Машівський районний суд  Полтавської області

Справа № 2а-79/ 2010 рік

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

12 січня 2010 року. Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого – судді                     Кравець С.В.

за участю: секретаря                     Кульчицької І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Машівка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог Головне управління Державного казначейства України в Полтавській області про стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги, -

на підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 січня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2009 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що він має статус ветерана війни – учасника бойових дій та відповідно до ст. 12 ОСОБА_2 України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ( далі Закон № 3551-12 ) має право на отримання щорічної разової допомоги у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком до 05 травня. ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ( п. 20 Р. 2 ) ст. 12 ОСОБА_2 № 3551-12 викладено в іншій редакції, де передбачено, що допомога виплачується у розмірі визначеному Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених ОСОБА_2 про Державний бюджет України. Розмір допомоги був установлений 310 грн., і цю суму він отримав вчасно. ОСОБА_3 Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, були визнані  неконституційними окремі положення ОСОБА_2 України «Про державний бюджет України на 2008 рік», в т.ч. п. 20 Р. 2 ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому він повинен був отримати 2405 грн. У зв’язку з наведеним позивач просить визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати його виплати недоплачену допомогу за 2008р. і розмірі 2095 грн.

Відповідач надав заперечення, в якому просить в задоволенні позову відмовити з тих підстав, що він не є розпорядником коштів та не нараховує відповідачу допомогу до 5 травня.

В судове засідання позивач та відповідач не з’явилися, направили заяви з проханням справу слухати без їх участі. Представник третьої особи в судове засідання не з’явився без поважних причин, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного висновку.

Судом установлено, що позивач має статус «ветерана війни - учасника бойових дій», що підтверджується посвідченням № 293405 від  20.02.1996 року ( а.с. 7 ), а тому він відповідно до ст. 12 ОСОБА_2 України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ( далі Закон № 3551-12 ) має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме: разової грошової допомоги, яка виплачується щорічно до 5 травня.

Частиною 1 ст. 17 цього ОСОБА_2 встановлено, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього ОСОБА_2, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Відповідно до ч.1 ст. 17-1 зазначеного ОСОБА_2,  щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього ОСОБА_2, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач є органом владних повноважень, на якого чинним законодавством покладений обов'язок по здійсненню виплат, передбачених ОСОБА_2 України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в тому числі разової грошової допомоги.

Згідно ст. 22 ОСОБА_2 № 3551-12, рішення підприємств, установ і організацій, які надають пільги, можуть бути оскаржені до районної державної адміністрації, виконавчого комітету міської Ради або до районного (міського) суду.

Частиною 5 ст. 12 ОСОБА_2 № 3551-12 в редакції, яка діяла станом на 31.12.2007р. передбачено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до п.п. 20 розділу 2 ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ч.5 ст. 12 ОСОБА_2 України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено в іншій редакції, відповідно до якої учасникам бойових дій щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

У 2008 році вказані виплати були врегульовані Постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008р. № 183 Пр о розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до ОСОБА_2 України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань». Пунктом 1 цієї Постанови передбачено, що у 2008 році виплата  разової  грошової допомоги учасникам бойових  дій, яка передбачена ОСОБА_2 України  «Про  статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» здійснюється у розмірі - 310 гривень.

З наданих відповідачем довідок та повідомлень убачається, що ОСОБА_1 до Дня Перемоги  у 2008р. отримав допомогу в розмірі 310 грн. 12.04.2008р. ( а.с. 16, 25 ).

У своєму позові ОСОБА_1 посилається на порушення відповідачем вимог законодавства, оскільки він не здійснив доплату всупереч Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року.

Так, вказаним ОСОБА_3 №10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 20 розділу 2 ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, оскільки відповідач виплатив позивачу одноразову допомогу до 09.05.2008р. у квітні 2008р. та у розмірі, який був визначеним діючим на той час законодавством, тобто до часу прийняття Рішення Конституційним Судом України від 22.05.2008 року, а тому суд вважає, що відповідач діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав правових підстав здійснювати виплату позивачу одноразову допомогу в іншому розмірі.

Крім того, надаючи перевагу ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», суд виходить з того, що з акони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією ) зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд вважає, що оскільки позивачу виплата була здійснена до прийняття Рішення Конституційним Судом України від 22.05.2008р., суд не знаходить підстав для того, щоб зобов’язувати відповідача доплатити допомогу за 2008 рік в розмірі 2095 грн., оскільки одноразова допомога ОСОБА_1 буда виплачена в установлений законом термін на підставі діючих на той час норм законодавства.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 152 Конституції України, ст. ст. 12, 17, 17-1, 22 ОСОБА_2 України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», п остановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008р. № 183 Пр о розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до ОСОБА_2 України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", ст. ст. 6-14, 17, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог Головне управління Державного казначейства України в Полтавській області про стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги – відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Машівський районний суд Полтавської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: ( підпис )

Копія вірна:

Суддя Машівського районного суду                             С.В. Кравець

Повний текст Постанови виготовлено та підписано 13 січня 2010 року