УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
3 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області
в складі:
головуючого – судді Жизневської А.В.
суддів: Малахової Н.М., Матюшенка І.В.
при секретарі судового
засідання Никончуку О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ВАТ „Коростишівський льонозавод” (далі-ВАТ) на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 8 грудня 2009 року у справі за позовом прокурора Коростишівського району в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Житомирській області (далі-Фонд), ВАТ „Коростишівський льонозавод”, КП „Житомирське обласне бюро технічної інвентаризації” про визнання недійсними наказів Регіонального відділення Фонду державного майна України, визнання недійсною реєстрації, за позовом ОСОБА_2 до ВАТ „Коростишівський льонозавод” про передачу у приватну власність квартири, -
в с т а н о в и л а :
У грудні 2008 року до суду звернувся прокурор із позовом в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Житомирській області, відкритого акціонерного товариства „Коростишівський льонозавод” про визнання частково недійсними наказів Фонду від 31.07.1995 р. та від 20.12.1995 р. в частині включення до акту оцінки житлового будинку по АДРЕСА_1 та включення його до статутного фонду ВАТ, про визнання недійсним додаткового переліку нерухомого майна, переданого у власність ВАТ від 19.01.2004 р., яким спірний гуртожиток включено до статутного фонду ВАТ. Мотивував свої вимоги тим, що спірний будинок не будувався як гуртожиток, і не має статусу гуртожитку. Вважає, що при передачі гуртожитку до статутного фонду було порушено вимоги закону, а саме ст.1, ч.2 п.9 ст.8 ЗУ „Про приватизацію державного житлового фонду”, Положення про __________________________________________________________________
Справа № 22ц/325 Головуючий в суді 1-ї інстанції Мосійчук В.І.
Категорія 2 Доповідач Жизневська А.В.
порядок передачі у комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що знаходиться у повному господарському віданні та оперативному управлінні підприємств, установ, організацій №891 від 06.11.1995 р. у редакції від 26.05.2004 року.
В ході судового розгляду ОСОБА_2 звернулася із додатковими позовними вимогами про зобов’язання ВАТ передати їй у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 і зобов’язати Коростишівську міську раду видати їй свідоцтво про право приватної власності на цю квартиру. В якості співвідповідача притягнуто КП „Житомирське обласне бюро технічної інвентаризації”.
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 08.12.2009 року позов задоволено частково. Визнано частково недійсним наказ регіонального відділення Фонду державного майна України від 31.07.1995 року „Про затвердження акту оцінки державного комунального підприємства „Коростишівський льонозавод” в частині включення до акту оцінки житлового будинку по АДРЕСА_1; визнано частково недійсним наказ регіонального відділення Фонду державного майна України від 20.12.1995 року №530 КАТ „Про створення акціонерного товариства” в частині включення житлового будинку по АДРЕСА_1 до статутного фонду ВАТ „Коростишівський льонозавод”; визнано частково недійсним додатковий перелік нерухомого майна, переданого у власність ВАТ „Коростишівський льонозавод” від 19.01.2004 року, виданого Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Житомирській області у частині включення до нього гуртожитку по АДРЕСА_1; визнано недійсною реєстрацію житлового будинку по АДРЕСА_1, як гуртожитку. Відмовлено ВАТ у задоволені заяви про застосування строку позовної давності і відмові у задоволені позовних вимог на підставі спливу строку позовної давності. Відмовлено ОСОБА_2 у задоволені позову про зобов’язання ВАТ передати їй у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 і зобов’язати Коростишівську міську раду видати їй свідоцтво про право приватної власності на цю квартиру.
В апеляційній скарзі ВАТ просить скасувати вказане рішення і ухвалити нове про відмову у задоволені позову. Зазначає, що поза увагою суду залишилося те, що спірне приміщення є гуртожитком для малосімейних згідно дозволу Коростишівської міської ради. На його думку, суд не дав належної оцінки посиланням позивача на Закони в нових редакціях, які не діяли на момент ліквідації Коростишівського державного комунального підприємства по виробництву і переробці льону „Коростишівський льонозавод” у 1995 році. Підтвердженням права власності на гуртожиток є його державна реєстрація в КП „Житомирське обласне бюро технічної інвентаризації від 22.06.2004 року. Вважає, що рішенням суду порушуються права та інтереси акціонерів ВАТ, оскільки вартість приміщення було включено до вартості простих іменних акцій.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що у 1995 році шляхом перетворення Коростишівського державного комунального підприємства по виробництву і переробці льону „Коростишівський льонозавод” було створено відкрите акціонерне товариство „Коростишівський льонозавод” (а.сп.82,98).
Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України від 20.12.1995 року №530-КАТ (а.сп.98) новоутвореному ВАТ „Коростишівський льонозавод” передано в числі інших об’єктів нерухомості в складі цілісного майнового комплексу гуртожиток по АДРЕСА_1.
У відповідності до п.3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою КМУ від 03.06.1986 р. №208, під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнанні для цієї мети жилі будинки. Переобладнання жилих будинків під гуртожитки провадиться з дозволу виконавчого комітету обласної міської Ради народних депутатів.
З представлених суду документів вбачається, що за зверненням обкому профспілки робітників текстильної і легкої промисловості від 20.09.1985 р. №02/631 (а.сп.78) рішенням виконкому Коростишівської міської ради від 21.12.1985 р. №455 дозволено Житомирському виробничому об’єднанню по заготівлях та первинній переробці льону використовувати 87-квартирний житловий будинок по вул.Гелевея для малосімейних, як сімейний гуртожиток , та зобов’язано забудовника після завершення будівництва цього будинку зареєструвати його в інвентарбюро та виконкомі, як сімейний гуртожиток та проводити його експлуатацію відповідно з Положенням про використання жилих будинків для малосімейних для тимчасового забезпечення жилими приміщеннями малих сімей” (а.сп.76).
