Справа № 22ц-1021-2007 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: із сімейних Добринюк Н. О.
правовідносин Доповідач в апеляційній інстанції
Ювшин В. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
" 25 " травня 2007 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Ювшина В. І.
суддів Храпко В. Д., Василенко Л. I.
при секретарі Федьорко М.Ю.
адвоката ОСОБА_5
позивача ОСОБА_1., ОСОБА_4.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_4., ОСОБА_1. на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 19 березня 2007 р. по справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про поділ майна подружжя, усунення перешкод в користуванні житлом та стягнення моральної шкоди і за зустрічним позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності на квартиру, ОСОБА_3, ОСОБА_4до ОСОБА_1, ОСОБА_2про стягнення боргу за договором позики, -
встановила:
ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2про поділ спільного майна подружжя, посилаючись на те, що з 13 вересня 2003 року по 22 грудня 2004 року вони перебували з відповідачкою в шлюбі. Під час шлюбу, 23 грудня 2003 року вони купили за 11 000 гривень у гр. ОСОБА_6трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. Після розірвання шлюбу вони спільне майно не ділили, але в нього іншого житла не має, тому просив суд поділити квартиру, яка є спільною сумісною власністю та виділити йому в натурі 1/2 частину квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_2. звернулась з позовом, в якому просить визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, від 23 грудня 2003 року в частині визнання ОСОБА_1. власником 1/2 частини цієї квартири недійсним та визнати за нею право власності на всю квартиру, так як спірна квартира придбана виключно за її кошти, вона самостійно сплачувала і сплачує кредит, який взятий нею на придбання квартири.
ОСОБА_3. та ОСОБА_4. звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1, та ОСОБА_2, про стягнення боргу за договором позики, посилаючись на те, що 03 грудня 2003 року вони дали в борг ОСОБА_1. гроші в сумі 5 000 гривень на купівлю квартири з терміном повернення до 04.12.2004 року. Так як вказані кошти пішли на потреби
2
сім'ї відповідачів, до поточного часу не повернуті, то просили суд стягнути з відповідачів на їх користь суму боргу 5 000 гривень та судові витрати по справі. ОСОБА_1. також звернувся з позовом до ОСОБА_2. про усунення перешкод в користуванні житлом та стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його права власності, посилаючись на те, що з жовтня 2004 року відповідачка не пускає, поміняла замок в вхідних дверях, чим позбавила його житла та власності та завдала моральної шкоди. Тому просив суд зобов'язати ОСОБА_2. не чинити йому перешкод в користування та володінні квартирою АДРЕСА_1 та стягнути з відповідачки на його користь моральну шкоду в сумі 5 000 гривень та судові витрати по справі.
Рішенням Лисянського районного суду від 19 березня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1до ОСОБА_2. про поділ майна подружжя, усунення перешкод в користуванні житлом та стягнення моральної шкоди відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2. до ОСОБА_1про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності на квартиру задоволено. Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 визнано частково недійсним та визнано за ОСОБА_2. право власності на всю квартиру. В задоволенні позову ОСОБА_3., ОСОБА_4. до ОСОБА_1. та ОСОБА_2. про стягнення боргу за договором позики відмовлено.
В апеляційних скаргах ОСОБА_3., ОСОБА_4. та ОСОБА_1. просять рішення Лисянського районного суду від 19 березня 2007 року скасувати, вважаючи, що суд першої інстанції постановив судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не повно з'ясувавши обставини, що мають значення для справи, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позови, а в позові ОСОБА_2. відмовити.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.
ОСОБА_2. та ОСОБА_1. перебували в шлюбі з вересня 2003 року по листопад 2004 року, фактично шлюбні відносини припинились з вересня 2004 року.
28 листопада 2003 року ОСОБА_2. позичила у ОСОБА_7 на придбання квартири гроші в сумі 11 000 гривень, які зобов'язалась повернути на протязі трьох місяців після отримання квартири на придбання житла. Вказаний договір позики посвідчено нотаріально секретарем сільської ради в день його складання /а.с.107/.
