Справа № 301/2831/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 лютого 2019 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів СОБОСЛОЯ Г.Г., ГОТРИ Т.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Іршавського районного суду Марковича І.І. від 26 грудня 2018 року, повний текст якої складено 26 грудня 2018 року, про визнання неподаною та повернення заяви у справі № 301/2831/18 за її позовом до ОСОБА_3 та Іршавської районної ради Закарпатської області про скасування будівельного паспорта та дозволу на виконання будівельних робіт, -

встановив:

ОСОБА_2 оскаржила ухвалу судді Іршавського районного суду від 26.12.2018, якою визнано неподаною та повернуто їй заяву у справі за вищезазначеним позовом. На думку апелянта, ухвалу постановлено з порушенням норм процесуального права, оскільки ухвалу судді від 20.12.2018, якою заяву було залишено без руху, вона не отримувала, тому не мала реальної можливості її виконати. Крім того, в ухвалі про залишення заяви без руху необґрунтовано вказано про начебто неприєднання до позовної заяви певних документів (дозволу на виконання будівельних робіт, будівельного паспорта), а ті копії документів, що приєднані, не засвідчені належним чином. Так, позивач додав до заяви та засвідчив своїм підписом аркуші будівельного паспорта на ім'я ОСОБА_3, копію цього документа в повному обсязі вона не може отримати з об'єктивних причин, що доводить відповідними доказами. Просить ухвалу від 26.12.2018 скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляції, перевіривши матеріали справи, суд приходить до такого.

Визнаючи ухвалою від 26.12.2018 заяву неподаною із поверненням позивачу (а.с. 51), суддя суду першої інстанції виходив із того, що позивач не виправив недоліки заяви, що зазначалися в ухвалі від 20.12.2018 про залишення заяви без руху (а.с. 49). Проте, з таким судовим рішенням погодитись не можна, оскільки його ухвалено з порушенням норм процесуального права.

В ухвалі від 20.12.2018 про залишення заяви без руху вказано на невідповідність заяви вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а саме: не приєднано дозвіл на виконання робіт з будівництва, виданий органом ДАБК України ОСОБА_3 щодо гаража та господарських приміщень по АДРЕСА_1; не приєднано будівельний паспорт на будівлі по АДРЕСА_2, виданий ОСОБА_3 відділом будівництва та архітектури Іршавської райради від 04.09.1996; відповідно до ст. 95 ЦПК України копії письмових доказів належно не засвідчені.

Норми ЦПК України передбачають, зокрема, що:

позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви; якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ст. 83 ч.ч. 2, 4);

учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом (ст. 84 ч. 1);

позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (ст. 175 ч. 3 п.п. 5, 8);

у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про … витребування доказів …; позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ст. 177 ч.ч. 3, 5).

Тобто, у позовній заяві зазначаються і до неї додаються докази, наявні у позивача, а в разі відсутності у позивача певних доказів і він самостійно не може їх отримати заявляється відповідне клопотання про витребування доказів. Як убачається зі змісту позовної заяви (а.с. 3-11) та доданих до неї документів (доказів) (а.с. 12-39), позивач вказав на відсутність у нього певних доказів, навів причину цього та заявив клопотання про витребування саме тих доказів, відсутністю яких у подальшому була обґрунтована ухвала судді від 20.12.2018, до заяви позивач додав засвідчені своїм підписом із проставленням дати засвідчення копії документів. Такі дії позивача узгоджуються з нормами цивільного процесуального закону.

За таких обставин, суду належало розв'язати відповідне клопотання порядком, що випливає з положень ст.ст. 83, 84, 182, 197 та інших норм ЦПК України та забезпечує можливість учасникам процесу здійснювати свої процесуальні права, виконувати процесуальні обов'язки, а також забезпечує можливість належної підготовки до розгляду справи. Такі дії не були вчинені, натомість суддя необґрунтовано залишив заяву без руху. Доводи апелянта щодо незаконності ухвали від 20.12.2018 про залишення заяви без руху є слушними.

Відповідно до ст. 185 ч.ч. 1, 2 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху; в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Виходячи з необхідності виконання цих вимог, за змістом ст. 272 ч. 5 ЦПК України та відповідно до Розділу 21 Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої наказом ДСА України від 17.12.2013 № 173 (зокрема, п. 21.2.), копія ухвали про залишення заяви без руху направляється особі рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про вручення, це повідомлення після повернення до суду приєднується до матеріалів справи.

У наявних матеріалах немає доказів направлення судом позивачу копії ухвали про залишення заяви без руху рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про вручення, як немає й доказів одержання позивачем цього процесуального документа. Сам по собі лист суду від 20.12.2018 (а.с. 50) за відсутності повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення із підписом адресата про одержання кореспонденції таким доказом не є.

Таким чином, доводи, якими обґрунтована апеляція, знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, суд порушив норми процесуального права при вирішенні питання щодо руху позовної заяви, що призвело до необґрунтованого визнання заяви неподаною та повернення її позивачу.

Відтак, оскільки розгляд справи та вирішення процесуальних питань, що випливають із факту пред'явлення позову, належать до компетенції суду першої інстанції (ст. 23 ч. 1, ст.ст. 184, 186, 187 ЦПК України), апеляцію на підставі ст. 379 ч. 1 п. 4 ЦПК України слід задовольнити, ухвалу судді суду першої інстанції від 26.12.2018 про визнання заяви неподаною та повернення її позивачу скасувати, справу в частині питання про відкриття провадження передати для продовження розгляду до того ж суду. Зі скасуванням ухвали від 26.12.2018 ухвала судді від 20.12.2016 про залишення заяви без руху, яка згідно з нормами ЦПК України не є самостійним об'єктом апеляційного оскарження, втрачає правове значення і не потребує в даній справі ухвалення окремого процесуального рішення.

Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 379 ч. 1 п. 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 задовольнити, ухвалу судді Іршавського районного суду від 26 грудня 2018 року скасувати, справу в частині питання про відкриття провадження передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, який є днем складення повного судового рішення, і оскарженню не підлягає.

Судді