За повідомленням Житомирського обласного міжміського бюро технічної інвентаризації № 5395-5396 від 01.12.2007 р.(а.сп.78, зворот) та згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.сп.79) вказаний гуртожиток на праві власності зареєстровано за ВАТ „Коростишівський льонозавод” на підставі наказу Фонду держмайна №530-КАТ від 20.12.1995 року.
Згідно з п.п.1,2 Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебуває у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою КМУ №891 від 06.11.1995 р. в редакції, що діяла до 26.05.2004 р., у разі банкрутства, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ та організацій передачі в комунальну власність підлягали житлові будинки відомчого житлового фонду, крім гуртожитків.
Таким чином, гуртожиток по АДРЕСА_1 було правомірно передано ВАТ „Коростишівський льонозавод” за наказом №530-КАТ від 20.12.1995 року. Правомірність дій Фонду та його наказів на той час підтверджує сам Фонд у своїх письмових поясненнях суду І інстанції (а.сп.119) та поясненнях його представника в ході судового розгляду.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ „Про приватизацію державного майна” в редакції, що діяла до 03.03.2005 року дія цього Закону не поширюється на приватизацію об’єктів державного житлового фонду, а також об’єктів соціально-культурного призначення, що фінансується з державного бюджету, в тому числі об’єктів сфери охорони здоров’я, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.
Оскільки спірний гуртожиток є об’єктом соціально-культурного призначення і, як зазначалося вище, був правомірно переданий та належав ВАТ, то він міг бути приватизований цим товариством.
Посилання позивача в обґрунтування позову та посилання суду І інстанції на рішення господарських судів від 04.05.2005 р. та від 21.12.2006 р. у справі за позовом ВАТ „Коростишівський льонозавод” про визнання недійсним рішення Коростишівської міської ради від 19.11.2003 року про відмову у реєстрації спірного гуртожитку є безпідставними, оскільки вони не спростовують вище викладене. Реєстрація права власності на спірний гуртожиток за ВАТ в період з 1996 р. по 2003 р. недійсною ніким не визнана і підстави для додаткової реєстрації його у 2003 році були відсутні.
З огляду на вищевикладене, у суду не було підстав для часткового задоволення позову. Тому рішення суд І інстанції у частині визнання частково недійсним наказу регіонального відділення Фонду державного майна України від 31.07.1995 року „Про затвердження акту оцінки державного комунального підприємства „Коростишівський льонозавод” в частині включення до акту оцінки житлового будинку по АДРЕСА_1; визнання частково недійсним наказу регіонального відділення Фонду державного майна України від 20.12.1995 року №530 КАТ „Про створення акціонерного товариства” в частині включення житлового будинку по АДРЕСА_1 до статутного фонду ВАТ „Коростишівський льонозавод”; визнання частково недійсним додаткового переліку нерухомого майна, переданого у власність ВАТ „Коростишівський льонозавод” від 19.01.2004 року, виданого Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Житомирській області у частині включення до нього гуртожитку по АДРЕСА_1; визнання недійсною реєстрації житлового будинку по АДРЕСА_1, як гуртожитку, підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволені позову за безпідставністю.
Судом обґрунтовано відмовлено у задоволені позову ОСОБА_2 про зобов’язання ВАТ передати їй у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 і зобов’язати Коростишівську міську раду видати їй свідоцтво про право приватної власності на цю квартиру, оскільки механізм приватизації житла визначено ЗУ „Про приватизацію державного житлового фонду” від 19.06.1992 р., із послідуючими змінами. Приватизація житла (передача у власність) здійснюється відповідно до ст.8 цього Закону уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Рішення в цій частині залишається без зміни і сторонами воно не оскаржується.
Рішення в частині відмови ВАТ „Коростишівський льонозавод” в задоволені заяви про застосування строку позовної давності і відмові в задоволені позовних вимог на підставі спливу строку позовної давності підлягає скасуванню, так як пропуск строку позовної давності є самостійною підставою для відмови у задоволені позову у разі його обгрунтованості, а ВАТ у даній справі є відповідачем і з позовом не зверталося. Тому рішення у цій частині підлягає скасуванню. Крім цього, з підстав викладених вище, позов прокурора є безпідставним, тому строк позовної давності не застосовується.
У решті рішення не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції не перевіряється і підлягає залишенню без зміни.
Керуючись ст.3 Закону України „Про приватизацію державного майна”, ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Коростишівський льонозавод” задовольнити частково.
Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 8 грудня 2009 року у частині визнання частково недійсним наказу регіонального відділення Фонду державного майна України від 31.07.1995
року „Про затвердження акту оцінки державного комунального підприємства „Коростишівський льонозавод” в частині включення до акту оцінки житлового будинку по АДРЕСА_1; визнання частково недійсним наказу регіонального відділення Фонду державного майна України від 20.12.1995 року №530 КАТ „Про створення акціонерного товариства” в частині включення житлового будинку по АДРЕСА_1 до статутного фонду ВАТ „Коростишівський льонозавод”; визнання частково недійсним додаткового переліку нерухомого майна, переданого у власність ВАТ „Коростишівський льонозавод” від 19.01.2004 року, виданого Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Житомирській області у частині включення до нього гуртожитку по АДРЕСА_1; визнання недійсною реєстрації житлового будинку по АДРЕСА_1, як гуртожитку, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволені позову за безпідставністю.
Рішення в частині відмови ВАТ „Коростишівський льонозавод” в задоволені заяви про застосування строку позовної давності і відмові в задоволені позовних вимог на підставі спливу строку позовної давності скасувати.
У решті рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий Судді: