ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2019 р. Справа №914/504/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Орищин Г.В.,

суддів Галушко Н.А.,

Желіка М.Б.,

секретар судового засідання Лялька Н.Р.,

розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства Приватна агроторгова фірма "Винниківська"

на рішення Господарського суду Львівської області від 27.06.2018 (повний текст складено 09.07.2018, суддя Матвіїв Р.І.)

у справі № 914/504/18

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м.Київ

до відповідача Приватного підприємства Приватної агроторгової фірми "Винниківська", с. Чишки, Пустомитівський район, Львівська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Юркомплект", м. Тернопіль

про стягнення 670253,78 грн.,

представники:

- від позивача - Жарський І.Р.,

- від відповідача - Чопик П.М.,

16.03.2017 до Господарського суду Львівської області надійшов позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк (надалі - ПАТ КБ) «Приватбанк» до Приватного підприємства Приватної агроторгової фірми (надалі - ПП ПАФ) «Винниківська» про стягнення 369698,82 грн. заборгованості за кредитом, 184635,52 грн. заборгованості за процентами та 115919,44 грн. пені (а.с. 7-8).

У зв'язку з надходженням вказаного позову, судом було відкрито провадження у справі №914/504/18, а ухвалою від 25.04.2018 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) «Юркомплект» (а.с. 58-59).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.06.2018 (а.с.149-156) вказаний позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 369698,82 грн. заборгованості за кредитом, 184635,52 грн. заборгованості за процентами та 112233,31 грн. пені.

Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджуються наступні факти: факт укладення між сторонами договору про банківське обслуговування, що оформлений як договір приєднання; факт отримання відповідачем кредитних кошів від банку; факт виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості по основному боргу та процентах за користування кредитними коштами. В той же час, суд дійшов висновку про наявність підстав лише для часткового задоволення позовної вимоги про стягнення пені через помилковість розрахунку останньої.

Дане рішення оскаржив відповідач, оскільки вважає, що при його прийнятті суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а також порушив норми процесуального та неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. При цьому, відповідач покликається на наступне:

1) помилковим є висновок суду про те, що між сторонами було укладено договір банківського обслуговування шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та заяви на відкриття поточного рахунку №26001053824453, оскільки:

- позивач не довів, що відповідні заяви відповідача є стандартними формулярами;

- заяви відповідача не містять всіх істотних умов договору про відкриття банківського рахунка (зокрема, інформації про тип операцій та строк дії договору) та кредитного договору (зокрема, інформації про розмір кредиту, розмір плати за кредит, умови видачі та погашення кредиту, умови плати за кредит, строк дії договору);

- відповідно до умов Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, яка затверджена постановою правління Національного банку України від 12.11.2003, договір про відкриття банківського рахунка повинен укладатися в письмовій формі, а заява про відкриття банківського рахунка є лише підставою для укладення договору;

- з офіційного сайту позивача вбачається, що до Умов та правил надання банківських послуг в період з 09.07.2014 по 06.09.2016 більше 20-ти разів вносились зміни. Таким чином, станом на момент подання заяви про відкриття банківського рахунка (09.07.2014) відповідач не міг знати про те, яка редакція Умов та правил надання банківських послуг буде чинною станом на 06.09.2016 та 08.09.2016 (тобто, станом на дати, коли відбувся рух коштів по рахунку №26001053824453);

2) суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заявки на гарантовані платежі від 06.09.2016 та 08.09.2016, на підставі яких відбувся рух коштів по рахунку №26001053824453, були підписані саме ПП "ПАФ "Винниківська" шляхом використання електронно-цифрового підпису його уповноваженої особи. Докази цього в матеріалах справи відсутні;

3) рахунок №26001053824453 є поточним рахунком, а отже, по ньому неможливо здійснювати операції на суму коштів, що перевищує фактичний залишок коштів на рахунку (овердрафт, овернайт, позика, кредит);

