Справа № 164/93/23 Провадження №11-кп/802/140/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2024 року                                                                 місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого судді -         ОСОБА_2 ,

суддів -                         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря -         ОСОБА_5 ,

прокурора -                         ОСОБА_6 ,

обвинуваченого -                 ОСОБА_7 ,

захисника -                         ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12022030540000177 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_10 на вирок Маневицького районного суду Волинської області від 25 січня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

Оскаржуваним вироком суду затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Маневицького відділу Камінь-Каширської окружної прокуратури Волинської області ОСОБА_11 , яка здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з однієї сторони та обвинуваченим (на той час підозрюваним) ОСОБА_10 з іншої в кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022030540000177 від 18 вересня 2022 року.

ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 240-1 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 59 500 (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот) гривень.

Затверджено угоду про визнання винуватості від 18 січня 2023 року, укладену між прокурором Маневицького відділу Камінь-Каширської окружної прокуратури Волинської області ОСОБА_11 , яка здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з однієї сторони та обвинуваченим (на той час підозрюваним) ОСОБА_7 з іншої в кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022030540000177 від 18 вересня 2022 року.

ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 240-1 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 59 500 (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот) гривень.

Зазначеним вироком суду вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів. Зокрема, на підставі ст. 100 КПК України автомобіль марки «TOYOTA CAMRY» р.н.з. НОМЕР_1 , який зберігається в ВП № 1 (сел. Маневичі) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області конфісковано (спеціальна конфіскація) в дохід держави, як майно використане, як засіб вчинення кримінального провадження, після набрання вироком суду.

Захисник, який діє в інтересах обвинувачених, не погодившись із вироком суду, яким затверджено угоду про визнання винуватості, із підстав його незаконності та необґрунтованості, оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі та доповненнях до неї зазначає, що у відповідності до положень ст. 472 КПК України, у абз. 3 п. 5 угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та ОСОБА_7 , сторонами погоджено, що автомобіль марки «TOYOTA CAMRY» р.н.з. НОМЕР_1 підлягає поверненню його власнику – ОСОБА_7 . Однак вказане залишилось поза увагою суду, який усупереч вказаному пункту угоди вирішив, що зазначений транспортний засіб використовувався як знаряддя вчинення злочину, тому підлягає конфіскації в дохід держави.

Просить вирок суду у частині вирішення долі речових доказів змінити, а саме автомобіль марки «TOYOTA CAMRY» р.н.з. НОМЕР_1 повернути ОСОБА_7 .

У свою чергу слід зазначити, що Волинським апеляційним судом своєю ухвалою від 09 березня 2023 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_10 на вирок Маневицького районного суду Волинської області від 25 січня 2023 року.

Не погодившись з вказаним рішенням обвинувачений ОСОБА_7 подав касаційну скаргу. 16 листопада 2023 року Верховний Суд своєю постановою касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнив, ухвалу Волинського апеляційного суду від 09 березня 2023 року стосовно ОСОБА_7 скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції. У зазначеній постанові Верховний суд зазначив, що апеляційний суд залишив поза увагою наявні в матеріалах кримінального провадження дані, а саме паспортні дані про сімейний стан обвинуваченого та відомості про дату реєстрації транспортного засобу, які вказують на те, що автомобіль «TOYOTA CAMRY», використаний обвинуваченими як засіб вчинення злочину, придбаний ОСОБА_7 у період шлюбу. Водночас судом не було з`ясовано, яка інша особа також є власником вказаного автомобіля та чи обізнана вона про його незаконне використання.

Крім того, Верховний Суд звернув увагу на те, що умовами наявної в матеріалах справи угоди про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_7 передбачено лише спеціальну конфіскацію в дохід держави на підставі ст. 96-1 КК України каміння бурштину у стані сировини, про конфіскацію автомобіля «TOYOTA CAMRY» не значиться (абз. 3 ч. 5 угоди). Тоді як умовами цього ж абз. 3 ч. 5 угоди про визнання винуватості, копія якої долучена до касаційної скарги ОСОБА_7 , передбачено повернення йому зазначеного автомобіля.

