ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

15 лютого 2019 року           справа №0540/7061/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

ОСОБА_1 Першого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу   Головного управління Держпраці у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 р.  у справі  №0540/7061/18-а  (головуючий І інстанції суддя Олішевська В.В.)  за позовом   фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Донецькій області  про  визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

                                                 ВСТАНОВИВ:

До Першого апеляційного адміністративного суду 11 лютого 2019 року надійшла адміністративна справа № 0540/7061/18-а  з апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 р.   

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 2 статті 299 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що копія рішення суду першої інстанції від 03.12.2018 року, направлена та отримана апелянтом  19.12.2018 року (а.с. 148).  Апелянтом скарга  подана до суду першої   інстанції  04.02.2019 року (а.с. 185-191). Тобто, апелянтом строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції пропущено.  

Разом з апеляційною скаргою представником відповідача було надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження у зв’язку з тим, що відділ юридичного забезпечення Управління Держпраці неукомплектований та виникає об’єктивна завантаженість відділу. Також, вказує, що оскаржуване рішення є складним та змістовним: представники Управління Держпраці змушені були витратити значний обсяг часу на грунтовне ознайомлення зі змістом рішення  та на підготовку  та належне мотивування апеляційної скарги. Строк на апеляційне оскарження припадав на період святкових і неробочих днів.

Суд вважає зазначені причини неповажними з огляду на наступне.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою  спорів,  які  розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів  якого  є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати  самій   суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути  обґрунтована  пропорційність  між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України” від 21.12.2010, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі “Мельник проти України” від 28.03.2006, заява № 23436/03).

За пунктом 3 частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом віднесено до принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах, зміст якого розкриває стаття 10 цього Кодексу, частинами 1, 2 якої встановлено, що усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за  ознаками   раси, кольору  шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

Наведеними положеннями    КАС України  чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.

З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, тобто, сторони повинні неухильно виконати покладені на них нормами КАС України процесуальними обов'язками.

Суд зазначає, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність обставин, які унеможливили звернення апелянта до суду з апеляційною скаргою.

Посилання апелянта на завантаженість відділу юридичного забезпечення управління та  його неукомплектування, складність та змістовність оскаржуваного  рішення, свідчить лише про невиконання апелянтом своїх обов’язків.

Зазначене не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім вимог КАС України  щодо оформлення апеляційної скарги та дотримання строку апеляційного оскарження, що, в свою чергу, не може ставитись в залежність від правовідносин, у які апелянт вступає в інших сферах його діяльності, оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними.

Виконання відповідачем покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків не повинно ставитись в залежність від правовідносин, у які він вступає в інших сферах його діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач отримав спірне рішення 19.12.2018 року. З урахуванням норм КАС України останнім  днем строку для подання апеляційної скарги було 21 січня 2019 року.

Доводи апелянта стосовно того, що строк на апеляційне оскарження припадав на період святкових і неробочих днів, не є дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.

З огляду на вищевикладене,  зазначені в заяві обставини не можуть вважатись поважними підставами пропуску строку. Апелянт в заяві інших обґрунтованих підстав, які перешкоджали або унеможливлювали звернення до суду, не наводить.

Згідно ч. 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи те, що апелянтом пропущено строк на апеляційне оскарження, а наведені обставини поважності пропуску строку є неналежними, вважаю за необхідне залишити апеляційну скаргу без руху з наданням строку для подання апелянтом  інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст.ст. 169, 298 КАС України зазначені обставини тягнуть за собою залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення зазначених недоліків, шляхом зазначення інших підстав для поновлення строку.

Керуючись статтями 169, 296, 298, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, -

                                                        УХВАЛИВ:

Апеляційну  скаргу  Головного управління Держпраці у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 р.  у справі  №0540/7061/18-а -  залишити без руху.

Встановити   Головному управлінню Держпраці у Донецькій області   десятиденний  строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення зазначених недоліків, шляхом    зазначення інших підстав для поновлення строку.

Роз'яснити скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

ОСОБА_1 ОСОБА_2