Постанова

Іменем України

13 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 489/1439/15-ц

провадження № 61-22379св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Фаловської І. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 02 березня 2017 року у складі суддів: Царюк Л. М., Козаченка В. І., Прокопчук Л. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») про захист прав споживача, стягнення надмірно сплачених коштів, трьох процентів річних та інфляційних збитків.

Свої вимоги мотивувала тим, що 28 березня 2005 року між нею та закритим акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Привабанк», укладено кредитний договір, відповідно до умов якого їй відкрито невідновлювальну кредитну лінію на придбання квартири в сумі 140 тис. доларів США строком до 27 березня 2025 року.

24 січня 2014 року вона здійснила останній платіж за кредитним договором, який було розірвано в зв'язку з його повним виконанням. Після розірвання договору у неї виникли сумніви щодо правильності нарахування банком процентів за користування кредитними коштами. Так, при розрахунку процентів банк помилково застосував 360 днів у році замість 365 днів, сплачені кошти спрямовані не на ті рахунки, що були відкриті нею, платежі зараховувалися несвоєчасно, а проценти нараховувалися на всю суму отриманого кредиту, внаслідок чого нею надмірно сплачено банку 42 077 доларів 21 цент США, що порушує її права як споживача банківських послуг.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 з урахуванням уточнень просила суд стягнути з банку на її користь вказану суму надмірно отриманих коштів за кредитним договором, а також на підставі статті 625 ЦК України 3 % річних у розмірі 1 627 доларів 70 центів США та 7 099 доларів США - інфляційні втрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 червня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач в обґрунтування своїх вимог зазначила, що з отриманої нею виписки банку по рахунку № НОМЕР_1 нею було з'ясовано, що відповідачем неправильно розраховано проценти, а саме: застосовано формулу, при якій процент вираховується виходячи з 360 днів у році, замість 365 днів, позивачем сплачувались кошти на початку місяця, а відповідач зараховував їх лише після 21 числа та деякі платежі взагалі не зарахував. Щодо посилання позивача на помилковість вирахування суми процентів виходячи з 360 днів у році, замість 365 днів, суд вважає, що дії відповідача правомірні, оскільки вказаний порядок прямо передбачений пунктом 3.3 договору. Щодо посилання представника позивача на те, що платежі, здійснені на початку місяця, відповідачем зараховувались після 21 числа, суд виходить з того, що пунктом 1.1 договору передбачено: «Періодом оплати вважається період з 21 по 27 число кожного місяця». Враховуючи те, що кредитний договір недійсним не визнавався та відповідно до принципу презумпції правомірності правочину, закріпленої статтею 204 ЦК України, суд вважає, що правовідносини між сторонами регулюються кредитним договором.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 02 березня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позову. Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 1 062 922 грн 28 коп. в рахунок переплати грошових коштів позичальником при погашенні заборгованості за кредитним договором від 28 березня 2005 року та 8 300 грн судових витрат, на користь держави стягнуто 4 220 грн 37 коп. У задоволенні позовних вимог про стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 трьох процентів річних та інфляційних втрат відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції не сприяв сторонам у здійсненні їхніх прав, зокрема: не роз'яснив їм право заявляти клопотання про проведення судово-економічної експертизи щодо правильності зарахування кредитних коштів та не попередив їх про наслідки вчинення або не вчинення цих процесуальних дій, чим не сприяв захисту прав та інтересів сторін. За клопотанням позивача в суді апеляційної інстанції була призначена судово-економічна експертиза. Висновком експерта Київської незалежної судово-експертної установи № 1448 від 03 листопада 2015 року встановлено, що розрахунок погашення заборгованості за кредитним договором станом на 08 липня 2014 року, наданий ПАТ КБ «Приватбанк», умовам кредитного договору, розрахунковим документам щодо погашення кредиту за цим кредитним договором, не відповідає. Загальна сума переплати за тілом кредиту, процентами, комісією, пенею) в період з 27 липня 2013 року по 24 січня 2014 року становить 46 728 доларів79 центів США. Представник відповідача, надавши додаткові матеріали щодо здійснення розрахунків за кредитним договором, заявив клопотання про призначення повторної судово-економічної експертизи, яке апеляційним судом задоволено. У висновку експерта від 25 січня 2017 року зазначено, що розрахунок погашення заборгованості не відповідає умовам кредитного договору, розрахунковим документам щодо погашення кредиту за цим кредитним договором. Зазначено, що при погашенні заборгованості за кредитним договором позичальником сплачувались грошові кошти у розмірі, який перевищує фактичну заборгованість за вказаним договором, переплата становить 39 106 доларів 78 центів США. Отже, доводи позивача щодо наявності переплати за кредитним договором та надані останньою копії квитанцій щодо сплати заборгованості у сукупності з висновками експертів підтверджують наявність переплати грошових коштів позичальником при погашенні заборгованості за кредитним договором від 28 березня 2005 року. При визначенні розміру переплати слід виходити з висновків повторної експертизи, оскільки саме при проведенні цієї експертизи були досліджені банківські документи, які відображають більш детальну та розгорнуту інформацію щодо зарахування сплачених позивачем грошових сум на погашення заборгованості за кредитним договором, тобто сума переплати складає 39 106 доларів 78 центів США. Щодо позовних вимог про стягнення сум за статтею 625 ЦК України, такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки спір між сторонами виник у зв'язку з надмірно сплаченими позичальником на користь кредитора коштів за кредитними зобов'язаннями. Отже, правовідносини виникли між сторонами у зв'язку з виконанням умов кредитного договору, якими не передбачена цивільно-правова відповідальність кредитора перед позичальником за переплату грошових коштів позичальником при погашенні заборгованості за кредитним договором.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1)Доводи особа, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновки апеляційного суду про часткове задоволення позову ґрунтуються виключно на висновку судово-економічної експертизи, разом з тим, висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом у сукупності з іншими доказами. Крім того, позивач не заявляла такого клопотання у суді першої інстанції, у зв'язку з чим необґрунтованим є звернення із такими вимогами та отримання нового доказу в апеляційному суді. Із висновку експерта, результати досліджень якого покладено в основу оскаржуваного судового рішення, незрозуміло, яка саме формула застосована експертом для обрахунку ануїтетного платежу, яким нормативним актом або іншим документом вона передбачена. Таким чином, висновок експерта є неналежним та недопустимим доказом.

(2) Позиція позивача

У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що її представник заявляв у суді першої інстанції клопотання про призначення судової економічної експертизи, проте у задоволенні вказаного клопотання суд відмовив та не навів мотивів такого рішення. Крім того, при ухваленні апеляційним судом рішення у справі за основу прийнято висновок експертизи, яка призначалася за клопотанням відповідача. Процесуальний закон передбачає повноваження апеляційного суду щодо призначення експертизи у справі.

РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

14 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Суди установили, що 28 березня 2005 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № NKVPGK04040020, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк по 27 березня 2025 року включно у вигляді невідновлюваної кредитної лінії в розмірі 167 497 доларів 51 цент США зі сплатою процентів у розмірі 1,00 % в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та щомісячної комісії в розмірі суми 0,22 % від суми виданого кредиту, комісії за дострокове погашення кредиту у відповідності до пункту 1.5 даного договору. Періодом сплати встановлено з 21 по 27 число кожного місяця.

Погашення заборгованості за кредитом (за виключенням комісії, яка виплачується в момент надання кредиту) визначено в порядку: щомісячно в період сплати позичальник зобов'язаний надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 1 865 доларів 09 центів США для погашення заборгованості за кредитним договором, яка складається з заборгованості за кредитом, процентами та комісією.

01 червня 2005 року між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до якої пункт 1.1 кредитного договору викладено в наступній редакції: банк зобов'язаний надати позичальнику кредитні кошти шляхом: видачі готівки через касу на строк до 27 березня 2025 року включно в вигляді невідновлюваної кредитної лінії в розмірі 167 497 доларів 51 цент США зі сплатою процентів у розмірі 1,00 % в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та щомісячної комісії в розмірі суми 0,14 % від суми виданого кредиту, комісії за дострокове погашення кредиту у відповідності до пункту 1.5 даного договору.

24 січня 2013 року між банком та позивачем укладено додатковий договір № 2 до кредитного договору № NKVPGK від 28 березня 2005 року, за умовами якого сторони домовились розірвати кредитний договір в зв'язку з його повним виконанням згідно пункту 5 кредитного договору.

Стаття 526 ЦК України зазначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 60 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 57 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи).

Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі (частина перша статті 143 ЦПК України).

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 10 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

За змістом частини першої статті 304 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи, справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.

