Справа № 2"а"-161 2007 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2007 року                            Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької

області в складі: головуючого - судді Купавської Н.М.

при секретарі - Гостіщевій Л.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Мелітополі справу за позовом ОСОБА_1до Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить стягнути з відповідача недоплачену щорічну одноразову грошову допомогу за 2004-2006 роки в розмірі 4123 грн. 45 коп. При цьому позивач пояснив, що він має статус учасника бойових дій і користується всіма правами та пільгами, передбаченими діючим законодавством для цієї категорії осіб. Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України ..Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" йому щорічно до 05 травня повинна виплачуватись одноразова грошова допомога у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Законом України ..Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії"' від 05 жовтня 2000 року встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком включається до числа державних соціальних гарантій і не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом. З урахуванням вимог цього закону та відповідно до діючого законодавства розмір мінімальної пенсії за віком складав станом на 05 травня 2004 року - 284.69 грн., станом на 05 травня 2005 року - 332 грн.. станом на 05 травня 2006 року - 332 грн.. Таким чином, розмір одноразової грошової допомоги повинен був виплачуватись у розмірі: в 2004 році 1423,45 грн., в 2005 році 1660 грн., в 2006 році 1660 грн.. Фактично позивачеві сплачено в 2004 році 120 грн., в 2005 році 250 грн. та в 2006 році 250 грн.. Таким чином, недоплата одноразової грошової допомоги склала 4123 грн. 45 коп.. Вказану суму позивач просить стягнути з відповідача.

Представник відповідача позов не визнав, пояснивши, що при виплаті одноразової грошової допомоги в даному випадку слід керуватись Законами України ..Про державний бюджет України на 2004 рік", „Про державний бюджет України на 2005 рік" та „Про державний бюджет на 2006 рік". Цими нормативними актами встановлені розміри одноразової грошової допомоги, а саме: в 2004 році 120 грн., в 2005 році 250 грн., в 2006 році 250 грн.. Всі ці суми позивачеві виплачені.

Суд. вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов слід задовольнити частково.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій. що підтверджується посвідченням АБ № НОМЕР_1.

Згідно ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" позивач має право на щорічну одноразову грошову допомогу, яка має надаватись до 05 травня в розмірі п*яти мінімальних пенсій за віком.

Право ОСОБА_1 на отримання грошової допомоги відповідачем не оспорюється, але відповідач вважає, що в даному випадку слід керуватися Законами про державний бюджет на відповідний рік.

Суд вважає цю думку помилковою тому що, згідно зі ст.22 Конституції України звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається.

Відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє ветерана війни права на таку допомогу. Законом „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту " не передбачено обмеження таких виплат наявністю певних коштів чи фінансування.

 Таким чином, при визначенні розміру одноразової грошової допомоги слід керуватися саме цим Законом та виходити з розмірів мінімальної пенсії за віком.

В ст.17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії"  від 05 жовтня 2000 року закріплено положення про те, що мінімальний розмір пенсії за віком включається до числа державних соціальних гарантій і не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Представник відповідача обгрунтовано посилається на порушення позивачем строку звернення до суду.

Відповідно до п.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду встановлюється річний строк з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач не надав суду доказів того, що він пропустив строк позовної давності з поважних причин і взагалі не звернувся до суду в порядку п.1 ст.102 КАС України з заявою про поновлення строку позовної давності. Не можна визнати поважною ту причину, що позивач не звертався до суду за захистом своїх прав, тому що не знав законів. Він мав можливість звернутися за консультацією до юристів. Посилання позивача на ст.74 ЦК України (1963 р.) також безпідставне. Дійсно суд повинен прийняти до розгляду вимогу позивача про захист порушеного права незалежно від сплину строків позовної давності. Але відповідно до п.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Приймаючи до уваги вищевикладене суд вважає, що в даному випадку стягненню підлягає сума лише за 2006 рік. З 05 травня 2006 року у позивача виникло право на звернення до суду з позовом за 2006 рік. І того ж таки 05 травня 2006 року закінчився річний строк на звернення до суду з позовом за 2005 рік. Позивач звернувся до суд 08 грудня 2006 року.

При стягненні суми на користь позивача слід приймати до уваги розмір мінімальної пенсії за віком станом на 05 травня 2006 року - 332 грн..

Враховуючі цей розмір одноразова грошова допомога позивачу повинна була складати в 2006 році 1660 грн. (332 х 5).

Але йому фактично виплачено в 2006 році 250 грн..

Таким чином, недоплата одноразової грошової допомоги склала в 2006 році 1410 грн. (1660-250).

Саме цю суму слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.11. 71. 161 КАС України. Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд

ПОСТАНОВИВ:

Стягнути з Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради Запорізької області на користь ОСОБА_1недоплачену щорічну одноразову грошову допомогу в розмірі 1410 грн. 00 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційний суд Запорізької області шляхом подання в Мелітопольський міськрайонний суд заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання цієї заяви або подання апеляційної скарги протягом 10 днів без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не подана після цього в 20-денний строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційним судом.