4) покликання позивача на виписки по рахунках №20620053701704, 20625053701248 та 20670053710819 є безпідставними, оскільки вказані виписки не свідчать про надання відповідачу саме кредитних коштів та, крім того, вони стосуються номерів рахунків, які на ім'я відповідача не відкривалися;

5) в матеріалах справи відсутні первинні документи, які б підтверджували факт перерахування відповідачем на користь позивача двох платежів в розмірі 30000,00 грн. та 20000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості по процентах за користування кредитом. Таким чином, покликання суду першої інстанції на ці платежі, як на обставину, що свідчить про визнання відповідачем боргу, є безпідставним;

6) розрахунок пені здійснений з порушенням ч.6 ст.232 ГК України та ст. 256 ЦК України.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У своєму відзиві він зазначив наступне:

1) підписана відповідачем заява про відкриття поточного рахунку та заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку, які розміщені на офіційному сайті банку, свідчать про укладення між сторонами договору на обслуговування банківського рахунку, який укладений між сторонами в порядку ст. 634 ЦК України. При цьому, відповідач не звертався до банку з приводу отримання відповідного договору в письмовій формі, як це передбачено Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні";

2) редакція Умов та правил надання банківських послуг, чинних станом на момент складення відповідачем заяви про приєднання до цих правил та заяви про відкриття банківського рахунку, знаходиться на сайті банку і відповідач не довів, що станом на 09.07.2014 таких правил не було на сайті банку; що представлений позивачем витяг з правил є іншою редакцією, ніж редакція станом на 09.07.2014;

3) Умовами та правилами надання банківських послуг передбачено можливість надання послуги "Гарантований платіж", яка може бути надана за рахунок власних коштів клієнта, так і за рахунок коштів банку, тобто, в кредит. Змістом вказаної послуги є оплата вартості товарів, робіт, послуг, які придбаваються клієнтом з відстрочкою платежу при умові гарантування банком своєчасності здійснення платежу. При цьому, з матеріалів справи випливає, що відповідач ініціював надання вказаної послуги банком, подавши заявки на гарантовані платежі від 06.09.2016 та 08.09.2016. При цьому, зі змісту вказаних заявок вбачається, що відповідач ініціював надання послуги "Гарантований платіж" за рахунок кредитних коштів на загальну суму 369698,82 грн.;

4) голослівними є твердження скаржника про безпідставність взяття до уваги судом першої інстанції при вирішенні спору двох платежів в розмірі 30000,00 грн. та 20000,00 грн., які були здійснені відповідачем на користь позивача, оскільки в силу ч.1 ст.74 ГПК України обов'язок по доказуванню лежить на кожній стороні процесу;

5) твердження скаржника про безпідставність нарахування пені спростовуються Умовами та правилами надання банківських послуг, якими встановлено як збільшений строк нарахування неустойки, так і збільшений термін позовної давності на вимогу про сплату неустойки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне:

09.07.2014 директором ОСОБА_8 та головним бухгалтером ОСОБА_9 від імені ПП "ПАФ "Винниківська" було подано заяву від 09.07.2014 про відкриття поточного рахунка (а.с. 13). Про те, що вказана заява подана вказаними особами свідчать їхні підписи на заяві, а про те, що вона стосується саме відкриття рахунка для юридичної особи ПП "ПАФ "Винниківська" - відбиток печатки на заяві, з якого вбачаються реквізити цієї юридичної особи (найменування та ідентифікаційний код). Також, про те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 діяли саме від імені юридичної особи свідчить зазначення їхніх посад у заяві.

Вказана заява була прийнята провідним персональним менеджером ПАТ КБ "Приватбанк" ОСОБА_7, на ній зазначено номер відкритого поточного рахунку - №26001053824453 та його валюта - гривня.

