Справа № 2-а-438 2009
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2009 року Садгiрський районний суд м. Чернівці
в складі : головуючого судді - Галузінського А.М.
при секретарі - Осипчук Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Садгірському районі міста Чернівці про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як «Дитині війни» за період 2006-2008 роки, -
В С Т А Н О В И В :
Позивачі звернулися до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Садгірському районі міста Чернівці про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як «Дитині війни» за період 2006-2008 роки. В позові посилаються на те, що вони, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. підпадають під категорію «діти війни». Згідно ст. 6 даного закону з 01 січня 2006 року їм повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. На протязі 2006-2008 років їм така допомога не виплачувалась.
Згідно пункту 17 ст. 77 та ст.. 110 Закону України від 20.12.2005 року „Про державний бюджет України на 2006 рік ”, а також пункту 1 ст. 71 , Закону України від 19.12.2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік» Верховна рада України призупинила дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року положення статті 6 Закону було викладено в новій редакції, відповідно до якої право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено. Конституційний суд України своїми рішеннями № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10 – рп від 22.05.2008 року визнав такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними норми закону, яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Вважають, що невиплата соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України. На письмове звернення здійснити нарахування належної їм, як дітям війни, соціальної державної допомоги у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за 2006 - 2008 роки та забезпечити її виплату їм, відповідачем було відмовлено. Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» становить 30 % від мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня – 350 грн.; з 01 квітня -359 грн.; з 01 жовтня – 366 грн. Згідно Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня – 380 грн.; з 01 квітня -406 грн.; з 01 жовтня – 411 грн. Згідно Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня -470 грн.; з 01 квітня -481 грн.; з 01 жовтня -498 грн. В 2008 р. згідно Закону України « Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» їм була виплачена соціальна допомога як дітям війни в обмеженому розмірі на суму 579,30грн. Сума невиплаченої соціальної допомоги за 2006 -2008 роки становить 3891,90 грн.
Їх, заявників відповідач не повідомив про належні їм, як дітям війни, виплати, тому про факт порушення прав стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв’язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним судом України 09.07.2007 р., а тому просять поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод, та інтересів та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Садгірському районі м. Чернівці нарахувати на їхню користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дітям війни за 2006-2008 роки в сумі 3891грн. 90 коп. кожному.
Позивачі в своїх заявах просили розглянути позови у їх відсутності в присутності їх представника ОСОБА_6
Представник позивачів ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала вимоги викладені в позовних заявах позивачів, та дала пояснення аналогічні позовам.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та вважає їх безпідставними, просить застосувати до позовних вимог за період з 2006-2007 роки передбачений ст. 99 КАС України річний строк позовної давності, оскільки позивачі пропустили строк позовної давності без поважних причин. Крім того, в зазначений період законодавством не було визначено механізм реалізації положень ст. 6 Закону України „Про соціальний захист «дітей війни». В поясненнях посилається на те, що стосовно позовних вимог за 2008 рік, то у відповідності до пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” ст. 6 Закону була викладена в такій редакції: „Дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”, тобто 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. З 01.01.2008 року підвищення дітям війни складає 47 грн. (470 х 10 % = 47,00), з 01.04.2008 року – 48,10 грн. Зазначене підвищення виплачується дітям війни з 1 січня 2008 року (у тому числі і позивачам). У зв’язку з тим, що положення пункту 41 розділу 2 вищевказаного Закону втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного суду України № 10 – рп/2008 року від 22.05.2008 року, обчислення та виплата вищезазначеного підвищення до пенсії дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” та „Про жертви нацистських переслідувань ”) виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року в наступних розмірах: з 22 травня - 48,10 грн.; з 1 липня 48,20 грн. та з 1 жовтня – 49,80 грн., а тому розрахунок суми невиплаченої державної допомоги позивачів є неправомірними. Посилання позивачів на частину 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” при визначенні розміру підвищення до пенсії за віком є безпідставним, оскільки частиною 3 даної статті чітко визначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Вважає, що позивачами пропущено строк позовної давності для звернення до суду в період 2006-2007 роки без поважних причин, за 2008 рік підвищення до пенсії виплачено органами Пенсійного фонду України відповідно до норм чинного законодавства. Позовні вимоги позивачів вважає необґрунтованими, просить відмовити в позові за безпідставністю.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню частковому.
Відповідно до пункту 1.1. Розділу 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України віл 27.06.2002 року № 11-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року за № 208/14899, головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах
- 2 -
Києві та Севастополі утворюють систему органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою Пенсійного фонду України № 8-2 від 30.04.2002 року, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах с органами Фонду підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з ними управліннями утворюють систему органів Фонду. Управління Пенсійного фонду в Садгірському районі м. Чернівці у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та об'єктом владних повноважень.
