Справа № 350/1785/17

Провадження № 22-ц/4808/331/19

Головуючий у 1 інстанції Калиній Г. В.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого Фединяка В.Д. (суддя - доповідач)

суддів: Бойчука І.В., Девляшевського В.А.

секретаря Бойчука Л.М.

з участю представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

ОСОБА_2. і ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсними та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Рожнятівського районного суду від 07 серпня 2018 року, постановлену у складі судді Калиній Г.В. в смт. Рожнятів,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_5, ОСОБА_4 звернулись з позовом до ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їхній батько ОСОБА_7 Згідно заповіту від 12 лютого 2014 року ОСОБА_7 заповів їм літню кухню по АДРЕСА_1 та онукові ОСОБА_6 заповів житловий будинок, стайню, стодолу, господарські будівлі, а також все майно, що належало йому на день смерті. Після смерті батька, стало відомо про існування ще одного заповіту від 14 травня 2015 року, згідно умов якого ОСОБА_7 заповів літню кухню онукові ОСОБА_6 Посилаючись на те, що рішенням Рожнятівського районного суду від 04 березня 2015 року ОСОБА_7 визнано недієздатним, просили визнати недійсним заповіт від 14 травня 2015 року.

У грудні 2017 року ОСОБА_6 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування.

Позовна заява мотивова тим, що він доглядав ОСОБА_7, а згідно рішення Рожнятівського районного суду від 04 березня 2015 року його призначено опікуном над спадкодавцем. ОСОБА_2 та ОСОБА_4, як діти спадкодавця не надавали покійному матеріальної допомоги. Факт ухилення відповідачів від піклуванням над ОСОБА_7 можуть підтвердити свідки. Посилаючись на те, що він є спадкоємцем майна ОСОБА_7 як за законом так і за заповітом, просив усунути ОСОБА_2 та ОСОБА_4 від права на спадкування спадщини за законом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7

Ухвалою Рожнятівського районного суду від 18 грудня 2017 року об'єднано в одне провадження зустрічну позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування з цивільною справою за позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним.

Ухвалою Рожнятівського районного суду від 07 серпня 2018 року затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_8 та ОСОБА_6, відповідно до якої:

визнано нікчемним заповіт ОСОБА_7 від 14 квітня 2015 року і спадкування майна спадкодавця, зокрема домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1, здійснене за заповітом від 12 лютого 2014 року;

визнано за ОСОБА_5 та ОСОБА_4, як за співвласниками право власності на літню кухню, площею 34,3 метра квадратного, вартістю 23237 гривень, що позначена в технічному паспорті літерою «Б», ідеальна частка якої в домоволодінні, що розташоване в АДРЕСА_1 становить 24/100 частини;

визнано за ОСОБА_6 право власності на житловий будинок, площею 101,5 метра квадратного, вартістю 42466 гривень, який розташований в АДРЕСА_1, що становить 76/100 ідеальної частки.

ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 погодили, що всі понесені судові витрати відшкодуванню не підлягають.

ОСОБА_6 має право відгородити присуджену ОСОБА_5 та ОСОБА_4 літню кухню огорожею на відстані 1,5 метра від стін будівлі, залишивши утворену таким чином земельну ділянку навколо літньої кухні для її обслуговування та вільного доступу до неї.

Облік та оплата за спожиту електроенергію ведеться власниками присудженого нерухомого майна роздільно.

ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 зобов'язуються дотримуватись правил добросусідства, завдаючи як найменше незручностей один одному.

Угода вважається укладеною з моменту її підписання та набирає чинності з моменту її затвердження судом.

Провадження у справі закрито.

Роз'яснено сторонам, що повторне звернення до суду з приводу даного спору не допускається.

На дану ухвалу ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали, вказуючи на допущення судом порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що згідно довідки Першої Рожнятівської державної нотаріальної контори від 11 січня 2019 року №20/02-14 після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, 04 серпня 2017 року заведена спадкова справа №226/2017, він прийняв спадщину після батька ОСОБА_7 та претендує на обов'язкову частку у спадковому майні, проте його не було залучено для участі у справі. При затвердженні мирової угоди, сторони вийшли за межі предмету спору та здійснили між собою реальний розподіл спадкового майна ОСОБА_7, не залучивши при цьому інших спадкоємців, тим самим порушивши його права та інтереси. Крім того, згідно висновку судово-психіатричної експертизи №212/2016 від 07 липня 2016 року встановлено, що ОСОБА_7 страждав стійким хронічним психічним розладом -вираженою судинною деменцією, зазначене захворювання позбавляло його здатності усвідомлення значення своїх дій та керувати ними, тому померлий ОСОБА_7 з 16 грудня 2013 року не міг усвідомлювати значення своїх дій та керуватись ними, так всі заповіти від його імені за 2014-2015 рік підлягають визнанню недійсними. Відповідно спадкування повинно було відбуватись за законом, а він належить до спадкоємців першої черги, який прийняв спадщину. Вказує, що він як інвалід 2 групи має право на обов'язкову частку у спадщині.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав просить задовольнити цю скаргу.

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнали, вважають ухвалу суду законною та обгрунтованою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги. Постановляючи ухвалу про затвердження мирової угоди, суд першої інстанції виходив з того, що сторони підтвердили дійсність своїх намірів на добровільне врегулювання спірних питань, повне розуміння як мови, на якій складено текст цієї угоди, так і значення кожного її пунктів, з якими кожна сторона ознайомилась, погодилась, за відсутності будь яких факторів впливу, або тяжкого стану. Сторони підтвердили, що дана мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб . Відповідно до ч. 7 ст. 49 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу. Умови мирової угоди викладені сторонами на окремому аркуші та підписані позивачами-відповідачами, а також відповідачем-позивачам. При цьому, сторонам відомі наслідки укладення мирової угоди, передбачені ст. 256 ЦПК України.

Висновок суду є передчасним і погодитись з ним не можна.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, у листопаді 2017 року ОСОБА_5, ОСОБА_4 звернулись з позовом до ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним.

У грудні 2017 року ОСОБА_6 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування.

27 липня 2018 року сторони звернулись із спільною заявою про затвердження мирової угоди із зазначеним змістом підписано ними мирову угоду (а.с.102-103).

Згідно з частинами першою, другою статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними, або якщо є порушення процесуальних норм права при затвердженні мирової угоди.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є сином покійного ОСОБА_7 (а.с. 133).

Згідно листа Першої Рожнятівської державної нотаріальної контори від 11 січня 2019 року №20/02-14 заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 подали: онук спадкодавця - ОСОБА_6 та діти спадкодавця - ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_2.

Таким чином ОСОБА_2 претендує на спадкове майно. Разом з тим, судом першої інстанції його не залучено до участі у розгляді справи.

Затверджуючи мирову угоду, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що умови мирової угоди не порушують права та законні інтереси інших осіб, зокрема ОСОБА_2

Вирішуючи спір та постановляючи ухвалу про затвердження мирової угоди і закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції вказаних обставин та наведених положень закону не врахував, у зв'язку з чим дійшов незаконного висновку про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі.

При цьому, судом не враховано положення ч. 5 ст. 207 ЦПК України, якою передбачено, що якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

За вказаних обставин, доводи, викладені в апеляційній скарзі, що ухвала суду першої інстанції про затвердження мирової угоди та закриття провадження порушує права ОСОБА_2, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 374, 379, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Рожнятівського районного суду від 07 серпня 2018 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст складено 19 лютого 2019 року.

Судді: В.Д.Фединяк І.В.Бойчук

В.А.Девляшевський