Справа №2-68/07 p.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2007 року Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді - Чернобая О.І.
при секретарі - Ніколаєнко В.В.
з участю позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
відповідачки - ОСОБА_3
адвоката - ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Шосткинського міськрайонного суду цивільну справу за позовами ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про вселення в квартиру, встановлення порядку користування квартирою, зобов'язанні не чинити перешкод в користуванні квартирою та позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку у спільному майні з виплатою грошової компенсації вартості частки,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 в якому зазначив, що відповідачка являється його матір'ю. У вересні 1994 року його батько ОСОБА_5 та його мати ОСОБА_3 приватизували спірну квартиру АДРЕСА_1, про що їм було видане свідоцтво про право власності на житло. Згідно цього свідоцтва, спірна квартира знаходилась у спільній сумісній власності його батьків і рівних частках. Після чого його батьки розлучились.
04.08.2005 року його батько ОСОБА_5 подарував йому 1/2 частину вказаної квартири на підставі договору дарування, у зв'язку з чим він набув право власності на 1/2 частину спірної квартири.
Ця квартира складається з двох житлових кімнат площею 14,4 кв.м. та 10,8 кв.м.
Він займає кімнату площею 10,8 кв.м., а відповідачка займає кімнату площею 14,4 кв.м.
Восени 2005 року він виїхав на заробітки до Росії, тому здав свою кімнату площею 10,8 кв.м. своєму знайомому ОСОБА_6. Але з моменту сдачі кімнати, відповідачка стала чинити перешкоди в користуванні квартирою. Так, вона вигнала ОСОБА_6 з квартири та поміняла замки на вхідних дверях квартири і коли він приїжджає в м.Шостку, то відповідачка не пускає його в квартиру, що обумовило його звернутись до суду з даним позовом.
В свою чергу ОСОБА_3 подала до суду позов до ОСОБА_1 про припинення його права на частку у спірній квартирі з виплатою йому грошової компенсації за належну йому на праві власності 1/2 частини цієї квартири зазначивши, що після того, як її син ОСОБА_1 отримав в дар від свого батька 1/2 частину спірної квартири, то він став наполягати щоб вона невідкладно подарувала йому свою 1/2 частину цієї квартири, на що вона відповіла відмовою. Після цього стосунки з сином погіршились, її син проживає в Росії, ключі від квартири віддав своїй двоюрідній сестрі ОСОБА_7 і став здавати свою кімнату площею 10,8 кв.м. у найом стороннім людям. Наймачі не платили за користування електроенергією, телефоном, не відшкодували збитки заливом кухні. Вона намагалась вирішити з сином квартирне питання шляхом сплати йому вартості його частки, або продажу квартири, але син не погодився на її пропозиції, стверджуючи, що буде посиляти наймачів житла без письмового договору. Крім того, син виніс з своєї кімнати холодильник і поставив його на кухні, де і так мало місця. Вважає, що за даних обставин її син може бути позбавлений права на свою частку у спірній квартирі, т.я. це не завдасть йому істотної шкоди та членам його сім'ї, у зв'язку з чим просить щоб суд зобов'язав її сплатити сину вартість його частки у спірній квартирі в сумі 1960 грн.
У судовому засіданні позивач по первісному позову ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі і просить суд вселити його в квартиру, надати йому в користування ізольовану кімнату площею 10,8 кв.м., а відповідачці надати в користування ізольовану кімнату площею 14,4 кв.м. Кухню, коридор, ванну кімнату і туалет просить залишити в загальному
користуванні. Позов ОСОБА_3 не визнав і показав, що він не має у власності іншого житла. Проживає в Росії на квартирі. Крім того, кожного року він приїжджає влітку із своєю сім'єю в м.Шостка де зупиняється у спірній квартирі, т.я. іншого житла у нього не має і в майбутньому не виключає можливості переїзду на проживання в м.Шостку.
Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_3 по первісному позову показала, що позовні вимоги ОСОБА_1 вона не визнає, т.я. його із спірної квартири ніхто не висиляв, користуватись спірною квартирою ні йому, ні наймачам, яким він здав свою кімнату ніхто не перешкоджав. Свої позовні вимоги у судовому засіданні вона збільшила і просить суд припинити право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину спірної квартири, зобов'язавши її сплатити вартість його частки у спірній квартирі в сумі 39225 грн., а також просить стягнути на її користь судові витрати в сумі 1326 грн. пояснивши, що її син ОСОБА_1 хоч і являється власником 1/2 частини спірної квартири, але в цій квартирі він проживає тільки періодично, комунальні послуги за квартиру не платить, свою кімнату площею 10,8 кв.м. він здає наймачам.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає зі слідуючих підстав.
У судовому засіданні було встановлено, що 19.09.1994 р. відповідачка ОСОБА_3. і батько позивача ОСОБА_5, приватизували спірну квартиру АДРЕСА_1 в рівних частках (а.с.11).
