Справа №2-691/2009 року
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
10 серпня 2009 року Лубенський міськрайонний суд
Полтавської області
В складі: головуючого судді – Гудкова С.В.,
при секретарі – Яценко Л.І.,
з уч. представника позивача – ОСОБА_1,
представника відповідача – ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лубни цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Лубенської міської ради, ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_6, КП “Лубенське МБТІ” про визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним , -
В С Т А Н О В И В :
Позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду до Виконавчого комітету Лубенської міської ради про визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним. Свій позов мотивували тим, що за адресою АДРЕСА_1 вони проживають з 1992 року, про що свідчить відмітка про реєстрацію в паспорті ОСОБА_3 Оскільки, ОСОБА_4 на той час була малолітньою, то вона мешкала за місцем проживання матері – ОСОБА_3
З ними також проживала їхня бабуся і прабабуся – ОСОБА_7, яка померла 24.07.2005 року. Після її смерті, відповідно до заповіту, 01.12.2005 року нотаріусом 2-ї Лубенської державної нотаріальної контори були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (їхній мамі та бабусі) по Ѕ частини квартири АДРЕСА_2.
13.03.2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було укладеного договір дарування, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8, відповідно до якого ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_3 Ѕ частину вищевказаної квартири.
При укладанні договору дарування ОСОБА_3 вперше ознайомилась зі свідоцтвом про право на спадщину і дізналась, що квартира була приватизована органом приватизації Виконавчого комітету Лубенської міської ради від 20.05.1993 року за №702 ОСОБА_7 одноосібно, чим порушила їх право на приватизацію даної квартири.
Позивачі вважають, що квартира приватизована незаконно, всупереч частини 2 ст.8 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, оскільки, передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім’ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло. Виходячи з цього положення, для участі в приватизації необхідно бути членом сім’ї та постійно проживати в цьому житлі, а також надати письмову згоду на приватизацію, але позивачі на приватизацію квартири своєї згоди не давали, проживали постійно у квартирі і були членами сім’ї померлої. Про це свідчить те, що вони разом утримували квартиру у належному стані, проводили за спільні кошти поточні ремонти, разом харчувались, мали спільну касу.
Крім того, єдиним документом, що підтверджує наявність зареєстрованих мешканців квартири, була її довідка паспортистів Лубенського КЖЕУ. Їм невідомо, хто і яким чином надав довідку, де єдиною мешканкою квартири значилась ОСОБА_7 Ніхто з органу приватизації не перевірив фактичних склад проживаючих осіб у вищевказаній квартирі, а також відповідність наданої довідки до запису в карті реєстрації, яка зберігається у паспортистів Лубенського КЖЕУ.
Позивачі прохають суд визнати свідоцтво про право власності на житло, квартиру АДРЕСА_2, яке видано Виконкомом Лубенської міської ради 20.05.1993 року за №702 недійсним.
Ухвалами суду від 13.05.2009 року та від 04.06.2009 року по справі залучено в якості співвідповідача – ОСОБА_5 та в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог – ОСОБА_6 та КП “Лубенське МБТІ” .
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_1 позов підтримали, прохали його задовольнити.
Позивачка ОСОБА_4 в судові засідання не з’являлась, надіслала суду заяву з проханням проводити розгляд справи у її відсутність .
Представник Виконавчого комітету Лубенської міської Ради в особі ОСОБА_9 позов визнав .
Відповідач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_2 позов не визнали, при цьому пояснили, що в рішенні Лубенського міськрайонного суду від 19.08.2009 року по справі за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_3 про вселення в квартиру встановлена слідуючи обставина : фактично ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_3 не проживала, а вселилась лише після укладання договору дарування від 13.03.2007 року. Отже, позивачі постійно в квартирі за вищезазначеної адресою не проживали і не мали право приймати участь у приватизації житла.
Представник третьої особи КП “Лубенське МБТІ” в судове засідання не з’явився, надіслав суду заяву з проханням проводити розгляд справи у його відсутність, при вирішенні спору покладається на розсуд суду.
Третя особа ОСОБА_6 з’являтись в судові засідання взагалі відмовилась, про що надіслала суду заяву ( а.с.42), оскільки має нестійкий стан здоров’я та враховуючи негативне ставлення її брата ОСОБА_5 до своєї племінниці – ОСОБА_3
В судове засідання, призначене на 10.08.2009 року, ОСОБА_6 також була викликана
належним чином, про що мається відповідна розписка в матеріалах справи, але не з’явилась без поважних причин.
Суд заслухавши сторони, свідків : ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, дослідивши матеріали справи, вважає, що в позовних вимогах позивачки слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст.8 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім’ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло.
Згідно ч.1, 2 ст.71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців .
Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом.
Судом встановлено і сторонами дана обставина не заперечується, що ОСОБА_7, відповідно до Свідоцтва про право власності на житло № 702 , виданого органом приватизації Виконавчого комітету Лубенської міської ради 20.03.1993 року, приватизувала квартиру АДРЕСА_4 . Під час приватизації ОСОБА_7 в орган приватизації надала довідку про склад сім’ї (а.с.27), в якій зазначено, що вона у вищезазначеній квартирі зареєстрована одна і має право на житло на момент введення в дію Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”. Але з картотеки Лубенського КЖЕУ (а.с.49) вбачається, що з 14.07.1992 року у квартирі були прописані ще позивачка ОСОБА_16 та її колишній чоловік ОСОБА_17
Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
В рішенні Лубенського міськрайонного суду від 19.08.2009 року по справі за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_3 про вселення в квартиру встановлена слідуючи обставина : фактично ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_3 не проживала, а вселилась лише після укладання договору дарування від 13.03.2007 року. Отже, позивачі постійно в квартирі за вищезазначеної адресою не проживали і до переліку осіб, які є тимчасово відсутні, передбаченому ст.71 ЖК України, не відносяться, тобто останні не мали право приймати участь у приватизації житла.
Враховуючи вищевикладені обставини, керуючись , ч. 2 ст.8 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, ст.71 ЖК України, ст.ст.10, 15, 60 , 88, 130, 212, 213, 214 ЦПК України
В И Р І Ш И В :
В позовних вимогах ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Лубенської міської ради, ОСОБА_5 – відмовити .
На рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Полтавської області заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня оголошення рішення, а апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий С.В.Гудков