Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/687/19, cправа № 361/5099/18

04.02.2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

«04» лютого 2019 року м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_2;

відповідач – публічне акціонерне товариство «Українська залізниця»;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, винагороди за підсумками роботи за 2016 рік, вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини доходів у зв’язку із порушенням термінів їх виплати,

в с т а н о в и в:

       У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом, в якому просить стягнути із публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» заборгованість по заробітній платі у розмірі – 13 221 грн. 32 коп.; компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі

– 3 788 грн. 29 коп.; винагороду за підсумками роботи за 2016 рік у розмірі 50 % від окладу у сумі

– 2 603 грн. 00 коп.; вихідну допомогу у розмірі 3 середньомісячних заробітків у розмірі – 18 860 грн. 18 коп.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі – 68 565 грн. 07 коп.; компенсацію втрати частини доходів у зв’язку із порушенням термінів їх виплати у розмірі

– 3 762 грн. 80 коп.

       В обґрунтування вимог зазначається, що у період з 22 липня 2002 року по 17 липня 2017 року позивач перебував у трудових відносинах із публічним акціонерним товариством «Українська залізниця». Наказом від 17 липня 2017 року № 10590/ДН-ос позивача звільнено з роботи на підставі статті 38 КЗпП України у зв’язку із виходом на пенсію за віком. На час звільнення відповідач не сплатив позивачу заробітну плату, а також всі належні йому виплати при звільненні. З підстав поновлення порушених трудових прав позивач змушений звернутися до суду.

       Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

       У судове засідання позивач ОСОБА_2 не з’явився. 04 лютого 2019 року його представник ОСОБА_3 подала заяву про розгляд справи у її відсутність, в якій вказала, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

       Відповідач публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» у судове засідання представника не направив. Правом подати відзив на позовну заяву впродовж всього періоду розгляду справи по суті відповідач не скористався. 24 вересня 2018 року до суду надійшла заява від відповідача про перенесення розгляду справи на іншу дату та надання додаткового строку для підготовки відзиву. Разом з тим, відзив до суду поданий не був.

       Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

       З матеріалів справи вбачається, що сторони по даній справі перебували у трудових відносинах.

Так, наказом № 223/л від 22 липня 2002 року позивача прийнято на посаду заступника начальника відділу технічного обслуговування мереж передачі даних та термінального обслуговування державного підприємства «Донецька залізниця». Наказом № 1040/л від 22 листопада 2007 року ОСОБА_2 переведено заступником начальника відділу у відділ технічного обслуговування ОСОБА_4 центру державного підприємства «Донецька залізниця».

Відповідно до ЗУ №4442-IV від 23 лютого 2012 року, Постанови КМУ від 25 червня 2014 року № 200, державне підприємство «Донецька залізниця» реорганізоване шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Згідно із наказом правління публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» № 303 від 15 квітня 2016 року, ОСОБА_4 центр державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом перетворення у виробничий підрозділ «ОСОБА_4 центр» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Відповідно до наказу регіональної філії «Донецька залізниця» № 1/ос від 29 липня 2016 року з 01 серпня 2016 року продовжено трудовий договір з працівниками інформаційно-обчислювального центру державного підприємства «Донецька залізниця» у виробничому підрозділі «ОСОБА_4 центр» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» за їх згоди. У додатку № 1 до даного наказу під номером 149 значиться ОСОБА_2, розмір його посадового окладу складає 5 206 грн. 00 коп.

Відповідно до наказу № 21/ІОЦ від 21 березня 2017 року з 01 березня 2017 року позивачу збільшено оклад до 6 508 грн. 00 коп.

Як вбачається із наказу від 17 березня 2017 року № 19-ІОЦ з 20 березня 2017 року встановлено простій працівникам виробничого підрозділу «ОСОБА_4 центр» у зв’язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаної перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією.

Наказом регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» № 10590/ДН-ос від 13 липня 2017 року ОСОБА_2 звільнено з 17 липня 2017 року з роботи за власним бажанням у зв’язку із виходом на пенсію за віком стаття 38 КЗпП України. Із вказаного наказу вбачається, що ОСОБА_2 належить до виплати компенсація за 18 днів відпустки та вихідна допомога у розмірі 3 середньомісячних заробітків відповідно до пункту

3.26 колективного договору.

Відповідно до довідки № НОМЕР_1 від 10 квітня 2018 року ОСОБА_2 взято на облік як внутрішньо переміщену особу, фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно зі статтею 22 цього Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «ОСОБА_5 Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Як вбачається із правового висновку, викладеного у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року в справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Відповідно до розрахунків заробітної плати за березень-липень 2017 року позивачу нараховано до сплати у березні 2017 року - 4 140 грн. 93 коп.; у квітні 2017 року – 3 514 грн.

49 коп.; у травні 2017 року – 3 514 грн. 49 коп.; за червень 2017 року – 3 514 грн. 49 коп. Розмір заробітної плати за липень 2017 року відповідно до кількості відпрацьованих днів та розміру окладу складає – 3 408 грн. 95 коп. (6508/21*11). З урахуванням сплаченого позивачу авансу у сумі

2 053 грн. 04 коп., розмір недоплаченої заробітної плати із відрахуванням податку з доходу фізичних осіб та військового збору складає 691 грн. 17 коп. (3408,95-(3408,95*0,18)-(3408,95*0,015)=2744,21; 2744,21-2053,04=691,17). Всього заборгованість перед позивачем по заробітній платі за період з березня по липень 2017 року складає – 15 375 грн. 57 коп. Вказана сума підлягає до сплати позивачу без стягнення відповідних податків та зборів, оскільки її визначення здійснювалося судом з їх вирахуванням.

