ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а-257/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд в складі:
в складі головуючого-судді Денисюка Р.С.,
при секретарі судового засідання Кузику Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради до відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції про визнання дій державного виконавця протиправними та скасування постанови від 25.11.2009 року,
ВСТАНОВИВ:
Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради звернулося з позовом до відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції (далі – ВДВС Ковельського МУЮ) про визнання дій державного виконавця протиправними та скасування постанови від 25.11.2009 року.
Даний позов мотивовано тим, що 16 жовтня 2009 року ВДВС Ковельського міськрайонного управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа Ковельського міськрайонного суду по справі 2а-202/08 про зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради зробити перерахунок грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_1 і виплатити її у розмірі, визначеному ст.. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» за період з 09.07.2007 року по 31 грудня 2007 року.
Управлінням праці та соціального захисту населення на виконання рішення суду зроблено перерахунок допомоги по догляду за дитиною до трирічного віку, надіслано відповідні листи, в порядку підпорядкованості, до головного управління праці, соціальних питань та справах захисту населення від наслідків аварії Чорнобильської катастрофи та до фінансового управління виконавчого комітету Ковельської міської ради про потребу в коштах, однак кошти на виплату даної допомоги на рахунки управління не надходили.
24 листопада 2009 року державним виконавцем Веремчук Л.С. було складено акт про невиконання позивачем рішення суду. Постановою від 25 листопада 2009 року начальником ВДВС Ковельського МУЮ Сидорчуком І.Л. накладено штраф управління праці та соціального захисту населення в розмірі 340 грн.
Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради – це бюджетна установа, власних коштів, якими можна розпоряджатися на свій розсуд на рахунках управління немає. На підставі вищевикладеного просять позов задовольнити, постанову про накладення штрафу скасувати, а дії державного виконавця визнати протиправними.
Позивач в судове засідання не з’явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Адміністративний позов підтримує із підстав, викладених в позовній заяві та просить його задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з’явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Просить в задоволенні позову відмовити.
Суд постановив ухвалу про розгляд справи за відсутності сторін по наявним в справі матеріалам.
Дослідивши письмові докази по справі суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.6 ч. 1 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.
Згідно ст.17 ч. 1 КАС України компетенція адміністративних судів поширюються на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктами владних повноважень, щодо його рішень ( нормативно – правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності.
Як вбачається із ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” (далі – Закон) встановлено, що виконавче провадження – це сукупність дій органів і посадових осіб Державної виконавчої служби, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів, які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених чинним законодавством України, а також рішеннями, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 1, ч. 2 п. 1 ст. 3 Закону примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим законом, зокрема підлягають до виконання виконавчі листи, що видаються судами, накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду.
Як вбачається із ч.1 ст.7 Закону державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 5 Закону державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії; державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право: накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом.
В судовому засіданні встановлено, що ВДВС Ковельського МУЮ 16 жовтня 2009 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа Ковельського міськрайонного суду по справі № 2а-202/08 про зобов’язання УПСЗН ВК Ковельської міської ради зробити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно. 24.11.2009 року державним виконавцем ВДВС Ковельського МУЮ Веремчук Л.С. складено акт в якому зазначено, що боржником - УПСЗН ВК Ковельської міської ради, рішення суду в частині виплати допомоги у розмірі визначеному ст.15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року стягувачу ОСОБА_1 повторно не виконано через відсутність фінансування з Державного бюджету України.
На підставі даного акту від 24.11.2009 року начальником ВДВС Ковельського міськрайонного управління юстиції Сидорчуком І.Л. винесено постанову від 25.11.2009 року, якою на боржника (УПСЗН ВК Ковельської міської ради) накладено штраф в розмірі 340 грн. – за порушення вимог ст.ст. 5, 87 Закону України “Про виконавче провадження”.
З матеріалів справи вбачається, що УПСЗН ВК Ковельської міської ради рішення суду виконано частково в частині проведення перерахунку ОСОБА_1 грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно, а в частині виплати допомоги не виконано, через відсутність фінансування.
З листів УПСЗН ВК Ковельської міської ради від 16.12.2008 року № 2673/1.11 та № 251 від 04.02.2009 року вбачається, що управління зверталось з проханням до Головного управління праці, соціальних питань та в справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС Волинської облдержадміністрації з проханнями надати роз’яснення з питань виконання рішень суду та щодо правильності нарахування та механізму виплати допомоги по догляду за дитиною, а також направляло листи за № 2390/1.11 від 12.11.2008 року та № 259 від 04.02.2009 року до фінансового управління про збільшення розмірів фінансування та виділення додаткових коштів для виконання рішень суду.
Крім того, з листів Міністерства праці та соціальної політики України від 03.01.2009 року № 1064/014/9108 та № 13049/0/14-09/06 від 12.11.2009 року вбачається, що бюджетні витрати , пов’язані із задоволенням судами позовних заяв отримувачів пільг, компенсацій та гарантій, які виникли внаслідок рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6- рп/2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 не враховані в Законі України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Міністерство праці України зверталося до Міністерства фінансів України з пропозицією врахувати додаткову потребу у видатках на виконання судових рішень, дане питання знаходиться на розгляді у Міністерстві фінансів України.
Як вбачається зі ст.. 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, державні програми і заходи стосовно дітей, молоді, жінок, сім’ї.
Відповідно до ч. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановленими кошторисами.
Таким чином УПСЗН ВК Ковельської міської ради вжило всіх залежних від нього заходів, спрямованих на виконання рішення Ковельського міськрайонного суду у справі 2а- 202/08 від 03.10.2008 року. Однак, не виконання даного рішення відбулося не з вини позивача, а через відсутність коштів у Державному бюджеті, призначених для виконання рішень судів, що є поважною причиною.
Тому Управління не може бути притягнуто до відповідальності за дії, що не залежать від її волі та можливостей.
Разом з тим ст. 87 Закону встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника –юридичну особу в розмірі від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Постанова державного виконавця про накладення штрафу може бути оскаржена до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець або до суду в 10-денний строк.
Сам порядок накладення штрафу передбачений пунктом 10.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року (надалі Інструкція).
Як вбачається зі статті 87 Закону України “Про виконавче провадження” на боржника може бути накладено штраф виключно за постановою державного виконавця, який виконує рішення суду, а не начальника відповідного органу державної виконавчої служби. До такого висновку суд приходить на підставі системного аналізу статей 87, 88 Закону України “Про виконавче провадження”, з яких слідує, що начальник відповідного органу державної виконавчої служби вправі виносити постанову про накладення штрафу на винних осіб лише за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення закону на підставі статті 88 Закону України “Про виконавче провадження”, в той час як в порядку статті 87 Закону України “Про виконавче провадження” постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду може винести державний виконавець, який виконує рішення суду, при цьому така постанова може бути оскаржена до начальника відповідного органу державної виконавчої служби. Крім того, як слідує із додатку №24 до Інструкції, постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду виносить державний виконавець, а затверджує начальник відповідного органу державної виконавчої служби.
Крім того, статтею 8 Закону, встановлено що начальник ВДВС, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, здійснює контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень. Керівнику ДВС надано право здійснювати контроль шляхом перевірок своєю поставою скасовувати постанову державного виконавця, якщо його дії суперечать вимогам закону.
Враховуючи викладене, суд вважає, що начальник ВДВС Ковельського міськрайонного управління юстиції при винесенні постанови про накладення штрафу на управління праці та соціального захисту населення в розмірі 340 грн. від 25.11.2009 року вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки чинним законодавством встановлений порядок накладення штрафу і в даному випадку такі повноваження відносяться до компетенції державного виконавця, який здійснює вказане виконавче провадження.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що постанова від 25.11.2009 року про накладення штрафу на позивача є такою, що прийнята із порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження», протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
При цьому, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій начальника Відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції Сидорчука І.Л. щодо винесення постанови про накладення штрафу від 25.11.2009 року до задоволення не підлягають, оскільки публічно-правовий спір між сторонами фактично виник з приводу винесення постанови про накладення штрафу від 25.11.2009 року, якій суд дав правову оцінку, а визнання протиправним та скасування рішення суб’єкта владних повноважень не потребує визнання протиправними дій щодо його прийняття.
Крім того, суд враховує ту обставину, що позивачем не наведено жодної обґрунтування того в чому саме полягають неправомірні дії начальника ВДВС Ковельського міськрайонного управління юстиції по їх прийняттю.
Також п. 1 ч. 2 ст. 181 КАС України передбачено, що позовну заяву може бути подано до суду учасниками виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. З матеріалів справи вбачається, що ухвала Ковельського міськрайонного суду про повернення позовної заяви за підсудністю надійшла на адресу позивача 14.01.2010 року, що підтверджується відповідним штампом вхідної кореспонденції, а тому суд вважає, що Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради не було пропущено встановлений законодавством строк для звернення до адміністративного суду.
Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч. 3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов слід задовольнити частково.
Скасувати постанову начальника Відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції Сидорчука І.Л. від 25.11.2009 року про накладення на Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради штрафу у розмірі 340 (триста сорок) гривень.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається представниками позивача та відповідача протягом десяти днів з дня отримання ними копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий Р.С.Денисюк
Повний текст постанови виготовлено 04 лютого 2010 року.