ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2019 року м. Чернівці

справа № 716/201/18

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Одинак О. О.

суддів Кулянди М.І., Половінкіної Н.Ю.

секретар Собчук І.Ю.

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

апеляційна скарга ОСОБА_2, в інтересах якої діє Спіжавка Анастасія Юріївна, на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2018 року та додаткове рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 14 листопада 2018 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Стрілець Я.С.

встановив:

В лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Просив:

- зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_4;

- визначити порядок спілкування батька з дитиною, а саме кожної першої та третьої суботи і неділі місяця з 09-00 години до 20-00 години наступного дня, кожної другої та четвертої середи і четверга місяця з 09-00 години до 20-00 години наступного дня по місцю проживання батька за адресою: вулиця 28-Червня, 20-Б міcто Заставна Чернівецької області, у день народження дитини та святкові дні (Новий рік, Різдво, Пасха, День Конституції, День незалежності України, Покрова) з 13-00 години до 18-00 години з правом забирати дитину за місцем проживання батька.

Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2018 року позов задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_4

Визначино порядок спілкування батька з дитиною у такий спосіб:

- кожної першої та третьої суботи і неділі місяця з 09-00 години до 20-00 години наступного дня по місцю проживання батька за адресою: АДРЕСА_1

- кожної другої та четвертої середи і четверга місяця з 09-00 години до 20-00 години наступного дня по місцю проживання батька за адресою: АДРЕСА_1

- у день народження дитини та святкові дні (Новий рік, Різдво, Пасха, День Конституції, День незалежності України, Покрова) з 13-00 години до 18-00 години з правом забирати дитину за місцем проживання батька ОСОБА_1 за згодою матері ОСОБА_2

Додатковим рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 14 листопада 2018 року заяву ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 704 гривні 80 копійок судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень.

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про відшкодування судових витрат відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2018 року та додаткове рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 14 листопада 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Так, відповідно до частини 7 статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 2 статті 1 Конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ратифікованої Законом України від 3 серпня 2006 року № 69-V, предметом цієї Конвенції є - у найвищих інтересах дітей - підтримка їхніх прав, надання дітям процесуальних прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються.

Принципом 6 Декларації прав дитини, проголошеної Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, передбачено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір'ю. На суспільство та органи публічної влади має бути покладений обов'язок щодо здійснення особливого піклування про дітей, які не мають сім'ї, та про дітей, які не мають достатніх засобів існування. Бажано, щоб багатодітним сім'ям надавалася державна або інша допомога на утримання дітей.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Конвенцією про права дитини закріплено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною 3 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до частин 4, 5 статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно частин 1, 2 статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Частинами 2, 3 статті 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно зі статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Згідно частин 1, 2 статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Статтею 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, № 2402-III (далі - Закону) кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності.

Згідно з частинами 1-3 статті 15 Закону дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що 19 грудня 2014 року у сторін народився син ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження від 23 грудня 2014 року серії НОМЕР_1 (а.с.14).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали в зареєстрованому шлюбі в період з 26 жовтня 2013 року. 29 листопада 2017 року рішенням Заставнівського районного суду шлюб між ними розірвано (а.с.17-18).

З довідки виконавчого комітету Заставнівської міської ради Чернівецької області від 17 жовтня 2017 року №5956 вбачається, що ОСОБА_1 проживає АДРЕСА_1 (а.с.11).

Після припинення шлюбних відносин відповідачка залишила будинок позивача в місті Заставна та поїхала з сином проживати у село Ржавинці Заставнівського району Чернівецької області до своїх батьків, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов проживання від 30 січня 2018 року №257 (а.с.40).

Згідно лікарського висновку від 18 грудня 2017 року дитині ОСОБА_4 встановлено діагноз дитячий аутизм (а.с.15).

Розпорядженням Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області від 7 грудня 2017 року №380-к було встановлено дні побачень ОСОБА_1 із сином ОСОБА_4 кожної середи і суботи тижня від 9 до 16 години за місцем проживання дитини.

Зобов'язано ОСОБА_1 направляти свої зусилля на правильне виховання сина та збереження його здоров'я.

Зобов'язано матір дитини ОСОБА_2 надати можливість батькові безперешкодно зустрічатися з сином у вказані годити відвідин (а.с.23).

Згідно рапорту працівників поліції начальнику Заставнівського ВП Кіцманського ВП ГУПН в Чернівецької області від 15 грудня 2017 року вбачається, що в ході перевірки встановлено, що 13 грудня 2017 року ОСОБА_1 перебував на побаченні зі своїм сином ОСОБА_4 в приміщенні будинку колишньої дружини ОСОБА_2 Між бабою ОСОБА_2 ОСОБА_6 та ОСОБА_1 виникла суперечка. ОСОБА_2 та її баба ОСОБА_6 пояснили, що не забороняють ОСОБА_1 бачитись з малолітнім сином (а.с.27).

Згідно висновку органу опіки та піклування Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області від 21 травня 2018 року №01-39/21-884 визнано за доцільним влаштовувати зустрічі батька з дитиною за місцем проживання матері в селі Ржавиці Заставнівського району Чернівецької області.

Оскільки ОСОБА_1 висловлює бажання спілкуватися з дитиною частіше, визнано за доцільне в інтересах дитини збільшити кількість днів побачень ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_4 за місцем проживання дитини (а.с.104).

Суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем доведено той факт, що ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_4

Суд апеляційної інстанції оцінюючи докази, які надані сторонами вважає, що позивач не довів того факту, що ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_4 в порядку, який встановлений розпорядженням Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області від 7 грудня 2017 року №380-к.

Звернення ОСОБА_1 до органу опіки і піклування Заставнівської районної державної адміністрації 13 жовтня 2017 року, 13 грудня 2017 року, 14 грудня 2017 року, 21 грудня 2017 року та сільського голови села Ржавинці від 13 грудня 2017 року (а.с.20, 25, 26, 28, 29) не підтверджують факт перешкоджання ОСОБА_1 у спілкуванні з сином з боку відповідачки.

З рапорту працівників поліції начальнику Заставнівського ВП Кіцманського ВП ГУПН в Чернівецької області від 15 грудня 2017 року вбачається, що в ході перевірки встановлено, що 13 грудня 2017 року ОСОБА_1 перебував на побаченні зі своїм сином ОСОБА_4 в приміщенні будинку колишньої дружини ОСОБА_2 В цей час між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 мала місце суперечка.

З показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 вбачається, що відповідачка пускала ОСОБА_1 до будинку, де проживає його син. Однак їм невідомо, що відбувалося в будинку між сторонами.

З огляду на вказане, їх показання не підтверджують факти перешкоджання відповідачкою у спілкування позивача з його сином.

Як вбачається з матеріалів справи позивач при подачі позовної заяви відповідно до правил частини 5 статті 19 СК України не надав суду висновку органу опіки та піклування щодо розв'язання спору.

Суд першої інстанції витребував висновок органу опіки та піклування Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області.

Посилаючись в рішенні на висновок органу опіки та піклування Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області від 21 травня 2018 року №01-39/21-884 суд не врахував, що він не відповідає вимогам статті 19 СК України.

Зокрема, з висновку органу опіки та піклування Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області від 21 травня 2018 року №01-39/21-884 вбачається, що органом опіки та піклування не вживалися заходи направлені отримання на отримання відомостей, щодо умов проживання дитини та батьків.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав в постанові від 17 січня 2019 року у справі № 638/18531/16-ц.

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Також слід скасувати додаткове рішення суду першої інстанції, оскільки розподіл судових витрат у справі повинен бути змінений з врахуванням висновків суду апеляційної інстанції щодо обґрунтованості позову.

Відповідно до правил статті 141 ЦПК України слід змінити розподіл судових витрат.

З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в позові.

З квитанції від 29 листопада 2018 року вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 сплатила за подання до суду апеляційної скарги судовий збір в сумі 1057 гривень 21 копійка.

Отже, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути 1057 гривень 20 копійок в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачу не підлягає відшкодування витрати, понесені на оплату правничої допомоги, оскільки такі витрати є недоведеними.

Згідно частин 1-3 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Таку правову позицію Верховний Суд виклав у своїй постанові від 11 грудня 2018 року у справі №359/9950/16-ц.

Згідно договору про надання правничої допомоги від 21 лютого 2018 року ОСОБА_2 таку допомогу надавала адвокат Спіжавка А.Ю. (а.с.166,167).

В матеріалах справи також міститься детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (а.с.163-164) та акт виконаних робіт від 29 жовтня 2018 року (а.с.165).

Однак, відповідачкою не надано документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), що унеможливлює встановлення факту оплати витрат понесених на оплату правничої допомоги.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє Спіжавка Анастасія Юріївна, задовольнити.

Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2018 року та додаткове рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 14 листопада 2018 року скасувати.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною, визначення способів участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею відмовити.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1057 (одну тисячу п'ятдесят сім) гривень 20 копійок в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Дата складання повної постанови 18 лютого 2019 року.

Головуючий О.О. Одинак

Судді: М.І. Кулянда

Н.Ю. Половінкіна