Щодо стягнення із відповідача на користь позивача компенсації за невикористану відпустку.

Положеннями частини першої статті 83 КЗпП України передбачено обов'язок роботодавця у разі звільнення працівника виплатити грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до частини другої статті 21 Закону України «Про відпустки» порядок обчислення заробітної плати працівникам за час відпусток, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається із матеріалів справи, в наказі про звільнення від 17 липня 2017 року

№ 10590/ДН-ос міститься інформація про те, що позивач має право на компенсацію за 18 днів невикористаної відпустки. Аналогічна інформація також міститься у довідці-розрахунку, кількість днів 18, розмір виплати складає 4 765 грн. 14 коп. Дана сума є нарахованою та відповідно податки та збори з неї не утримані.

Враховуючи вимоги частини першої статті 83 КЗпП України, частини другої статті

21 Закону України «Про відпустки» та пункту 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за 18 днів невикористаної відпустки у розмірі – 4 765 грн. 14 коп.

Відповідно до вищевказаного наказу про звільнення позивач також має право на виплату

3 середньомісячних заробітків відповідно до пункту 3.6 колективного договору. Із розрахунку заробітної плати за липень 2017 року ОСОБА_2 нараховано вихідну допомогу у розмірі

– 23 428 грн. 80 коп.

Щодо вимог про стягнення із відповідача на користь позивача нарахованої, але не виплаченої винагороди за підсумками роботи за 2016 рік, то вона задоволенню не підлягає з підстав недоведеності факту її нарахування.

Враховуючи ту обставину, що відповідач вимог закону про повний розрахунок при звільненні не дотримався, заробітна плата у встановлені строки не виплачувалася, внаслідок цього існує заборгованість по заробітній платі та іншим платежам, які підлягають стягненню з відповідача. Діючим законодавством саме на роботодавця покладений обов'язок своєчасно провести всі розрахунки та вжити всі необхідні заходи для цього заходи. Доказів, які б свідчили про своєчасний розрахунок, відповідач до суду не надав.

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Стаття 2 цього ж Закону встановлює, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2001 року було прийнято постанову № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.

Відповідно до пункту 1 вказаного Порядку його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Оскільки судом при розгляді даної справи встановлено наявність заборгованості по заробітній платі та її складових, суд приходить до висновку про стягнення компенсації позивачу втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, а саме у сумі 3 319 грн. 68 коп. Нарахування вказаної суми здійснено судом з урахування пункту 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.

Вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд дійшов наступного висновку.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті

116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов’язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України. При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду України від 27 березня 2013 року за № 6-15цс13.

При розгляді даної справи по суті відповідачем не наведено об’єктивних причин за наявності яких товариство не мало можливості своєчасно провести розрахунок з ОСОБА_2 по заробітній платі.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Період затримки розрахунку позивачем вказано 259 днів, тобто у період з 18 липня 2017 року по 31 липня 2018 року.

При розрахунку розміру середньомісячної заробітної плати судом враховуються роз’яснення пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати».

Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Згідно з підпунктом б пункту 4 розділу ІІІ Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Виходячи із наведеного, середньоденний заробіток складає 252 грн. 53 коп. (нарахована заробітна плата за останні два місяці червень та липень складає 7 828 грн. 67 коп. (4419,72+3408,95), кількість відпрацьованих днів за цей період 31 з них 20 у червні та 11 у липні, що підтверджено табелями обліку робочого часу). Всього середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за вказаний період складає – 65 405 грн. 27 коп. Вказана сума зазначена без вирахування податків та інших обов’язкових платежів.

Наведений позивачем розмір середньоденної заробітної плати для розрахунку відпуски, суд до уваги не приймає з підстав наведених вище.

Стаття 12 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами у справі є будь-які дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається із частини другої вказаної вище статті закону, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Ухвалою від 20 серпня 2018 року, яка неодноразово направлялася відповідачу для виконання, суд витребував ряд документів необхідних для розгляду справи по суті. Разом з тим, ухвала суду залишена без реагування, відповідні докази надані не були.

Відповідно до частини 10 статті 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

З огляду на викладене, а також враховуючи характер спірних правовідносин, суд при постановленні даного рішення керувався доказами наданими стороною позивача, вважаючи їх належними.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог 112 294 грн. 46 коп. та враховуючи, що позивач не звільнений від сплати судового збору за вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені і звернувшись до суду судовий збір не сплатив, то з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі – 1 122 грн. 94 коп.

Керуючись статтями 141, 263-265, 279, 280-282 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити - частково.

Стягнути із публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі у розмірі - 15 375 (п'ятнадцять тисяч триста сімдесят п’ять) грн. 57 коп., без утримання обов’язкових податків та зборів; компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі – 4 765 (чотири тисячі сімсот шістдесят п’ять) грн.

14 коп.; вихідну допомогу у розмірі – 23 428 (двадцять три тисячі чотириста двадцять вісім) грн. 80 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі - 65 405 (шістдесят п’ять тисяч чотириста п’ять) грн. 27 коп.; компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірі - 3 319 (три тисячі триста дев’ятнадцять) грн. 68 коп. з утриманням обов’язкових податків та зборів.

Стягнути із публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі – 1 122 (одна тисяча сто двадцять дві) грн. 94 коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2);

відповідач – публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Тверська, 5; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40075815);

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивачем рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.О.Василишин