Заслухавши суддю-доповідача, захисника ОСОБА_8 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив вирок в частині вирішення долі речових доказів змінити, думку прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги сторони захисту, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до ч. 1 ст. 472 КПК в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Місцевим судом правильно встановлено, що транспортний засіб марки «TOYOTA CAMRY» р.н.з. НОМЕР_1 є засобом вчинення кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_12 було вчинено частину об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240-1 КК України, за допомогою саме вказаного автомобіля, яка полягає в незаконному перевезенні бурштину.

Таким чином, у відповідності з положеннями вказаних вище норм кримінального процесуального законодавства, транспортний засіб марки «TOYOTA CAMRY» р.н.з. НОМЕР_1 підлягає спеціальній конфіскації.

Однак, як вбачається з наявної в матеріалах справи угоди про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_7 передбачено лише спеціальну конфіскацію в дохід держави на підставі ст. 96-1 КК України каміння бурштину у стані сировини, про конфіскацію автомобіля «TOYOTA CAMRY» не значиться.

У свою чергу, частинами 4, 6 статті 474 КПК передбачено, що перед прийняттям рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання повинен з`ясувати у обвинуваченого, чи повністю він розуміє:

1)права, надані йому законом;

2)наслідки укладення та затвердження угоди;

3)характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим;

4)вид покарання й інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Про необхідність ретельного роз`яснення обвинуваченому правових наслідків угоди йдеться також у пункту 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2013 року «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод».

Верховним Судом у справі № 703/1781/19 зроблено правовий висновок, що застосування спеціальної конфіскації має бути предметом угоди про визнання винуватості. Адже роз`яснення засудженому усіх наслідків такої угоди дає йому можливість вибору погодитись на її затвердження або відмовитись від цього і наполягати на розгляді кримінального провадження взагальному порядку.

У цьому провадженні, угода про визнання винуватості не містила в якості умови застосування до ОСОБА_12 спеціальної конфіскації щодо транспортного засобу.

Таким чином, місцевий суд, встановивши, що автомобіль марки «TOYOTA CAMRY» р.н.з. НОМЕР_1 є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, яке підлягає спеціальній конфіскації, вирішення питання щодо долі якого, відповідно до вимог ч. 1 ст. 472 КПК України, повинно узгоджуватися сторонами кримінального провадження при укладанні угоди про визнання винуватості, не з`ясував у обвинуваченого ОСОБА_7 , чи обізнаний він, окрім узгодженого виду та розміру покарання, про застосування до нього спеціальної конфіскації та чи погоджується він на це.

Разом із тим, затвердивши угоду, суд своїм вироком ухвалив конфіскувати належний ОСОБА_7 автомобіль марки «TOYOTA CAMRY» р.н.з. НОМЕР_1 в дохід держави.

Враховуючи вказане, апеляційний суд приходить висновку, що місцевим судом допущено порушення права ОСОБА_7 на захист, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки останній не був обізнаний щодо долі належного йому майна, яке є речовим доказом.

Крім зазначеного вище, апеляційний суд звертає увагу, що місцевим судом залишено поза увагою наявні в матеріалах кримінального провадження дані про сімейний стан обвинуваченого та відомості про дату реєстрації транспортного засобу, які вказують на те, що автомобіль «TOYOTA CAMRY», використаний обвинуваченими як засіб вчинення злочину, придбаний ОСОБА_7 у період шлюбу. Однак при наявності вказаних відомостей, судом першої інстанції не з`ясовано, яка інша особа також є власником вказаного автомобіля та чи обізнана вона про його незаконне використання.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції призвело до погіршення становище ОСОБА_7 , чим допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, передбачені ч. 1 ст. 412 КПК України, доводи сторони захисту є слушними та підлягають частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції – скасуванню з призначенням нового розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 409, 412, 415 КПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_10 задовольнити частково.

Вирок Маневицького районного суду Волинської області від 25 січня 2023 року скасувати, призначити новий судовий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Головуючий

Судді