СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2019 р. Справа № 22/6пн

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Плахов О.В. , суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Якушової Ольги Миколаївни, м. Вугледар на ухвалу Господарського суду Донецької області від 22.11.2018, постановлену в м. Харкові повний текст якої складений 27.11.2018 (суддя Матюхін В.І.),

за скаргою ФОП Якушової О.М. на дії (бездіяльність) Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області,

у справі №22/6пн

за позовом: Вугледарської міської ради, м. Вугледар,

до 1-го відповідача: Фізичної особи-підприємця Якушової Ольги Миколаївни, м. Вугледар,

до 2-го відповідача: Фізичної особи-підприємця Ополєва Володимира Геннадійовича, м. Вугледар,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1) Вугледарського міського відділу земельних ресурсів, м. Вугледар,

2) Комунального підприємства "Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг Вугледарської міської ради", м. Вугледар,

за участю Вугледарського міського відділу ДВС ГТУЮ у Донецькій області

про звільнення земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Вугледар, вул. 30-річчя Перемоги, 4а, шляхом знесення самовільно зведених будівель та споруд,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 06.09.2017 у справі №22/6пн, яка залишена без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.11.2017, відмовлено у задоволенні скарги Якушової О.М. про: 1) визнання незаконною бездіяльність державного виконавця Вугледарського міського відділу ДВС ГТУЮ у Донецькій області Бойницької О.А. щодо не встановлення фактичного стану земельної ділянки, розташованої по вулиці 30-річчя Перемоги, будинок 4а у м. Вугледарі та не закінчення виконавчого провадження за судовими наказами по справі № 22/6 пн; 2) зобов'язання державного виконавця Вугледарського міського відділу ДВС ГТУЮ у Донецькій області Бойницьку О.А. закінчити виконавче провадження за наказом господарського суду Донецької області № 22/6пн від 25.12.2013, в редакції від 21.06.2016, про зобов'язання СПД Якушової О.М. та СПД Ополєва В.Г солідарно звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0221га, розташовану по АДРЕСА_3, від частини будівлі кафе 50/50, що належить СПД Якушовій О.М. на підставі договору купівлі-продажу від 02.09.1997 та СПД Ополєву В.Г. на підставі договору купівлі-продажу від 25.11.1996, шляхом її зносу та вивозу на користь Вугледарської міської ради (т.6, а.с.176-181).

Постановою Верховного Суду від 24.04.2018 задоволено касаційну скаргу Якушової О.М.; скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.11.2017 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 06.09.2017 у справі №22/6пн; скаргу СПД Якушової О.М. на дії Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області передано на новий розгляд до Господарського суду Донецької області (т.7,а.с.102-109).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.11.2018 відмовлено у задоволенні скарги Якушової Ольги Миколаївни про: 1) визнання незаконною бездіяльності державного виконавця Вугледарського міського відділу ДВС ГТУЮ у Донецькій області Бойницької О.А. щодо не встановлення фактичного стану земельної ділянки, розташованої по вулиці 30-річчя Перемоги, будинок 4а у м. Вугледарі та не закінчення виконавчого провадження за судовими наказами по справі № 22/6 пн; 2) зобов'язання державного виконавця Вугледарського міського відділу ДВС ГТУЮ у Донецькій області Бойницьку О.А. закінчити виконавче провадження за наказом господарського суду Донецької області № 22/6пн від 25.12.2013 в редакції від 21.06.2016 про зобов'язання СПД Якушової О.М. та СПД Ополєва В.Г. солідарно звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0221га, розташовану по АДРЕСА_3, від частини будівлі кафе 50/50, що належить СПД Якушовій О.М. на підставі договору купівлі-продажу від 02.09.1997 та СПД Ополєву В.Г. на підставі договору купівлі-продажу від 25.11.1996, шляхом її зносу та вивозу на користь Вугледарської міської ради (т.7,а.с.114-119).

Якушова О.М. із вказаною ухвалою не погодилася та 19.12.2018 звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 22.11.2018 та ухвалити нове рішення, яким визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Вугледарського міського відділу ДВС ГТУЮ у Донецькій області Бойницької О.А. щодо не встановлення фактичного стану земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Вугледар, вул. 30-річчя Перемоги, б. 4-а та незакінчення виконавчого провадження за судовими наказами у справі №22/6пн. Стягнути з Вугледарського міського відділу ДВС ГТУЮ у Донецькій області на користь Якушової О.М. витрати по сплаті судового збору в розмірі 3200грн за подання апеляційної та касаційної скарг про визнання незаконною бездіяльності державного виконавця Вугледарського міського відділу ДВС ГТУЮ у Донецькій області Бойницької О.А.

Апеляційна скарга мотивована тим, що господарським судом Донецької області не повно та неправильно встановлено обставин, які мають значення для справи, не досліджені докази та надано неправильну оцінку окремим доказам, а також не враховані вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 24.04.2018, за якими місцевому господарському суду необхідно надати належну оцінку доказам, якими сторони обгрунтовують свої вимоги та заперечення; встановити які саме дії підлягають виконанню на підставі наказів Господарського суду Донецької області від 25.12.2013 №22/6пн; надати належну правову оцінку встановленим обставинам, всебічно і повно з'ясувати і перевірити фактичні обставини справи; об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для розгляду скарги по суті, і залежно від встановленого, прийняти обгрунтоване і законне судове рішення.

Також з посиланням на висновки Верховного Суду, в апеляційній скарзі зазначено, що не було належним чином оцінено судом першої інстанції докази на підтвердження залишення на земельній ділянці саме того будинку, який був придбаний відповідачами у 1996 - 1997 роках - інвентарна справа № 5/11553 на будинок кафе "Летнее" від 02.07.1996; технічний паспорт будинку кафе від 04.04.2017; інформаційна довідка щодо технічного стану об'єкта нерухомого майна, яка є складовою технічного паспорту будинку кафе від 04.04.2017.

А також те, що в наказі суду від 25.12.2013 не були зазначені технічні характеристики будівлі кафе, що підлягало знесенню, а тому ДВС не мав права вчиняти будь-які дії по знесенню кафе "Літнє", оскільки стосовно цього об'єкту судовий наказ не видавався.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №22/6пн сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В., Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2019 витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи №22/6пн та відкладено вирішення питання щодо розгляду матеріалів апеляційної скарги Якушової Ольги Миколаївни на ухвалу Господарського суду Донецької області від 22.11.2018 до надходження справи №22/6пн до Східного апеляційного господарського суду.

До Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №22/6пн.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2019 у зв`язку з відпустками суддів Бородіної Л.І., Шутенко І.А. для розгляду справи №22/6пн сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Плахов О.В., Шевель О.В.

04.02.2019 від Вугледарського міського відділу ДВС ГТУЮ у Донецькій області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому висловлена позиція щодо правомірності дій державного виконавця під час виконання судового рішення у цій справі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 12.02.2019.

Учасники справи у судове засідання 12.02.2019 не з'явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені відповідно до вимог статті 268 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, встановила наступне.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 25.02.2016 відновлено втрачену справу №22/6пн за позовом за позовом: Вугледарської міської ради до 1-го відповідача: Фізичної особи-підприємця Якушової Ольги Миколаївни до 2-го відповідача: Фізичної особи-підприємця Ополєва Володимира Геннадійовича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Вугледарського міського відділу земельних ресурсів, м. Вугледар, 2) Комунального підприємства "Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг Вугледарської міської ради", м. Вугледар, про звільнення земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Вугледар, вул. 30-річчя Перемоги, 4а, шляхом знесення самовільно зведених будівель та споруд частково, у зв'язку з поданням позивачем скарги на ВДВС, яка була розглянута та винесено відповідне процесуальне рішення.