Положень щодо неможливості призначення судової експертизи у справі, в якій необхідно з'ясувати обставини, що потребують спеціальних знань, у межах апеляційного розгляду справи глава 1 розділу V ЦПК України «Апеляційне провадження» (в редакції, чинній на час розгляду справи) не містить, проте визначає, що апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (частина друга статті 303 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи).

Неправильність проведених банком розрахунків позивач доводила копіями квитанцій про внесення коштів на погашення кредиту та власними розрахунками, проведеними з урахуванням внесених платежів та умов договору щодо їх розрахунку та зарахування.

Відповідач заперечував проти позову та вказував, що розрахунки позивача суперечать умовам договору, підтверджуючи свої доводи змістом бухгалтерських документів, зокрема виписками з особового рахунку позивачки, де зазначено рух платежів, сплачених нею.

Суд першої інстанції не сприяв сторонам у здійсненні їхніх прав, не роз'яснив їм право заявляти клопотання про проведення судово-економічної експертизи щодо правильності зарахування кредитних коштів та не попередив їх про наслідки вчинення або не вчинення цих процесуальних дій, чим не сприяв захисту прав та інтересів сторін, на що обґрунтовано вказав апеляційний суд та виправив допущені судом першої інстанції помилки, роз'яснивши сторонам зазначені права в межах апеляційного провадження справи із дотриманням вимог статей 10, 303, 304 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи. У цій частині доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

За клопотанням позивача в суді апеляційної інстанції призначена судово-економічна експертиза. Висновком експерта Київської незалежної судово-експертної установи № 1448 від 03 листопада 2015 року встановлено, що розрахунок погашення заборгованості за кредитним договором станом на 08 липня 2014 року, наданий ПАТ КБ «Приватбанк», умовам кредитного договору, розрахунковим документам щодо погашення кредиту за цим кредитним договором, не відповідає. Загальна сума переплати за тілом кредиту, процентами, комісією, пенею) в період з 27 липня 2013 року по 24 січня 2014 року становить 46 728 доларів79 центів США.

Представник відповідача, надавши додаткові матеріали щодо здійснення розрахунків за кредитним договором, заявив клопотання про призначення повторної судово-економічної експертизи, яке апеляційним судом задоволено. У висновку експерта від 25 січня 2017 року зазначено, що розрахунок погашення заборгованості не відповідає умовам кредитного договору, розрахунковим документам щодо погашення кредиту за цим кредитним договором. Зазначено, що при погашенні заборгованості за кредитним договором позичальником сплачувались грошові кошти у розмірі, який перевищує фактичну заборгованість за вказаним договором, переплата становить 39 106 доларів 78 центів США.

Згідно вимог частини шостої статті 147 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи, висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.

Апеляційний суд, дослідивши надані позивачем квитанції про погашення кредиту у сукупності із висновками повторної судово-економічної експертизи від 25 січня 2017 року, дійшов висновку про внесення позивачем коштів на погашення кредиту у надмірному розмірі на суму 39 106 доларів 78 центів США.

Разом з тим, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Таким чином, заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а не висновком експертизи, який оцінюється на рівні з іншими доказами та не має для суду наперед встановленого значення.

За умовами кредитного договору розмір щомісячного платежу становить 1 865 доларів 09 центів США, а з 01 червня 2005 року додатковою угодою № 1 визначено розмір щомісячного платежу у 1 753 долари 82 центи США.

Разом з тим, експерт при проведенні повторної судово-економічної експертизи, висновки якої покладено в основу оскаржуваного судового рішення, виходив із того, що розмір щомісячного платежу в період із 28 березня 2005 року по 31 травня 2005 року має становити 1 849 доларів 52 центи США, а з 01 червня 2005 року - 1 737 доларів 52 центи США.

При цьому експерт виходив із положень «Методики проведення досліджень з визначення реальної відсоткової ставки по кредитному договору із застосуванням ануїтетних та диференційованих платежів» Київського НДІСЕ Мінюсту України від 29 січня 2016 року.

Проте наведена Методика не є результатом домовленості сторін кредитного договору та не складає зміст укладеного між ними правочину.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Апеляційний суд не перевірив відповідність проведеного експертом дослідження умовам кредитного договору, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 02 березня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. О. Лесько

С.Ю. Мартєв

І. М. Фаловська

С. П. Штелик