ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
9 грудня 2009 року, о 16-45 годині, № 2а-5025/09/0870
Запорізький окружний адміністративний суд
у складі: головуючого – судді Матяш О.В.,
при секретарі Шкоді О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя
адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя
про визнання недійсним рішення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернуся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що 23.07.2009 у магазині, що належить йому та розташованому за адресою: м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 2В, співробітниками ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя була проведена позапланова виїзна перевірка за дотриманнями суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки та наявності торгових патентів і ліцензій. За результатами перевірки складено акт № 0134/08/26/23/2570309038 від 23.07.2009, на підставі якого прийняте рішення №0001182303 від 31.07.2009 про застосування штрафних фінансових санкцій у сумі 18 000 гривень.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове рішення про застосування штрафних фінансових санкцій не є законним, оскільки сам факт порушення законодавства про проведення розрахункових операцій у сфері торгівлі відсутній, бо між продавцем та покупцем не відбулося укладання договору купівлі- продажу товару у відповідності до норм цивільного законодавства України.
Позивач та його представник просять визнати недійсним рішення про застосування штрафних фінансових санкцій №0001182303 від 31.07.2009 на суму 18 000 гривень.
Відповідач позов не визнав, зазначивши в запереченнях, що при проведенні перевірки господарської одиниці – магазину, що належить СПД ОСОБА_1, встановлено факт порушення пп. 2.2, 2.6 п.2 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 ( далі – Закон № 265/95-ВР), Постанови КМУ «Про затвердження порядку ведення книги обліку доходів і витрат».
За результатами перевірки складено акт № 0134/08/26/23/2570309038 від 23.07.2009, на підставі якого було прийнято рішення №0001182303 від 31.07.2009 про застосування штрафних фінансових санкцій на суму 18 000 гривень.
З урахуванням наведеного, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріли справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Судом встановлено, що 21.07.2009 до магазину, що належить ФОП ОСОБА_1, звернулась жінка-покупець, яка вибрала собі пральну машину «Gorenje», вартістю 3600 гривень. Посилаючись на те, що їй необхідно порадитись із чоловіком відносно майбутньої покупки, просила не продавати зазначену машинку.
Їй було запропоновано продавцем залишити у якості гарантії гроші, на що вона залишила 3600 гривень, а на руки їй було видано візитку магазину, на якій було зазначено про сплату 3600 гривень.
Наступного дня покупець не прийшла до магазину, а через день до магазину з’явились співробітники ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя з наказом про позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Відповідно до вказаного наказу №732 від 21.07.2009, виданого начальником ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя, було проведено перевірку господарської одиниці – магазину, що належить СПД ОСОБА_1
В ході перевірки встановлено факт порушення пп. 2.2, 2.6 п.2 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», ст.9 Закону № 265/95-ВР та Постанови КМУ «Про затвердження порядку ведення книги обліку доходів і витрат», а саме неоприбуткування готівки в розмірі 3600 гривень у книзі обліку та витрат.
За результатами перевірки було складено акт № 0134/08/26/23/2570309038 від 23.07.2009, на підставі якого ДПІ у Орджонікідзевському районі було прийняте рішення №0001182303 від 31.07.2009 про застосування штрафних фінансових санкцій на суму 18 000 гривень за порушення законодавства у сфері РРО та ведення касових операцій у національній валюті.
Відповідно до пп. 2.2 п.2 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.
Відповідно до пп. 2.6. цього пункту , в ся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Відповідно до п.6 ст. 9 Закону № 265/95-ВР, р еєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності-фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.
Відповідно до п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509-ХІІ від 04.12.1990 (далі – Закон №509-ХІІ), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Відповідно до ч.7 ст.111 Закону №509-ХІІ, позаплановими перевірками вважаються перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".
Відповідно ч.1 ст.13 Закону №509-ХІІ, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Судом встановлено, що жінкою-покупцем була співробітниця Орджонікідзевської ДПІ, яка прийшла до магазину позивача з метою перевірки позивача за дотриманням ним вимог Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Наміру придбавати пральну машинку в неї не було ізначально.
При цьому представник відповідача пояснила суду в судовому засіданні, що таким чином ДПІ проводить перевірку підприємців щодо дотримання ними вимог Закону № 265/95-ВР.
Враховуючи дані пояснення представника відповідача та пояснення позивача відносно дій та поведінки жінки-покупця ( як потім виявилося – представника ДПІ) під час вибору товару, а також фактичні обставини справи, суд вважає, що гроші в сумі 3600 гривень не повинні були оприбутковуватися у книзі обліку та витрат, оскільки не відбулося укладення договору купівлі-продажу пральної машинки «Gorenje», вартістю 3600 гривень, а, відповідно, зазначені кошти – 3600 гривень – не належали позивачу, в тому числі й на час перевірки.
Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.2 ст.640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні передання майна, договір є укладеним з моменту передачі відповідного майна.
Відповідно до ч.1 ст.706 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки, в иходячи з вищевказаних норм Цивільного Кодексу України, можна зробити висновок, що договір вважається укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Оскільки факт укладення договору, за загальним правилом, пов'язується з досягненням сторонами згоди з усіх істотних умов, тобто тих, які є необхідними і достатніми для укладення договору. З цього можна зробити висновок, що при недосягненні сторонами згоди хоча б за однією з них договір вважається неукладеним, тобто таким, що не породив юридичних наслідків. Крім того, сам по собі договір купівлі-продажу вважається укладеним саме з моменту передачі майна, що не було зроблено ( а в судовому засіданні ще й було встановлено, що наміру купувати пральну машинку у співробітниці ДПІ – нібито покупця - не було).
Суд приходить до висновку, що, оскільки договору купівлі-продажу пральної машинки не відбулося, тому позивач не повинен був оприбутковувати кошти у розмірі 3600 гривень. А тому не було підстав у ДПІ виносити спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001182303 від 31.07.2009.
Керуючись ст.ст.17, 158 – 162 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
адміністративний позов задовольнити.
Визнати недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001182303 від 31.07.2009, винесене ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі шляхом подання заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо її не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова у повному обсязі виготовлена 16.12.2009.
Суддя О.В. Матяш