В цей же день, 09.07.2014, директором ОСОБА_8 від імені ПП "ПАФ "Винниківська" було подано до ПАТ КБ "Приватбанк" заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг (а.с. 14), у якій висловлено згоду з Умовами та правилами надання банківських послуг, що розміщені на сайті банку www.рb.uа, та Тарифами банку, які разом з даною заявою становлять договір банківського обслуговування. Також, у вказаній заяві ПП "ПАФ "Винниківська" надало згоду на ведення документального обігу з банком як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладення електронного цифрового підпису.

Вказана заява містить підпис ОСОБА_8 та відбиток печатки ПП "ПАФ "Винниківська".

В подальшому, як стверджує ПАТ КБ "Приватбанк", ПП "ПАФ "Винниківська" подало до банку дві заявки на гарантований платіж (доручення на договірне списання), які були підписані в системі інтернет-клієнт-банк Приват24, а саме:

1) заявку №3 від 06.09.2016 (а.с. 17) із наступними реквізитами: а) сума платежу - 292237,93 грн. (за рахунок власних коштів 0 грн., за рахунок кредитних коштів банку 292237,93 грн.); б) отримувач - ТзОВ «Юркомплект», код ЄДР 33539217, рахунок 26005060292539; в) призначення платежу - оплата згідно з рахунком №795 від 16.08.16р. за запчастини в сумі 243531,61 грн., ПДВ 20% 48 706,32 грн.; г) дата зарахування коштів отримувачу - 07.11.2016; ґ) строк повернення кредиту - 07.11.2016.

2) заявка №4 від 08.09.2016 (а.с. 18) із наступними реквізитами: а) сума платежу - 77460,89 грн. (за рахунок власних коштів 0 грн., за рахунок кредитних коштів банку 77460,89 грн.); б) отримувач - ТзОВ «Юркомплект», код ЄДР 33539217, рахунок 26005060292539; в) призначення платежу - доплата за запчастини згідно з рахунком №795 від 07.09.16р. у сумі 64 550,74 грн., ПДВ 20% 12 910,15 грн.; г) дата зарахування коштів отримувачу - 07.11.2016; ґ) строк повернення кредиту - 07.11.2016.

Вказані заявки були виконані банком, в підтвердження чого ПАТ КБ "Приватбанк" надав виписки по рахунках №20620053701704 [26001053824453], №20625053701248 та №20670053710819 [26001053824453] (а.с. 19-21).

За твердженням банку, відповідач не повернув надані йому кредитні кошти, внаслідок чого, відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, відповідачу було нараховано проценти за користування кредитом та пеню (а.с. 22). В своєму розрахунку заборгованості банк також зазначає про те, що 31.08.2017 відповідач сплатив йому 30000,00 грн., а 29.09.2017 - 20000,00 грн., які були зараховані банком в рахунок оплати процентів.

Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 вказаної норми визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 207 ЦК України (в редакції на дату підписання заяви від 09.07.2014) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно -числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частиною 2 ст. 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частинами 1, 2 статті 1067 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому (ч.1 ст. 634 ЦК України).

Особливістю договору приєднання є те, що одна сторона приймає і погоджується із запропонованими іншою стороною умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Виходячи з позовних вимог, саме про такий договір зазначив банк.

Зважаючи на вищевказані положення законодавства, а також беручи до уваги те, що заява про відкриття рахунка та заява про приєднання до умов і правил надання банківських послуг були оформлені від імені ПП "ПАФ "Винниківська" належними посадовими особами, про що свідчать їхні підписи та відбиток печатки підприємства, судова колегія вважає, що 09.07.2014 між ПП "ПАФ "Винниківська" та ПАТ КБ "Приватбанк" було досягнуто згоди про укладення договору на обслуговування банківського рахунка.

В той же час, колегія суддів наголошує на тому, що укладення сторонами договору на обслуговування банківського рахунка не означає, що сторони автоматично досягли згоди щодо укладення між ними кредитного договору.

