Справа № 22-Ц-1045 2006 р.          Головуючий у 1-й інстанції: Куц В.І.

Категорія 18                                      Суддя-доповідач: Маслов В.О.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі:

Головуючого - Маслова В.О.

Суддів -              Лузан Л.В.

Сибільової Л.О. з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на рішення Сумського районного суду від 22 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення 50000 грн. моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним рішенням Сумського районного суду стягнуто з ОСОБА_1, на користь ОСОБА_3 15000 грн. моральної шкоди, на користь держави 8 грн. 50 коп. судового збору та на користь державного підприємства «Судовий інформаційний центр» 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Оскаржуючи це рішення суду, апелянти зазначають, що судом безпідставно задоволений позов, оскільки позивачка сама причетна до тих обставин, при яких загинув ОСОБА_4 - син позивачки та відповідача. Зазначає, що відповідач фактично сам є потерпілим, оскільки втратив сина з необережних дій, має незадовільний стан здоров'я. Просять відмовити позивачці у стягненні моральної шкоди.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_3, суд дійшов до висновку про наявність причинного зв'язку між неправомірними діями ОСОБА_1 та моральною шкодою нанесеною потерпілій ОСОБА_3. незакінченим замахом на її вбивство і вбивством через необережність їх сина ОСОБА_4.

Розглянувши матеріали справи і доводи апеляційних скарг, колегія суддів знаходить, що апеляційні скарги підлягають відхиленню.

Місцевим судом встановлено, що 27 квітня 2003 року ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинив сварку з його дружиною ОСОБА_3 в їх квартирі АДРЕСА_1.

Відчуваючи образу на свою дружину, ОСОБА_1 вирішив її вбити і, реалізуючи свій умисел, взяв з шафи у спальні свою мисливську рушницю «ІЖ-58» 12 мм калібру, заряджену 2 патронами, і вийшов в коридор квартири, де зненацька зіткнувся з позивачкою. Побачивши рушницю і побоюючись за своє життя, ОСОБА_3, скориставшись розгубленістю чоловіка, схопила рушницю руками, намагалася вирвати її з рук чоловіка, відвела в бік дульний зріз, щоб таким чином обеззброїти його і захистити себе.

ОСОБА_1, не передбачаючи, що внаслідок його злочинних дій може статися постріл, яким можуть бути травмовані інші члені сім'ї, хоча міг і повинен був це передбачати, проявляючи активність, не випускав зарядженої зброї і міцно тримав рушницю за шийку приладу. Під час цієї боротьби ОСОБА_1 натиснув на спусковий гачок, здійснив постріл з лівого ствола рушниці, яким було смертельно травмовано їх сина ОСОБА_4, 1982 року народження.

Ці обставини підтверджуються вироком Сумського районного суду від 26 грудня 2005 року, яким ОСОБА_1 визнаний винним за ч. З ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 119 КК України і засуджений до позбавлення волі строком на 4 роки (том З кримінальної справи № 1-66, а.с. 304-307)

Виходячи з наведеного, місцевий суд прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_1 неправомірними діями, які виразились в незакінченому замаху на вбивство позивачки і вбивстві через необережність їх сина, заподіяв ОСОБА_3, моральні страждання.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд врахував характер правопорушення, глибину душевних страждань, те, що смерть сина настала внаслідок необережної дії відповідача, який також глибоко переживає вчинене, а також вимоги розумності і справедливості.

Виходячи з вище викладеного колегія суддів не знаходить підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Відхилити апеляційні скарги ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, а рішення Сумського районного суду від 22 травня 2006 року в даній справі залишити без зміни.

Рішення місцевого суду і ухвала апеляційного суду набрали законної сили, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.