04.08.2005 року, ОСОБА_5 подарував позивачу ОСОБА_1 належну йому 1/2 частину вказаної квартири. Договір дарування в подальшому позивачем був зареєстрований у встановленому законом порядку, тому позивач ОСОБА_1 набув права власності на 1/2 частину спірної квартири, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів і витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.7; 8).
Таким чином позивач ОСОБА_1 і відповідачка по первісному позову ОСОБА_3 являються співвласниками спірної квартири в рівних частках, тобто кожному з них на праві спільної часткової власності належить по 1/2 частині спірної квартири.
Згідно технічного паспорту квартири АДРЕСА_1, спірна квартира складається з двох ізольованих жилих кімнат площею 10,8 кв.м. і 14,4 кв.м., кухні, ванної кімнати, туалету, коридору (а.с.9-10).
Відповідно до вимог ч.3 ст.358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Таким чином позивач, як співвласник спірної квартири, має право на встановлення порядку, хто і якими приміщеннями буде користуватись в цій квартирі.
Враховуючи, що між позивачем і відповідачкою була укладена усна угода на користування спірною квартирою, згідно якої, позивач користується ізольованою житловою кімнатою площею 10,8 кв.м., а в користуванні відповідачки знаходиться ізольована житлова кімната площею 14,4 KB.M., кухня, ванна кімната, туалет і коридор знаходяться в їх загальному користуванні і такий порядок користування спірною квартирою існує між ними декілька років, тому суд вважає, за можливе виділити позивачу ОСОБА_1 в користування житлову кімнату площею 10,8 кв.м., а відповідачці ОСОБА_3 виділити в користування житлову кімнату площею 14,4 кв.м.
Кухня, коридор, ванна кімната і туалет, підлягають залишенню для загального користування.
Незважаючи на те, що позивачу ОСОБА_1 виділяється в користування житлова кімната з меншою площею, його права суттєво порушені не будуть, т.я. він сам наполягає на встановленні такого порядку користування спірною квартирою і право вибору належить йому.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявив, що відповідачка не пускає його до спірної квартири, не дає йому ключа від другого замка квартири, крім того, вона перешкоджала в користуванні цією квартирою ОСОБА_6. та іншим квартирантам, яким він здавав свою кімнату.
Однак, такі твердження позивача, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні і спростовуються наступним.
Так, допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 показав, що з листопада 2005 року по квітень 2006 року він знімав кімнату у вищевказаній спірній квартирі, яку надав
йому в тимчасове користування ОСОБА_1 Під час проживання в цій квартирі відповідачка ОСОБА_3 ніяких перешкод в користуванні квартирою йому не чинила, ключі від квартири у нього були і з квартири він пішов з власної ініціативи, при цьому відповідачка його не виселяла.
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 показав, що він перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 і разом з нею проживає у спірній квартирі. Вони займають кімнату площею 14,4 кв.м., а позивач ОСОБА_1 займає меншу кімнату, площею 10,8 кв.м. Кухня, коридор, ванна кімната і туалет знаходиться в їх загальному користуванні. Такий порядок користування спірною квартирою був встановлений згідно домовленості з позивачем. Позивач ОСОБА_1 здає свою кімнату в користуванні іншим особам, яким ні він, ні відповідачка ніяких перешкод в користуванні квартирою не чинили. Крім того, позивача з квартири ніхто не висиляв, ключі від обох замків позивачу надавались, замки ніхто не міняв, тому позивач може вільно користуватись спірною квартирою.
Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні показав, що сім'ю ОСОБА_1 він знає давно і підтримує з цією сім'єю дружні стосунки, у зв'язку з чим часто буває у спірній квартирі. Він знає, що ОСОБА_1 займає меншу житлову кімнату, а ОСОБА_3 із своїм новим чоловіком займає більшу кімнату. Бачив у спірній квартирі квартирантів, які знімали меншу кімнату і яку їм здавав ОСОБА_1 Спірна квартира закривається на два замки, які були встановлені близько 10 років назад і замки не мінялись. Він спілкувався з квартирантами і вони йому не скаржились, що відповідачка чинила їм перешкоди в користуванні квартирою.
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні показала, що працює разом з відповідачкою ОСОБА_3 і знає її сім'ю давно, т.я. підтримує з ними дружні стосунки, у зв'язку з чим часто бувала у спірній квартирі. Позивач ОСОБА_1 живе в Росії, але влітку приїжджає в м.Шостку і живе у спірній квартирі, де займає меншу кімнату, а ОСОБА_3 із своїм чоловіком займає більшу кімнату. Вона бачила в цій квартирі квартирантів, які займали меншу кімнату. Коли вона знаходилась на кухні разом з відповідачкою ОСОБА_3, то на кухню приходили квартиранти, які люб'язно спілкувались з ОСОБА_3, яка ніяких перешкод в користуванні квартирою не чинила. Спірна квартира закривається на два замки, які були встановлені багато років назад.
