ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року

м. Харків

Справа № 641/9495/15-ц

Провадження № 22-ц/818/544/19

Харківський апеляційний суд в складі судової колегії судової палати у цивільних справах:

Головуючого: Овсяннікової А.І.

Суддів: Сащенко І.С., Котелевець А.В.

при секретарі - Чабан А.В.

учасники справи:

позивач:

ОСОБА_1

представник ОСОБА_2

відповідач:

ОСОБА_3

Представник ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу №641/9495/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та визнання права особистої власності та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2018 року, ухвалене суддею Чайка І.В., -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та визнання права особистої приватної власності.

В обгрунтування позову зазначає, що він з ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з 14 листопада 2009 року. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2015 року шлюб між ними розірваний. В період шлюбу 05 квітня 2012 року ними за 284000грн. придбано квартиру АДРЕСА_1. Кошти на її придбання були надані ним після продажу його особистого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 за 254400грн., яку він успадкував після смерті матері ОСОБА_5 Вказанні обставини підтверджуються договорами купівлі-продажу квартир, які були укладені в один день у одного того ж самого нотаріуса. Різниця у вартості за спірну квартиру - 29600грн. була сплачена ними зі спільних коштів та складає 10% від її вартості. Його частка у спірному майні складає 95/100 частини квартири. Крім того, 08 лютого 2011 року ним був придбаний автомобіль VOLKSWAGEN BESTEL, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску та зареєстрований на його ім'я. Автомобіль придбаний за кошти, отримані з продажу його особистого майна, а саме автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER, реєстраційний номер НОМЕР_2, що підтверджується довіреністю, засвідченою приватним нотаріусом 31 січня 2011 року на експлуатацію та розпорядження автомобілем. Крім того, була складена розписка на ім'я ОСОБА_6 про отримання грошей від продажу транспортного засобу.

З урахуванням останніх уточнень просить визнати за ним право особистої приватної власності на 95/100 частин квартири АДРЕСА_1, а за ОСОБА_3 визнати право власності на 5/100 частин квартири; визнати за ним право особистої власності на автомобіль VOLKSWAGEN BESTEL, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску.

У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернула до суду із зустрічним позовом, в обгрунтування якого зазначає, що 08 лютого 2011 року вони за спільні кошти придбали автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель BESTEL, 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Автомобіль зареєстровано на ім'я відповідача. Ринкова вартість автомобіля складає 137 729,57грн., що підтверджується проведеною по справі експертизою. 05 квітня 2012 року ними також придбано квартиру АДРЕСА_1 за 284 000грн. при наступних обставинах - 05 квітня 2012 року ОСОБА_1 продав за 250 000грн. квартиру АДРЕСА_2, яка належала йому на праві приватної власності та 05 квітня 2012 року вона взяла у борг у ОСОБА_7 кошти в сумі 100000грн. з метою придбання спірної квартири. Придбання квартири відбулося за позичені нею кошти, а також за кошти, які ОСОБА_1 отримав за продаж квартири, що належала йому на праві приватної власності. Отже, її частка у спірній квартирі складає 18/100частин, оскільки позика була нею здійснена в інтересах родини.

Просить суд з урахування уточнень стягнути з ОСОБА_1 на її користь грошову компенсацію у розмірі 50% ринкової вартості автомобіля VOLKSWAGEN BESTEL, що складає 68864,78грн. та припинити її право спільної часткової власності на 1/2 частину вказаного автомобіля; визнати за нею право власності на 18/100 частин квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 95/100 частини квартири АДРЕСА_1.

Відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 в частині визнання за ним права особистої приватної власності на автомобіль VOLKSWAGEN BESTEL, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску.

Зустрічний позов ОСОБА_3 - задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину автомобіля VOLKSWAGEN BESTEL, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску, та залишено автомобіль у спільній частковій власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 5/100 частин квартири АДРЕСА_1.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 - відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що спірна квартира придбана в період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за кошти, отримані ОСОБА_1 від продажу квартири, яка йому належала в порядку спадкування, та за спільні кошти з ОСОБА_3, що складає 10% від вартості квартири; половина цієї суми, як сумісних коштів подружжя, складає 5%.

Що стосується пояснень, що спірний автомобіль був придбаний за кошти від продажу автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER, який був придбаний ОСОБА_1 до укладення шлюбу з ОСОБА_3, то згідно інформації регіонального сервісного центру в Харківській області, зазначений автомобіль і до цього часу зареєстрований за ОСОБА_1

ОСОБА_1 не надано суду належних доказів продажу ним автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER та отримання за нього грошових коштів.

Оскільки відсутня згода одного з подружжя на отримання грошової компенсації та невнесення коштів на депозит суду, вимога ОСОБА_3 стосовно стягнення з ОСОБА_1 на її користь грошової компенсації та припинення права спільної часткової власності на автомобіль задоволенню не підлягає.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду в частині відмови йому у позові про визнання за ним права особистої приватної власності на автомобіль - скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що він продав належний йому автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER ОСОБА_6 без оформлення договору купівлі-продажу у нотаріуса. Факт отримання грошей за зазначений автомобіль підтверджує розпискою.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити про задоволення її позову у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що на придбання спірної квартири нею були позичені грошові кошти в розмірі 100000грн. Угоду купівлі-продажу укладала і підписувала саме вона. На момент укладання договору в неї в наявності було 100000грн. і для укладання угоди додатково потрібно було 184000грн. Саме цю суму 184000грн. їй передав ОСОБА_1 від проданої ним власної квартири.

Оскільки автомобіль є фізично неподільним майном; виділ частки в натурі неможливий її вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на її користь 50% грошової компенсації вартості автомобіля підлягають задоволенню.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг вважає, що скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що з 14 листопада 2009 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2015 року шлюб між ними розірваний.

05 квітня 2012 року ОСОБА_1 продав за 254000грн. ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_2, яка належала йому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 01 липня 2009 року.

В цей же день, 05 квітня 2012 року ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу придбала за 284000грн. квартиру АДРЕСА_1.

Згідно ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України.

Згідно роз'яснень, які містяться в п.п.23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Оскільки законом презюмується виникнення права спільної сумісної власності щодо майна, набутого подружжям у шлюбі, то обов'язок з доведення тієї обставини, що майно, придбане у шлюбі, є особистою власністю одного з подружжя, покладений на останнього.

Як свідчать матеріали справи 05 квітня 2012 року, тобто у день укладання договору купівлі-продажу спірної квартири, ОСОБА_3 взяла в борг у ОСОБА_9 грошові кошти у розмірі 100000грн. з метою придбання квартири в м. Харкові строком до 05 квітня 2014 року, що підтверджується ксерокопією розписки (т.І, а.с.35). При цьому в тексті розписки прямо зазначено, що кошти отримуються для придбання квартири.

Згідно пояснень ОСОБА_3, яка була також допита в суді першої інстанції в якості свідка, договір купівлі-продажу спірної квартири укладала саме вона; при собі у неї було 100000грн., які вона отримала у позику від ОСОБА_9; 184000грн, яких не вистачало, надав їй відповідач, які були отримані ним від продажу його особистої квартири.

Допитаний в суді першої інстанції ОСОБА_9 у якості свідка підтвердив факт надання ОСОБА_3 у борг 100000грн.

Отже вважати, що всі отримані ОСОБА_1 кошти від продажу його особистої квартири в розмірі 254000грн. були надані його дружині на придбання спірної квартири - не можна.

ОСОБА_3 доведено факт придбання спірної квартири за грошові кошти, які складалися, в т.ч. з 100000грн. отриманих нею у позику.

Крім того, як вбачається з п.1.5 договору купівлі-продажу ОСОБА_1 надає згоду своїй дружині ОСОБА_3 на придбання спірної квартири.

При цьому, ні в заяві, ні в договорі ОСОБА_1 не зазначає, що 254000грн. є його особистими коштами.

Згідно ч.3 ст.61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Оскільки грошові кошти в розмірі 100000грн. були позичені ОСОБА_3 у період шлюбу та використані в інтересах сім'ї, на придбання спірної квартири, частка ОСОБА_3 складає 50000грн. (100000грн. / 1/2), що становить 18/100 частин спірної квартири.

Отже, при розподілу спільного майна подружжя суд вважає, що позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню та за нею слід визнати право власності на 18/100 частин квартири, за ОСОБА_1 - на 82/100 частин квартири.

У період шлюбу сторонами було придбано автомобіль «Volkswagen Bestel», державний номерний знак НОМЕР_1, 1999 року випуску, дата реєстрації 08 лютого 2011 року.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Випадки, коли співвласник майна бажає позбутися належної йому частки в спільному майні шляхом отримання від інших співвласників компенсації вартості належної йому частки та визнання за останніми права власності на все майно регулюються ст. 364 ЦК України.

Згідно положень ч.ч.1, 2 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Автомобіль є фізично неподільною річчю, виділ частини автомобіля в натурі неможливий, тому позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації підлягають задоволенню.

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи ринкова вартість автомобіля «Volkswagen Bestel» складає 137 729, 57 грн.

Таким чином, розмір грошової компенсації складатиме 68864,78 грн. (137 729, 57 грн. / 1/2).

Доводи ОСОБА_1, що автомобіль був придбаний за кошти від продажу автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER, який був придбаний ним до укладення шлюбу з ОСОБА_3 колегією суддів не приймаються.

Згідно інформації регіонального сервісного центру в Харківській області від 20 грудня 2017 року, автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER, реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на день надання такої інформації, зареєстрований за ОСОБА_1

Як вбачається з розписки від 02 лютого 2011 року, на яку посилається ОСОБА_1, автомобіль ним був проданий ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу від 08 лютого 2011 року. Вартість автомобіля складала 36000грн.

На підтвердження даного факту ОСОБА_1 надана довіреність на право управління автомобілем з правом часткового або повного передоручення, яка датована 31 січня 2011 року.

Отже, договір купівлі-продажу автомобіля від 08 лютого 2011 року відсутній; оформлення довіреності та розписки не свідчить про вчинення продажу автомобіля згідно вимого закону.

За таких обставин вважати, що автомобіль є особистою власністю ОСОБА_1 - не можна.

Згідно п.п.1,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2018 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_3 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_4) право власності на 82/100 частини квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_3 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5) право власності на 18/100 частин квартири АДРЕСА_1.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання за ним права особистої приватної власності на автомобіль VOLKSWAGEN BESTEL, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_4) на користь ОСОБА_3 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5) грошову компенсацію у розмірі 68864,78 грн.( шістдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні сімдесят вісім копійок) та припинити право спільної часткової власності ОСОБА_3 на 1/2 частину автомобіля VOLKSWAGEN BESTEL, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повну постанову складено 15 лютого 2019 року.

Головуючий Овсяннікова А.І.

Судді Котелевець А.В.

Сащенко І.С.