У травні 2017 року суб'єкт підприємницької діяльності Якушова Ольга Миколаївна звернулась до Господарського суду Донецької області зі скаргою на дії (бездіяльність) Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області, в якій посилаючись на порушення ДВС вимог статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" просить суд:

1) визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Вугледарського міського відділу ДВС ГТУЮ у Донецькій області Бойницької О.А. щодо не встановлення фактичного стану земельної ділянки, розташованої по вулиці 30-річчя Перемоги, будинок 4а у м. Вугледарі та не закінчення виконавчого провадження за судовими наказами по справі № 22/6 пн;

2) зобов'язати державного виконавця Вугледарського міського відділу ДВС ГТУЮ у Донецькій області Бойницьку О.А. закінчити виконавче провадження за наказом господарського суду Донецької області № 22/6пн від 25.12.2013р. в редакції від 21.06.2016р. про зобов'язання СПД Якушової О.М. (АДРЕСА_1; ІНН номер НОМЕР_1) та СПД Ополєва В.Г. (АДРЕСА_2; НОМЕР_2) солідарно звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0221га, розташовану по АДРЕСА_3, від частини будівлі кафе 50/50, що належить СПД Якушовій О.М. на підставі договору купівлі-продажу від 02.09.1997р. та СПД Ополєву В.Г. на підставі договору купівлі-продажу від 25.11.1996р., шляхом її зносу та вивозу на користь Вугледарської міської ради (85670, Донецька область, місто Вугледар, вулиця 30-річчя Перемоги, 16, код ЄДРПОУ 2416468).

Як зазанчає скаржник, нею на виконання рішення Господарського суду Донецької області від 29.10.2013 у справі № 22/6пн в ході виконавчого провадження добровільно вчинені дії щодо звільнення земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Вугледар, вулиця 30-річчя Перемоги, 4а, шляхом повного знесення самовільно прибудованих до будинку кафе будівельних споруд, тому дії ДВС з організації та проведення виконавчих дій щодо знесення будинку кафе, який належить боржникам на підставі договорів купівлі-продажу, і право власності на який зареєстровано 24.04.2017, є протиправними і направленими на безпідставне припинення права власності, що не відповідає вимогам статей 182, 321 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 06.09.2017, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.11.2017 у задоволенні заяви відмовлено.

Постановою Верховного суду від 24.04.2018 у даній справі вказані судові рішення скасовані, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Приймаючи таке рішення, Верховний Суд вказав, що судами першої та апеляційної інстанцій не здійснено оцінки доказів на підтвердження залишення на земельній ділянці саме того будинку, який був придбаний відповідачами у 1996 - 1997 роках, які були подані та залучені до матеріалів справи: інвентарна справа № 5/11553 на будинок кафе "Летнее" від 02.07.1996; технічний паспорт будинку кафе від 04.04.2017; інформаційна довідка щодо технічного стану об'єкта нерухомого майна, яка є складовою технічного паспорту будинку кафе від 04.04.2017. В наказі суду від 25.12.2013 не були зазначені технічні характеристики будівлі кафе, що підлягало знесенню, а тому ДВС не мав права вчиняти будь-які дії по знесенню кафе "Літнє", оскільки стосовно цього об'єкту судовий наказ не видавався.

Відмовляючи у задоволенні скарги в порядку нового розгляду, суд першої інстанції зазначив, що проведена самочинна реконструкція змінила характеристики будівлі літнього кафе; отриманий в результаті такої реконструкції (здійсненої самочинно, без відповідних дозволів та відповідної проектно-кошторисної документації, без виділення земельної ділянки) об'єкт нерухомості не є об'єктом, щодо якого Якушова О.М. та Ополєв В.Г. первісно мали правоволодіння; факт тотожності існуючого станом на квітень-травень 2017 року об'єкту первісно придбаному будь-якими доказами не доведено.

Як наслідок, суд зазначив, що у державного виконавця були відсутні належні правові підстави для закриття виконавчого провадження на підставі п.9 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" внаслідок добровільного виконання боржником наказу суду, що обумовлюється повним звільненням земельної ділянки (невиконання рішення підтверджено і актом від 17.03.2017р.); відновлення скаржником стану об'єкту до стану, в якому він був початково набутий у власність, належними та допустимими доказами не доведено.

Розглянувши вказану ухвалу на предмет правильного застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні скарги на дії ВДВС та зазначає наступне.

Відповідно до статті 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно із частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Вказана норма кореспондується зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України, за якою судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012).

Керуючись практикою Європейського Суду, колегія суддів зазначає, що у справі «Матківська проти України» ((Заява N 38683/04) Європейський Суд підкреслив, що судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження у цивільних справах, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання. Однак виконавче провадження не може бути відокремлене від судового розгляду, і тому вони мають розглядатись як цілісний процес.

Суд апеляційної інстанції у даній справі констатує, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження" (у редакції станом на час вчинення відповідних дій).

Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусовому виконанню підлягають рішення, зокрема, на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами, у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

За приписами статті 5 вказаного Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) державними виконавцями органів державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).

Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно матеріалів відновленої справи, рішенням Господарського суду Донецької області від 29.10.2013р. по справі № 22/6пн задоволені позовні вимоги Вугледарської міської ради та зобов'язано:

1) суб'єкта підприємницької діяльності Якушову Ольгу Миколаївну (АДРЕСА_1; ІНН НОМЕР_1) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0221га, розташовану по АДРЕСА_3, від частини будівлі кафе 50/50, що належить СПД Якушовій О.М. на підставі договору купівлі-продажу від 02.09.1997р., шляхом її зносу та вивозу;

2) суб'єкта підприємницької діяльності Ополєва Володимира Геннадійовича (АДРЕСА_2; ІНН НОМЕР_2) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0221га, розташовану по АДРЕСА_3, від частини будівлі кафе 50/50, що належить СПД Ополєву В.Г. на підставі договору купівлі-продажу від 25.11.1996р., шляхом її зносу та вивозу на користь Вугледарської міської ради (85670, Донецька область, місто Вугледар, вулиця 30-рччя Перемоги, 16, код ЄДРПОУ 2416468);

3) суб'єкта підприємницької діяльності Якушову Ольгу Миколаївну (АДРЕСА_1; ІНН НОМЕР_1) та суб'єкта підприємницької діяльності Ополєва Володимира Геннадійовича (АДРЕСА_2; ІНН НОМЕР_2) знести самовільно зведені внаслідок реконструкції будівлі та споруди.

Судове рішення набрало законної сили 15.11.2013 та на його виконання Господарським судом Донецької області 25.12.2013 видано відповідні накази.

В подальшому, ухвалою Господарського суду Донецької області від 23.06.2014 виправлено описку у судових наказах від 25.12.2013р.

Крім того, ухвалою Господарського суду Донецької області від 21.06.2016 задоволено заяву позивача про роз'яснення рішення у справі №22/6пн, та роз'яснено, що права позивача відновлюються, як визнанням протиправної поведінки відповідачів, так і відновленням становища, що існувало до порушення, через примусове звільнення земельної ділянки від будівлі кафе за адресою: вул. 30 Річчя Перемоги, б. 4а в м. Вугледарі в цілому, шляхом її зносу та вивозу, незалежно від вчинення вказаних дій відповідачів.

Постановою Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області від 11.07.2016 відкрито виконавче провадження №51609063 з виконання наказу Господарського суду Донецької області №22/6пн від 25.12.2013.

09.03.2017 державним виконавцем Якушовій О.М. надіслана вимога щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки загальною площею 0,0221га, розташованої по вул. 30-річчя Перемоги, буд. 4а у м. Вугледарі, від частини будівлі кафе 50/50 шляхом її зносу та вивозу.

Згідно акту державного виконавця від 13.03.2017 виходом на місцевість встановлено, що боржником самостійно проводяться дії по зносу самовільно зайнятої ділянки та вивозу будматеріалів.

17.03.2017 Якушова О.М. звернулась до органу виконавчої служби з заявою про закриття виконавчого провадження, у зв'язку зі звільненням земельної ділянки та знесенням самовільно зведених будівель, оскільки земельна ділянка приведена до стану, що існував до порушення.

Постановою Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області від 17.03.2017 призначено перевірку стану та дійсності виконання рішення щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки із залученням представників Вугледарської міської ради.

За результатами перевірки дійсності виконання судового наказу боржником із залученням представників Вугледарської міської ради та Відділу містобудування та архітектури Вугледарської міської ради державним виконавцем Бойницькою О.А. 17.03.2017 складено акт, в якому зафіксовано, що рішення суду в повному обсязі не виконано: самовільно зайняту земельну ділянку не звільнено, не приведено в придатний до використання стан, оскільки залишено частину будівлі та підлоги, вкритою керамічною плиткою, залишки стін.

20.03.2017 Якушовій О.М. органом ДВС направлено лист №51609063/1546 про відсутність підстав для закриття виконавчого провадження.

28.03.2017, 12.04.2017 Вугледарським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області винесено постанови про відкладення проведення виконавчих дій з виконання наказу на підставі заяв Якушової О.М. до розгляду Господарським судом Донецької області її клопотання про визнання наказів №22/6пн від 25.12.2013, такими, що не підлягають виконанню.

12.04.2017 ухвалою Господарського суду Донецької області відмовлено у задоволенні заяви Якушової О.М. про визнання наказів Господарського суду Донецької області від 25.12.2013 по справі №22/6пн такими, що не підлягають виконанню. Судом встановлено, що заявником не доведено факту виконання наказів шляхом звільнення земельної ділянки від будинку кафе, в тому числі не доведено тотожності первісно придбаного боржниками об'єкту нерухомості за договором купівлі-продажу від 02.09.1997 з існуючим в теперішній час об'єктом

У зв'язку з відсутністю доказів виконанням боржником у добровільному порядку рішення суду у даній справі, для примусового його виконання постановами органу ДВС від 19.05.2017 залучено для проведення виконавчих дій представників КП "Водоканал", ПТ ДТЕК ПЕМ "Енерговугілля" КП "Благоустрій", ПП "Вікс".

Відповідно до акту державного виконавця Бойницької О.А. від 29.05.2017р. будівлю знесено та вивезено до КП "Благоустрій". В зв'язку з тим, що від зносу уламки будівлі знаходяться в повністю зруйнованому стані, опис та передачу на зберігання уламків не проводився, земельну ділянку звільнено.

30.05.2017 постановою Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Бойницької О.А. виконавче провадження № 51609063 закінчено у зв'язку з його повним виконанням.

В скарзі на дії ДВС Якушова О.М. посилається на те, що 26.04.2017 та 17.05.2017 зверталась до ВДВС з клопотаннями, в яких, у зв'язку з тим, що будівля на земельній ділянці приведена у первісний стан та на неї зареєстровано право власності, просила встановити фактичний стан земельної ділянки загальною площею 0,0221га, розташованої по АДРЕСА_3, та, за наявності на ділянці нерухомого майна, щодо якого постановлене судове рішення, скласти відповідний акт; закінчити виконавче провадження за наказом.

Листами б/н б/д та №14.24-28-1324/4077 від 18.05.2017 Вугледарський міський відділ державної виконавчої служби повідомив заявника, що підстави для закриття виконавчого провадження відсутні у зв'язку з тим, що боржник самостійно рішення суду не виконав.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; 2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення; 3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника; 4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена; 7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів; 8) визнання боржника банкрутом; 9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону; 14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв'язку з цим перераховані до Державного бюджету України; 15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки; 16) погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

Під час прийняття Господарським судом Донецької області рішення у даній справі, судом встановлено, що 26.11.1996 між Малим підприємством молодіжних ініціатив «Україна» та Ополєвим В.Г. було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого Мале підприємство молодіжних ініціатив «Україна» продало, а Ополєв В.Г. купив будівлю літнього кафе загальною площею 14,5кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3.

02.09.1997 між Ополєвим В.Г., Якушовою О.М. та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким Ополєв В.Г. продав, а Якушова О.М. та ОСОБА_4 купили будинок кафе у рівних частках кожен загальною площею 14,5кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_3.

Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 07.09.2007 за позовом Якушової О.М. до Ополєва В.Г. та ОСОБА_4 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу від 02.09.1997 задоволені позовні вимоги та визнано договір купівлі-продажу кафе, розташованого в м. Вугледарі по вул. 30-річчя Перемоги, б. 4а недійсним в частині продажу ? частини будівлі кафе ОСОБА_4, з моменту його вчинення.

Отже, станом на час прийняття рішення у даній справі, власниками будівлі кафе розташованого в м. Вугледарі по вул. 30-річчя Перемоги, б. 4а, є Якушова О.М. та Ополєв В.Г.

В ході розгляду даної справи, судом першої інстанції встановлено, що відповідачами здійснювались будівельні роботи (реконструкція) літнього кафе, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 на земельній ділянці, що не була надана останнім у користування, будівництво (реконструкція) було проведено без відповідної документації, яка дає право виконувати будівельні роботи та належно затвердженого проекту, а тому вказані будівельні роботи (реконструкція) слід кваліфікувати як самочинне будівництво.

Також в основу прийнятого рішення покладено висновок проведеної у даній справі експертизи, якою встановлено факт проведеної відповідачами самовільної реконструкції будівлі літнього кафе по АДРЕСА_3 та зазначено, що відокремити реконструйовану частину будівлі кафе від основної, яка була придбана на підставі договору купівлі-продажу від 02.09.1997, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, Якушовою О.М., без нанесення їй (будівлі) шкоди не є можливим; проведена відповідачами самочинна реконструкція будівлі кафе змінила характеристики будівлі літнього кафе, яку було придбано відповідачами на підставі договорів купівлі-продажу. Отриманий в результаті такої реконструкції (здійсненої самочинно, без відповідних дозволів та відповідної проектно-кошторисної документації без виділення земельної ділянки) об'єкт нерухомості не є об'єктом щодо якого відповідачі первісно мали належне правоволодіння.

Крім того, як зазначалось, за наслідками роз'яснення судового рішення, судом першої інстанції зазначено, звільненню самовільно зайнятої земельної ділянки, розташованої по вул. 30-річчя Перемоги, буд. 4а у м. Вугледарі підлягає в цілому будівля кафе 50/50, що належить СПД Якушовій О.М. та СПД Ополєву В.Г. шляхом її зносу та вивозу на користь Вугледарської міської ради.

У справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 29 листопада 1991 року заява № 12742/87 (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland) й "Федоренко проти України" від 01 червня 2006 року заява № 25921/02 Європейський суд з прав людини констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може бути "наявним майном", або коштами, уключаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтувати їх принаймі "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Отже, заявляючи позов про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, позивач - Вугледарська міська рада, як розпорядник спірної земельної ділянки, та захищаючи право власності держави на земельну ділянку, має право на захист своїх прав з метою ефективного використання права власності.

Відповідно до статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини (справа "Совтрансавто-Холдінг" проти України" від 25.07.2002 та справа "Брумареску проти Румунії" від 28.10.1999) основним елементом верховенства права є принцип правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з тим, що повне виконання наказів суду обумовлюється виключно повним звільненням самовільно зайнятої земельної ділянки від самочинно реконструйованої будівлі кафе в цілому, шляхом їх зносу та вивозу на користь Вугледарської міської ради, оскільки відокремити будівлю площею 14, 5 кв.м., яка існувала у 1997 році від тієї, яка з'явилась у 2008 році шляхом реконструкції неможливо.

В матеріалах справи відсутні докази повного виконання Якушовою О.М. наказів у даній справі.

Посилання заявника на наявність підстав та невчинення дій щодо відокремлення реконструйованої частини будівлі кафе від тієї, яка була придбана на підставі договору купівлі-продажу від 02.09.1997 без нанесення шкоди останній, внаслідок чого на теперішній час на земельній ділянці відсутній об'єкт нерухомості, відносно якого прийнято рішення суду колегія суддів вважає хибними.

Докази на підтвердження тотожності стану об'єкту, який був початково набутий у власність відповідачів, та існуючим на час примусового виконання рішення (знесення самовільно зведених (реконструйованих) споруд) в матеріалах справи відсутні.

