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Петропавлівська, будинок 12, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 2  941  925 841,80 грн.

Не погоджуючись з даною постановою в частині визначення суми заборгованості по виконавчому провадженню у розмірі 2 674 478 038,00 грн. та нарахуванню на вказану суму 10% виконавчого збору Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" звернулось зі скаргою на дії державного виконавця до суду.

Згідно з приписами статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частин першої та другої статті 74 Закону України “Про виконавче провадження” рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону України “Про виконавче провадження” звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно частини сьомої статті 52 Закону України “Про виконавче провадження” примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Частиною першою статті 5 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Згідно статті 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Відповідно до частини першої та третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як встановлено рішенням господарського суду Київської області від 13.09.2018 по справі №911/1193/18 сума 2 674 478 038,00 грн. є заборгованістю Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” за кредитним договором №19 від 03.03.2009 перед Національним банком України.

В свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Фінілон” виступає поручителем за кредитним договором №19 від 03.03.2009 згідно іпотечного договору №44 від 12.03.2009 та несе відповідальність перед Національним банком України за невиконання Публічним акціонерним товариством Комерційний банк “ПриватБанк” зобов'язаннь за кредитним договором виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Оскільки вищевказаним рішенням суду встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України “Про виконавче провадження”, за початковою ціною 17 816 817,70грн, суд приходить до висновку, що саме в межах вартості предмета іпотеки Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Фінілон” має нести відповідальність перед Національним банком України за невиконання Публічним акціонерним товариством Комерційний банк “ПриватБанк” зобов'язань за кредитним договором №19 від 03.03.2009.

Відповідно до частини першої статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права.

Згідно з частиною першою статті 340 Господарського процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до  статті 343 Господарського процесуального кодексу України  за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Виходячи з наведених обставин та положень чинного законодавства, суд приходить до висновку, що державним виконавцем в постанові про арешт майна боржника №57859761 від 06.12.2018 неправомірно встановлено суму стягнення у розмірі 2 674 478 038,00 грн. оскільки вказана сума є заборгованістю Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” за кредитним договором №19 від 03.03.2009 перед Національним банком України, а Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Фінілон” виступає поручителем за даним кредитним договором згідно іпотечного договору №44 від 12.03.2009 та несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки, початкова ціна продажу якого встановлена у розмірі 17 816 817,70грн.

За таких обставин суд вважає обгрунтованою скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Фінілон” в частині неправомірності визначення державним виконавцем у постанові про арешт майна боржника №57859761 від 06.12.2018 суми заборгованості.

Стосовно нарахування державним виконавцем 10% виконавчого збору на суму стягнення у розмірі 2 674 478 038,00 грн. суд зазначає наступне.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби за частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Враховуючи наведене, крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного нормами процесуального законодавства, Закон України “Про виконавче провадження” встановлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

А тому скарга на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 частині нарахування ним суми виконавчого збору не розглядається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 123-124, 234, 339, 342-345  Господарського процесуального кодексу України суд –

ухвалив:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Фінілон” №9 від 25.01.2019 на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 від 06.12.2018 у виконавчому провадженні №57859761 про арешт майна боржника неправомірною в частині визначення суми заборгованості.

3. Зобов’язати старшого головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) та провести виконавчі заходи у виконавчому провадженні №57859761 у встановленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.

4. В іншій частині скаргу залишити без задоволення.

5. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у десятиденний строк з дня отримання даної ухвали повідомити Господарський суд Київської області та Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Фінілон” про виконання даної ухвали.

6. Копію ухвали надіслати: стягувачу, боржнику та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 345 Господарського процесуального кодексу України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Суддя                                                                                        Н.Г. Шевчук

Ухвалу підписано 21.02.2019.