Справа №295/11113/18

Категорія 29

2/295/897/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2019 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

Головуючого - судді: Ведмідь Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Ярошовець В. Б.

учасників справи:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Вернидуба Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житомирводоканал» Житомирської міської ради про стягнення збитків, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з Комунального підприємства «Житомирводоканал» Житомирської міської ради на його користь 82407,88 грн. та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Позов мотивований тим, що 25.09.2014 року між ним та відповідачем був укладений договір купівлі-проваджу, за умовами якого продавець передав у власність автомобіль марки BMW 520І, а покупець прийняв у власність відповідний автомобіль і сплатив за нього 133492,88 грн. Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 18.10.2016 р. по справі №295/6897/15-ц, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.05.2017 р., визнано недійсним договір купівлі-продажу від 25.09.2014 р., зобов'язано ОСОБА_1 повернути КП «Житомирводоканал» 133492,88 грн., а КП «Житомирводоканал» зобов'язано повернути ОСОБА_1 вказаний автомобіль. На виконання рішення суду КП «Житомирводоканал» передало ОСОБА_1 автомобіль, що підтверджується актом передачі майна від 31.07.2018 р., однак внаслідок двосторонньої реституції ОСОБА_1 було завдано збитків, оскільки КП «Житомирводоканал» неправомірно користувався автомобілем ОСОБА_1 з жовтня 2014 року по липень 2018 р. За цей проміжок часу вартість автомобіля значно знизилась, а протягом користування КП «Житомирводоканал» автомобіль неодноразово потрапляв в аварії, що підтверджується Платіжним дорученням №0024792 від 19.06.2015 р. про сплату страхового відшкодування. На сьогоднішній день реальна вартість повернутого ОСОБА_1 автомобіля становить 51085,00 грн., в той час коли суд зобов'язав ОСОБА_1 повернути КП «Житомирводоканал» 133492,88 грн. КП «Житомирводоканал» безоплатно користувалось автомобілем ОСОБА_1 протягом чотирьох років, а останній повинен заплатити відповідачу більше чим реальна вартість повернутого автомобіля. Навіть у разі продажу цього автомобіля ОСОБА_1 не зможе виконати рішення суду про повернення КП «Житомирводоканал» коштів.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 31.08.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 09.10.2018 року зустрічний позов Комунального підприємства «Житомирводоканал» Житомирської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування понесених витрат, який подано в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житомирводоканал» Житомирської міської ради про стягнення збитків повернуто позивачу за зустрічним позовом.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 17.10.2018 року клопотання позивача ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та клопотання представника відповідача Горщевського В.М. в частині щодо розгляду справи з повідомленням сторін задоволено та вирішено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

12.11.2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив відмовити в задоволені позову, обґрунтовуючи це тим, що дійсно 25.09.2014 року між сторонами був укладений договір купівлі-проваджу, за умовами якого позивач передав у власність автомобіль марки BMW 520І, а відповідач прийняв у власність відповідний автомобіль і сплатив за нього 133492,88 грн., який рішенням апеляційного суду Житомирської області від 18.10.2016 р. визнано недійсним. На виконання рішення суду КП «Житомирводоканал» передало ОСОБА_1 автомобіль, що підтверджується актом передачі майна від 31.07.2018 р. Зі змісту ст. 216 ЦК України слідує, що лише в разі неможливості такого повернення майна в натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, є потреба відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Також посилаючись на норму ст. 1212 ЦК України відповідач вважає, що особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином. Правовими підставами для відшкодування збитків є доведення факту погіршення майна в період, коли КП «Житомирводоканал» дізнався про відсутність правових підстав для володіння автомобілем - тобто з дати остаточного рішення суду касаційної інстанції та до часу повернення такого майна, тобто з 10.05.2017 року по 31.07.2018 року, проте жодних доказів позивачем з даного приводу не надано. Також не є належним та допустимим доказом доданий до позовної заяви звіт про проведення незалежної оцінки майна, адже за даним звітом здійснювалась оцінка майна саме КП «Житомирводоканал», а не автомобіля, що належить на праві власності позивачу. Дана оцінка проведена за відсутності представника відповідача, без належного повідомлення відповідача про проведення такої оцінки, тим більше що зазначено, що автомобіль належить саме КП «Житомирводоканал».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві, додатково пояснив, що вважає, що відповідач безпідставно користувався автомобілем 4 роки, у зв'язку з чим технічний стан автомобіля зменшився, повернутий позивачу автомобіль втратив свою вартість, при цьому саме відповідачем порушено вимоги Закону України «Про здійснення державних закупівель» під час укладення договору купівлі-продажу, позивачу при цьому не були відомі обмеження відповідача щодо закупівлі, а тому саме відповідач має відшкодувати різницю вартості автомобіля станом коли передавався автомобіль під час укладення договору купівлі-продажу та вартості вже повернутого автомобіля.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві, додатково пояснив, що він не був юридично обізнаний щодо обмежень сторони відповідача на придбання транспортного засобу, після користування автомобілем відповідачем, його вартість зменшилася, відповідач потрапляв вказаним транспортним засобом в дорожньо-транспортні пригоди, після повернення автомобіля відповідачем він намагався домовитися з КП «Житомирводоканал» щодо виплати коштів частинами, однак йому було відмовлено, після чого намагався здійснити переоформлення транспортного засобу з КП «Житомирводоканал» на себе, однак в усному порядку в поліції йому вказали про те, що вказаний транспортний засіб має зняти з реєстрації власник добровільно, а вже згодом виконавча служба провела арешт вказаного транспортного засобу та помістила його на штраф майданчик, а тому наразі позивач опинився вкрай невигідних умовах, оскільки немає змоги продати транспортний засіб та виручені кошти повернути відповідачу, при цьому повинен повернути відповідачу кошти за рішенням суду.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив відмовити у його задоволені, з підстав викладених у відзиві на позов, додатково пояснив, що вважає позов позивача безпідставним, оскільки автомобіль зареєстровано за КП «Житомирводоканал», а тому позивач не вправі вимагати кошти за користування майном яке фактично належить відповідачу, разом з тим стороною відповідача транспортний засіб було повернуто разом з ключами та свідоцтвом про реєстрацію, однак позивач в порушення норм Порядку КМУ №1388 не зняв вказаний транспортний засіб з реєстрації та не зареєстрував право власності за собою, при цьому доказів звернення та відмови в реєстрації транспортного засобу він не долучає до матеріалів справи, також вважає що вартість проведеної незалежної оцінки ФОП ОСОБА_5 є заниженою та проведеною без участі власника транспортного засобу - КП «Житомирводоканал», а тому не є належним доказом. Вважає, що вимоги за рішенням суду сторона відповідача виконала та повернула автомобіль позивачу, при цьому позивач кошти за вимогами рішення суду так і не повернув.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 25.09.2014 року між Комунальним підприємством «Житомирводоканал» Житомирської міської ради (покупець) та ОСОБА_1 (продавець) укладений договір купівлі-проваджу, за умовами якого продавець передав у власність автомобіль марки BMW 520I, 1990 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2, а покупець прийняв у власність відповідний автомобіль і сплатив за нього відповідно до платіжного доручення від 26 вересня 2014 року №423 133492 грн. 88 коп.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 18.10.2016 року, залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 10.05.2017 року, визнано договір купівлі-продажу від 25.09.2014 року, укладений між Комунальним підприємством "Житомирводоканал" та ОСОБА_1 недійсним, зобов'язано ОСОБА_1 повернути Комунальному підприємству «Житомирводоканал» 133492,88 грн. та зобов'язано Комунальне підприємство «Житомирводоканал» повернути ОСОБА_1 автомобіль марки BMW 520I, 1990 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області встановлено, що договір укладений без проведення процедур, визначених Законом України «Про здійснення державних закупівель», хоча вартість предмета закупівлі, без урахування ПДВ, перевищила 100 тисяч гривень.

Апеляційний суд дійшов висновків, що купуючи неспеціалізований автомобіль, КП «Житомирводоканал» підпадало під ознаки замовника у розумінні Закону України «Про здійснення державних закупівель» та в момент вчинення оспорюваного правочину на нього поширювалася дія цього п'ятий статті 2 якого забороняє укладати договори купівлі-продажу без проведення процедур, визначених його статтею 12.

Вказаний закон не розмежовує поняття «власні кошти» та «бюджетні кошти», а тому для розгляду даного спору не має правового значення які кошти були використані для придбання автомобіля, оскільки визначальним у даному випадку, враховуючи предмет правочину, є те, що на час вчинення договору покупець підпадав під ознаки поняття «замовник» у розумінні Закону України «Про здійснення державних закупівель» та на нього поширювалася його дія.

За приписами ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

24.05.2018 року державним виконавцем Пехшвелашвілі Н.Д. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження при примусовому виконанні виконавчого листа № 295/6897/15-ц про зобов'язання ОСОБА_1 повернути КП «Житомирводоканал» 133492,88 грн.

На виконання вимог рішення суду КП «Житомирводоканал» передало ОСОБА_1 автомобіль BMW 520I, 1990 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2, що підтверджується актом передачі майна від 31.07.2018 р. складений державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби м. Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Машевським О.О. (а.с. 20)

Крім того, відповідно до акту приймання-передавання майна від 19.09.2018 року Костюк О.А., директор Житомирської філії державного підприємства «СЕТАМ», який діє на підставі довіреності №55/18-16-18 від 23.03.2018 р. як уповноважена особа Організатора електронних торгів арештованим майном державного підприємства «СЕТАМ», прийняв від старшого державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби м. Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Бондарчук Т.А. автомобіль BMW 520I, 1990 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2. Вказане майно описане та арештоване в ході виконання виконавчого листа виданого Богунським районним судом м. Житомира 15.11.2017 у справі №295/6897/15-ц.

За змістом ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Посилаючись на вказану норму, позивач вважає, що відповідач має повернути йому збитки за безпідставне користування КП «Житомирводоканал» автомобілем на протязі чотирьох років, виходячи з того, що розмір завданих ОСОБА_1 збитків становлять різницю між вартістю автомобіля на момент передачі його відповідачу у 2014 році 133492,88 грн. та вартістю автомобіля на момент його повернення у 2018 році 51085,00 грн., що становить 82407,88 грн., при цьому вартість автомобіля у 2018 році, позивач визначив виходячи з проведеної ним незалежної оцінки ФОП ОСОБА_5 (а.с. 22-29)

Разом з тим, суд не може погодитися з відповідним твердження позивача виходячи з наступного.

Договір - це взаємна угода сторін, тому в ньому містяться окремі положення, умови, визначаються права та обов'язки сторін. Сукупність вищезгаданих, погоджених сторонами умов і становить зміст договору.

За змістом ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, сторони 25.09.2014 року виявили взаємну згоду укладаючи договір купівлі-проваджу, при цьому судом не встановлено умислу у діях однієї зі сторін правочину чи недобросовісності сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, при цьому недійсний правочин визнано судом з підстав не дотримання вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель».

Незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Вимога про недійсність правочину була розглянута судом із застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, такими наслідками було повернення автомобіля позивачу та грошових коштів відповідачу.

Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Відповідно до ч.3 ст.1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином, витребуванням майна власником із чужого незаконного володіння, повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні, відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Оскільки положення глави 83 ЦК України застосовуються до повернення виконаного за недійсним правочином, із ст.1214 ЦК України випливає, що особа, яка набула майно на підставі недійсного правочину, зобов'язана повернути це майно, як тільки вона дізналася про те, що її володіння не має правової підстави. Якщо ж особа цей обов'язок не виконала, із зазначеного моменту обчислюється строк, за який відшкодовується отриманні від майна доходи.

Тобто, зобов'язання у відповідача повернути позивачу автомобіль виникло як тільки вона дізналася про те, що її володіння не має правової підстави, а саме дати проголошення апеляційним судом рішення суду - 18.10.2016 року, в той же час позивач просить відшкодувати збитки не від строку коли відповідач дізнався про необхідність повернути майно, а з часу укладення договору купівлі-продажу.

Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна у разі відсутності такого майна.

Наслідком недійсності нікчемного правочину є двостороння реституція (кожна із сторін правочину повинна повернути іншій стороні одержане на виконання цього правочину), що відповідачем було здійснено та повернуто автомобіль.

Згідно зі статтею 22 ЦК збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 ЦК передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 ЦК.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 ЦК України.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань причиною.

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідачем зобов'язання, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Позивач звертаючись з позовом до суду також вказував, що відповідач безпідставно користувався на протязі чотирьох років автомобілем та має назад отримати сплачені за нього кошти.

При цьому, особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б нею одержані, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила її можливості отримати прибуток.

Отже, виходячи з наведеного, позивачем не обґрунтовано належним чином та не доведено суду протиправність дій КП «Житомирводоканал» під час укладення договору купівлі-продажу, втрати, яких позивач зазнав у зв'язку з пошкодженням автомобіля, витрати, які позивач мусить зробити для відновлення свого порушеного права та що спричинені збитки завдані внаслідок протиправних дій саме відповідача, а також наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки) - наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту права подання позову про відшкодування шкоди, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").

Згідно п. 7, 8 порядку «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» затвердженого Постановою КМУ від 07.09.1998 року № 1388 - власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України "Про дорожній рух».

Слід зауважити, що державна реєстрація права власності на автомобіль BMW 520I, 1990 року випуску, шасі (кузов, рама), на день розгляду справи, продовжується бути за КП «Житомирводоканал», при цьому позивач, після повернення автомобіля на виконання вимог рішення суду, не звертався із заявою до компетентних органів для здійснення державної реєстрації права власності на автомобіль, грошові кошти КП «Житомирводоканал» на виконання вимог рішення апеляційного суду Житомирської області від 18.10.2016 року не повернув, а тому вимоги позивача про стягнення збитків окрім необґрунтованості та недоведеності є також передчасними.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини другої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житомирводоканал» Житомирської міської ради про стягнення збитків не підлягає задоволенню.

Враховуючи норму ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд не присуджує до стягнення з відповідача судового збору, оскільки дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 22, 83, 216, 623, 627, 1212, 1214, 1166, 1193 Цивільного кодексу України, ст.ст. 6, 7, 10-13, 18, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352-353 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житомирводоканал» Житомирської міської ради про стягнення збитків - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: АДРЕСА_2 місце реєстрації: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: Комунальне підприємство «Житомирводоканал» Житомирської міської ради, місце знаходження: 10005 м. Житомир, вул. Чуднівська 120.

Повне судове рішення складено 12.02.2019 року.

Суддя Н.В. Ведмідь