Технічний паспорт від 04.04.2017, складений ТОВ "Агентство оцінки "Грош ціна" на існуючу на момент складання технічного паспорту будівлю містить дані щодо загальної площі у 14,1 кв.м., яка вказана як площа внутрішніх приміщень, а не самої будівлі, тоді як загальна площа об'єкту за договором купівлі-продажу від 26.11.1996 становить 14,5 кв.м. Ідентифікувати обсяг внутрішньої площі приміщення, що було предметом договору, за відсутності технічного паспорту станом на 1997рік не є можливим.

Колегія суддів зазначає, в процесі відновлення матеріалів даної справи, заявником долучено до справи копію інвентарної справи станом на 1996 рік, в якій міститься документ з назвою «Технічний паспорт». Однак, в даному документі відсутнє графічне позначення спірної будівлі, тому дослідити технічні характеристики спірної будівлі станом на 1996 рік об'єктивно неможливо.

Якушова О.М. в скарзі також посилається на те, що внаслідок реєстрації у квітні 2017 року права власності на будівлю кафе за адресою: АДРЕСА_3, відбулось оновлення цього права та, відповідно, відновлення скаржником стану об'єкту до стану, в якому був початково набутий у власність відповідачів, є неправомірними.

Проте, такі доводи колегія суддів вважає неправильними.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Тобто, норми вказаного Закону не містять імперативної вказівки на необхідність або обов'язковість реєстрації в Реєстрі речових прав на нерухоме майно тих прав, що виникли та були зареєстровані у встановленому порядку до 01.01.2013 року, натомість встановлена презумпція дійсності набуття права власності на майно.

Внесення у вказаний реєстр даних щодо вже існуючого права власності, яке виникло та зареєстровано до 2013 року, є правом, а не обов'язком власника.

Згідно ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Таким чином, державним реєстратором внесено до реєстру дані щодо вже наявного у Якушової О.М. права власності на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 02.09.1997р., яке вже було зареєстровано органами БТІ на підставі того ж договору.

Тому, колегія суддів погоджується з тим, що фактично відбулось підтвердження наявності існуючого станом на 02.09.1997 права власності.

Підсумовуючи, колегія суддів зазначає, що виходячи з обставин проведення виконання рішення суду у даній справі, органом ДВС правомірно вчинено дії щодо примусового виконання рішення, порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження» судом не встановлено. У колегії суддів відсутні підстави вважати про допущену органом ДВС бездіяльність щодо встановлення фактичного стану земельної ділянки, з огляду також і на те, що у органу ДВС відсутній законодавчо врегульований обов'язок щодо встановлення фактичного стану земельної ділянки.

Виходячи з принципу обов'язковості судового рішення, яким у даній справі встановлено підстави для повного звільнення земельної ділянки від будівлі, а також з метою захисту порушених прав позивача, який реалізується саме у виконавчому провадженні, колегія суддів зазначає, що доводи скарги Якушової О.М. щодо бездіяльності органу ДВС при виконанні судового рішення у даній справі не доведені належними та допустимими доказами, у органу ДВС були відсутні підстави закривати виконавче провадження у зв'язку з його добровільним виконанням, оскільки примусове виконання рішення шляхом звільнення земельної ділянки є наслідком невиконання рішення суду Якушовою О.М. у добровільному порядку.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13) Європейський суд з прав людини констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Процедура розгляду справи судами повинна відповідати вимогам статті 6 Конвенції та положенням законодавства України та має бути збалансована з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Керуючись практикою Європейського Суду з прав людини, колегія суддів зазначає, що у Рішенні «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року) Високий Суд вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції у даній справі обставини та докази на їх підтвердження, перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права та відповідність рішення нормам процесуального права, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повністю враховані вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 24.04.2018, оскаржувана ухвала відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Якушової О.М. залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 22.11.2018 у справі № 22/6пн залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передб Повний текст постанови буде складено у встановлені законом строки.

Повний текст постанови складено 18.02.2019

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.В. Плахов

Суддя О.В. Шевель