14.02.2024 Провадження по справі № 1-кп/940/74/24

Справа № 940/1529/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року Тетіївський районний суд Київської області у складі :

головуючого судді: ОСОБА_1

при секретарі : ОСОБА_2

з участю прокурора : ОСОБА_3

обвинуваченого: ОСОБА_4

захисника: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві кримінальне провадження № 12023111030000960 від 27.02.2023 року за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Великі Телковичі Володимирецького району Рівненської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою освітою, одруженого, не працюючого, має на утриманні дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , невійськовозобов?язаного, перебуває під вартою з 11.12.2023 року, раніше судимого:

1)вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 26.02.2018 року за ч.3 ст. 185 КК України, за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців позбавлення волі;

2)вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 30.03.2018 року за ч.1 ст. 393 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України за наступних обставин.

Так, судом встановлено, що у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про режим воєнного стану», Указом Президента України ОСОБА_7 за № 64/2022 від 24.02.2022 року о 05 год. 30 хвилин введено воєнний стан на території України строком на 30 діб. У відповідності до Указу Президента України ОСОБА_7 за № 133/2022 від 14.03.2022 року «На часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ» - продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

У відповідності до Указу Президента України ОСОБА_7 за №255/2022 від 18.04.2022 року «На часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ» - продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

У відповідності до Указу Президента України ОСОБА_7 за №341/2022 від 17.05.2022 року «На часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ» - продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

У відповідності до Указу Президента України ОСОБА_7 за №3573/2022 від 12.08.2022 року «На часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15.08.2022 року № 2500-ІХ» - продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

У відповідності до Указу Президента України ОСОБА_7 за № 757/2022 від 07.11.2022 року «На часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15.08.2022 року № 2500-ІХ» - продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

У відповідності до Указу Президента України ОСОБА_7 за № 2915-1Х від 14.02.2023 року «На часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15.08.2022 року № 2500-ІХ» - продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2022 року строком на 90 діб.

Так, 25.02.2023 року близько 23 год. в м. Тетіїв Білоцерківського району Київської області, ОСОБА_4 в умовах воєнного стану, маючи намір на повторне вчинення крадіжки, переслідуючи корисливий мотив, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, прийшов до домогосподарства ОСОБА_8 , що по АДРЕСА_3 , де скориставшись відсутністю господаря, темною порою доби та тим, що за його діями ніхто не спостерігає, незаконно, повторно здійснив крадіжку металевої хвіртки вартістю 7100 гривень.

В подальшому ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 7100 гривень.

Окрім цього 22.03.2023 року близько 23 год. в м. Тетіїв Білоцерківського району Київської області ОСОБА_4 , в умовах воєнного стану, маючи намір на повторне вчинення крадіжки, переслідуючи корисливий мотив, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, прийшов до домогосподарства ОСОБА_8 , що по АДРЕСА_3 , де скориставшись відсутністю господаря, темною порою доби та тим, що за його діями ніхто не спостерігає, незаконно, повторно здійснив крадіжку металевих воріт вартістю 13200 гривень.

В подальшому ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 13200 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_4 , який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України визнав повністю, ствердивши обставини, зазначені у обвинувальному акті. В своїх показаннях зазначив, що він дійсно 25.02.2023 року та 22.03.2023 року близько 23 год. прийшов до домогосподарства ОСОБА_8 , яке знаходиться в АДРЕСА_3 , звідки викрав металеву хвіртку, вартістю 7100 гривень та металеві ворота вартістю 13200 гривень. Вказав суду, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням, ним відшкодована в повному обсязі, шляхом повернення викраденого майна потерпілій, окрім того його дружина ОСОБА_9 в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди, здійснила переказ коштів потерпілій в сумі 5000 гривень. Зазначив, що він розкаюється у вчиненому та просив його суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_8 в судове засідання не з?явилася, до суду надала заяву, в якій просила кримінальне провадження розглядати за її відсутності.

На підставі ч.3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, а саме доказів на підтвердження події кримінального правопорушення, часу, місця, способу, мети та мотивів його вчинення, винуватості обвинуваченого. При цьому суд з`ясував, чи вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності їх позиції відсутні, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінюючі досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 доведеною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України. Його дії правильно кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану .

Доведеність вини і така кваліфікація дій обвинуваченого в суду не викликає сумнівів.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за ч.4 ст.185 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу винного, який неодноразово судимий, в тому числі за вчинення злочинів проти власності  з корисливих мотивів, що підтверджується вимогою про судимість, посередньо характеризується за місцем проживання,  одружений, не працюючий, має на своєму утримання малолітнього сина  ОСОБА_10 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 ,  не перебуває на обліку  у лікарів нарколога та психіатра,  відшкодував завдану своїми діями шкоду, розкаюється у вчиненому, а також його неналежну процесуальну поведінку під час досудового розслідування та інші обставини, які відповідно до положень Кримінального кодексу України, у тому числі статей 66,67 цього Кодексу, впливають на вибір заходу примусу.

Відповідно до статей 50,65 КК України особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Отже, суд обираючи покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують покарання.

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому, суд відносить повне визнання ним своєї винуватості, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування завданої шкоди шляхом повернення майна потерпілій.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Реалізуючи принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням всіх обставин у справі, даних, що характеризують особу обвинуваченого, суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4  у виді позбавлення волі у межах санкції ч.4 ст.185 КК України, оскільки, на думку суду, таке покарання буде справедливим, необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Судові витрати відсутні.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлено.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід у виді тримання під вартою – залишити без змін.

Суд, беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справі (зокрема рішення «Едуард Шабалін проти Росії» від 16 жовтня 2014 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, враховуючи обставини кримінального провадження та особу обвинуваченого, вважає за необхідне строк відбування покарання обраховувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_4 з 11.12.2023 року.

Керуючись ст ст.ст.100, 368, 369, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

                                                  У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обраховувати з моменту фактичного затримання з 11.12.2023 року.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний ОСОБА_4 залишити без змін - тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Речові докази у кримінальному провадженні: металеві ворота та хвіртку, передані на зберігання потерпілій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительці АДРЕСА_4 - залишити у її розпорядженні.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.        

Суддя :                                                                 ОСОБА_1 .