23 грудня 2003 року ОСОБА_6продала, а ОСОБА_2. та ОСОБА_1. купили АДРЕСА_1 за 11 000 гривень, які були сплачені продавцю до підписання договору /а.с.9/. Відповідно до кредитного договору № 46 від 04 лютого 2004 року ОСОБА_2. взяла в кредит в «Державному ощадному банку України» в розмірі 11 000 гривень на придбання нерухомого майна. Кредит надався довгостроковий на 60 місяців з терміном остаточного погашення 04 лютого 2009 року, погашення якого проводиться щомісячним платежем в сумі 184 гривни /а.с.26-27/, а квартира № АДРЕСА_2явилась предметом іпотеки по даному кредитному договорі.
Після отримання кредиту 04 лютого 2004 року ОСОБА_2. повернула кошти позичені на придбання квартири в листопаді 2003 року ОСОБА_7. в сумі 11 000 гривень, про що остання подала розписку посвідчено нотаріально в сільській раді /а.с.109/, а сама ОСОБА_2. погашає із своєї зарплати кошти взяті по кредитному договорі.
Таким чином судом першої інстанції достовірно встановлено, що квартира АДРЕСА_1придбана в період шлюбу на особисті кошти ОСОБА_2, які не були внесені в сімейний бюджет, а взяті в кредит, який і погашається ОСОБА_2. одноособово після розірвання шлюбу. Тому відповідно до ст.24 КпПС України та п.3 ч.1 ст.57 СК України дана квартира обґрунтовано визнана власністю одного подружжя ОСОБА_2. як куплена за кошти, які належать її особисто. Крім того, квартира купилась ОСОБА_2. в період фактичного припинення шлюбних відносин з ОСОБА_1.
3
Так як ОСОБА_1. не вносив кошти на купівлю квартири, дана квартира купувалась не на спільні кошти подружжя, а на особисті кошти ОСОБА_2., то ОСОБА_1. у відповідності до ст.655 ЦК України не був стороною в договорі купівлі-продажу, а тому у відповідності до ч.3 ст.215, 217ЦК України даний правочин в частині набуття права власності за договором купівлі-продажу за ОСОБА_1. обгрунтовано визнано недійсним.
Тому вірно встановити факти і відповідні їм правовідносини, встановивши наявність порушених прав ОСОБА_2та відсутність порушених прав ОСОБА_1., ОСОБА_4., ОСОБА_3., за захистом яких вони звернулись до суду, постановивши судові рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, суд першої інстанції постановив правильне рішення.
Відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України встановлено, що не може бут скасоване по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Доводи апелянтів ОСОБА_3. та ОСОБА_4. про те , що договір позики між ними та її братом ОСОБА_1. є чинним, а тому неприйняття судом даного доказу є незаконним, не відповідає обставинам справи. Вказані доводи були перевірені судом першої інстанції і було встановлено, що в 2003-2004 роках ОСОБА_3., ОСОБА_4. та ОСОБА_1. не працювали, отримували кошти як безробітні в Лисянському районному центрі зайнятості до 100 гривень на місяць, інших джерел прибутків не мали, а тому суд першої інстанції давши належну оцінку даному доказу не прийняв його . Кошти на купівлю квартири позичались ОСОБА_2. у іншої особи, договір позики засвідчений у сільській раді не викликає сумнівів в його достовірності. ОСОБА_2. заперечує отримання ОСОБА_1. від його сестри ОСОБА_3 за договором позики коштів в сумі 5 000 гривень, які були використані на потреби її сім'ї. ОСОБА_2, не є позичальником по даному договору позики і вона має право оспорювати внесення даних коштів на потреби сім'ї. Так як дані кошти за договором позики не були внесені на потреби сім'ї, то ОСОБА_2. не повинна нести цивільної відповідальності по даному договору позики.
Інші доводи апелянтів ОСОБА_1., ОСОБА_3. не спростовують висновків суду першої інстанції, а вказані ними порушення норм матеріального і процесуального права носять суб'єктивний характер.
Керуючись ст.ст. 303, 307-308,315 ЦПК України колегія суддів судової палати, -
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4на рішення Лисянського районного суду від 19 березня 2007 року, - відхилити, а на рішення Лисянського районного суду від 19 березня 2007 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності після її проголошення, але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двох місяців, починаючи з дня її проголошення.