РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-2700-1/07
№ 2-166-1/08
№ 2-1948-1/08
21 листопада 2008 р. м.Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Кирилюк Г.М.
при секретарях: Обухівському О.В., Халпахчієвій Є.В.
участю представника позивачки ОСОБА_1
представників:
відповідача Долговець Н.О.
третіх осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом
ОСОБА_6 до Державного підприємства по забезпеченню
життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення
«Чорнобильсервіс», треті особи: державний департамент - Адміністрація зони
відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення, Міністерство України
з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків
Чорнобильської катастрофи, Міністерство праці та соціальної політики України,
про стягнення невиплаченої доплати за роботу у зоні відчуження , -
встановив:
27.07.2007 р. позивачка ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до Державного підприємства по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення «Чорнобильсервіс» (надалі- ДП «Чорнобильсервіс») про стягнення на її користь 336414, 23 грн. невиплаченої доплати за роботу у зоні відчуження з 01.01.2003 р. по 31.12.2005 р. та зобов'язання адміністрації відповідача внести зміни в щомісячні дані про її заробітну плату.
Посилається на ті підстави, що вона працює в зоні відчуження на державному підприємстві «Чорнобильсервіс» провідним інженером з 18 червня 1997 року по даний час.
За весь час роботи в зоні відчуження їй повинна була виплачуватись в якості складової частини заробітної плати щомісячна доплата відповідно до ст. 39 Закону України від 28 .02.1991 р. «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Розмір цієї доплати у період з 01.01.2003 р. до 01.01.2006 р. був визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. №137 «Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів» і дорівнює 9 кратному розміру доплати, встановленої для громадян, які працюють у зоні безумовного (обов'язкового ) відселення, плюс премія в розмір 50 відсотків від цієї суми.
Відповідно до ст.. 39 Закону України від 28.02.1991 р. «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , доплата громадянам, які працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення становить три мінімальні заробітні плати.
Таким чином, розмір щомісячної доплати за роботу в зоні відчуження дорівнює 27 мінімальних заробітних плат плюс 50 відсотків премії від цієї суми.
Проте, адміністрація ДП «Чорнобильсервіс», посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 та на розпорядження Державного департаменту - Адміністрації зони відчуження, сплачувала їй доплату за роботу у зоні відчуження лише у розмірі 118, 8 грн. плюс 50 відсотків премії від цієї суми.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17 червня 2008 року провадження в даній справі в частині позовних вимог до суб'єктів владних повноважень щодо зобов'язання внести зміни в щомісячні дані про заробітну плату позивачки закрито.
В судовому засіданні представник позивачки позов в частині стягнення з ДП «Чорнобильсервіс» невиплаченої частини доплати за роботу зоні відчуження в сумі 336414, 23 грн. в період з 01.01.2003 р. по 31.12.2005 р. підтримав та просить його задовольнити.
Пояснив, що відповідно до п. 35 Порядку використання коштів Фонду
для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та
соціального захисту населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів
України від 20 червня 2000 р. №987 доплати особам, які працюють у зоні
відчуження відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснювались підприємствами за місцем основної роботи громадян відповідно до поданих ними розрахункових даних.
Оскільки саме ДП «Чорнобильсервіс» неправильно нарахувало позивачці розмір доплати за роботу в зоні відчуження, просить стягнути з відповідача на її користь заробітну плату у визначеному законом розмірі.
Представник відповідача ДП «Чорнобильсервіс» проти позову заперечує. Пояснила, що доплати за роботу на радіоактивно забруднених територіях здійснюється за рахунок коштів державного бюджету за відповідною бюджетною програмою.
Згідно ч.2 ст.21 Бюджетного кодексу України кошти бюджету, які отримують фізичні та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), яким і є ДП «Чорнобильсервіс», надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.
Розподіл видатків відповідача на виплату доплат за роботу на радіоактивно забруднених територіях у період з 01.01.2003 р. по 31.12.2005 р. здійснювався у відповідності до фінансових планів підприємства, що затверджувалися Адмінстрацією зони відчуження у відповідності до бюджетних асигнувань, встановлених у свою чергу Законом України «Про державний бюджет» на відповідний рік.
Оскільки підприємство не вправі самостійно визначати розмір вищевказаних доплат до заробітної плати, доплати позивачу було здійснено у відповідності до рішення Адміністрації зони відчуження згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України, позовні вимоги ОСОБА_6 є безпідставними.
Представник третьої особи, Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, проти позову заперечує. Пояснила, що соціальні доплати проводились за місцем основної роботи громадян підприємствами відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою головним розпорядником бюджетних коштів.
Уповноважений орган здійснював перевірку рахунків та подавав органам Державного казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків. При цьому керівник підприємства не міг самостійно визначати їх розмір.
Представник третьої особи, Міністерства праці та соціальної політики України, проти позову заперечує.
Пояснив, що відповідно до Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 р. №987, головним розпорядником коштів Фонду був МНС.
Відповідно до п. 19 цього Порядку, видатки на комплекс заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів здійснюються за рахунок асигнувань, що виділяються на виконання завдань Комплексної програми обов'язкових заходів ( робіт) щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, яка щорічно затверджується МНС у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 1999 р. №1249.
З 1 січня 2004 p., згідно з Законом України «Про державний бюджет України на 2004 рік» функції головного розпорядника коштів з виконання ряду програм соціального захисту населення , передані Міністерству праці та соціальної політики.
У зв'язку з цим, наказами Мінпраці від 2 липня 2004 року №147, а в подальшому №936 від 20 вересня 2005 p., затверджено Порядок використання коштів Державного бюджету України на виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до яких .
В період 2003-2005 p.p. видатки на додатковий фонд оплати праці, у тому числі на доплату за роботу у зоні відчуження, планувались та забезпечувались за рахунок КПКВ 3201510 (головний розпорядник - МНС) , зазначені видатки затверджувались в обсягах договорів за вищевказаною Комплексною програмою, а тому підприємство самостійно не могло встановлювати розмір доплат за роботу у зоні відчуження.
Оскільки доплата за роботу у зоні відчуження позивачці у визначеному нею періоді була виплачена в повному обсязі, просить в позові відмовити.
Представник третьої особи, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, проти позову заперечує.
Пояснила, що відповідно до п. 35 Порядку відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням доплат і компенсацій, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2000 р. №223 «Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів» провадиться через територіальні органи Державного казначейства підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють обов'язкові заходи чи виконують роботи у зазначених зонах у межах Комплексної програми обов'язкових заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення, затвердженої МНС та Комплексної програми робіт на об'єкті «Укриття» за рахунок коштів Фонду, передбачених на виплату компенсацій та надання пільг, на підставі поданих ними розрахунків, погоджених з Адміністрацією зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення.
Оскільки доплата здійснюються за рішенням Адміністрації зони відчуження згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України, суб'єкт господарювання при її виплаті не може самостійно встановлювати її розмір або визначати порядок.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову з таких підстав.
Судом встановлено, що позивачка працює в ДП «Чорнобильсервіс» провідним інженером з 18.06.1997 р. по даний час.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2000 р. затверджено положення про державний департамент - Адміністрацію зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового ) відселення, згідно п. 4 якого вона вирішує питання фінансування всіх заходів на території зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення.
Згідно п. 35 постанови Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 р. № 987 «Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення», відшкодування витрат , пов'язаних з проведенням доплат і компенсацій, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 7.02.2000 р. №223 «Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, провадиться через територіальні органи Державного казначейства підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють обов'язкові заходи чи виконують роботи у зазначених зонах у межах комплексної програми обов'язкових заходів (робіт) щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення , затвердженої МНС та Комплексної програми робіт на об'єкті «Укриття» за рахунок коштів Фонду, передбачених на виплату компенсацій та надання пільг, на підставі поданих ними розрахунків, погоджених з Адміністрацією зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення.
Головним розпорядником коштів Фонду згідно вказаної постанови визначено МНС. Останній на підставі затвердженого розпису видатків державного бюджету на заходи, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальним захистом населення, доведеного в установленому порядку Мінфіном, розподіляє їх між одержувачами.
Порядок і терміни внесення змін до кошторисів та планів асигнувань із Фонду здійснювалися в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. №228 « Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ».
Згідно ст.ст. 10-12 вказаної постанови, відповідними фінансовими органами доводились до головних розпорядників відомості про граничні обсяги видатків з бюджету, що є підставою для складання проектів кошторисів. Останні встановлювали для розпорядників нижчого рівня граничні обсяги видатків з бюджету, термін подання проектів кошторисів і давали вказівки щодо їх складання, розробляли і повідомляли розпорядникам нижчого рівня інші показники, яких вони повинні були додержуватися відповідно до законодавства для правильного визначення видатків у проектах кошторисів, забезпечували складання проектів кошторисів на бюджетні програми, що виконувалися безпосередньо головними розпорядниками.
Саме головними розпорядниками розглядались показники проектів кошторисів розпорядників нижчого рівня щодо законності та правильності розрахунків, доцільності запланованих видатків або надання кредитів з бюджету, правильності їх розподілу відповідно до економічної класифікації видатків та класифікації кредитування бюджету, повноти надходження доходів або повернення кредитів, додержання діючих ставок (посадових окладів), норм, цін, лімітів, а також інших показників відповідно до законодавства.
Вказана постанова втратила чинність 16.09.2005 р.
Постановою Кабінету Міністрів від 20 вересня 2005 р. № 936, що діє на час розгляду справи, було затверджено «Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якого головним розпорядником коштів державного бюджету для використання програм , пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є Мінпраці.
Згідно ст.ст. 5, 6 вказаної постанови, соціальні виплати , в тому числі доплата особам за роботу (службу) на території зон радіоактивного забруднення відповідно до статей 39, 40 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проводяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями тощо відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінпраці.
Підприємства реєструються уповноваженим органом , для чого подають відомості з визначенням кількості постраждалих осіб за категоріями отримувачів компенсацій та допомоги певних видів за формою, затвердженою Мінпраці, і списки громадян із зазначенням прізвища, іменні та по батькові , категорії, серії та номера посвідчення, місця реєстрації, ідентифікаційного номера.
При цьому уповноважений орган перевіряє, реєструє, обліковує розрахунки підприємства та подає органам Державного казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків. Одержану інформацію , подану підприємствами, підрозділи уповноваженого органу у разу потреби звіряють щодо правомірності нарахування виплат та компенсацій з відділами персоніфікованого обліку.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» роз'яснення порядку застосування цього Закону визначається Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності, а не самим суб'єктом господарювання.
З урахуванням досліджених в судовому засіданні доказів судом встановлено, що державне підприємство «Чорнобильсервіс» було позбавлено можливості самостійно встановлювати той чи інший розмір доплат за роботу в зоні відчуження без відповідного погодження з головним розпорядником бюджетних коштів.
Оскільки ОСОБА_6 за місцем її роботи було виплачено доплату за роботу у зоні відчуження у визначеному головним розпорядником бюджетних коштів розмірі, позовні вимоги останньої саме до ДП «Чорнобильсервіс» про стягнення доплати з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. №137 є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд роз'яснює, що позивачка не позбавлена можливості звернутись в порядку адміністративного судочинства з позовом щодо оскарження дій та рішень суб'єктів владних повноважень про встановлення розмірів доплат за роботу у зоні відчуження.
Керуючись ч.3.ст. 39, ст.62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 19.12.1991 р. із змінами і доповненнями, ст.ст.10, 57, 60, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, -
вирішив:
ОСОБА_6 в задоволенні позову до Державного підприємства по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення «Чорнобильсервіс» про стягнення невиплаченої доплати за роботу у зоні відчуження з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2005 року - відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.