13.02.19

22-ц/812/95/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 490/3098/17 Категорія 41

Провадження № 22-ц/4812/95/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року Судова колегія судової палати з цивільних справ Миколаївського апеляційного суду в складі :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Бондаренко Т.З., Прокопчук Л.М.,

із секретарем судового засідання - Андрієнко Л.Д.,

за участю позивача - -ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідачки - ОСОБА_3,

представника відповідачки - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 жовтня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Гуденко О.А. у приміщенні суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, -

В С Т А Н О В И Л А :

В квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому посилався на те, що в березні 2016 року під час непланових зборів членів Садівничого товариства «Соснове» (надалі СТ «Соснове») на території вказаного товариства за адресою: АДРЕСА_1, відповідачка ОСОБА_3 під час виступу перед членами СТ «Соснове» негативно висловлювалась відносно нього - голови СТ «Соснове», а саме звинувачувала його в розкраданні разом із іншими членами товариства майна товариства, в порушених кримінальних провадженнях, притягненні до кримінальної відповідальності та інших махінаціях. Зазначені доводи відповідачки жодним чином не підтверджені ніякими доказами, а інформація, будучи поширена відповідачкою серед членів товариства та інших громадян під час зборів не відповідає дійсності та спростовується доказами. Більш того, поширена відповідачкою негативна інформація щодо нього порушує його особисті немайнові права, зокрема, ганьбить його честь, гідність, а також завдає шкоду його діловій репутації. Також позивач зазначав, що висловлена відповідачем інформація має характер наклепу, отже не є оціночним судженням, а тому підлягає спростуванню. Таким чином, позивач вважає, що має право на вимогу, щодо спростування недостовірної інформації, неправомірно поширеної відповідачем в публічному виступі і відео та доведеної до відома багатьох осіб з точки зору додержання ним законів України та загально прийнятих норм моралі. Поширена про нього інформація формує думку, що він є людиною низьких моральних принципів, особисто вчиняє діяння, направлені на знищення порядних людей, намагається їх принижувати та зробити їх життя неможливим, зловживаючи своїм статусом голови садівничого товариства. На підставі викладеного позивач просив суд визнати недостовірною інформацію відносно нього, поширену відповідачкою на непланових зборах членів СТ «Соснове» та відео, в якому вона звинуватила позивача в фінансових махінаціях пов'язаних з господарською діяльністю товариства. Також, просив суд зобов'язати відповідачку, не пізніше наступного дня, від набрання рішенням у даній справі законної сили, спростувати недостовірну інформацію, шляхом виступу на непланових зборах членів СТ «Соснове» з повідомленням про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 жовтня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги, надавши пояснення, аналогічні змісту апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Відповідачка та її представник ОСОБА_4 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( ст.263 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 264 ЦПК України).

Рішення суду зазначеним вимогам закону відповідає.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 на час виникнення спірних правовідносин був головою правління СТ «Соснове» щонайменше з 2010 року. Відповідно до розділу 4 Статуту СТ «Соснове» вищим органом управління товариства є загальні збори членів товариства, виконавчим органом є правління, яке очолює голова товариства, обраний загальним зборами, а для контролю за фінансово - господарською діяльністю товариства обирається ревізійна комісія. Відповідачка ОСОБА_3 була членом садівничого товариства.

На 20 березня 2016 року були призначені загальні збори учасників СТ «Соснове». В березні 2016 року під час непланових зборів членів Садівничого товариства «Соснове» на території цього Товариства по АДРЕСА_1 відповідачка як член товариства виступила щодо діяльності правління товариства і щодо необхідності підняти на загальних зборах товариства, які призначені головою правління на більш пізній час, питання щодо переобрання членів правління та неналежної їх діяльності.

Як вбачається з відеозапису цих зборів, під час їх проведення на майданчику біля будівлі правління, відповідачка на питання членів товариства з приводу того, чому збори проводяться не на території товариства, а у найманому приміщенні зазначила, що позивач сказав, що вже знятий зал на 300 осіб, хоча садівників у товаристві майже 900, отже він "відмиває кошти таким чином".

