ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2019 р.                                                                     Справа № 907/628/17

місто Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)                                        Якімець Г.Г.,

Суддів:                                                                      Бонк Т.Б.,                                                                                                                        Матущак О.І.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників сторін:

від позивача – Гончар В.М. (в режимі відеоконференції)

від відповідача (скаржника) – Фатула Т.В.

від третьої особи – не з’явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Берегівський м’ясокомбінат», вих.№128 від 17 грудня 2018 року

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 21 листопада 2018 року (підписане 29.11.2018 року), суддя Васьковський О.В.

у справі №907/628/17

за позовом Національного банку України, м. Київ

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Берегівський м’ясокомбінат», м. Берегово, Закарпатська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Фінансова ініціатива», м. Київ

про звернення стягнення на предмет іпотеки

в с т а н о в и в :

14 серпня 2017 року Національний банк України звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Берегівський м’ясокомбінат»; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 30 березня 2010 року, укладеним між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством «Берегівський м’ясокомбінат», в рахунок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» перед НБУ за кредитними договорами №12/09/2 від 20 лютого 2009 року та №12/09/5 від 13 травня 2014 року в загальній сумі 2  355  336  712,33 грн. Поряд з тим, позивач у позовній заяві просив суд встановити спосіб реалізації предмета іпотеки – шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною 6  997  400 грн. За подання позову Національним банком України сплачено судовий збір в розмірі 104  961 грн.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21 листопада 2018 року у справі №907/628/17 позов задоволено частково. Суд вирішив звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 30 березня 2010 року в рахунок погашення заборгованості в розмірі 2  355  336  712,33 грн. та встановити спосіб реалізації предмета іпотеки – шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої ЗУ «Про виконавче провадження». В частині встановлення початкової ціни предмета іпотеки в позові відмовлено. Поряд з цим, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 104  961 грн. – у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог мотивоване тим, що заборгованість третьої особи перед позивачем за кредитними договорами є підставною та обґрунтованою, відтак, в рахунок погашення такої підлягає до звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, укладеним в забезпечення виконання зобов’язання за кредитними договорами.

В частині відмови в позові щодо встановлення початкової ціни предмета іпотеки, рішення суду мотивоване тим, що в матеріалах справи містяться суперечливі докази щодо вартості предмета іпотеки, відтак, суд вирішив не зазначати у рішенні початкової ціни предмета іпотеки, зважаючи на положення ст.ст.19, 57 ЗУ «Про виконавче провадження», відповідно до яких така ціна може бути визначена на стадії виконання рішення суду в процесі виконавчого провадження.

Не погоджуючись частково з рішенням місцевого господарського суду, відповідач – Приватне акціонерне товариство «Берегівський м’ясокомбінат» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 21 листопада 2018 року у справі №907/628/17 в частині присудженого до стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в розмірі 104  961 грн. Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції, не встановивши у рішенні початкової ціни предмету іпотеки, перекваліфікував позовну вимогу банку з матеріально-правової на нематеріально-правову, що призвело до неправильного розподілу судових витрат. На думку апелянта, судовий збір у цій справі повинен розраховуватись, виходячи із ставок судового збору за подання до господарського суду позовних заяв немайнового характеру.

31 січня 2019 року від скаржника до суду також надійшло клопотання (вих.№8 від 28 січня 2019 року) про зупинення апеляційного провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/348/19 за позовом Компанії «М.С. Європа Транс Холдінгз Лімітед» (M.C. Europa Trans Holdings Limited) до відповідачів: Національного банку України, ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» та ТзОВ «Торговий дім «Трансмагістраль» про визнання відсутнім права вимоги та стягнення 3  248  805  739,09 грн., що розглядається Господарським судом міста Києва.

12 лютого 2019 року від позивача до суду надійшли заперечення (вих.№63-0008/7815 від 11 лютого 2019 року) на клопотання про зупинення провадження у справі, в яких позивач просить суд відхилити клопотання скаржника, оскільки таке спрямоване на затягування апеляційного провадження.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні підтримав подане раніше клопотання про зупинення провадження у справі.

Представник позивача брав участь в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції в режимі відеоконференції з Північним апеляційним господарським судом. Проти клопотання скаржника заперечив.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, колегія суддів таке відхилила, у зв’язку з тим, що справа №910/348/19, яка розглядається Господарським судом міста Києва, не є тією пов’язаною справою, без вирішення якої є неможливим розгляд справи №907/628/17. Більше того, враховуючи межі перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку (лише в частині присудженого до стягнення судового збору), клопотання скаржника про зупинення провадження у справі є безпідставним, а таке зупинення не впливає на апеляційний перегляд.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 21 листопада 2018 року у справі №907/628/17 в частині присудженого до стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в розмірі 104  961 грн. Колегія суддів додатково встановила межі, в яких апелянт оскаржує судове рішення у цій справі. Представник скаржника зазначив про оскарження рішення суду першої інстанції лише в частині присудженого до стягнення судового збору.

Представник позивача в судовому засіданні (в режимі відеоконференції) проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (вих.63-0008/7008 від 06 лютого 2019 року). Зокрема, зазначав, що вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави, пред’явлена до звернення до суду з вимогою про виконання основного зобов’язання, оплачується судовим збором як вимога майнового характеру.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового зсідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Оскільки явка представника третьої особи не визнавалась обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як зазначалось вище, у серпні 2017 року Національний банк України звернувся до суду з цим позовом до Приватного акціонерного товариства «Берегівський м’ясокомбінат»; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 30 березня 2010 року, укладеним між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством «Берегівський м’ясокомбінат», в рахунок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» перед НБУ за кредитними договорами №12/09/2 від 20 лютого 2009 року та №12/09/5 від 13 травня 2014 року в загальній сумі 2  355  336  712,33 грн. Поряд з тим, позивач у позовній заяві просив суд встановити спосіб реалізації предмета іпотеки – шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною 6  997  400 грн. За подання позову Національним банком України сплачено судовий збір в розмірі 104  961 грн.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21 листопада 2018 року у справі №907/628/17 позов задоволено частково. Суд вирішив звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 30 березня 2010 року в рахунок погашення заборгованості в розмірі 2  355  336  712,33 грн. та встановити спосіб реалізації предмета іпотеки – шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої ЗУ «Про виконавче провадження». В частині встановлення початкової ціни предмета іпотеки в позові відмовлено. Поряд з цим, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 104  961 грн. – у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Відповідач, частково не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив таке в частині присудженого до стягнення судового збору, вважаючи, що вимога у цій справі є вимогою немайнового характеру.

Відповідно до ч.1, 2 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ст.1 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір – збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Статтею 4 ЗУ «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пп.1 п.2 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» в редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом).

Предметом позову у цій справі є звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 2  355  336  712,33 грн. Водночас, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

У п.6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз’яснено, що вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави оплачується судовим збором як вимога немайнового характеру, якщо така вимога пред'явлена після вирішення вимоги про виконання основного зобов'язання (стягнення заборгованості тощо). Вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави, пред'явлена до звернення до суду з вимогою про виконання основного зобов'язання, оплачується судовими збором як вимога майнового характеру. При цьому ціна позову визначається розміром виконання, на яке претендує заставодержатель за рахунок заставленого майна.

Поряд з цим, у п.15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що для з'ясування питання про те, які вимоги відносяться до майнових, а які – до немайнових, суди повинні також враховувати роз'яснення, викладені у пункті 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5.

Враховуючи наведене вище, з огляду на обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки у цій справі має майновий характер та оплачується судовим збором у відповідності до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом), тобто – 104  961 грн., що становить 1,5 відсотка від вартості предмета іпотеки (розміру виконання, на яке претендує заставодержатель за рахунок заставленого майна).

Аналогічні висновки містяться в ухвалі Верховного Суду від 02 серпня 2018 року у справі №922/5147/15.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження скаржника, що суд першої інстанції, не встановивши в рішенні суду початкову вартість предмету іпотеки, фактично перекваліфікував майнову вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки – у немайнову, оскільки наведене суперечить зазначеному судом вище, а вартість майна може бути встановлена і на стадії виконавчого провадження відповідно до ст.57 ЗУ «Про виконавче провадження», при цьому, не зазначення судом у рішенні початкової ціни реалізації предмета іпотеки, не робить позовну вимогу у цій справі немайновою.

Статтею 129 ГПК України встановлено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги все наведене вище, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 104  961 грн. – у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позову у цій справі. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги – без задоволення.

Керуючись ст.ст.129, 236, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 21 листопада 2018 року у справі №907/628/17 в частині стягнення судового збору залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Берегівський м’ясокомбінат» – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Матеріали справи №907/628/17 повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Повну постанову складено 18 лютого 2019 року

Головуючий (суддя-доповідач)                                                  Якімець Г.Г.

Суддя                                                                                           Бонк Т.Б.

Суддя                                                                                          Матущак О.І.