№2-246/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2010 року             Торезький  міський суд  Донецької області в складі:

    головуючого-судді                    Стріжакової Т.В.

    при секретарі                            Пекунової Є.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Торезі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договір дарування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із позовом до відповідачів про визнання частково недійсним договір дарування. Свої вимоги мотивувала тим, що рішенням Торезького міського суду від 03.11.2009 року вирішено визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину по закону, видане Торезькою державною нотаріальною конторою від 12 жовтня 1979 року, реєстровий номер 5403, в частині визначення складу спадкоємців спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_4, який помер 6 квітня 1965 року, указавши додатково ОСОБА_1 у якості спадкоємця, залишивши за кожним спадкоємцем спадщину у рівних долях. Спадкове майно складається із Ѕ частини домобудівлі, розташованої за адресою: м.Торез, вулиця Амурська,19.

При зверненні у державну нотаріальну контору для переоформлення свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 жовтня 1979 року, реєстровий номер 5403, відповідно до вказаного рішення суду вона із повідомлення БТІ узнала, що за ОСОБА_3 зареєстровано 4/6 частки вказаної домобудівлі на підставі договору дарування  від 22.07.2009 року, посвідченого нотаріусом, р. №1337.

Зі змісту рішення суду вбачається, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 жовтня 1979 року був невірно визначений склад спадкоємців спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_4, на підставі даного свідоцтва ОСОБА_2 перейшла 1/6 частина спадкового майна, в результаті її доля у спадковому майні склала 1/2+1/6=4/6 частки. Рішенням суду від 03.11.2009 року встановлено, що долі у спадщині визначені невірно, оскільки свідоцтво видано тільки ОСОБА_2 (1/6 частка) та дітям ОСОБА_3 (1/6 частка), ОСОБА_5 (1/6 частка), її як спадкоємця не вказали незаконно. Вирішено її теж вказати як спадкоємця, тому розмір часток на спадкове майно склав: за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 по 1/8 частці за кожним. Тому ОСОБА_2 має право на 1/2+1/8=5/8 частки домобудівлі, розташованої за адресою: м.Торез, вулиця Амурська,19. Тому ОСОБА_2 незаконно володіла та розпорядилася: 4/6-5/8=1/24 часткою спадкового майна, щодо якої незаконно укладений договір дарування. Таким чином, її мати ОСОБА_2 не мала права розпоряджатися 1/24 часткою вказаної домобудівні і дарувати її ОСОБА_3 При укладанні угоди дарування щодо дарування 1/24 частки були порушенні ст.1216, 1267, 316, 321 ЦК України, зміст угоди суперечить вказаним нормам, що відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України, порушує її права на її частку у спадщині, є підставою для визнання угоди в цій частині недійсною і повернення стороні незаконно отриманого. Просила визнати договір дарування, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 22.07.2009 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 по р.№1337, за яким ОСОБА_2 передала у дар ОСОБА_3 4/6 частки спадкоємного майна, розташованого за адресою: м.Торез, вулиця Амурська,19, частково недійсним в частині відчуження ОСОБА_2 1/24 частки спадкового майна (а.с.21,22).

До судового засідання позивачка ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій вказала, що змінені позовні вимоги підтримує, просить визнати договір дарування, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 22.07.2009 року, посвідчений приватним нотаріусом по р.№1337, за яким ОСОБА_2 передала у дар ОСОБА_3 4/6 частки спадкоємного майна - будинку, розташованого за адресою: м.Торез, вулиця Амурська,19, частково недійсним в частині відчуження ОСОБА_2 1/24 частки спадкового майна. Просила справу розглядати у її відсутність.

Відповідачка ОСОБА_2, повідомлена в установленому порядку про час та місце розгляду справи, у судове засіданні не з’явилася, відомостей про наявність поважних причин її неявки до суду не надійшло, заперечень по справі вона не надала.

Відповідач ОСОБА_3 подала до суду заяву, в якій вказала, що не заперечує проти вимог позивачки визнати договір дарування, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 22.07.2009 року, посвідчений приватним нотаріусом по р.№1337, за яким ОСОБА_2 передала у дар ОСОБА_3 4/6 частки спадкоємного майна - будинку, розташованого за адресою: м.Торез, вулиця Амурська,19, частково недійсним в частині відчуження ОСОБА_2 1/24 частки спадкового майна, справу просила розглянути у її відсутність.

Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено , що у свідоцтві про народження позивачки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, вказані батьки: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с.8). Згідно із свідоцтвом про шлюб позивачка ОСОБА_7 уклала шлюб 16.07.1977 року, в результаті їй присвоєно прізвище ОСОБА_1 (а.с.9). У листі БТІ м.Тореза від 08.12.2009 року вказано, що за ОСОБА_3 зареєстровано 4/6 частини договору дарування від 22.07.2009р., посвідченого приватним нотаріусом Торезького округу по р.№1373, та 1/6 частка на підставі свідоцтва про право на спадщину від 12.10.1979р. по р.№5403,  зареєстрованого в БТІ м.Тореза від 19.09.2009р. по р.№5565. За ОСОБА_7 1/6 частка на підставі свідоцтва про право на спадщину від 12.10.1979р. по р.№5403, зареєстрованого в БТІ м.Тореза від 19.09.2009р. по р.№5565 (а.с.16).

Згідно із договором дарування 4/6 часин житлового будинку від 22.07.2009р. ОСОБА_2 (Дарувальник) безоплатно передала у власність ОСОБА_3 (Обдарована) належні їй на праві приватної власності придатні для використання за призначенням 4/6 частини житлового будинку №19, що знаходяться по вулиці Амурській в м.Торезі Донецької області. Документом, що стверджує право власності Дарувальника  на відчуження 4/6 житлового будинку є свідоцтво про право власності, видане Торезькою державною нотаріальною конторою 12.10.1979р. за №5401 та свідоцтво про право власності на спадщину за законом, видане Торезькою державною нотаріальною конторою 12.10.1979р., за №5403 та зареєстровані в БТІ м.Тореза 16.10.1979р. за №5565 та в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 20.07.2009р. за ел.р.27827525 (а.с.    ).  

Згідно із рішенням Торезького міського суду від 03.11.2009 року по справі №2-2046/10  (а.с.17,18) вирішено визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину по закону, видане Торезькою державною нотаріальною конторою від 12 жовтня 1979 року, реєстровий номер 5403, в частині визначення складу спадкоємців спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_4, який помер 6 квітня 1965 року, указавши додатково ОСОБА_1 у якості спадкоємця, залишивши за кожним спадкоємцем спадщину у рівних долях.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішення Торезького міського суду від 03.11.2009 року по справі №2-1398/09 набрало чинності, тому встановлені ним вказані обставини не підлягають доказуванню і при розгляді даної справи.

Вказаним судовим рішенням від 03.11.2009 року встановлено, що у свідоцтві про право на спадщину за законом від 12 жовтня 1979 року було вказано, що на підставі ст.529 ЦК УРСР спадкоємцями майна ОСОБА_4, який помер 06 квітня 1965 року, в рівних долях являються ОСОБА_2, дружина, яка діє від свого імені та імені неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, сина, ОСОБА_8, дочки. Спадкове свідоцтво, на яке видано свідоцтво, складається із Ѕ частини житлового будинку з господарчими будівлями, розташованого за адресою: м.Торез, вул.Амурська, №19.

В рішенні вказано, що судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4, який перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 та помер 6 квітня 1965 року, залишилося спадкове майно, яке складалося із Ѕ частини житлового будинку з господарчими будівлями, розташованого за адресою: м.Торез, вул.Амурська, №19. На момент смерті спадкоємець ОСОБА_4 проживав разом з дружиною ОСОБА_2 та дітьми: Леонідом, Володимиром, ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_5. Після його смерті була заведена спадкова справа. На Ѕ частину вказаного житлового будинку як на придбане у шлюбі сумісне майно дружині померлого ОСОБА_2 видано державною нотаріальною конторою свідоцтво про право власності. На другу Ѕ частину даного будинку видане свідоцтво від 12 жовтня 1979 року про право на спадщину за законом на ім’я дружини померлого та його дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_5 в рівних долях. В даному свідоцтві як спадкоємиця не вказана позивачка, дочка спадкодавця, у постанові держаного нотаріуса визнано, що це помилка, яку у теперішній час він виправити не  має можливості.  

В рішенні вказано, що  ОСОБА_1 просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину по закону від 12 жовтня 1979 року в частині визначення складу спадкоємців спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_4, указавши додатково її у якості спадкоємця, залишивши за кожним спадкоємцем спадщину у рівних долях. Враховуючи, що позивачка на момент смерті батька була неповнолітньою, проживала з ним та матір’ю разом, однією сім’єю, у силу малолітнього віку сама не могла звернутися до нотаріальної контори про прийняття спадщини, в її інтересах діяла мати; враховуючи, що позивачка не зазначена у свідоцтві про право на спадщину і державний нотаріус вказує, що це є помилкою; враховуючи, що відповідачі не заперечували її право на спадщину після смерті батька, у судовому засіданні пояснили, що не можуть вказати, чому позивачку не включили у вказане свідоцтво, що вони не заперечують проти її вимог, суд вважає, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані, знайшли підтвердження у судовому засіданні та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5). Правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх, непрацездатних дітей (ч.6)

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами ) вимог, які встановлені ч.1-3, 5,6 ст.203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін  або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язаний з його недійсністю.

Відповідно до ч.1 ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності його частин та правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частки.

Відповідно до ч.3 ст.209 ЦК України нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим ст.203 ЦК.

Відповідно до ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 жовтня 1979 року був невірно визначений склад спадкоємців спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_4, в результаті ОСОБА_2 перейшла 1/6 частина спадкового майна і її доля у домобудівлі, розташованій за адресою: м.Торез, вул.Амурська, №19 склала: 1/2+1/6=4/6 частки. Рішенням суду від 03.11.2009 року встановлено, що спадкоємці та їх долі у спадщині визначені невірно, вирішено вказати як спадкоємця ОСОБА_1, тому розмір часток на спадкове майно повинен складати: за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 по 1/8 частці за кожним. ОСОБА_2 має право на 1/2+1/8=5/8 частки вказаної домобудівні, тому вона незаконно володіла та розпорядилася: 4/6-5/8=1/24 часткою домобудівлі, щодо якої незаконно укладений спірний договір дарування. Вона не мала права розпоряджатися 1/24 часткою вказаної домобудівні і дарувати її ОСОБА_3 При укладанні угоди дарування щодо дарування 1/24 частки були порушенні 316, 321, 328 ЦК України, зміст угоди щодо частки в розмірі 1/24 суперечить вказаним нормам, що відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України, порушує права позивачки на її частку у спадщині, є підставою для визнання угоди в цій частині недійсною. Заперечень від відповідачів не надійшло.

Тому суд вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню.

Керуючись ч.1 ст.203 ЦК України, ст.ст.201,209,215,217,316,321,328,392 ЦК України, ст.ст.3,10,11, 15,60,79,81,197,209,212,214,215,223   ЦПК  України, суд, -  

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1  задовольнити.

Визнати частково недійсним договір дарування від 22 липня 2009 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом по р.№1337, за яким ОСОБА_2 передала у дар ОСОБА_3 4/6 частки домобудівлі, розташованої за адресою: місто Торез Донецької області, вулиця Амурська, будинок №19, в частині відчуження ОСОБА_2 1/24 частки вказаного майна.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заяву про апеляційне оскарження рішення та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Торезький міський суд.

 Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                 Т.В.Стріжакова