Також, отримавши певні бухгалтерські документи - звіти щодо витрачання коштів від членських внесків товариства відповідачка зазначила, що відсутні корінці від чеків про сплату внесків, що є документами суворої звітності, отже мабуть «вони обидва їх знищили, ці документи, а гроші в карман», а також висловила думку щодо незрозумілих витрат на розчищення сміття та надання матеріальної допомоги за кошти членів товариства.

Крім того, нею було зазначено, що "вони різали 15 км труб за гроші членів товариства, вивезли їх, а потім ще і продали, а гроші собі в карман". Зазначила, що по ОСОБА_1 ведуться три кримінальні справи, на ведення цих справ найняті юристи, послуги яких оплачуються за кошти Товариства, при цьому жодної справи не виграно в суді і по всіх справах судом вирішено зобов'язати його включити садівникам світло та виписані товариству штрафи. Зазначила, що коли ініціативна група членів Товариства прийшли до ОСОБА_1 з'ясовувати певні питання, то він їх виганяв, а раніше ще і посилав нецензурно. Також зазначила, що вона з 1986 року садівник, проте ОСОБА_1 їй відповідав, що не знає її, на що відповідачка відповіла йому, що це тому, що раніше він якщо і крав щось, то тихесенько трошки підщипував від товариства, а зараз він вже гребе екскаватором.

В матеріалах справи наявні судові рішення від 18.01.2011 року, від 07.06.2016 року та від 31.01.2017 року Новоодеського районного суду Миколаївської області у справах № 2-1952/2010, № 482/1628/15-ц, № 482/839/16-ц за позовами членів СТ до СТ «Соснове» про зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, за якими зобов'язано СТ «Соснове» відновити постачання електроенергії у садівничі будинки шляхом підключення до електромережі, визнано дії СТ «Соснове» по відключенню електропостачання до будинків позивачів - членів СТ незаконними та стягнуті судові витрати.

З пояснень допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які є членами товариства, вбачається, що на цих непланових зборах, про які не було офіційного оголошення і на які збирала людей сама відповідачка та інші з створеної нею ініціативної групи садівники, відповідачка казала, що ОСОБА_1 привласнює собі кошти товариства і це вона спеціально робила, щоб переобрати його як голову і самій зайняти його місце. Знають його, як чесну та порядну людину, який завжди належно виконував обов'язки голови правління і самі садівники його обирали.

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які також є членами товариства підтвердили, що на цих непланових зборах обговорювалася діяльність правління та ревізійної комісії товариства, ніяких конкретних звинувачень щодо позивача відповідачка не висловлювала, а люди зібралися для того, щоб обговорити витрачання спільних коштів товариства і було багато незадоволених роботою правління.

Приймаючи рішення судом були враховані положення ст. 34 Конституції України, ст. 201, 277, 297 ЦК України, частин 1 та 2 ст.30 Закону України «Про інформацію», якими передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Також судом були враховані роз'яснення, викладені в п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи», в яких також зазначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Оціночним судженням, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть

бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Отже, Верховний Суд України наголосив на тому, що оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, а відповідно до ст. 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим 04.11.1950, ратифікована 17.07.1997).

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» суд зазначає, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.

Зі змісту заявлених позовних вимог вбачається, що позивач просив суд, зокрема, визнати недостовірною інформацію відносно нього, поширену відповідачкою на непланових зборах членів СТ «Соснове» та відео, в якому вона звинуватила позивача у фінансових махінаціях, пов'язаних з господарською діяльністю садівничого товариства.

Згідно із частинами четвертою та сьомою статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Проте позивачем не були надані докази, що це за відео, хто його розповсюдив і чи взагалі цей запис був розповсюджений, яким чином і ким була зроблена відео зйомка.

Як роз'яснено у п. п. 15,18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і всебічно здійснювати своє особисте немайнове право.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що судом не встановлено сукупності усіх чотирьох обставин, які є підставою для задоволення позовних вимог, а тому підстави для визнання вказаної позивачем інформації недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права позивача відсутні. При цьому судом враховано, що у справах зазначеної категорії, саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Крім того, висловлювання, перераховані в позовній заяві не містять, будь-яких конкретних звинувачень у вчиненні злочинів чи фінансових махінацій саме позивача. Посилання на те, що: "вони щось кладуть собі у карман і гребе екскаватором (що?)", в другій частині є оціночними судженнями, а в першій не порушують честь та гідність позивача - оскільки сказано про декількох осіб.

На думку суду відповідачка надала власну оцінку діям позивача саме як особи, яка є головою правління СТ «Соснове», членом якого вона є, сплачує членські внески і має право голосу на загальних зборах його учасників, тобто висловила суб'єктивні оціночні судження з приводу діяльності позивача як виборної особи, які, в силу вимог закону, не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Приймаючи рішення суд виходив також з того, що відомості, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію повинні містити інформацію щодо конкретних фактів поведінки певної особи або конкретних обставин її життя; стосуватися певної сфери життя чи діяльності громадянина або організації, а саме інтимної сфери, професійної діяльності; містити загальну оцінку поведінки особи або конкретних обставин такої поведінки.

Стаття 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року встановлює, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Сама по собі ст. 10 Конвенції не забороняє обговорення або поширення отриманої інформації, навіть якщо виникають сумніви щодо її вірогідності. Якби це було не так, то це означало би необґрунтовані обмеження на свободу вираження поглядів, гарантовану Конвенцією.

Лише особиста здогадка або суб'єктивне сприйняття інформації, як образливої, не достатнє для встановлення того, що на особу безпосередньо впливала публікація чи поширення інформації. В обставинах справи має бути щось, щоб змусило іншу особу відчути, що твердження направлено на певну особу. (Рішення «Дюлдін та Кіслов проти Росії» 2007 р.).

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, суд дійшов висновку, що відповідачка на загальних зборах членів кооперативу лише повідомила про її особисте сприйняття фактів, які сталися за роки перебування позивача на посаді голови правління СТ, скориставшись своїм правом на вільне поширення інформації, передбаченим діючим законодавством. При цьому, зміст вищезазначеної інформації, не дає негативну оцінку особистим якостям чи поведінці позивача, як особистості, та не містить жодних образливих висловлювань стосовно його особи. Також суд дійшов висновку, що відповідачка хоча і висловилася про існування трьох кримінальних справ відносно ОСОБА_1, проте із подальших її пояснень вбачається, що вона говорить про рішення судів про визнання незаконними дій правління по відключенню електроенергії членам товариства, які дійсно набрали законної сили та за ними з товариства стягнуто судові витрати.

Врахував суд також і те, що відповідачка в будь-якому випадку висловлювалася не відносно певних вчинків чи якостей ОСОБА_1, як фізичної особи, а саме його діяльності як голови правління СТ "Соснове", що є виборною посадою згідно Статуту СТ "Соснове" та підзвітним загальним зборам товариства і одночасно головною посадовою особою і керівником виконавчого органу товариства. Отже, межа припустимої критики його діяльності в даному випадку є значно ширшою, ніж у звичайної особи.

За такого, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та зобов'язання відповідача спростувати дані відомості.

Висновки суду відповідають обставинам справи та законодавству, що регулює спірні правовідносини, в тому числі і зазначеному в тексті рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не в повній мірі врахував те, що відповідачка в ході непланових зборів членів Садівничого товариства «Соснове» під час виступу перед членами товариства негативно висловлювалась відносно позивача, а саме звинувачувала його в розкраданні разом із іншими членами товариства майна товариства, в кримінальних провадженнях, притягненні до кримінальної відповідальності та інших махінаціях, що дана інформація підтверджена оглядом в суді відеоматеріалу, не заслуговують на увагу як на підставу для скасування рішення суду, так як суд дав цим обставинам належну правову оцінку в сукупності з іншими обставинами по справі. Доводи апеляційної скарги фактично направлені на переоцінку тих доказів, які були предметом дослідження суду першої інстанції. Доводів про те, що суд не дав оцінки якимось доказам, апеляційна скарга не містить.

При цьому колегія суддів погоджується з тим, що Конституція України дійсно визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, а також право кожного на повагу до його гідності (ст.ст. 3, 28).

Але, поряд з цим, Конституція України гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.

За змістом ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. При вирішенні питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з'ясувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням, які не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Слід зазначити, що норма ч.1 ст. 30 Закону України «Про інформацію», яка встановлює підстави для звільнення від відповідальності за порушення законодавства про інформацію, має оцінюватися в загальному контексті цього Закону, зокрема статті 5, яка визначає право кожного на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватись своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язано з обов'язками і відповідальністю, є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського спокою, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб.

Проте, свобода слова не може бути безмежна та за її порушення користувача такої свободи може бути притягнуто до відповідальності. Водночас, висловлюючи певні факти або оціночні судження, навіть негативні, особа може бути звільнена від настання несприятливих наслідків за їх розповсюдження.

Європейський суд з прав людини окреслив ознаки, за наявності яких буде дотримана рівновага між принципами демократичного суспільства, свободи слова та права окремої особи на недоторканість її честі та гідності.

У справі «Фельдек проти Словаччини» визначено свободу вираження поглядів як одну з підвалин демократичного суспільства, передумовою самореалізації кожної особи. Вона застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», що сприймаються прихильно, або вважаються необразливими, чи сприймаються байдуже, а також до таких, що ображають, шокують або хвилюють. Стаття 10 Конвенції захищає не тільки суть висловлених ідей чи інформації, а й форму, в якій вони передаються.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Українська Пресс-группа» проти України» суд зауважив, що українські суди не можуть переходити межу розсуду, надану національним органам Конвенцією, та повинні враховувати мету, що переслідувалась при розповсюдженні інформації, а також суспільну необхідність.

В рішенні по справі «Газета «Україна-центр» проти України», яке знайшло своє відображення в Постанові Верховного суду України від 7 лютого 2011 року, суд зазначив, що враховуючи обов'язок невтручання у право на свободу вираження поглядів та розповсюдження інформації, що призвело б до порушення статті 10 Конвенції, національні суди повинні забезпечувати баланс між потребою захищати репутацію особи та правом розголошувати інформацію, яка становить суспільний інтерес. Суди мають враховувати пропорційність втручання та факт наявності можливості відповісти на оскаржуване розповсюдження. Суди не мають втручатись у право на свободу вираження поглядів та поширення інформації, що є необхідним у демократичному суспільстві.

Під інформацією, що має суспільний інтерес в контексті ч. 1 ст. 3 Конституції України слід розуміти інформацію, яка є важливою (життєво значимою) для значної частини населення на відповідній території.

Із запису на відео вбачається, що хоча відповідачка і посилалася на те, що стосовно позивача ведеться 3 кримінальні справи, але з подальшого її виступу зрозуміло, що мова йшла про цивільні справи, за результатами розгляду яких постановлені рішення не на користь товариства, що на товариство в зв'язку з цим накладені штрафні санкції, що для ведення цих справ укладаються угоди про надання правової допомоги, які оплачуються за рахунок коштів товариства. Під час розгляду справи в суді відповідачка та її представник пояснювали, що внаслідок юридичної необізнаності відповідачка переплутала кримінальні та цивільні справи, хоча з її висловлювань вбачається, що вона мала на увазі цивільні справи.

Матеріали справи містять судові рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 18.01.2011 року, від 31.01.2017 року у справах № 2-1952/2010, № 482/839/16-ц , а також ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 07.09. 2016р., якою залишено без змін рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 07.06.2016р. у справі № 482/1628/15-ц, за позовами членів СТ до СТ «Соснове» про зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, якими СТ «Соснове» було зобов'язане відновити постачання електроенергії у садівничі будинки шляхом підключення до електромережі, дії СТ «Соснове» по відключенню електропостачання до будинків позивачів - членів СТ було визнано незаконними, визнано незаконними рішення правління товариства в частині відмови у прийнятті в члени товариства та зобов'язано розглянути питання про прийняття особи в члени товариства як власника земельної ділянки та стягнуті судові витрати.

Аналіз зазначених обставин свідчить про те, що хоча виступ відповідачки на позапланових зборах членів садівничого товариства дійсно містив інформацію стосовно позивача про порушення щодо нього кримінальних справ, однак, дане висловлення мало під собою певне підґрунтя, та мало на меті не розповсюдження недостовірної інформації стосовно позивача чи наклепу на нього (поширення неправдивих відомостей з метою знеславити, зганьбити, заплямувати), а надання членам садівничого товариства інформації про те, на що витрачаються кошти членів товариства, яка становить загальний інтерес, оскільки є важливою для значної частини садівничого товариства, що є необхідним у демократичному суспільстві, а тому таке висловлювання не може бути розцінене як зловживання свободою слова.

Інші висловлювання відповідачки, виходячи із системного аналізу виступу відповідачки на незапланованих зборах, зафіксованому на відеозапису, який був досліджений в ході розгляду справи судом, з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів, зокрема, вживання гіпербол, об'єднаного однією головною думкою, однією оцінкою, а також метою, а саме надання членам садівничого товариства інформації, яка становить загальний інтерес, та привернення уваги членів садівничого товариства до порушень в фінансово - господарській діяльності з метою обговорення цих порушень на запланованих загальних зборах членів садівничого товариства та можливого переобрання голови та членів правління товариства, свідчать про те, що відповідачка під час незапланованих зборів членів садівничого товариства висловила суб'єктивні оціночні судження, свій особистий погляд про роботу позивача на посаді голови правління садівничого товариства, власну оцінку його поведінки та критичне судження стосовно ведення господарської та фінансової діяльності в товаристві головою та членами правління в цілому.

Пункт 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року містить роз'яснення, що відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

За таких обставин слід дійти висновку про те, що висловлення відповідачки на позапланових зборах членів садівничого товариства мало на меті не розповсюдження недостовірної інформації щодо позивача, а реалізацію відповідачкою свого конституційного права, визначеного ст. 34 Конституції України.

Чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності.

Отже, викладені у згаданому виступі під час позапланових зборах членів садівничого товариствав висловлювання відповідачки, не порушують особистих немайнових прав позивача. Вони свідчать про критичну оцінку діяльності правління садівничого товариства та ролі позивача в ній. Суб'єктивні думки, і погляди, в силу вказаних вимог закону, положень Конвенції, з врахуванням практики ЄСПЛ, не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості а тому не можуть бути спростовані у вказаний позивачем спосіб.

Водночас, як зазначено в п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року, якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову

репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі

скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК України

та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону про пресу, стаття 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення") у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій

чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.

Можливості захищати свої права у такий спосіб позивач не позбавлений.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Крім того, при прийнятті остаточного рішення у справі, колегія суддів враховує також те, що згідно положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 12 ЦК України особа вільно, на власний розсуд обирає способи захисту цивільного права. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України. Так під способами захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів розуміють закріплені законом матеріально - правові заходи примусового характеру, за допомогою яких суд здійснює поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав чи інтересів та вплив на правопорушника. Підставами позову згідно зі ст. 175 ЦПК України, які суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги. Предметом позову, є спосіб захисту права, який він просить суд застосувати до відповідачів і який викладається в резолютивній частині позовної заяви.

Як убачається з тексту позовної заяви, з якою позивач звернувся до суду, а саме її резолютивної частини, він просив суд визнати недостовірною тільки інформацію відносно нього, поширену відповідачкою на незапланованих зборах членів СТ «Сосонове» та відео, в якому вона звинуватила позивача в фінансових махінаціях, пов'язаних з господарчою діяльністю товариства. При цьому в ній не наведено конкретні висловлювання, які слід визнати недостовірною інформацією. Не містить резолютивна частина позовної заяви також вимог про визнання недостовірною інформацію про те, що стосовно позивача ведуться 3 кримінальні справи.

Таким чином, розглядаючи справу в межах заявлених в уставленому законом порядку позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну правову оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а отже, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, судова колегія,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складання її повного тексту до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді

Повний текст постанови складено 15 лютого 2019 року.