Справа № 2-116 2007 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2007 року                            Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької

області в складі:

головуючого - судді Купавської Н.М.

при секретарі - Гостіщевій Л.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мелітополі справу за позовом ОСОБА_1до товариства з обмеженою відповідальністю „Мелітопольська трикотажна фабрика „Надія" про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить поновити його на роботі в якості охоронника в ТОВ „Мелітопольська трикотажна фабрика „Надія" та стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 3000 грн.. При цьому позивач пояснив, що він відповідно до наказу від 01 серпня 2005 року працював ІНФОРМАЦІЯ_1 ТОВ МТФ „Надія". 02 березня 2006 року він вийшов на роботу в свою зміну та дізнався, що його звільнено з роботи за власним бажанням на підставі його заяви від 25 лютого 2006 року. Позивач вважає звільнення незаконним, тому що при влаштуванні на роботу 01 серпня 2005 року у відділі кадрів йому сказали написати ще й заяву про звільнення за власним бажанням, при цьому попередивши його, щоб дату не ставив в цій заяві. Він таку заяву написав, бо в іншому разі його не прийняли б на роботу. 25 лютого 2006 року він заяву про звільнення не писав, звільнятися з роботи не бажав і не бажає. А у відділі кадрів під його заявою, яку він написав при влаштуванні на роботу, поставили дату і на цій підставі було видано наказ про його звільнення № НОМЕР_1 від 27 лютого 2006 року. Його звільнили після того, як він поцікавився чому за святкові дні не проводять оплату в подвійному розмірі, чому він отримує заробітну плату в розмірі 300 грн., а у відомості вказано 325 грн. та попросив видати йому довідку про заробітну плату для оформлення субсидії. Позивач вважає, що в результаті незаконного звільнення йому завдано моральної шкоди, а саме: ці обставини викликали у нього тяжкі моральні страждання, раніше він був упевнений в соціальних гарантіях держави і не хвилювався за завтрашній день. Тепер він змушений ходити по різних інстанціях, добиваючись відновлення своїх прав. Порушено його звичний уклад життя.

Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що позивача звільнено за його заявою. Ніяких заяв про звільнення при влаштуванні на роботу позивач не писав і ніхто його не примушував це робити.

Суд, вислухавши сторони, свідків ОСОБА_2. ОСОБА_3. ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6. дослідивши матеріали справи, вважає, що в позові слід відмовити.

Відповідно до трудової книжки та копії наказу № НОМЕР_2 від 01 серпня 2005 року позивача було прийнято на роботу ІНФОРМАЦІЯ_1 ТОВ „Мелітопольська трикотажна фабрика „Надія".

Згідно з наказом № НОМЕР_3 від 27 лютого 2006 року позивача було звільнено з роботи за власним бажанням з 27 лютого 2006 року на підставі особистої заяви.

Відповідачем в судовому засіданні надано копію заяви позивача, з якої витікає, що заява написана від імені позивача ОСОБА_1 на ім'я директора ТОВ МТФ „Надія". В цій заяві він просить звільнити його з роботи за власним бажанням в зв*язку з переходом на іншу роботу з 27 лютого 2006 року. Датована заява 25 лютого 2006 року.

Позивач посилається на те. цю заяву писав він. але писав її при влаштуванні на роботу 01 серпня 2006 року і що дату заяви „25 лютого 2006 року" та дату звільнення .. з 27 лютого 2006 року" він на заяві не ставив.

 Але позивач не надав суду доказів того, що ці обставини мали місце. В судовому засіданні таких доказів не добуто.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні по суті справи нічого конкретного не пояснила, а лише сказала, що її син з бажанням працював на трикотажній фабриці, виконував всі доручення. Але в лютому 2006 року його звільнили з тієї причини, що він попросив видати йому довідку про заробіток для оформлення субсидії.

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які працювали начальником та інспектором відділу кадрів, пояснили, що позивач при влаштуванні на роботу не писав заяву про звільнення і ніхто його до цього не примушував. Заява позивача про звільнення надійшла до відділу кадрів з датами і вони відповідно до заяви підготували наказ. До видання наказу позивач не звертався з заявою про відкликання заяви про звільнення, така заява з резолюцією керівництва до відділу кадрів не надходила. Вони ознайомили позивача з наказом та пропонували йому отримати трудову книжку, але він відмовився. Вони тричі надсилали йому поштові повідомлення;

Довідкою відповідача також підтверджується, що з часу подання заяви про звільнення, тобто з 25 лютого 2006 року від ОСОБА_1 не надходило заяв чи клопотань про відкликання заяви про звільнення в порядку ст.38 КЗпП України.

Свідок ОСОБА_4 пояснила, що при влаштуванні на роботу писала заяву тільки одну про прийняття на роботу. Заяву про звільнення не писала і їй нічого не відомо про те. що хтось писав такі заяви. З якої причини звільнився ОСОБА_1 їй невідомо. По роботі до нього не було ніяких претензій.

Свідок ОСОБА_3 пояснив, що позивач був його підлеглим. По роботі він характеризувався позитивно. Але йому не подобалось те, що крім охорони об'єкту необхідно було виконувати і іншу роботу. ОСОБА_1 приніс заяву про звільнення, на якій він поставив резолюцію ..не заперечую". Причини звільнення йому невідомі. ОСОБА_1 про них не говорив. Після звільнення ОСОБА_1 на роботу не виходив.

Відповідно до матеріалів прокурорської перевірки у порушенні кримінальної справи за зверненням ОСОБА_1 щодо порушення його трудових прав при винесенні наказу про його звільнення відмовлено за відсутністю складу злочину.

Територіальна державна інспекція праці в Запорізькій, області також не виявила порушень трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1

На підставі вищевикладеного. керуючись ст.ст.10. 11. 60, 212 ЦПК України, ст.ст.38. 231, 232. 235. 237-1 КЗпП України, суд

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1до товариства з обмеженою відповідальністю „Мелітопольська трикотажна фабрика „Надія" про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження в Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання цієї заяви або шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано. Якщо заяву було подано, але апеляційна скарга не подана після цього в 20-денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. Якщо апеляційна скарга була подана рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.