У Х В А Л А

14 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 202/32033/13-ц

Провадження № 14-72цс19

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н.П.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2016 року у складі колегії суддів Куценко Т. Р., Волошина М. П., Демченко Е. Л.

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2011 року Публічне акціонерне товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ «КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - ПАТ «Акцент-Банк»), ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що 29 червня 2005 року між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № НЕН0АЕ00000009, за умовами якого ОСОБА_4 отримав кредит у сумі 39 тис. 609 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,56 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення до 29 червня 2010 року.

Цього ж дня на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено договір застави, за умовами якого ОСОБА_4 передав у заставу банку рухоме майно, що належало йому на праві власності, а саме: автомобіль марки TOYOTA CAMRY2005 року випуску, седан, № кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Крім того, 20 жовтня 2010 року на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Акцент-Банк» було укладено договір поруки № 167, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором в межах суми 200 грн.

ОСОБА_4 своїх зобов'язань за вказаним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 12 серпня 2011 року складала 9 тис. 335 доларів США 29 центів.

Під час проведення моніторингу кредиту було встановлено, що ОСОБА_4 порушив умови договору застави та без згоди банку реалізував заставний автомобіль ОСОБА_3

Ураховуючи викладене, ПАТ «КБ «ПриватБанк» просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 29 червня 2005 року № НЕН0АЕ00000009 в сумі 9 тис. 310 доларів США 20 центів звернути стягнення на предмет застави - автомобіль, шляхом надання ПАТ «КБ «Приватбанк» права на укладання від імені відповідача договору купівлі-продажу стосовно предмета застави будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах Державної автомобільної інспекції України, а також наданням ПАТ «КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; стягнути із ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_4 солідарно на його користь 200 грн; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 02 грудня 2015 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет застави відмовлено. Провадження у справі в частині позовних вимог до ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові в частині позовних вимог про звернення стягнення на предмет застави суд виходив із того, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем автомобіля, який переданий в заставу банку, оскільки згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 09 вересня 2013 року будь-які обтяження на заставне майно на час відчуження автомобіля були відсутні.

Закриваючи провадження у справі в частині вимог до ПАТ «Акцент-Банк», суд виходив з того, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2016 року вказане рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на заставне майно скасовано та ухвалено в цій частині нове про задоволення позову. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договоромвід 29 червня 2005 року № НЕН0АЕ00000009, укладеним між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4, яка станом на 12 серпня 2011 року складала 75 тис. 674 грн 12 коп., звернено стягнення на предмет застави автомобіль марки TOYOTA CAMRY2005 року випуску, седан, № кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ «КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою -покупцем, із зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах Державної автомобільної інспекції України. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині рішення залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що незважаючи на зміну власника автомобіля, як заставного майна, застава зберігає силу, а тому вимога банку про звернення стягнення на предмет застави є обґрунтованою. При цьому суд дійшов висновку про правильність закриття провадження у справі в частині вимог до ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У серпні 2016 року ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та залишити в силі рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 02 грудня 2015 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що згідно з вимогами закону на обтяжувача, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, покладено обов'язок до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження, однак банк цього не зробив. Зазначена обставина підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 09 вересня 2013 року. ОСОБА_3 є добросовісним набувачем спірного автомобіля та безпідставно позбавлений права власності на нього.

Крім того, апеляційним судом залишено поза увагою посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності. Банк неправильно визначив розмір заборгованості та включив до неї платежі, які не відповідають умовам кредитного договору, а також нарахував пеню поза межами позовної давності.

Касаційна скарга також містить доводи про те, що відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції не перевірив питання про юрисдикцію спору, оскільки вимоги до ПАТ «Акцент-Банк» не підлягали розгляду в порядку цивільного судочинства; розглянув справу з порушенням правил підсудності.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

28 лютого 2018 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ передав справу до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 403 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 30 січня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду пославшись на те, що ОСОБА_3 оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної та суб'єктної юрисдикції.

ВеликаПалата Верховного Суду не знаходить підстав для передачі справи на її розгляд з огляду на таке.

Доводи касаційної скарги про те, що вимоги ПАТ «КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк» не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства є надуманими та не дають підстав вважати, що рішення оскаржується через порушення правил юрисдикції, оскільки такі вимоги і не розглядались судами. Рішенням суду першої інстанції, яке в своїй скарзі просить залишити без змін ОСОБА_3, провадження в цій частині позовних вимог закрито, з висновком суду в цій частині погодився й суд апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що наведене в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2019 року обґрунтування не дає підстав для прийняття до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 202/32033/13-ц.

Відповідно до частини шостої статті 404 ЦПК України, якщо Велика Палата дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

Керуючись частиною шостою статті 403, частиною шостою статті 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави повернути колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду - для розгляду касаційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач  Н. П. Лященко

Судді: Н. О. Антонюк О. Б. Прокопенко

С. В. Бакуліна Л. І. Рогач

В. В. Британчук І. В. Саприкіна

Д. А. Гудима О. М. Ситнік

О. С. Золотніков О. С. Ткачук

О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич

Л. М. Лобойко О. Г. Яновська