Відповідно до умов і правил надання банківських послуг, на які покликається банк, для надання кредитних коштів, в тому числі в рамках послуги "Гарантовані платежі", клієнт повинен вчинити певні активні дії, а саме, подати відповідну заявку.

Вказане узгоджується з положеннями ЦК України, відповідно до яких за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України); кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України); договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України).

Таким чином, факт існування між сторонами кредитних правовідносин в розумінні ст.1054 ЦК України, повинен бути підтверджений волевиявленням сторін, яке оформлене належним чином.

Як було зазначено вище, у заяві про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, сторони досягли між собою згоди на використання в документообігу між ними електронного цифрового підпису.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частинами 1-3 статті 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис" передбачено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про електронний цифровий підпис" Сертифікат ключа містить такі обов'язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

В той же час, матеріали справи не містять жодних доказів того, що саме відповідачем (уповноваженою особою відповідача) підписано заявку №3 від 06.09.2016 та заявку №4 від 08.09.2016 на гарантований платіж (доручення на договірне списання). Вказані заявки не містять власноручного підпису представника відповідача, а також з них не вбачається, що вони підписані електронним цифровим підписом.

Особистий ключ має властивості прихованого файлу, в якому відображається, зокрема, повне ім'я, номер сертифікату, початок строку дії та завершення строку дії.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено ні факту укладення кредитного договору, ні факту підписання заявок №3 від 06.09.2016 та №4 від 08.09.2016 від 16.06.2011 з боку ПП "ПАФ "Винниківська", в тому числі, шляхом використання електронного цифрового підпису.

Зважаючи на цю обставину, суд не вважає за можливе застосувати до правовідносин між сторонами положення чинного законодавства, що стосуються надання та повернення кредитів, а також положення розділу 3.2.2 умов і правил надання банківських послуг, на які покликається позивач.

Також, колегія суддів вважає безпідставними покликання місцевого господарського суду на те, що, нібито, 31.08.2017 та 29.09.2017 відповідач погасив позивачу частину суми процентів за користування кредитом в розмірі 50000,00 грн. Вказані обставини не доведені належними та допустимими доказами, які б могли про це свідчити. Розрахунок позивача не є таким доказом, а з долучених ним банківських виписок цієї обставини не вбачається.

Додатково, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне:

1) банківські виписки, на які покликається позивач, сформовані по рахунках №20620053701704 [26001053824453], №20625053701248 та №20670053710819 [26001053824453]. В той же час, номер банківського рахунка відповідача - №26001053824453;

2) у матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами угоди щодо надання відповідачу доступу до системи клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, а також докази отримання відповідачем електронного цифрового підпису в акредитованому центрі сертифікації ключів, зокрема, у ПАТ КБ "Приватбанк";

3) позивачем не доведено, які саме Умови та тарифи були розміщені на сайті позивача на час відкриття банківського рахунку, тобто, на час укладення договору приєднання, тобто до якої саме редакції Умов та тарифів приєднався та зобов'язався виконувати відповідач. З наданих позивачем Умов та тарифів неможливо встановити їх чинність та дію станом саме на 09.07.2014.

Зважаючи на вищенаведене в сукупності, позовна заява ПАТ КБ "Приватбанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів за користування кредитом та пені, що нарахована на суму кредиту, що нараховувалися в порядку розділу 3.2.2 умов і правил надання банківських послуг, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

У зв'язку з вищевикладеним, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції, відповідно до положень ст. 129 ГПК України, слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Приватна агроторгова фірма «Винниківська» задоволити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 27.06.2018 у справі №914/504/18 скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м.Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код 14360570) на користь Приватного підприємства «Приватна агроторгова фірма «Винниківська» (81144, Львівська обл., Пустомитівський район, село Чишки, Бічна Шептицьких, будинок 16, ідентифікаційний код) 15081,00 грн. судового збору за розгляд справи в апеляційному господарському суді.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 15.02.2019.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік