Справа № 367/6753/16

Провадження по справі № 2/367/1056/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2019 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Карабаза Н.Ф.,

при секретарі Когут К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного університету Державної податкової служби України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

До Ірпінського міського суду Київської області звернулася ОСОБА_1 з позовом до Національного університету Державної податкової служби України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди в якому вказує, що є кандидатом економічних наук, доцентом та почесним працівником податкової служби України, працювала в Національному університеті ДПС України з 1994 року, на постійній основі понад 21 рік, з них обов'язки декана факультету виконувала з 2002 року. Наказом Національного університету ДПС України № 252-к від 08 грудня 2006 року її призначено на посаду декана факультету фінансів та банківської справи НУДПС України та у 2011 році укладено контракт з науково-педагогічним працівником строком на п'ять років до 29 серпня 2016 року. В період з 3 вересня 2007 року по 31 травня 2014 року також виконувала обов'язки завідувача кафедри фінансових ринків Національного університету ДПС України за сумісництвом. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р. № 1184-р утворено Університет державної фіскальної служби України реорганізувавши шляхом злиття Національний університет державної податкової служби України, Державний науково-дослідний інститут митної справи, Науково-дослідний інститут фінансового права з віднесенням його до сфери управління Державної фіскальної служби України. Національним університетом ДПС України видано наказ № 35-к від 26.01.2016 «Про попередження працівників про наступне звільнення» відповідно до якого начальника кадрів університету зобов'язано у термін до 06 лютого 2016 року попередити всіх працівників НУДПСУ про їх наступне звільнення у зв'язку з реорганізацією НУДПСУ». Наказом №44-к від 02.02.2016 року термін попередження працівників НУДПСУ було подовжено до 26.02.2016 р. В порушення вказаних наказів, попередження про наступне звільнення їй було підготовлене та вручене лише 26 травня 2016 року. Відповідно до ст. 492 Кодексу законів про працю в Україні: «Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації». Проте в порушення даної норми, пропозицію про прийняття на посаду до Університету державної фіскальної служби України була вручена позивачу відділом кадрів Університету державної фіскальної служби лише 18.07.2016 року. Позивачу не було запропоновано жодної вакантної науково-педагогічної посади відповідно до її кваліфікації. До списку запропонованих посад ввійшли посади фахівця та провідного фахівця (лаборантів), чим грубо порушено переважне право на залишення на роботі, закріплене ст. 42 Кодексу законів про працю України. В результаті таких дій керівництва університету, перенесла значні моральні страждання та змушена була відмовитись від запропонованих посад. В подальшому, 26 та 27 липня 2016 року, співробітниками Університету Державної фіскальної служби України проведено засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації працівників НУДПС України, для розгляду подання про згоду на розірвання трудового договору з працівниками НУДПСУ. Зауважує, що засідання відбувалось за участю співробітників не НУДПСУ, а УДФСУ, оскільки станом на 26 липня 2016 року в штаті НУДПСУ залишилось лише два працівники: ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що підтверджується витягом з протоколу № 7 засідання профспілкового комітету від 27.07.2016 року. Враховуючи вище викладене, прийняті на засіданні профкому ППО НУДПСУ рішення та протоколи № 6 та № 7 від 26.07.2016 року та від 27.07.2016 року є протиправними. На підставі рішення Профкому, Національним університетом державної податкової служби України було видано наказ № 132-к 03.08.2016 року відповідно до якого: «ОСОБА_1, декана факультету фінансів та банківської справи 03.08.2016 року звільнено із займаної посади у зв'язку із скороченням штату працівників (п.1 ст.40 КЗпП України)». Розпорядження Кабінету Міністрів України, Накази ДФСУ та Накази НУДПСУ підтверджують, що проведено реорганізацію шляхом злиття, але ніяк не скорочення штату чи чисельності. Цей факт також стверджується штатними розписами НУДПСУ та УДФСУ на 2016 рік, згідно якого кількість штатних одиниць навчально-наукового інституту фінансів, банківської справи НУДПСУ складало 89,55 одиниць, а навчально-наукового інституту фінансів, банківської справи УДФСУ - 99,55 одиниць, тобто відбулось навіть збільшення кількості штатних одиниць. Просить поновити її на посаді декана факультету фінансів та банківської справи Національного університету державної податкової служби України та стягнути з Національного університету державної податкової служби України на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.08.2016 року до дня поновлення на роботі на момент винесення рішення та заподіяну моральну шкоду у сумі 45000 грн.; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення її на роботі та в частині стягнення з Національного університету державної податкової служби України на її користь середнього заробітку за один місяць у сумі 8177 грн. 07.12.2017 року позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій вона просила поновити її на посаді декана факультету фінансів та банківської справи Національного університету державної податкової служби України; визнати наказ Національного університету державної податкової служби України № 132-к від 03.08.2016 року не дійсним; визнати її такою, що незаконно звільнена з Національного університету державної податкової служби України від 03.08.2016 року; визнати запис від 03.08.2016 року у її трудовій книжці «про звільнення із займаної посади у зв'язку із скороченням штату працівників» не дійсним; зарахувати до стажу роботи за спеціальністю період з 04.08.2016 року по 16.11.2017 року; стягнути з Національного університету державної податкової служби України на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.08.2016 року по винесення рішення суду; стягнути з Національного університету державної податкової служби України на її користь заподіяну моральну шкоду у сумі 45000 грн.; допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення з Національного університету державної податкової служби України на її користь середнього заробітку. 11.12.2017 року позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій вона просила поновити її на посаді декана факультету фінансів та банківської справи Національного університету державної податкової служби України; стягнути з Національного університету державної податкової служби України на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 135622 грн.; стягнути з Національного університету державної податкової служби України на її користь заподіяну моральну шкоду у сумі 45000 грн.; допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення з Національного університету державної податкової служби України на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 135622 грн. 01.03.2018 року позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій вона просила поновити ОСОБА_1, на посаді декана факультету фінансів та банківської справи Національного університету державної податкової служби України; стягнути з Національного університету державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 157 162 грн.; стягнути з Національного університету державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду у сумі 45 000 гривень; допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення з Національного університету державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 157162 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Щербина Л.А. та позивач ОСОБА_1 просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача 256484,63 грн. середнього заробітку та 45000 грн. моральної шкоди та допустити негайне виконання рішення.

В судовому засіданні представники відповідача - Будуленко Є.В. та Берестень В.В. просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що на засіданні профкому 27.07.2016 року на підставі розгляду подання у присутності довіреної особи ОСОБА_1 - ОСОБА_7 виборний орган ППОП НУДПСУ було ухвалено дати згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_1

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників процесу суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно контракту з науково-педагогічним працівником від 01.09.2011 року між Національним університетом державної податкової служби України та ОСОБА_1 укладено контракт щодо трудових відносин. Працівника ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 призначено на посаду декана факультету фінансів та банківської справи, в.о. завідувача кафедри фінансів ринків та фінансових послуг на термін з 01 вересня 2011 року до 29 серпня 2016 року.

Згідно попередження про наступне вивільнення 26.05.2016 року було попереджено декана факультету фінансів та банківської справи ОСОБА_1 про наступне звільнення не раніше чим за 2 місяці з моменту ознайомлення з даним попередженням у зв'язку з реорганізацією Національного університету державної податкової служби України (код ЕДРПОУ 02979089) відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Згідно наказу члена комісії з реорганізації Глух М.В. від 03.08.2016 року № 132-к ОСОБА_1, декана факультету фінансів та банківської справи 03.08.2016 року звільнено із займаної посади у зв'язку із скороченням штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП України). Службі бухгалтерського обліку та фінансової звітності Університету ДФС України виплатити грошову компенсацію за 35 к. днів невикористаної відпустки за період роботи з 05.09.2015 року по 03.08.2016 року.

Згідно відмітки, яка міститься на даному наказі 03.08.2016 року ОСОБА_1 ознайомлена з наказом та отримала свою трудову книжку, остаточний розрахунок не отримала.

Згідно пропозиції про прийняття (в порядку переведення) на посаду від 18.07.2016 року запропоновано ОСОБА_1 посаду зазначену в додатку 1.

Згідно відмітки, яка міститься на даному попередженні 18.07.2016 року ОСОБА_1 з пропозицією про прийняття (в порідку переведення) на посаду ознайомлена та відмовилася від запропонованих посад зазначених в додатку 1 у зв'язку з їх нерівнозначністю до попередньої посади (декан факультету фінансів та банківської справи НУДФС).

Згідно штатного розпису Університету ДФС України на 2016 року посада декана факультету фінансів та банківської справи не передбачена.

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпПУ трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Частиною 2 статті 40 КЗпПУ передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За правилами ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 49-2 КЗпПУ про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Абзацом 1 пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» встановлено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Право власника або уповноваженого ним органу визначати чисельність працівників і штатний розпис нормативно закріплено щодо підприємств та їх об'єднань у ч. 3 ст. 64 ГК України. Тобто право визначати чисельність і штат працівників належить тільки власникові або уповноваженому ним органу, тому доцільність скорочення чисельності або штату працівників судом не обговорюється, оскільки вирішення даного питання стосується внутрішньогосподарської діяльності підприємства.

Враховуючи зазначене, при вирішенні трудового спору щодо поновлення на роботі працівника, звільненого у зв'язку зі скороченням чисельності штату працівників, суд зобов'язаний перевірити наявність підстав для звільнення та дотримання відповідачем порядку вивільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, зокрема, чи мало місце скорочення чисельності штату або чисельності працівників. Проте, суд не має права вирішувати питання про доцільність змін в організації виробництва та наступне скорочення штату працівників, а також наявність підстав для утворення інших структурних підрозділів та їх функціональне навантаження. Вирішення вказаних питань належить до виключної компетенції роботодавця (власника або уповноваженого ним органу).

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа.

Відповідачем було запропоновано усі наявні вакантні посади, які були вільними станом на 18.07.2016 року, проте позивач відмовилася від них.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, як передбачено ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, те що позивач ОСОБА_1 була попереджена про наступне звільнення, відмовилася від переведення на іншу наявну посаду, звільнення позивача проведено з додержанням відповідної процедури, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 40, 42, 49-2 КЗпП України. ст.92 ЦК України, ст.64 ч.3 ГК України, ст. 19,48, 80-81, 89, 258-259, 263, 265, 268 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Національного університету Державної податкової служби України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Повний текст судового рішення буде складено протягом 10 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Н.Ф. Карабаза