ПОСТАНОВА
іменем України
03 лютого 2010 року Категорія 6.13 Справа №2а-27971/09/1270
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Комунального підприємства «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків, -
В С Т А Н О В И В:
23 листопада 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Комунального підприємства «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків.
У позовній заяві позивач просив суд стягнути з Комунального підприємства «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» недоїмку зі сплати страхових внесків у розмірі 149086,08 грн.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що Комунальне підприємство «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування 11 січня 2000 року.
В порушення п.6 ст.20 Закону України ”Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” Комунальне підприємство «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» не сплачує страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у зв’язку з чим, станом на 01.10.2009 року утворилась заборгованість по внескам за період з 01.09.2009 року по 30.09.2009 року в сумі 149086,08 грн.
До цього часу сума боргу в добровільному порядку відповідачем не сплачена.
Відповідач заперечує проти позову та просить у задоволені позову відмовити, посилаючись на те, що, у зв’язку з недостатнім фінансуванням з Державного бюджету, Комунальне підприємство «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» не мало можливості своєчасно перераховувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду. Встановлений план надходження коштів. На теперішній час доходів підприємства не вистачає навіть на виплату заробітної плати.
У зв’язку з чим відповідач просить відмовити у задоволені позову.
До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутністю. 03.02.2010 року постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що Комунальне підприємство «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування 11 січня 2000 року.
В порушення п.6 ст.20 Закону України ”Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” Комунальне підприємство «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» не сплачує страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у зв’язку з чим, станом на 01.10.2009 року утворилась заборгованість по внескам за період з 01.09.2009 року по 30.09.2009 року в сумі 149086,08 грн.
Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області була направлена відповідачу вимога про сплату боргу № 614/10 від 02.10.2009 року. Підприємство отримало зазначену вимогу 09.10.2009 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення (арк. 7), не оскаржило її та не узгодило з Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області.
До цього часу сума боргу в добровільному порядку відповідачем не сплачена.
Законом N 550-IV від 20.02.2003 були внесені зміни до пункту 2.1. ст. 2 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”, а саме контролюючим органом стосовно збору на обов’язкове державне пенсійне страхування визначено органи Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно з п.5 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками є роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами).
Пунктом 6 ч.2 ст. 17, ч.6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно з ч.3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Відповідно до ч.15 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню оскільки не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку .
Відповідно до ч.2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони — суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Питання про розподіл судових витрат не вирішується, так як позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року та при поданні заяви не сплачували судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 14, 15, 17, 106 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 2, 17, 88, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Комунального підприємства «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, ш. Будівельників, 27, р/р 2600230130474 в СФВ ПІБ, МФО 304535, код 05457253) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області ( 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченко, 9, р/р 25605301738 в ЛОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 304665, код. 21792459) недоїмку зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 149086,08 грн. (сто сорок дев’ять тисяч вісімдесят шість гривень вісім копійок).
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя О.В. Ірметова