Постанова

Іменем України

07 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 127/9977/15-ц

провадження № 61-1149св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Вінницького міського суду вінницької області від 31 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 13 грудня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 червня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на його утримання в розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходів), щомісячно, але не менше

30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з

30 квітня 2015 року до досягнення ОСОБА_4 23-х років, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 включно.

01 квітня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області із заявою про перегляд указаного вище рішення суду за нововиявленими обставинами.

Заява мотивована тим, що після ухвалення рішення у цій справі про стягнення аліментів, яке набрало законної сили, заявнику стала відома обставина, яка, на його думку, є істотною для справи, а саме: що він не є батьком ОСОБА_4 Заявник зазначав, що 20 березня 2016 року він отримав смс-повідомлення наступного змісту: «ОСОБА_4 не твій син, але аліменти будеш платити до 23 років, поки вчиться в медичному університеті».

У зв'язку з тим, що факт відсутності кровного споріднення з позивачем існував на час розгляду справи і ця обставина не була йому відома, заявник просив скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 червня 2015 року за нововиявленими обставинами та призначити справу до нового судового розгляду.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30 травня

2017 року заяву ОСОБА_5 задоволено, рішення суду першої інстанції від 05 червня 2015 року скасовано за нововиявленими обставинами. Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 07 липня 2017 року скасовано рішення Вінницького міського суду Вінницької області від

30 травня 2017 року, питання передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 31 жовтня

2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 13 грудня 2017 року, в задоволенні заяви ОСОБА_5 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що ОСОБА_5 не надано до суду належних та допустимих доказів, які б спростовували те, що він не є біологічним батьком ОСОБА_4, а інші докази, які б підтверджували наявність нововиявлених обставин, в матеріалах справи відсутні. Посилання ОСОБА_5 на відсутність кровного споріднення з ОСОБА_4, не знайшли свого підтвердження в матеріалах цивільної справи, а надані роздруківки повідомлень, зі змісту яких слідує, що він не є генетичним батьком, не можуть бути доказами у справі в розумінні статтей 58, 59 ЦПК України 2004 року, та не є юридичним фактом і підставою для скасування рішення за нововиявленими обставинами.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Верховного Суду,

ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки суди залишили поза увагою ту обставину, що йому на телефон прийшло смс-повідомлення, що ОСОБА_4 не є його сином та вказана обставина існувала на момент ухвалення рішення суду від 05 червня 2016 року. Також вказує на те, що він заявляв у судовому засіданні клопотання про призначення судової генетичної експертизи, однак суд його залишив без задоволення та відмовив у задоволенні заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами. Зазначає, що суди постановили оскаржувані ухвали, не встановивши всіх обставин справи, необхідних для ухвалення законного рішення суду.

У лютому 2018 року ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що оскаржувані судові рішенні є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги є надуманими та зводяться до незгоди з цими судовими рішеннями.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суди встановили, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 червня 2015 року у цій справі стягнуто з ОСОБА_5 на користь

ОСОБА_4 аліменти на його утримання в розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходів), щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 квітня 2015 року до досягнення ОСОБА_4 23-х років, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 включно (а. с. 55-56 том 1).

Вказане рішення суду набрало законної сили та сторонами не оскаржувалось.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого Вінницьким міським відділом реєстрації актів громадянського стану від

14 червня 1995 року, батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, зазначено ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а. с. 3 том 1).

Згідно з частиною першою статті 361 ЦПК України 2004 року рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Пунктом 3 частини другої статті 361 ЦПК України 2004 року передбачено, що підставою для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається з заявою, на час розгляду справи.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК).

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених у пунктах 1 та 2 частини другої статті 361 ЦПК України 2004 року, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 361 ЦПК України 2004 року підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться у статтях 362, 364 цього Кодексу.

Судове рішення не може переглядатись у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті

361 ЦПК України 2004 року, відсутні, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку або Верховним Судом, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 361 ЦПК України 2004 року, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Залишаючи заяву ОСОБА_5 без задоволення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що посилання ОСОБА_5 на відсутність кровного споріднення з ОСОБА_4 не підтверджені доказами, а надані роздруківки смс-повідомлень, зі змісту яких слідує, що він не є генетичним батьком позивача, не є належними та допустимими доказами у справі в розумінні статтей 58, 59 ЦПК України 2004 року, тому не можуть бути юридичним фактом та підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.

Доводи ОСОБА_5 стосовно того, що йому незаконно відмовили у призначенні судової генетичної експертизи, не заслуговують на увагу, оскільки сторони повинні надавати докази в обґрунтування тих обставин на які вони посилаються; відповідачем вимоги про оспорювання батьківства не заявлялись, тому клопотання про призначення генетичної експертизи в цій справі є безпідставним.

Зважаючи на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для перегляду рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 червня 2015 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, оскільки вказані заявником обставини у розумінні статті 361 ЦПК України 2004 року не є нововиявленими.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Згідно частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду вінницької області від 31 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 13 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

В.М. Сімоненко