Справа № 11-495/2006
категорія - ч. 2 ст. 345 КК України
Головуючий І інстанції: Діденко О.П.
Доповідач: Баглай І.П.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2006 року Колегія судців судової палати з
кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області у складі:
Головуючого Щербакова О.С.,
суддів Баглая І.П., Сердюка О.Г.,
з участю прокурора Басюка С.В.,
адвоката ОСОБА_1,
потерпілого ОСОБА_2,
засудженого ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями помічника Ніжинського міжрайонного прокурора та засудженого ОСОБА_3 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22 травня 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_3, уродженець і мешканець м. Ніжин, Чернігівської області, АДРЕСА_1, зареєстрований по АДРЕСА_2, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, одружений, має на утриманні одну малолітню дитину, не працює, раніше не судимий,
засуджений за ч. 2 ст. 345 КК України до 3 років позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 99 грн. матеріальної шкоди та 2000 грн. моральної шкоди.
Речові докази постановлено знищити, міру запобіжного заходу залишено підписку про невиїзд.
Судом ОСОБА_3 засуджено за те, що він, 1 березня 2006 р., близько 22-ї години, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, біла кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1" ПП ОСОБА_4, розташованому АДРЕСА_3, умисно заподіяв легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я працівникові правоохоронного органу ОСОБА_2, у зв'язку з виконанням тим службових обов'язків.
Не погоджуючись з вироком суду, помічник Ніжинського міжрайонного прокурора та засуджений подали апеляції, в яких:
· помічник прокурора просить вирок змінити і призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Посилається на добровільне відшкодування витрат пов'язаних із лікуванням потерпілого, позитивну характеристику, наявність на утриманні дітей, визнання своєї вини та вибачення перед потерпілим;
· засуджений просить вирок пом'якшити і призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Вказує, що суд не врахував його щире каяття, часткове відшкодування шкоди, те, що він публічно попросив вибачення у потерпілого, одружений і дружина знаходиться у декретній відпустці, а також що його заробіток єдине джерело прибутку у сім'ї.
Заслухавши доповідача, прохання прокурора, засудженого та його адвоката задовольнити апеляції, перевіривши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення.
Потерпілий подав заперечення на апеляції прокурора та засудженого, в яких зазначав, що шкода йому досі не відшкодована, засуджений на момент скоєння злочину перебував у стані сп'яніння і заподіяв йому тілесні ушкодження під час виконання службових обов'язків. І хоч в апеляційному суді потерпілий просив задовольнити апеляції, але по суті всі ті обставини на які він посилався в своєму запереченні продовжують існувати і на сьогодні.
Засуджений не заперечує своєї вини у скоєні інкримінованого злочину, при обставинах наведених у вироку суду, які відповідають фактичним даним справи і повністю підтверджуються сукупністю зібраних доказів.
ОСОБА_3 скоїв злочин перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в громадському місці не реагував на законні вимоги працівника міліції ,ОСОБА_2 і не дивлячись на присутність сторонніх осіб, наніс йому удар пляшкою по голові. Все це свідчить про особливу зухвалість засудженого і тому суд дійшов правильного висновку про можливість виправлення його лише шляхом реального відбуття покарання.
Разом з тим суд врахував, що засуджений раніше не судимий, позитивно характеризується, має на утриманні малолітню дитину, а тому призначив не позбавлення волі, як того просив прокурор, а більш м'яке покарання у вигляді обмеження волі.
Вирішуючи питання про вид та розмір покарання, суд першої інстанції, у відповідності з вимогами ст. 65 Кримінального кодексу України, призначив його врахувавши характер і ступінь суспільної небезпеки злочину та дані про особу підсудного. Визначення тих чи інших обставин як таких, що пом'якшують покарання відноситься до компетенції суду. Таку обставину як наявність у засудженого на утриманні неповнолітньої дитини не можна визнати як пом'якшуючу його покарання. Згідно дослідженої судом трудової книжки ОСОБА_3, він не працював і із матеріалів справи не випливає, що він когось утримував чи мав хоч би можливість когось утримувати.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 379 Кримінально-процесуального кодексу України, колегія
ухвалила:
Залишити без задоволення апеляції помічника Ніжинського міжрайонного прокурора та засудженого ОСОБА_3, а вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22 травня 2006 року щодо нього - без змін.