Допитана у судовому засіданні за клопотанням позивача, в якості свідка ОСОБА_11 показала, що сім'ю ОСОБА_1 знає більше 30 років і живе з ними на одній площадці і часто бувала у них в квартирі. Вона бачила у спірній квартирі квартирантів, які скаржились їй, що відповідачка казала їм, щоб вони прибрали свою тарілку зі столу на кухні. Крім того вона показала, що спірна квартира закривалась тільки на один замок, а другий замок був встановлений на двері тільки в 2006 році, у зв'язку з чим позивач ОСОБА_1 по приїзду в м.Шостку не зміг потрапити до своєї квартири.
Суд, критично відноситься до показань свідка ОСОБА_11, т.я. її показання в частині кількості замків, спростував у судовому засіданні і сам позивач ОСОБА_1, який показав, що спірна квартира закривається на два замки, які були встановлені близько 10 років назад і замки не мінялись.
Крім того, показання свідка ОСОБА_11 в тій частині, що квартиранти скаржились їй, що відповідачка казала щоб вони прибрали свою тарілку зі столу в кухні, не підтверджують того, що відповідачка ОСОБА_3 перешкоджала позивачу і квартирантам в користуванні спірною квартирою.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні показала, що вона являється двоюрідною сестрою позивача ОСОБА_1, який через неї здавав свою меншу кімнату квартирантам. Квартиранти були її знайомими і вона з ними спілкувалась. Коли ОСОБА_1 здав свою кімнату першим квартирантам, то вони скаржились, що відповідачка ОСОБА_3 звинувачувала їх, що вони затопили кухню і не дозволяла їм ставити тарілку на кухонному столі. Другі квартиранти їй не скаржились.
Такі показання свідка ОСОБА_7 також не підтверджують того, що відповідачка чинила перешкоди в користуванні спірною квартирою позивачу ОСОБА_1 і його квартирантам.
Крім того, із долученої до справи довідки про міські і міжміські розмови вбачається, що з телефону, розташованого у спірній квартирі телефонували в м.Москва - 01.09.2006 p., 04.09.2006 p. і 05.09.2006 p.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 показав, що це він телефонував із спірної квартири до Москви на квартиру, яку знімав.
Це ще раз підтверджує, що відповідачка ОСОБА_3 не чинила перешкод в користуванні спірною квартирою для ОСОБА_1
Вимоги позивача щодо заборони відповідачки чинити дії по перешкоджанню здачі ним в майбутньому своєї кімнати іншим особам задоволенню також не підлягають, т.я. позивач не довів у судовому засіданні про намір відповідачки вчиняти такі дії в майбутньому і у випадку вчинення відповідачкою ОСОБА_3 таких дій в майбутньому, позивач не позбавлений права звернутись до суду з позовом до неї.
Позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають з таких підстав.
Згідно ч.1 і 2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Такі випадки і порядок встановлені в ст.365 ЦК України, яка передбачає, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Згідно ч.5 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок» від 04.10.1991, № 7 із наступними змінами і доповненнями, в окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і при відсутності згоди власника, що виділяється, зобов'язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов'язковим наведенням відповідних мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник в будинку не проживає і забезпечений іншою жилою площею.
В даному конкретному випадку частка ОСОБА_1 у спільній власності в спірній квартирі складає 1/2 частину квартири, тобто являється значною, його частка може бути виділена в натурі у виді окремої ізольованої жилої кімнати без порушення прав ОСОБА_3, за обставинами справи сумісне користування спірною квартирою ОСОБА_3 і ОСОБА_1 можливе і не зважаючи на те, що ОСОБА_1 проживає у спірній квартирі тільки по декілька місяців на рік, він не забезпечений іншою жилою площею, у зв'язку з чим він не може бути примусово позбавлений права власності на належну йому частину в спірній квартирі.
Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у виді сплаченого ним при подачі позову судового збору в сумі 8,5 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7,5 грн.
В задоволені вимог ОСОБА_3 щодо стягнення на її користь судових витрат в сумі 1326 грн. слід відмовити, т.я. її позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, ч.1 і 2 ст.321; ч.3 ст.358; ст.365 ЦК України, ч.5 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок» від 04.10.1991, № 7 із наступними змінами і доповненнями, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Надати ОСОБА_1 у володіння і користування ізольовану кімнату, жилою площею 10,8 кв.м., розташовану в квартирі АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 надати у володіння і користування ізольовану кімнату жилою площею 14,4 кв.м. в цій же квартирі. Кухню, коридор, ванну кімнату, туалет залишити в загальному користуванні.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 8,5 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7,5 грн.
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 щодо припинення його права власності на 1/2частину квартири АДРЕСА_1 та зобов'язані її сплатити вартість цієї частки в сумі 39225 грн. і стягнення судових витрат в сумі 1326 грн. - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Шосткинський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга також може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, або якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання цієї заяви.