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом, надання пільг і державної соціальної підтримки встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Судом встановлено, що позивачі є дітьми війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені частинами 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного сулу є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
У запереченнях проти позову представник відповідача наполягав на застосуванні наслідків пропуску строків звернення до адміністративного суду стосовно вимог позивачів про нарахування допомоги за 2006-2007 роки.
Позивачі просили відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, а причиною пропуску строку зазначили той факт, що відповідач повинен був їх повідомити про те, що вони мають право на отримання належних їм виплат.
Суд вважає, що позивачі повинні були дізнатися, що їх право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги за 2006-2007 роки порушено саме з моменту оприлюднення рішення Конституційного Суду України, тобто з 27.07.2007 року.
Приймаючи до уваги, те що позивачі звернувся з позовом до суду у вересні 2009 року, суд вважає, що позивачами без поважних причин пропущений строк звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог щодо нарахування щомісячної державної соціальної допомоги за 2006-2007 роки. Поважних причин пропуску строку звернення до суду за захистом порушених прав стосовно позовних щодо нарахування щомісячної державної соціальної допомоги за 2006-2007 роки позивачі суду не надали, а тому суд вважає, що відсутні підстави для поновлення зазначеного строку.
Судом встановлено, що позивачі, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мають право на отримання державної соціальної допомоги, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 р. № 2195-IV, набрав чинності 01.01.2006 p.)Такі виплати у 2006-2007 роках не провадились, а в 2008 році були виплачені у розмірі 10% від прожиткового мінімуму.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, як і в 2006 році, було зупинено цю норму Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік».
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано неконституційним положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" щодо зупинення на 2007 рік дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційним положення пункту 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України року зворотної дії в часі не має. Рішення щодо аналогічних норм Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Крім того, Кабінет Міністрів України не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії дітям війни, тобто ці пільги фактично запровадженні не були, а тому вимоги позивачки щодо стягнення у 2006 році не можуть підлягати задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому, ч. 3 ст. 28 вказаного Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. З ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Що стосується вимог позивачів про стягнення щомісячної надбавки до пенсії дитини війни в 2008 році, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного, відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у новій редакції. Встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
З 01 січня 2008 року позивачам було нараховане та виплачувалось зазначене підвищення встановленого розміру, що підтверджується відповідною довідкою управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу
- 3 -
2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Разом з тим, суми підвищення дітям війни були визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 « Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Так, п. 8 Постанови встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2, з 1 жовтня - 49,8 гривні.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року управління Пенсійного фонду в Садгірському районі м. Чернівці повинно було нараховувати та сплачувати позивачам доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним судом рішення щодо неконституційності п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність і не підлягала застосуванню.
Отже, відповідач з 22.05.2008 р. повинен був нараховувати та здійснювати позивачам доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Між тим, до 22.05.2008 року відповідач, здійснюючи позивачам доплати, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначеного закону, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати управління Пенсійного фонду в Садгірському районі м. Чернівці здійснити перерахунок пенсії позивачам з підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» за 2008 рік з 22 травня 2008 року з урахуванням проведених виплат та провести відповідні виплати.
Із змісту позовних заяв позивачів та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії.
Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати бездіяльність даного управління протиправною, в частині не нарахування підвищення до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі, встановленому ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Позовні вимоги щодо стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни у визначеній позивачами грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки зазначена допомога не була їм нарахована, а суд не вправі здійснювати перерахунок та нараховувати пенсії, оскільки це повноваження відповідного органу.
Доводи відповідача щодо пропущення позивачами строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав за 2006-2007 роки є обгрунтовними, оскільки порушення прав позивачів тривало з 09.07.2007 по 31.12.2007 року і припинилося 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то, зважаючи на це, строк звернення до адміністративного суду позивачами пропущено без поважних причин, оскільки Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 офіційно оприлюднене в офіційних засобах масової інформації і з цього часу позивачі повинні були довідатись про порушення свого права.
Згідно вимог ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративні позови ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Садгірському районі міста Чернівці про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як «Дитині війни» за період 2006-2008 роки задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Садгірському районі міста Чернівці протиправною, в частині не нарахування підвищення до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі, встановленому ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Садгірському районі міста Чернівці здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розмірі, встановленому ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Садгiрський районний суд м. Чернівці шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження, в порядку, визначеному ст. 186 КАС України.
Головуючий - суддя А.М.Галузінський