Справа № 2-475/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

29 січня 2010 року

Деснянський районний суд м. Чернігова

у складі  судді Логвіної Т.В.

при секретарі  Тітовій О.Б.,

за  участю  представника  позивача, відповідача  ОСОБА_1,  представника відповідача ОСОБА_2, представників третіх осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду у м. Чернігові цивільну справу за позовом  Комунального підприємства «Деснянське» Чернігівської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_5 в інтересах малолітнього ОСОБА_6 про виселення , треті особи -  Чернігівський державний педагогічний університет імені ОСОБА_7, Чернігівська міська рада, служба у справах дітей Деснянської районної у м. Чернігові ради,

встановив:

Комунальне підприємство «Деснянське» Чернігівської міської ради звернулось до суду з позовом, в якому просить виселити відповідачів разом з їх малолітньою дитиною із самовільно зайнятого житлового приміщення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що квартиру, яку на даний час займають відповідачі, рішенням суду визнано відумерлою спадщиною та передано у власність територіальній громаді м. Чернігова в особі Чернігівської міської ради, а згодом виділено Чернігівському педагогічному університету імені ОСОБА_7. У зв’язку з тим, що відповідачі без усяких законних підстав самовільно заселилися у спірну квартиру та у добровільному порядку її не звільняють, вони підлягають виселенню відповідно до ст. 116 Житлового кодексу України.  

    У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, пояснив, що КП «Деснянське» Чернігівської міської ради як балансоутримувач спірного приміщення вимушено звернутися до суду з даним позовом через неможливість передати майно, що не звільнено, у встановленому порядку Чернігівському педагогічному університету імені ОСОБА_7, на виконання рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради.

Представники третіх осіб позов підтримали.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні позов  не визнали та пояснили, що відповідач утримує спірну квартиру, а його мати на даний час вирішує питання про визнання за нею права власності на зазначене нерухоме майно у порядку спадкування.

Суд, заслухавши пояснення та дослідивши матеріали справи, доходить висновку,  що  позов  підлягає задоволенню.                      

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, в квартирі АДРЕСА_1 з 19.01.1965 року був зареєстрований квартиронаймач квартири ОСОБА_8, з 09.07.2002 року була зареєстрована його дружина ОСОБА_9. ОСОБА_8 помер 14.02.2005 року, знятий з реєстрації 28.03.2006 року, його дружина ОСОБА_9 померла 19.11.2004 року, знята з реєстрації 28.03.2006 року (а.с. 6, 7, 8-9).

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 березня 2009 року визнано відумерлою спадщину ОСОБА_8 та передано її у власність територіальної громади міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради (а.с.10-11).

Відповідно до витягу із рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 17 серпня 2009 року № 205 «Про затвердження списків громадян, поставлених на квартирний облік, виділення житла підприємствам, громадянам міста, видачу ордерів», Чернігівському державному педагогічному університету імені ОСОБА_7 згідно з їх листом від 06 квітня 2009 року № 01-20/306 виділено однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 12).

Згідно акту від 28.09.2009 року, складеного комісією в складі юриста КП «Деснянське» ЧМР, начальника паспортної служби КП «Деснянське» ЧМР, начальника ЖРЕД – 7, майстра ЖРЕД – 7, у квартиру АДРЕСА_1 самовільно заселився  ОСОБА_1 зі своєю співмешканкою ОСОБА_5 та дитиною ОСОБА_6, документів на право проживання не надали.

Відповідно до частини 3 статті 116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення,  виселяють  без надання їм іншого жилого приміщення.

Враховуючи встановлення судом факту самоправного зайняття відповідачами житлового приміщення, суд вважає за необхідне виселити відповідачів з квартири АДРЕСА_1, задовольнивши позов у повному обсязі.

Також з відповідачів на користь позивача належить стягнути судові витрати.

    Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 88, 209, 212, 213, 215 ЦПК України,  ст.ст.  109, 116 ЖК України,   суд,-

вирішив:

Позов задовольнити.

Виселити ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 із самовільно зайнятого житлового приміщення – квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_5 на  користь Комунального підприємства «Деснянське» Чернігівської міської ради  по 22 грн. 75 коп. у повернення сплачених судових витрат з кожного.

Рішення  може  бути  оскаржене до Чернігівського апеляційного  суду.

Заява  про апеляційне  оскарження рішення  суду може  бути  подана протягом десяти  днів з дня  проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду  може бути  подана протягом двадцяти днів після  подання  заяви про  апеляційне  оскарження.                                              

С у д д я