П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2019 р.м.ОдесаСправа № 1440/1720/18

Категорія:9.4 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В.В.

Місце ухвалення: м. Миколаїв

Дата складання повного тексту: 21.09.18.

Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Лук'янчук О.В.

- Ступакової І.Г.

у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглянута згідно п.1 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Смолія Богдана Володимировича на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства (далі УО ФГВФО на ліквідацію ПАТ) "Банк Михайлівський" Волкова О.Ю. про:

· визнання бездіяльності протиправною невключення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок ФГВФО;

· зобов'язання УО ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" подати до ФГВФО додаткову інформацію щодо ОСОБА_4 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, з посиланням на ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка гарантує кожному вкладнику банку - фізичній особі, відшкодування коштів за його вкладом за рахунок Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн.

Відповідач, повідомлений належним чином, в судове засідання, призначене на 21 серпня 2018 року, не з'явився, відзиву на позов не надав.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року позов ОСОБА_4 (АДРЕСА_1 НОМЕР_1) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова О.Ю. (вул. Прорізна, 8, Київ, 01601 ) задоволений.

Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" щодо невключення ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" внести додаткову інформацію щодо ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В апеляційній скарзі УО ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Смолія Б.В. ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги:

- укладений Договір позики №980-052-000229839 від 28 квітня 2016 року є двостороннім, укладений позивачем безпосередньо з ТОВ "Кредитно-Інвестиційний центр", без участі Банку як повіреного, а кошти, що вносились/отримувались за таким договором по своїй природі не є вкладом згідно Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

- дії щодо виявлення укладених банком правочинів, які мають ознаки нікчемності, вчинялись Уповноваженою особою на виконання покладених на неї Законом обов'язків, а позивач не є вкладником банку в розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відзиву від Смолія Б.В. на апеляційну скаргу не подано.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги УО ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Смолія Б.В., перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження.

18 серпня 2015 року ОСОБА_4 уклала з ПАТ "Банк Михайлівський" договір №980-052-000000778 банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)", відповідно до якого ОСОБА_4 було відкрито поточний рахунок НОМЕР_2.

28 квітня 2016 року ОСОБА_4 уклала договір №980-052-000229839 з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" Тип договору: "Суперкапітал (Новий)" (з виплатою процентів в кінці строку).

Згідно умов вказаних договорів та додаткових угод до них позивачем було перераховано 33 000 грн. на поточний рахунок ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр".

15 січня 2015 року постановою НБУ №217/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку "ПАТ "Банк Михайлівський" було визнано проблемним строком на 180 днів, та були встановлені певні обмеження щодо його діяльності.

18 травня 2016 року ПАТ "Банк Михайлівський" уклали з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" договір відступлення права вимоги №1805, та 19 травня 2016 року договір відступлення права вимоги №1, відповідно до яких товариство передало банку всі права за іншими договорами, відповідно до реєстру.

19 травня 2016 року ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" перерахувало на поточний рахунок ОСОБА_4 33 495,88 грн. з призначення платежу "повернення коштів згудно договору №980-052-000229839 від 28 квітня 2016 року та оплата процентів.

23 травня 2016 року постановою НБУ №14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" банк був віднесений до неплатоспроможних.

В червні 2018 року ОСОБА_4 звернулась із заявою про включення її до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок ФГФФО як владника ПАТ "Банк Михайлівський" , однак отримала відмову про включення її до Переліку.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" №5390, віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-14, 73, 74, 77, 78 КАС України, ч.1 ст. 204, ч.2 ст. 215, ч.ч.1, 2 ст. 228 ЦК України, п.3 ч.1 ст. 2, ч.1 ст. 3, ч.1 ст. 4, ч.ч.1, 2, 4 ст. 26, ст. 27, ч.ч.2, 3, 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", абз.2 п.15 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг", п.5 р.ІІ Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затвердженим рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №826 від 26 травня 2016 року, якими регулюються правовідносини між сторонами.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що правовідносини, що склалися між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський" не мають відношення до вкладу судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки кошти, отримані позивачем на свій рахунок в ПАТ "Банк Михайлівський" від ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на виконання умов укладеного між ними договору, відповідають поняттю "вклад", наведеному в п.3 ч.1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

19 листопада 2016 року набрав чинності п.15 Прикінцевих Положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" внесений Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" від 15 листопада 2016 року №1736-VIII, яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Враховуючи зазначене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" №5390, віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Доказів повідомлення банком позивача під розпис про непоширення на такі кошти відповідних гарантій матеріали справи не містять.

З матеріалів справи вбачається, що 18 травня 2016 року ПАТ "Банк Михайлівський" уклали з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" договір відступлення права вимоги №1805, та 19 травня 2016 року договір відступлення права вимоги №1, відповідно до яких товариство передало банку всі права за іншими договорами, відповідно до реєстру.

19 травня 2016 року ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" перерахувало на поточний рахунок ОСОБА_4 33 495,88 грн. з призначення платежу "повернення коштів згідно договору №980-052-000229839 від 28 квітня 2016 року та оплата процентів.

Апелянт зазначає, що договір відступлення права вимоги №1805 та договір відступлення права вимоги №1 є нікчемними правочинами.

Відповідно до ч.2 ст. 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує, зокрема: перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені ст.38 цього Закону.

Положеннями ч.2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з повязаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України. 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. (передбачені ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб)

За правилами ст. 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, яка полягає у тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальне поняття недійсності правочину встановлено ст. 215 ЦК України, відповідно до змісту частин 2 та 3 якої недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Враховуючи вищезазначене, УО ФГВФО наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення нікчемних, однак дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину.

Відтак, якщо УО ФГВФО вважає правочин нікчемним, вона зобов'язана навести відповідне обґрунтування з посиланням на передбачені ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" підстави визнання правочину нікчемним.

В обґрунтування твердження про неможливість включення рахунку ОСОБА_4 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, апелянт посилався на нікчемність договору відступлення права вимоги договір відступлення права вимоги №1805, укладеного між ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", в результаті якого за рахунок коштів, відображених на рахунку ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", були проведені операції з перерахування коштів на поточні рахунки позичкодавців ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", в тому числі й позивача, відкриті у банку, як повернення коштів за раніше укладеними договорами позики.

Судова колегія вважає необґрунтованим вищезазначене посилання апелянта, з огляду на наступне.

Згідно ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктами 1.24, 1.30 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачу йому у готівковій формі; платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Згідно довідки про стан рахунку НОМЕР_2 слідує, що 19 травня 2016 року ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" перерахувало на поточний рахунок ОСОБА_4 33 495,88 грн. з призначення платежу "повернення коштів згідно договору №980-052-000229839 від 28 квітня 2016 року та оплата процентів".

ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" 19 травня 2016 року відповідним платіжним дорученням зі свого розрахункового рахунку ініціював переказ коштів на повернення позик та сплату процентів позивачу на підставі відповідного договору, укладеного між ними.

На підставі системного аналізу приписів ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", судова колегія дійшла до висновку, що перевірка правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, здійснюється Фондом відносно правочинів (у тому числі договорів), укладених/вчинених виключно між вкладником та банком, як стороною відповідного правочину.

Разом з тим, договір №980-052-000229839 від 28 квітня 2016 року "Суперкапітал" (Новий) (з виплатою процентів в кінці строку) був укладений між ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та ОСОБА_4., і відповідні транзакції, були вчинені саме на умовах вказаного договору.

ПАТ "Банк Михайлівський", виконуючи розрахунковий документ ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на переказ коштів на користь позивача, не набув прав на кошти, які переказувались, а тому ПАТ "Банк Михайлівський" не є стороною правочину з переказу коштів, а є лише виконувачем своїх зобов'язань перед клієнтом, в даному випадку перед позивачем, забезпечуючи рух коштів від ініціатора ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" до отримувача переказу, тобто позивача.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія дійшла до висновку, що підстави визнання правочинів неплатоспроможного банку нікчемними, передбачені ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відсутні у правовідносинах між ПАТ "Банк Михайлівський" з позивачем.

За таких обставин, судова колегія вважає, що в УО ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" наявні підстави для включення рахунку позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 03 грудня 2018 року у справі №822/2434/17.

Відповідно до п.5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14, уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку, зокрема, такі переліки: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до п.п.4-6 ч.4 ст. 26 Закону, згідно з додатком 3 до цього Положення. Протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

З огляду на наведене, у разі наявності підстав для включення даних про рахунки вкладника, які раніше не були включені до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом, уповноважена особа має подати до Фонду відповідне доповнення до переліку.

За таких обставин, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_4

Судова колегія не змінює розподіл судових витрат (ст. 139 КАС України).

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Смолія Богдана Володимировича залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Суддя: Лук'янчук О.В. Ступакова І.Г.